Рішення № 66746633, 23.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017р. Справа № 914/1533/15

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства Дельта Банк, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір, м. Львів

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Головуючий суддя Ділай У.І.

Судді Кітаєва С.Б., Петрашко М.М.

Секретар Климишин Ю.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (Довіреність б/н від 20.03.2017р.)

Від відповідача: ОСОБА_2 представник (Довіреність б/н від 22.04.2017р.); ОСОБА_3 директор

Судовий експерт: ОСОБА_4

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява: Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, нежитлову будівлю вулканізації загальною площею 22,7 кв. м. та нежитлову будівлю адміністративно побутового корпусу загальною площею 119,6 кв. м., розташовані за адресою: м. Львів, вулиця Хуторівка, буд. 596.

Ухвалою суду від 15.05.2015р. вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 04.06.2015р. В судовому засіданні 04.06.2015р. оголошено перерву до 25.06.2015р. Ухвалою суду від 25.06.2015р. розгляд справи відкладено на 09.07.2015р. В судовому засіданні 09.07.2015р. оголошено перерву до 16.07.2015р.

Ухвалою господарського суду від 16.07.2015 р. зупинено провадження у справі № 914/1533/15 у звязку із призначенням судової комплексної економічно-бухгалтерської експертизи та судової будівельно-технічної експертизи.

03.06.2016 р. на адресу суду поступило клопотання експерта №3315 від 01.06.2016р. про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою від 29.06.2016р. провадження у справі поновлено та судове засідання призначено на 07.07.2016р., з підстав зазначених в ухвалі.

Ухвалою від 07.07.2016р. відкладено розгляд справи на 19.07.2016р.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2016 р. зупинено провадження у справі №914/1533/15 та призначено комплексну економічно-бухгалтерську експертизу та судову будівельно-технічну експертизу.

01.03.2017р. від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу суду поступив лист від 27.02.2017р. №3063 з висновком експерта.

Ухвалою від 02.03.2017р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 16.03.2017р.

Ухвалою суду від 16.03.2017р. (суддею Ділай У.І.) призначено колегіальний розгляд справи № 914/1533/15 у складі трьох суддів.

17.03.2017р. проведено автоматичне визначення складу колегії суддів, згідно із яким визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Ділай У.І., судді Кітаєва С.Б., Петрашко М.М.

Ухвалою від 20.03.2017р. колегією суддів розгляд справи призначено на 06.04.2017р.

06.04.2017р. від представника ТОВ Сапфір за вх.№1599/17 поступило Клопотання про призначення повторної судової експертизи.

В судовому засіданні від 06.04.2017р. оголошено перерву до 27.04.2017р.

Ухвалою суду від 27.04.2017р. розгляд справи відкладено на 18.05.2017р.

04.05.2017р. за вх..№1989/17 від позивача поступила Заява про зміну предмету позову, а саме позивач вважає за необхідне змінити предмет позову із звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ Дельта Банк на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Зокрема позивач зазначає, що в рахунок виконання основного зобовязання, щодо погашення заборгованості за Договором кредиту №КІО-ВКЛ-2010427/1 від 05.10.2012р., у розмірі 468 288,95 грн., звернути стягнення на користь ПАТ Дельта Банк за договором іпотеки б/н від 05.10.2012р. на предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю вулканізації загальною площею 22,7 кв.м.; нежитлову будівлю адміністративного корпусу загальною площею 119,6 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною на:

- нежитлову будівлю вулканізації загальною площею 22,7 кв.м. у розмірі -241 127,00 грн.;

- нежитлову будівлю адміністративного побутового корпусу загальною площею 119,6 кв.м. у розмірі 1 038 100,00 грн., а також всі судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2017р. просив суд прийняти до розгляду заяву б/н від 03.05.2017р. про зміну предмету позову (вх..№1989/17), та змінити предмет даного позову згідно заяви. Крім того, заперечив проти проведення повторної експертизи, з підстав викладених у письмових запереченнях (вх. №15444/17 від 26.04.2017р.).

Представник відповідача в судовому засіданні 18.05.2017р. просив суд розгляд справи відкласти з метою подання додаткових обґрунтувань до поданого клопотання про призначення повторної судової експертизи, в звязку з чим, заявив клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України. Окрім того, просив суд викликати судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, для надання пояснень, щодо проведеної судово-економічної експертизи згідно висновку №3063 від 27.02.2017р. Як зазначає відповідач у Клопотанні про призначення повторної судової експертизи (вх.№1599/17 від 06.04.2017р.) експертом було взято ряд обєктів, які не є подібними до будівель, що підлягали оцінці, та які розташовані на земельній ділянці, відведеній для їх обслуговування площею 0,18 га, є окремо стоячими будівлями та виготовлені із цегли. Жодної згадки про те, що експертом було враховано наявність такої замельної ділянки експертний висновок не містить, також відсутні відомості про наявність ділянок, відведених для обслуговування обєктів, що бралися експертом для порівняння. Відповідач стверджує, що вказані обставини свідчать про грубе порушення встановленої процедури підготовки висновку та вимог до його форми та змісту, що регламентовані Національним стандартом №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого Постановою КМУ від 10 вересня 2003 р. №1440 (зокрема відповідач посилається на п.16, 54 Державного стандарту).

Ухвалою суду від 18.05.2017р. продовжено строк вирішення спору в порядку ст.69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.05.2017р., заяву позивача про зміну предмету позову (вх.№1989/17) прийнято до розгляду, та викликано в судове засідання експерта ОСОБА_4 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, для надання пояснень, щодо проведеної судово-економічної експертизи згідно висновку №3063 від 27.02.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2017р. підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

В судовому засіданні 23.05.2017р. експерт ОСОБА_4 надав пояснення щодо проведеного економічного дослідження. Як пояснив експерт, позивач до позовної заяви долучив розрахунок заборгованості по тілу кредиту та відсоткам станом на 25.03.2015р. При цьому, до матеріалів справи відповідачем було долучено копію квитанції від 26.05.2015р. про оплату заборгованості за кредитним договором в сумі 5000,00грн. та копію квитанції від 26.06.2015р. про оплату заборгованості за кредитним договором в сумі 2000,00грн. Відповідно, вказані суми не були враховані у розрахунку, наданому позивачем. Однак, експерт зазначив, що проведені оплати в травні червні 2015 року ним враховані під час проведення судової експертизи та зараховані як оплата процентів за користування кредитом, оскільки, у п. 2.6 кредитного договору сторони узгодили, що спочатку погашається заборгованість за нарахованим процентами.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.05.2017р. подав клопотання про залишення без розгляду заяви про призначення повторної експертизи від 06.04.2017р. Вказане клопотання судом прийнято та долучено до матеріалів справи.

Також представник відповідача подав клопотання про призначення додаткової експертизи. В обґрунтуванні поданого клопотання про призначення додаткової експертизи представник відповідача зазначив, що вартість предмету іпотеки визначена станом на листопад 2015 року. Відповідач не погоджується із визначенням вартості предмета іпотеки у такому розмірі, оскільки вважає, що висновок № 3062 судово-оціночної будівельної експертиз в справі № 941/1533/15 є таким, що не відображає реальної ринкової вартості предмету іпотеки. Так, зокрема з листопада 2015 року суттєво змінилися розмір прожиткового мінімуму, курси іноземних валют по відношенню до національної валюти України, а також розмір мінімальної заробітної плати. Відтак, висновок № 3062 судово-оціночної будівельної експертиз в справі № 941/1533/15 є неповним, оскільки, не відображає дійсної вартості предмету іпотеки.

Крім того, представник відповідача наголосив, що під час складення висновку № 3062 судово-оціночної будівельної експертиз в справі N9 941/1533/15 експерт покликався на використання нормативного нормативно-правових актів, зокрема на положення п 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року за №1440, яким передбачено, що звіт про оцінку майна, складений у повній формі, повинен містити дату оцінки та дату завершення складання звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.

На думку представник відповідача, у випадку коли термін (строк) дії звіту безпосередньо не зазначається оцінювачем у звіті про оцінку майна, такий термін (строк) приймається відповідно до вимог законодавства, а у разі їх відсутності - на власний розсуд користувача даного звіту. Відтак, покликається на положення пунктів 23-26 ОСОБА_1 оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року за №1891, в яких зазначено, що висновок про вартість майна, складений для цілей приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентними способами (для договору купівлі-продажу, оголошення умов продажу, у тому числі повторного продажу), дійсний протягом шестимісячного строку віддати його затвердження.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

05 жовтня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір № КІО-ВКЛ-2010427/І, відповідно до умов якого у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 327 000,00 гривень зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі 27,99 % річних на строк з 05.10.2012р. до 04.10.2015р.

Згідно умов п. 3.3.4 кредитного договору, відповідач зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти та комісії, а також можливі штрафні санкції у порядку та терміни, визначені цим договором.

Позивач належним чином виконав свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачу грошових коштів (кредиту) у розмірі 327 000,00 грн. Факт отримання кредиту ТзОВ Сапфір не заперечено.

Термін користування кредитом до 04 жовтня 2015 року (п. 1.1.1 договору).

Виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором забезпечено укладенням іпотечного договору від 05.10.2012р.

Відповідно до п. 2.1.1. договору іпотеки, відповідач з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю вулканізації загальною площею 22,7 кв.м. та нежитлову будівлю адміністративно-побутового корпусу загальною площею 119,6 кв. м., розташовані за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, буд. 59-б. Предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі рішення господарського суду Львівської області у справі №10/274 від 02.03.2010р.

Згідно з п. 7.1. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, зокрема, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані належним чином).

У п. 7.2. договору сторони узгодили, що звернення стягнення здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду.

Як встановлено судом, згідно поданого позивачем розрахунку станом на 25.03.2015р. позовних вимог заборгованість відповідача становить 309 967,91 грн. по тілу кредиту та 126 659,67грн. по відсотках за користування кредитом. При цьому, висновком №3063 судово-економічної експертизи від 27.03.2017р., яка проведена Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, - розмір неповернутого позивачем кредиту станом на 31.05.2015р. складає: 309 967,91 грн. тіла кредиту та 135 585,45грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Враховуючи розбіжності в сумі заборгованості по відсотках за користування кредитом (сума збільшилась), а також те, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, колегія суддів прийшла до висновку розглядати позовні вимоги в межах позовної заяви.

Як вказано вище представник позивача підтримав позовні вимоги в частині розміру позовних вимог, оскільки сума кредиту, яка зазначена в позовній заяві, станом на час вирішення спору є боргом, який згідно п 1.1.1 кредитного договору мав бути сплачений повністю до 04.10.2015р.

В ході судового розгляду за результатами проведеної судової оціночно-будівельної експертизи, яка проведена Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз встановлено, що ринкова вартість предмета іпотеки (на момент проведення експертизи), а саме: нежитлової будівлі вулканізації загальною площею 22,7 кв.м. та нежитлової будівлі адміністративно-побутового корпусу загальною площею 119,6 кв. м., розташовані за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, буд. 59-б, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 71/83, ідентифікаційний код 13800920) на підставі рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2010р. у справі №10/274, зареєстрованого у Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 24.11.2011р., становить 1 038 100,00 грн.

Відтак, позивач звернувся до суду із вимогою звернути стягнення на вказане іпотечне майно.

Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали кредитний договір № КІО-ВКЛ-2010427/І від 05.10.2012р., у звязку з чим набули взаємних прав і обовязків.

За кредитним договором, відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пункт 3.3.4 кредитного договору передбачав обовязок позичальника повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти та комісії, а також можливі штрафні санкції у порядку та терміни, визначені цим договором..

Проте, як встановив суд відповідач своїх зобовязання за кредитним договором належно не виконав, кредитних коштів у визначені договором строки не повернув, процентів за користування кредитом належно не сплатив.

Суд встановив, що на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № КІО-ВКЛ-2010427/І від 05.10.2012р. між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір від 05.10.2012р., нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №695.

За умовами вищевказаного договору в іпотеку позивачу передано нежитлову будівлю вулканізації загальною площею 22,7 кв.м. та нежитлову будівлю адміністративно-побутового корпусу загальною площею 119,6 кв. м., розташовані за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, буд. 59-б.

Згідно визначення, наведеного у ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України Про іпотеку, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вищенаведену норму Закону відображено також п. 7.2. іпотечного договору, за змістом яких звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

У договорі іпотеки позивач та відповідач погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки.

Згідно із ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги , якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У матеріалах справи відсутні та особами, які брали участь у справі на вимогу суду не подані докази, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення тіла кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки.

Перевіривши поданий розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків, відповідно до п. 4.1 кредитного договору. та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 18 354,22 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 10 296,07 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Розглянувши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач просить правомірно стягнути з відповідача суму трьох процентів річних від суми простроченого кредиту в розмірі 1 930,43 грн. та суму трьох процентів річних від суми прострочених відсотків в розмірі 1 080,65 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, неустойки та 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Водночас, слід зазначити, що після порушення провадження господарським судом Львівської області у травні червні 2015 року відповідач частково провів оплату заборгованості за спірним кредитним договором у розмірі 7000,00грн. За умовами п. 2.6 кредитного договору, яким встановлений порядок черговості погашення заборгованості, вказана сума проведеної оплати (у травні червні 2015 року) спрямована на погашення простроченої заборгованості за нарахованими процентами. Відтак, колегія суддів прийшла до висновку припинити провадження в цій частині у звязку із відсутністю предмету спору. Решту вимог про стягнення заборгованості заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 119 659,67грн. слід задоволити.

Статтею 39 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Положення ч. 1 ст. 41 Закону України Про іпотеку визначають, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону..

Відповідно до вимог ст.ст. 39, 43 Закону України Про іпотеку, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема й початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Згідно із висновком № 3062 судової оціночної-будівельної експертизи, складеним 05 листопада 2015 року, ринкова вартість предмета іпотеки (на момент проведення експертизи) становить 1 038 100,00 грн. Відтак, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації не може бути нижчою за його реальну вартість.

Щодо клопотання представника відповідача про призначення додаткової експертизи суд зазначає наступне.

Додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. (абз. 1-3 п.15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.02.2012р. із змінами і доповненнями Про деякі питання практики призначення судової експертизи).

Судом відхиляються покликання представника відповідача на положення пунктів 23-26 ОСОБА_1 оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року за №1891, в яких зазначено, що висновок про вартість майна, складений для цілей приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентними способами (для договору купівлі-продажу, оголошення умов продажу, у тому числі повторного продажу), дійсний протягом шестимісячного строку віддати його затвердження, оскільки, вказаний строк дії встановлений для проведення оцінки вартості майна, яке буде приватизоване в подальшому. А в даній справі обовязковості встановлення строку дії висновку не передбачено.

Розглянувши Висновок експерта № 3062 судово-оціночної будівельної експертиз від 05.11.2015р. у справі № 941/1533/15, судом не встановлено, що даний висновок є неповним або неясним, а також не встановлено, що даний висновок є необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, даний висновок не викликає сумнів у його правильності та суд не вбачає порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. При цьому, судом не встановлено, а відповідачем не доведено суду необхідності призначення у даній справі додаткової експертизи. Більше того, виходячи із правової природи додаткової експертизи, вона не може вирішувати ті ж самі питання, які ставилися на вирішення первинної судової експертизи (фактично відповідач просить визначити ринкову вартість майна на теперішній час). Відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для призначення додаткової судової експертизи, а тому відмовляє у клопотанні відповідача про призначення додаткової судової експертизи.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір у справі на підставі ст. 49 ГПК України покладається на відповідача та підлягає стягненню в дохід державного бюджету, оскільки позивач на час подання позовної заяви (06.05.2015р. - згідно із поштовим штемпелем) був звільнений від сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 69, 82-84, 116 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Звернути стягнення в користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) на предмети іпотеки: нежитлову будівлю вулканізації (літера В-1) загальною площею 22,7 кв.м. та нежитлову будівлю адміністративно-побутового корпусу (літера Б-1, Б-1) загальною площею 119,6 кв. м., розташовані за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, буд. 59-б, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 71/83, ідентифікаційний код 13800920) для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) за кредитним договором № КІО-ВКЛ-2010427/І від 05.10.2012р. на загальну суму 461 288,95 грн., з них: 309 967,91 грн. тіло кредиту, 119 659,67грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 28 650,29грн. пені; 3011,08грн. 3% річних; шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 1 038 100,00 грн.

3.В частині стягнення 7000,00грн. провадження припинити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 71/83, ідентифікаційний код 13800920) в доход державного бюджету 7024,33грн. судового збору.

5.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 26.05.2017р.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Петрашко М.М.