Ухвала суду № 66739874, 18.05.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/819/17 Головуючий 1 інст. - Товстолужський О.В.

Справа № 615/1724/15-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії : Піддубного Р.М.,

Котелевець А.В.

за участю секретаря: Єрьоменко О.В.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Валківського районного суду Харківської області від 21 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про стягнення коштів та компенсації за спричинену моральну шкоду,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" про стягнення коштів та компенсації за спричинену моральну шкоду та просив визнати пункт 12.12 договору недійсним, розірвати договір фінансового лізингу та стягнути з відповідача сплачені кошти в сумі 94200 грн., сплачену комісію банку в сумі 1130,40 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн., остаточно уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача сплачені ним кошти в сумі 94200 грн. та 1130,40 грн., а також компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 11.09.2015 року він уклав договір фінансового лізингу з ТОВ "Лізингова компанія "Еталон". Під час укладення договору, вважав, що після сплати ним певних платежів, йому буде передано автомобіль згідно договору, однак після сплати сум в розмірі 78500 грн. та 15700 грн., всупереч умов договору, предмет лізингу, а саме автомобіль "Geely Emgrand 7" йому переданий не був, у зв'язку з чим вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 21 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 002901 від 11 вересня 2015 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_3 Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», на користь ОСОБА_3 сплачені кошти в розмірі 94200 грн., сплачену комісію банку в розмірі 1130,40 грн. В задоволенні позову в частині стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду - відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь держави судовий збір в розмірі 1003,30 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» звернулася з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що договір фінансового лізингу №002901 від 11 вересня 2015 року містить несправедливі умови відносно споживача, а тому підлягає визнанню недійсним, також підлягає стягненню кошти, які були сплачені позивачем на виконання договору в сумі 94200 грн., та враховуючи, що позивачем були понесені витрати на сплату комісії в розмірі 1130,40 грн., тому також підлягають стягненню.

Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Матеріали справи містять дані про те, що 11.09.2015 року між ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" та ОСОБА_3 укладено договір фінансового лізингу № 002901. Предметом договору є те, що лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування предмет лізингу (автомобіль "Geely Emgrand 7"), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

В день укладення договору ОСОБА_3 сплатив 78500 грн., які вважав частковою оплатою вартості транспортного засобу, однак транспортний засіб йому передано не було. Потім ним ще було сплачено за квитанцією, яка була йому надана відповідачем в сумі 15700 грн. - комісія за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору, а всього 94200 грн.

Відповідач не оспорює ту обставину, що він отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 94200 грн., але предмет лізингу, всупереч умов укладеного договору, так і не був переданий позивачеві відповідачем.

Відповідно до ч. 5 п.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.

Відповідно до вимог ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (не прямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г)інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається зі змісту спірного договору лізингу, укладеного 11 вересня 2015 року, адміністративний платіж розуміє під собою одноразову плату лізингоодержувача лізингодавцю при укладенні договору.

У відповідності до договору, адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір такої компенсації за організацію становить 78500 грн., цей платіж не є витратами лізингодавця, що безпосередньо пов'язаний з виконанням договору лізингу.

Вказаний пункт договору порушує принципи добросовісності і справедливості, оскільки відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі, яка згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», не є лізинговим платежем, а фактично полягає у виготовленні стандартної форми договору.

Лізинговий кредит - це кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є специфічною формою майнового, тобто товарного кредиту.

Згідно з п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є наступні умови, що зазначені в договорі фінансового лізингу: про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору.

Листом ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" №439 від 28.03.2016 року повідомило позивача про те, що комісія за організацію даного договору поверненню не підлягає згідно з пунктом 12.12 статті 12 договору, яким передбачено, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу комісія за організацію цього договору лізингоодержувачу не повертається.

За правилами пункту 12.1 ст. 12 договору про фінансовий лізинг у випадку його розірвання лізингоодержувачем поверненню підлягаю 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів 40% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. У такому випадку адміністративний платіж поверненню не підлягає.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Згідно з ч.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї в сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України цього Кодексу.

Відповідно положень, викладених у статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В порушення зазначених вимог в договорі не вказано, який саме транспортний засіб "Geely Emgrand 7" буде переданий у власність лізингоодержувачу - якого кольору, року виробництва, якої внутрішньої комплектації, тобто у договорі не вказано предмету лізингу (найменування продукції), що порушує право позивача на отримання достовірної інформації про продукцію.

Вказані порушення є підставою для визнання недійсним договору фінансового лізингу.

Зважаючи на те, що договір фінансового лізингу визнано недійсним, позовні вимоги щодо його розірвання є зайвими, та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 9 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони відшкодовуються винною особою у повному обсязі. Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Конституційний Суд України у рішенні від 10.11.2011 року №15-рп/2011, справа № 1-26/2011 виходив також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим, споживачу, як правило об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок введення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги.

Тому, держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (п. 3.2. Рішення).

При цьому у ТОВ «ЛК «Еталон» відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи щодо підписання ОСОБА_3 кожної сторінки договору та відсутності з боку позивача претензій або вимог щодо порушення її прав умовами спірного договору на висновки суду не впливають.

Посилання на відсутність доказів введення позивача в оману з боку відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позов пред'явлено з інших підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують. В зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» відхилити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 21 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Ю.А. Пономаренко

Судді - Р.М. Піддубний

А.В. Котелевець