Рішення № 66746623, 23.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017р. Справа № 914/502/17

Суддя господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Громадської організації «Гостинний Львів» (м. Львів)

про: стягнення боргу в розмірі 67257,81 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Прокопів І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 2302-вих-95 від 11.01.2017 року.

від відповідача: Не зявився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (м. Львів) до Громадської організації «Гостинний Львів» (м. Львів) про стягнення боргу в розмірі 67257,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 22.03.2017 року. Ухвалою суду від 22.03.2017 року розгляд справи відкладено до 27.03.2017 року, в звязку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 27.03.2017 року розгляд справи відкладено до 04.04.2017 року, в звязку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 04.04.2017 року розгляд справи відкладено до 20.04.2017 року, в звязку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 20.04.2017 року розгляд справи відкладено до 26.04.2017 року, в звязку з відсутністю представників позивача та відповідача. Ухвалою суду від 26.04.2017 року розгляд справи відкладено до 05.05.2017 року, в звязку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 05.05.2017 року розгляд справи відкладено до 23.05.2017 року, згідно клопотання позивача та в звязку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.03.2017 року, про відкладення від 22.03.2017 року, від 27.03.2017 року, від 04.04.2017 року, від 20.04.2017 року, від 26.04.2017 року, від 05.05.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

27.03.2017 року за вх. № 11777/17 позивач подав супровідний лист з долученням доказів.

20.04.2017 року за вх. № 14594/17 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

05.05.2017 року за вх. № 2001/17 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Клопотання позивача судом задоволено. Продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

23.05.2017 року за вх. № 2273/17 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 64299,83 грн.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.03.2017 року, про відкладення від 22.03.2017 року, від 27.03.2017 року, від 04.04.2017 року, від 20.04.2017 року, від 26.04.2017 року, від 05.05.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 419 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 05.05.2017 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.05.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 11.08.2014 р. між Управлінням комунальної власності (надалі - позивач) та Громадською організацією «Гостинний Львів» (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № Л-9123-14 (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти в строкове користування нежитлові приміщення загальною площею 110,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м.-Львів, вул. Ковельська, 50.

Термін дії Договору визначений на 2 роки 364 дні з 11.08.2014 р. до 10.08.2017 р. включно (п. 4.1. Договору).

Позивач звертає увагу на те, що Господарським судом Львівської області у справі № 914/988/16 прийнято рішення від 24.05.2016 р. про розірвання Договору оренди, виселення відповідача із нежитлових приміщень загальною площею 110,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ковельська, 50 та стягнення заборгованості.

Згідно з п. 9.1 Договору, повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Відповідно до п. 9.6 Договору, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини Орендаря.

Відповідно до п. 9.3. Договору, об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням -Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. Договору.

Позивач зазначає, що відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.09.2016 р. ВП № 51709099, нежитлові приміщення були звільнені відповідачем в примусовому порядку.

На підставі даної постанови про закінчення виконавчого провадження було припинено нарахування орендної плати по Договору № Л-9123-14 від 11.08.2014 р.

Однак, відповідно до довідки про стан заборгованості № 4-2302-155 від 07.02.2017 р., у відповідача залишилася неоплачена заборгованість в розмірі 67257,81 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Розмір орендної плати визначається згідно п. 5.1 вищевказаного Договору.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною другою ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На думку позивача, беручи до уваги зазначені вище норми чинного законодавства України, рішення Господарського суду Львівської області та довідку щодо заборгованості по неустойці, в Управління є усі підстави для заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та неустойки.

Згідно з ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

23.05.2017 року за вх. № 2273/17 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 64299,83 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів повернення майна та погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 р. № 777, до повноважень Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходження.

Згідно з п. 1.1 Про затвердження Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 02.12.2016 р. № 1125, Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Відповідно цього ж Положення основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 11.08.2014 р. між Управлінням комунальної власності (надалі - позивач) та Громадською організацією «Гостинний Львів» (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № Л-9123-14 (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти в строкове користування нежитлові приміщення загальною площею 110,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м.-Львів, вул. Ковельська, 50.

Термін дії Договору визначений на 2 роки 364 дні з 11.08.2014 р. до 10.08.2017 р. включно (п. 4.1. Договору).

Господарським судом Львівської області у справі № 914/988/16 прийнято рішення від 24.05.2016 р. про розірвання Договору оренди, виселення відповідача із нежитлових приміщень загальною площею 110,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ковельська, 50 та стягнення заборгованості.

Згідно з п. 9.1 Договору, повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Відповідно до п. 9.6 Договору, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини Орендаря.

Відповідно до п. 9.3. Договору, об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням -Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. Договору.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.09.2016 р. ВП № 51709099, нежитлові приміщення були звільнені відповідачем в примусовому порядку.

На підставі даної постанови про закінчення виконавчого провадження, було припинено нарахування орендної плати по Договору № Л-9123-14 від 11.08.2014 р.

Однак, відповідно до довідки про стан заборгованості № 4-2302-155 від 07.02.2017 р., у відповідача залишилася неоплачена заборгованість в розмірі 67257,81 грн.

23.05.2017 року за вх. № 2273/17 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 64299,83 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи Договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Громадської організації «Гостинний Львів» про стягнення боргу в розмірі 64299,83 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 57 від 31.01.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Уточнені (зменшені) позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Громадської організації «Гостинний Львів» (79015, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, код ЄДРПОУ 39142516) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) заборгованість в сумі 64299 (шістдесят чотири тисячі двісті девяносто девять) грн. 83 коп. та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.05.2017 року.