Ухвала суду № 66748102, 25.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

25 травня 2017 року справа № 800/212/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним повністю та скасування Указу Президента України №133/2017 від 15.05.2017,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України (як до суду першої інстанції) з позовною заявою до Президента України, у відповідності до якої просить визнати незаконним повністю та скасувати Указ Президента України №133/2017 від 15.05.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що оспорюваний Указ Президента України №133/2017 від 15.05.2017 обмежує доступ до інформації, чим порушує конституційні права позивача та права осіб (громадян, іноземців та осіб без громадянства), які перебувають на території України. Позивач вважає, що його права на свободу доступу до інформації були порушені внаслідок встановлення оспорюваним Указом Президента України №133/2017 від 15.05.2017 заборони Інтернет провайдерам надавати послуги з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів «Mail.ru» (www.mail.ru) та соціальних мереж «Вконтакте» (www.vk.com) та «Однокласники» (www.ok.ru) та доступу до сервісів компанії «Яндекс».

Перевіривши позовну заяву та долучені до неї матеріали, суддя Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для відкриття провадження у адміністративній справі за поданою позовною заявою з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.2 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 оспорює Указ Президента України №133/2017 від 15.05.2017 повністю.

Даним Указом застосовано персональні спеціальні економічні та інших обмежувальні заходи (санкції), зокрема, до ТОВ «В Контакті», ТОВ «Вконтакте», ТОВ «Яндекс», ТОВ «Яндекс.Україна», а також визнано такими, що втратили чинність, низку інших Указів Президента України (від 16 вересня 2015 року № 549 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»; від 18 вересня 2015 року № 550 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 вересня 2015 року «Про внесення змін до додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»; від 29 березня 2016 року №121 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно осіб, причетних до протиправних дій щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5»; від 27 травня 2016 року № 224 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про деякі персональні спеціальні обмежувальні заходи (санкції)»; від 17 жовтня 2016 року №467 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»).

Відносини щодо застосування санкцій регулюються Законом України «Про санкції», яким визначається низка спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, які у разі їх застосування, безпосередньо впливатимуть на правовідносини між резидентами України та окремими особами - нерезидентами, а також на можливість здійснення визначеними суб'єктами господарських операцій та підприємницької діяльності в Україні.

Таким чином, оспорюваний Указ Президента України від 15.05.2017 носить персональний характер, як в частині застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), так і в частині визнання Указів Президента України такими, що втратили чинність, а тому є актом індивідуальної дії, оскільки породжує певні правові наслідки та впливає на права і свободи тільки тих суб'єктів, яким його адресовано.

Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на обмеження його доступу, як користувача мережі Інтернет, до інтернет-сервісів, внаслідок чого порушено його право на свободу доступу до інформації. Будь-яких обґрунтувань про порушення прав ОСОБА_1 внаслідок визнання оспорюваним Указом Президента України від 15.05.2017 інших Указів Президента України такими, що втратили чинність, позовна заява не містить.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Враховуючи, що оспорюваним Указом Президента України №133/2017 від 15.05.2017, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», та визнано такими, що втратили чинність, ряд інших Указів Президента України (якими також застосовувались персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)), до ОСОБА_1 не застосовано спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), то він не має безпосереднього відношення до публічно-правових відносин, які врегульовані оспорюваним Указом, та не є їх учасником.

Вказаний акт не перешкоджає доступу ОСОБА_1 до суду в порядку цивільного судочинства в якості споживача відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи усе вищевикладене, законні підстави для відкриття провадження у справі за заявленим позовом відсутні, а відтак, у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 109, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання незаконним повністю та скасування Указу Президента України №133/2017 від 15.05.2017.

2. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Борисенко