Ухвала суду № 66745217, 23.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2017 р. м. Київ К/800/29822/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року

та касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року

у справі № 816/42/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про скасування наказу, поновлення на посаді, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УМВС України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області, УМВС України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу ГУ Національної поліції в Полтавській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ;

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області від 29.11.2013 №563 о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Кременчуцького МВ УМВС;

- поновити ОСОБА_1 на посаді в ГУ НП в Полтавській області, що відповідатиме займаній ОСОБА_1 посаді до 29.11.2013 - міліціонер відділення №1 взводу конвойної служби міліції Кременчуцького МВ УМВС;

- стягнути з ГУ НП в Полтавській області моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.;

- стягнути з Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області недоотриману у зв'язку з незаконним переведенням заробітну плату у розмірі 1794,00 грн.;

- зобов'язати ГУ НП в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове утримання за фактично відпрацьований час з 07.11.2015 по 17.11.2015;

- стягнути з ГУ НП в Полтавській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року частково скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ГУ Національної поліції в Полтавській області розглянути питання щодо прийняття на службу в органах поліції ОСОБА_1 відповідно до п.9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію». Стягнуто на користь позивача з УМВС в Полтавській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1774,30 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Національної поліції в Полтавській області судові витрати кошти в сумі 1368,42 грн.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

ГУ Національної поліції в Полтавській області не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, також подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 28 жовтня 2004 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 29.11.2013 - на посаді міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Кременчуцького МВ УМВС.

Наказом ГУ МВСУ в Полтавській обл. №625 о/с від 06 листопада 2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України, за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України.

Відповідно до пункту 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Вказаний Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в Голосі України 06 серпня 2015 року № 141-142, і відповідно, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

Так, пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пунктів 9, 10 «Прикінцеві та перехідні положення» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Згідно частини другої статті 56 Закону України «Про Національну поліцію» службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Суди попередніх інстанцій вказали, що позивач, згідно вимогам Роздіду ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» підлягав звільненню, так як він не виявив бажання проходити службу в поліції, але в той же час, суд апеляційної інстанції дослідив, що враховуючи пояснення позивача, показання свідка ОСОБА_3, а також те, що позивач продовжував виконувати службові обов'язки з 07.11.2015, позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби, що відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Тобто, вказаний рапорт позивача підтверджує відсутність його відмови від проходження служби в поліції, тоді як, доказів відмови позивача від проходження служби в поліції, як того вимагає стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачами надано не було.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій вказаних обставин досліджено не було, тоді як, враховуючи наявність рапорту позивача про бажання проходити службу в органах поліції, відповідач мав вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав для прийняття позивача на службу в поліцію, починаючи з 07 листопада 2015 року, оскільки визначальним для прийняття такого рішення є відповідність кандидата вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію».

І відповідно, доведеність апеляційним судом наявності рапорту позивача про бажання проходити службу в органах поліції, свідчить про протиправність наказу УМВС України в Полтавській обл. від 06.11.2015 №625 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судом апеляційної інстанції, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного Управління Національної поліції в Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

М.І. Мойсюк