Рішення № 66746050, 24.05.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2017 р. Справа № 903/380/17

за позовом Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Комунального підприємства "Інформаційно-аналітичний центр" "Волиньенергософт"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 16 021,00 грн.

Суддя Філатова С.Т.

від представників сторін:

від позивачів: від Волинської обласної ради: Федчик Т.Ю (дов. № 945/33/2-17 від 13.05.2017 р.), Якимчук М. В. (довіреність № 946/33/2-17 від 13.05.2017 р.); від КП Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт": Пархомук В.Л. (дов. № 30 від 15.05.2017 р.).

від відповідача: н/в

в судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області Романішина Т.Л. (посв. № 036267 від 12.11.2015 р.)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки прокурора, учасників судового процесу.

У судовому засіданні 16.05.2017 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 23.05.2017 р. до 14.00 год.; у судовому засіданні 23.05.2017 р. оголошувалася перерва до 24.05.2017 р. до 12.30 год. для витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 24.05.2017р. відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради та Комунального підприємства "Інформаційно-аналітичний центр" Волиньенергософт" звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 16 022,72грн., з яких: 11 454,10 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області № 26/01-14 від 02.01.2014 р.; 1 837,42 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання на підставі п. 3.3 договору , 483,43 грн. 3% річних та 2 247,77 грн. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

Луцькою місцевою прокуратурою в ході опрацювання інформації Волинської обласної ради та комунального підприємства "Інформаційно-аналітичний центр" Волиньенергософт" щодо виконання орендарями майна, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області договірних зобов'язань встановлено, що Волинською обласною радою (орендодавець), Комунальним підприємством "Інформаційно-аналітичний центр" Волиньенергософт" (балансоутримувач) та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) 02.01.2014 р. укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області, відповідно до п. 1.2. якого в оренду передане нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, площею 22,9 кв.м., вартістю 72 986,00 грн.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату щомісячно до 10 числа поточного місяця за попередній місяць, 50 відсотків орендарю на рахунок обласного бюджету, 50 відсотків балансоутримувачу відповідно до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області.

В порушення умов договору оренди майна орендна плата орендарем сплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість перед орендодавцем в розмірі 11 454,10 грн. за період з грудня 2014 р. по березень 2016 р.

Згідно умов договору орендарю нараховано пеню в розмірі 1 837,42 грн., 3% річних - 483,43 грн. та 2 247,77 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 04.05.2017 р. порушено провадження по справі. Зобов'язано відповідача подати пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у випадку заперечень щодо розрахунків надати контррозрахунок.

Відповідач вимог ухвали не виконав, в судовому засіданні 16.05.2017 р. звернувся з клопотанням про оголошення перерви в судовому засіданні для надання додаткових доказів по справі.

Прокурор та представники позивачів клопотання не заперечили.

Суд клопотання відповідача задовольнив.

У судовому засіданні 16.05.2017 р. оголошувалась перерва до 23.05.2017 р. до 14 год. 00 хв. для представлення відповідачем додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 23.05.2017 р. позивач повідомив про сплату основного боргу в розмірі 11 454,10 грн., в підтвердження долучив квитанцію про сплату 11 454,10 грн. з призначенням платежу - плата за оренду майна, що перебуває в комунальній власності.

Прокурор в заяві № 33-1972вих17 від 23.05.2017 р. та у судовому засіданні просив провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу припинити у зв'язку зі сплатою, стягнути із відповідача штрафні санкції в сумі 4 568,62 грн.

В судовому засіданні 23.05.2017 р. за клопотанням позивача суд оголосив перерву до 24.05.2017 р. до 12 год. 30 хв. для перевірки розрахунку інфляційних втрат і річних.

У судовому засіданні 24.05.2017 р. прокурор подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 4 556,90 грн., з яких: 1 837,42 грн. пені, 481,71 грн. 3% річних та 2 247,77 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Згідно ч. 4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечило вимогам законодавства, не порушувало прав та інтересів відповідача, у судовому засіданні 24.05.2017 р. судом прийнято заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог, нова ціна позову - 16 021,00 грн.

Відповідач після перерви в судове засідання 24.05.2017 р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання та відміткою в розписці.

Згідно ч. 1 п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Господарський суд, зважаючи на те, що явку відповідача не було визнано обов'язковою, про дату і час судового засідання його було належним чином повідомлено, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

02.01.2014 року Волинською обласною радою (орендодавець), Комунальним підприємством "Інформаційно-аналітичний центр" (балансоутримувач) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області № 26/01-14 (а.с. 10-13).

Згідно п. 1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування нежитлові приміщення (надалі майно) в будівлі орендодавця, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1, корисною площею 22,9 кв.м. на 1-му поверсі - 9-ти поверхової будівлі, що знаходиться на балансі балансоутримувача. Вартість переданого майна визначена у "Звіті про вартість об'єкту оцінки" і становить на дату укладання договору 72 986,00 грн.

Згідно п. 1.4. договору передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається перелік та стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв майно, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 02.01.2014р. (а.с. 14).

Згідно п. 7.1 договору строк дії договору оренди - з 01.01.2014 р. по 30.12.2016 р.

Відповідно п. 7.7. договору чинність цього договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

19.01.2016 р. відповідач у заяві до КП "Інформаційно-аналітичний центр" "Волиньенергософт" просив зупинити з 01.03.2016 р. оренду приміщення згідно договору № 26/01-14 від 02.01.2014 р. у зв'язку з різким подорожчанням орендної плати та нестабільною ситуацією в країні (а.с. 20 на звороті).

Додатковою угодою № 1 до договору оренди № 26/01-14 від 02.01.2014 р. сторони вирішили достроково припинити дію договору № 26/01-14 за взаємною згодою з 01.03.2016 р. (а.с. 20).

В додатковій угоді № 1 сторони домовились, що укладення додаткової угоди не звільняє орендаря від виконання нездійснених фінансових зобов'язань по договору оренди.

З 01.03.2016 р. договір оренди нежитлових приміщень є припиненим.

Згідно п. 7.3. умови цього договору зберігають чинність протягом всього строку дії цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Згідно ст.ст.283, 286 ГК України та ст.ст.759, 762 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 10 вказаного Закону визначено істотні умови договору оренди, до яких відноситься орендна плата з урахуванням її індексації, та встановлено, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Статтею 18 вказаного Закону передбачено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

У п. 3.1. договору сторони узгодили, що орендна плата визначається розрахунком на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, міст області, затвердженої рішенням обласної ради від 13.05.2011 № 4/46 із змінами, внесеними рішенням обласної ради від 27.12.2011 № 8/40 та від 04.05.2011 №11/46 при укладенні договору оренди.

Орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за перший місяць оренди, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за перший місяць оренди розраховується розмір орендної плати за наступні місяці оренди.

Місячна орендна плата, визначена станом на дату укладання договору становить 1 344,77 грн., та підлягає в подальшому індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України (п. 3.1. договору).

Сторони узгодили в п. 3.4 договору, що орендар сплачує орендну плату щомісячно до 10 числа поточного місяця за попередній місяць відповідно до Методики - 50 відсотків орендарю на рахунок обласного бюджету, 50 відсотків балансоутримувачу з врахуванням ПДВ, нарахованого на повну суму оренди.

Відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди нерухомого житла № 26/01-14 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.

В силу ст.193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Станом на момент подання позову основна сума боргу по орендній платі становила 11 454,10 грн. за період з грудня 2014 р. по березень 2016 р.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач перерахував позивачу 11 454,10 грн. заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 6845 від 19.05.2017 р. з призначенням платежу "Плата за оренду майна, що перебуває в комунальній власності".

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтвердили сплату заборгованості.

Провадження у справі про стягнення з відповідача 11 454,10 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Договором від 02.01.2014 року № 26/01-14 (п. 3.3) передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується безспірно на користь балансоутримувача за весь період заборгованості з урахуванням пені за кожен день затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідачу за прострочення орендної плати було нараховано пеню у розмірі 1 837,42 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною ч.6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахована позивачем пеня в розмірі 1 837,42 грн. відповідає вимогам ст.ст. 230-232, 343 ГК України, п. 3.3 договору, є підставною та підлягає до стягнення.

Розрахунки нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, не оспореними відповідачем, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 481,71 грн. річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині річних від 24.05.2017р.) за період з 13.01.2015р. по 16.03.2017р. та 2 247,77 грн. інфляційних втрат за період з січня 2015р. по березень 2017р.

Розрахунок нарахування річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, передбачають загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Таку позицію викладено в Листі Верховного Суду України від 01.07.2014р. "Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві".

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання та індексація поточної орендної плати як істотна умова договору у відповідності до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 3 ст. 762 ЦК України, умов договору та Методики не є тотожними поняттями.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та інфляційних втрат, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку, з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем, заяви прокурора про зменшення розміру позовних вимог та зважаючи, що спір в частині задоволених позовних вимог до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 456,09 грн. згідно зі ст.49 ГПК України слід віднести на нього.

Беручи до уваги викладене, керуючись ч. 6 ст. 283, ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 599, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Волинської обласної ради (Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 00022444, р/р 33217870700002 в ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014,ЄДРПОУ38009628)

1 837,42 грн. пені, 481,71 грн. 3% річних та 2 247,77 грн. інфляційних втрат. Всього: 4566,90грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь прокуратури Волинської області (вул.. Винниченка, 13, м. Луцьк, на р/р 35216072004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172)

456,09 грн. судового збору.

4. Провадження в частині стягнення 11 454,10 грн. основного боргу припинити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення складено

26.05.2017р.

Суддя С.Т.Філатова