Ухвала суду № 66744227, 23.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року № 876/2761/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» до Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ДП «Городоцьке лісове господарство» звернулося в суд з позовом до Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2016 року №0002821400 та №0002831400.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на протиправність висновків податкового органу, викладених в акті від 29.11.2016 №1343/03-06-14-00991522 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 15.08.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 15.08.2016. Позивач стверджував про протиправність висновків податкового органу щодо завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та щодо непідтвердження взаємовідносин ДП «Городоцьке ЛГ» з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 При цьому зазначав, що формування витрат, в тому числі формування собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), підтверджується первинними бухгалтерськими документами та відповідає Методичним рекомендаціям з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Позивач також зазначав, що взаємовідносини ДП «Городоцьке ЛГ» з ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 13.12.2016 року №0002821400, № 0002831400.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, Ковельська ОДПІ оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Ковельською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області в період з 02.11.2016 року по 15.11.2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Городоцьке лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 15.08.2016 року, за результатами якої складено акт №1343/03-06-14-00991522 від 29.11.2016 (а.с. 15-82).

За висновками акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення ДП «Городоцьке ЛГ»:

1) статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пунктів 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказам Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ДП «Городоцьке ЛГ» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23 135,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2016 року на суму 9 675,00 грн. та за 2 квартал 2016 року на суму 13 460,00 грн.;

2) п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об»єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138, Закону України «Про управління об»єктами державної власності» із змінами та доповненнями, ст. 57 ПК України, в результаті чого ДП «Городоцьке ЛГ» занижено відрахування частини чистого прибутку всього в сумі 96 397,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2016 року в сумі 40 312,00 грн. та за 2 квартал 2016 року в сумі 56 085,00 грн.

На підставі акту перевірки №1343/03-06-14-00991522 від 29.11.2016 року Ковельською ОДПІ були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.12.2016 №0002821400, яким ДП «Городоцьке ЛГ» збільшено суму грошового зобов»язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 34 703,00 грн., з яких 23 135,00 грн. - за податковими зобов»язаннями та 11 568,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0002831400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об»єднань) на суму 144 596,00 грн., з яких 96 397,00 грн. - за податковими зобов»язаннями та 48 199,00 грн. - за штрафними(фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 83, 85).

З акту перевірки слідує, що в ході перевірки проводилось співставлення відповідачем даних бухгалтерського обліку з показниками, відображеними у декларації по податку на прибуток за період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року, на підставі чого податковий орган дійшов висновку про завищення собівартості реалізованої продукції на загальну суму 128 530,00 грн.

Зокрема, перевіркою відображеного показника у рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у загальній сумі 14 823 953,00 грн. встановлено, що суб»єктом господарювання - ДП «Городоцьке ЛГ» даний показник сформовано з вартості використаних в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей (пального, запчастин, тощо), робіт та послуг сторонніх організацій, витрат на оплату праці, нарахування внесків на соціальні заходи (лікарняні, єдиний внесок) на службові відрядження; витрат на ремонт та поліпшення об»єктів основних засобів, сум амортизаційних відрахувань; загальновиробничих витрат.

Разом з тим, як вказує податковий орган в акті перевірки та запереченнях на адміністративний позов, перевіркою встановлено завищення задекларованих ДП «Городоцьке ЛГ» показників у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» всього на суму 128 530,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2016 року в сумі 53 760,00 грн. та за 2 квартал 2016 року в сумі 74 780,00 грн. в частині відображення вартості господарських взаємовідносин з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх висновків щодо завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинах ДП «Городоцьке ЛГ» з ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відтак донарахування грошових зобов»язань за такими операціями є протиправними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов»язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов»язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності до пункту 44.2 статті 44 ПК для обрахунку об»єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об»єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб»єктів господарської діяльності, які зобов»язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов»язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з»ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - Положення 16 «Витрати»).

Пунктами 11-19 Положення 16 «Витрати» визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Витрати, пов»язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

Відповідно до пункту 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

З матеріалів справи видно, що між ДП «Городоцьке ЛГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) 01.04.2016 року укладено договір №34/Л від 01.04.2016 року на виконання лісокультурних робіт (а.с. 89-90).

Пунктом 1.1 вказаного договору визначено, що Виконавець зобов»язується за завданням Замовника (своїми працівниками, з використанням власних механізмів, на власний ризик на підставі статті 837 ЦК України) провести механізований догляд за лісовими культурами (кущорізом) в порядку і на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов»язується прийняти і оплатити надані послуги.

Також пунктами 3.1. - 3.3 договору визначено, що вартість виконаних робіт вказується у протоколі розрахунку та погодження вартості робіт. Розрахунки між сторонами проводяться після 10 числа наступного за звітним місяця, але не пізніше 30 днів від дня підписання сторонами акта приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата робіт здійснюється на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання вказаного договору було складено протоколи розрахунку та погодження вартості лісокультурних робіт, а також акти приймання-здачі (а.с. 90 зворот, 91-111), які було оплачено відповідно до платіжних доручень (а.с. 181-183, 185, 187).

Згідно даних бухгалтерського обліку заборгованість по взаємовідносинах позивача з ФОП ОСОБА_1 станом на 01.01.2016 року та 01.06.2016 року відсутня.

Також між ДП «Городоцьке ЛГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договори про виконання лісокультурних робіт №21/Г від 01.03.2016 року, №22/Г від 01.04.2016 року, №36/Г від 04.05.2016 року (а.с. 122, 128, 130).

Пунктом 1.1 договору №21/Г від 01.03.2016 року передбачено, що Виконавець зобов»язується за завданням Замовника (своїми працівниками, з використанням власних механізмів, на власний ризик на підставі статті 837 ЦК України) з урахуванням Проектів лісових культур, які є невід»ємною частиною, виконати роботи щодо посадки лісових культур та сприянню природного поновлення в порядку та на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.1. договорів №22/Г від 01.04.2016 року, №36/Г від 04.05.2016 року передбачено, що Виконавець зобов»язується за завданням Замовника (своїми працівниками, з використанням власних механізмів, на власний ризик на підставі статті 837 ЦК України) провести механізований догляд за лісовими культурами (кущорізом) в порядку і на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов»язується прийняти і оплатити надані послуги, а Замовник зобов»язується прийняти і оплатити надані послуги.

Пунктами 3.1. - 3.3 вищезазначених договорів визначено, що вартість виконаних робіт вказується у протоколі розрахунку та погодження вартості робіт. Розрахунки між сторонами проводяться після 10 числа наступного за звітним місяця, але не пізніше 30 днів від дня підписання сторонами акта приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата робіт здійснюється на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання вказаних договорів було складено протоколи розрахунку та погодження вартості лісокультурних робіт, а також акти приймання-здачі (а.с. 115-121, 124-127, 133-147), які було оплачено відповідно до платіжних доручень (а.с. 182, 184, 186, 188).

Згідно даних бухгалтерського обліку заборгованість по взаємовідносинах позивача з ФОП ОСОБА_4 станом на 01.01.2016 року та 01.06.2016 року відсутня.

Крім цього, між ДП «Городоцьке ЛГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договори на виконання лісокультурних робіт №24/Гр від 14.03.2016 року, №34/Гр від 18.04.2016 року (а.с. 157-158, 168-169).

Відповідно до умов договору №34/Гр від 18.04.2016 року Виконавець зобов»язується за завданням Замовника (своїми працівниками, з використанням власних механізмів, на власний ризик на підставі статті 837 ЦК України) провести механізований догляд за лісовими культурами (кущорізом) в порядку і на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов»язується прийняти і оплатити надані послуги, а Замовник зобов»язується прийняти і оплатити надані послуги.

Пунктами 3.1. - 3.3 договорів визначено, що вартість виконаних робіт вказується у протоколі розрахунку та погодження вартості робіт. Розрахунки між сторонами проводяться після 10 числа наступного за звітним місяця, але не пізніше 30 днів від дня підписання сторонами акта приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата робіт здійснюється на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до умов договору №24/Гр від 14.03.2016 року Виконавець зобов»язується за завданням Замовника (своїми працівниками, з використанням власних механізмів, на власний ризик на підставі статті 837 ЦК України), з урахуванням Проектів лісових культур, які є невід»ємною частиною, виконати роботи щодо посадки лісових культур та сприянню природного поновлення в порядку та на умовах, визначених даним Договором. Вартість виконаних робіт вказується у протоколі розрахунку та погодження вартості робіт. Розрахунки між сторонами проводяться після 10 числа наступного за звітним місяця, але не пізніше 30 днів від дня підписання сторонами акта приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата робіт здійснюється на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання вказаних договорів було складено протоколи розрахунку та погодження вартості лісокультурних робіт, а також акти приймання-здачі (а.с. 152-156, 159-167), які було оплачено відповідно до платіжних доручень (а.с. 181, 183, 185, 187).

Також матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали усі технічні можливості для виконання лісокультурних робіт.

Зокрема, згідно довідки від 19.12.2016 року, виданої фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, в останнього наявні основні засоби для надання послуг по механізованому догляду за лісовими культурами, а саме: два кущорізи марки STIHL (а.с. 86-88).

Згідно довідки від 01.04.2016 року, наданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, на балансі у підприємця наявні основні засоби для виконання лісокультурних робіт (механізований догляд за лісовими культурами), а саме: кущоріз марки STIHL модель FS та кущоріз марки FORESTA 1.6 кВт, що підтверджується гарантійними талонами на них (а.с. 112-114).

В господарській діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 також наявні основні засоби для надання послуг по механізованому догляду за лісовими культурами - 2 кущорізи марки STIHL F250 та один кущоріз марки Husqvarna 535 RX, що підтверджується довідкою від 20.12.2016 року та гарантійними свідоцтвами на вказані вироби (а. с 148-151).

Згідно бази НАІС та РНС Територіального сервісного центру 0741 у Волинській області за ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані транспортні засоби, що підтверджується реєстраційними картками транспортних засобів (а. с. 199-203).

Згідно інформаційних баз, наявних в контролюючого органу, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за 1 квартал 2016 року звіт 1-ДФ до податкового органу не подавався, за звітний період 2 кварталу 2016 року звіт 1-ДФ поданий із декларуванням наявності 2 найманих працівників; за звітний період 1 кварталу 2016 року ФОП ОСОБА_2 поданий звіт 1-ДФ із декларуванням наявності 4 найманих працівників, за звітний період 2 кварталу 2016 року - 7 найманих працівників; ФОП ОСОБА_3 за звітні періоди 1-2 кварталу 2016 року поданий звіт 1-ДФ із декларуванням наявності 4 найманих працівників.

Таким чином, ДП «Городоцьке ЛГ» правомірно включило до складу собівартості витрати на оплату робіт та послуг, які надані фізичними особами-підприємцями у 2016 році, оскільки такі витрати підтверджені первинним документами, а факт використання наданих підприємцями послуг в межах господарської діяльності позивача повністю підтверджується дослідженими доказами.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірності своїх висновків щодо завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинах ДП «Городоцьке лісове господарство» з ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відтак донарахування грошових зобов»язань за такими операціями є протиправними, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №803/1943/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.05.2017 року.