Ухвала суду № 66748016, 23.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2017 р. К/800/12899/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Олендер І.Я.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року

у справі № 2а-1848/12/1370

за позовом Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

третя особа: Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту» (далі - позивач, ЗАТ «Завод комунального транспорту») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі - відповідач, СДПІ у м. Львові) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Львівської області від 20.06.2008 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2012 р. рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Львові № 62301/0/1827 від 02.02.2007 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Львові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у місті Львові проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Завод комунального транспорту» з питань достовірності нарахування суми відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2004 р., за результатами якої складено акт № 14/23-4/32483661 від 18.01.2007 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за серпень 2004 року на 3 425 604,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у місті Львові прийнято податкове повідомлення-рішення № 62301/0/1827 від 02.02.2007 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 3 425 604,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 712 802,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 вищенаведеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Дніпрометснаб» та ЗАТ «Львівський автомобільний завод» укладено договір купівлі-продажу № ТР/ДС-08 від 30.08.2004 р., відповідно до якого ТОВ «Дніпрометснаб» зобов'язалось поставити ЗАТ «Львівський автомобільний завод» продукцію (товар), вказану в додатках (долота шарошкові, труби обсадні та труби бурові), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар в строки, передбачені договором.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, актами прийому-передачі продукції, платіжними дорученнями тощо.

15.09.2004 р. між ЗАТ «Львівський автомобільний завод» та Буровим управлінням «Укрбургаз» ДК «Укргазвидобування» було укладено договір на відповідальне зберігання №502/05-04, відповідно до умов якого позивач передав Буровому управлінню «Укрбургаз» ДК «Укргазвидобування» на відповідальне зберігання наступну продукцію: труби обсадні та труби бурові в кількості 2 504,85 т, що підтверджено актом прийому-передачі продукції №1 від 15.09.2004р., та долота шарошкові в кількості 500 шт., що підтверджено актом прийому-передачі продукції №2 від 15.09.2004 р.

Також між ЗАТ «Львівський автомобільний завод» та ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» було укладено договір на відповідальне зберігання № 122 від 04.11.2004 р., відповідно до якого ЗАТ «Львівський автомобільний завод» передало ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» на відповідальне зберігання долота шарошкові -500 шт. (акт прийому-передачі продукції №1 від 04.11.2004р.).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби залишити без задоволення.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

І.Я. Олендер