Постанова № 66745221, 23.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2017 р. м. Київ К/800/19751/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Іваненко Я.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року

у справі № 816/139/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Полтавської області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення вихідної допомоги,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДСА України, апеляційного суду Полтавської області про протиправність дій відповідачів щодо відмови у виплаті вихідної допомоги у зв'язку з відставкою, відповідно до частини першої статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність апеляційного суду Полтавської області, яка полягає в неврахуванні та невиплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення ним 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді згідно з п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України та ч. 1 ст. 136 Закону України «"Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній до 27 березня 2014 року). Стягнуто з апеляційного суду Полтавської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді згідно з п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України та ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній до 27 березня 2014 року) в сумі 201870 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДСА України посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 жовтня 2013 року ОСОБА_1, суддя апеляційного суду Полтавської області, звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку у зв'язку із досягненням граничного віку.

Рішенням Вищої ради юстиції України від 26 листопада 2013 року № 1276/0/15-13 заяву позивача про відставку було задоволено та внесено подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді апеляційного суду Полтавської області.

25 грудня 2014 року Верховна рада України прийняла постанову № 59-VIII відповідно до якої позивача було звільнено з посади судді.

Наказом голови апеляційного суду Полтавської області № 07-10/42 від 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Полтавської області та проведено остаточний розрахунок.

При цьому, позивачу було відмовлено у виплаті вихідної допомоги, як судді, який вийшов у відставку, на підставі частини першої статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25 грудня 2014 року № 59-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до частини 2, 6 статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25 грудня 2014 року №59-VIII), питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (25 грудня 2014 року).

Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, на яке посилається позивач, ухвалено раніше ніж набрав чинності Закон України від 27 березня 2014 року № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а тому його висновки не розповсюджуються на положення вказаного Закону.

Враховуючи, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання суддею до Вищої ради юстиції заяви про відставку, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій неправомірними, оскільки у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки ДСА України та апеляційний суд Полтавської області, при розгляді заяви про виплату вихідної допомоги позивачу діяли з дотриманням вимог передбачених Конституцією та законами України.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але судами попередніх інстанцій допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення вихідної допомоги відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

Я.Л. Іваненко