Ухвала суду № 66736558, 25.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 755/7217/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5928/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Яровенко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

25 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» про визнання незаконним рішення Київської міської ради та визнання недійсним договорів, укладених на його виконання , -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у квітні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним рішення Київської міської ради та визнання недійсними договорів, укладених на його виконання посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що рішенням Київської міської ради від 12 листопада 2013 року № 641\10129 поновлено на 5 років договори оренди земельних ділянок від 24 жовтня 2007 року № 66-6-00424 та від 19 грудня 2005 року № 66- 6-00312 (з урахуванням договорів про внесення змін від 10 квітня 2006 № 66-6-00340 та від 24 жовтня 2007 року № 66-6-00425) (кадастрові номери 8000000000:66:178:0142, 8000000000:66:178:0143), укладені між Київською міською радою та ТОВ «ЛВ-Холдинг» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на вул. Микільсько- Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва.

Зазначила, що спірні земельні ділянки є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності на яких, зокрема, забороняється будь-яке будівництво відповідно до законодавства України.

На виконання цього рішення між сторонами укладено договір оренди земельних ділянок від 19 грудня 2005 року ( 66-6-00312). До складі цієї земельної ділянки увійшла земельна ділянка площею 1,52 га на Русанівській набережній, яку пунктом 1 цього рішення виключено з переліку озеленених територій загального користування м. Києва.

Відповідно до правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово- комунальному господарству від 29 липня 1994 № 70, чинних на момент прийняття вказаного рішення, набережна - це озеленена та благоустроєна транспортна та пішохідна магістраль вздовж берега річки і водоймища. Таким чином, земельна ділянка площею 1,52 га безумовно належить до прибережної захисної смуги лівого берегу річки Дніпро.

У пункті 5.2. цього рішення містяться посилання на висновки погоджувальних органів, які надавалися ТОВ «ЛВ-Холдинг» до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,17 га на АДРЕСА_1.

У висновку органу архітектури зазначено про необхідність розроблення та погодження містобудівного обґрунтування внесення змін до містобудівної документації для прийняття Київською міською радою рішення про внесення змін до Генерального плану міста Києва щодо вилучення територій з категорії зеленої зони загального користування та переведення її до території громадської та житлової забудови. Тобто, у висновку органу архітектури йшла мова про необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки площею 2,17 га для можливості її використання під розміщення житлової та громадської забудови шляхом розроблення, погодження містобудівного обґрунтування та внесення змін до Генерального плану міста Києва. Цей висновок підтверджує належність земельної ділянки площею 2,17 га до прибережної захисної смуги лівого берегу річки Дніпро, тобто її належність до складу земель водного фонду та рекреаційного призначення, а також до зони охоронюваного ландшафту. Оскаржуваним рішенням договори оренди спірних земельних ділянок були поновлені строком на 5 років. Цільове призначення спірних земельних ділянок відповідно до оскаржуваного рішення - житлова та громадська забудова, відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804 - землі водного фонду та рекреаційного призначення, зона охоронюваного ландшафту.

Зазначає, що з оскаржуваного рішення вбачається, що договори оренди спірних земельних ділянок були поновлені для здійснення будівництва, що суперечить зазначеним нормам, спірні земельні ділянки на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення, мали статус природоохоронного об'єкту, знаходилися в межах прибережних захисних смуг та в зоні охоронюваного ландшафту, тобто відносилися до земель водного фонду та рекреаційного призначення з обмеженим режимом використання. Зазначене рішення суперечить статтям 52, 61 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України, статті 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 30 Закону України «Про охорону :культурної спадщини», рішенню Київської міської ради від 19 січня 2005 року № 806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», рішенню виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 (із змінами, внесеними і розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної І адміністрації) від 17 лютого 2002 року № 979.)

Однією з умов договорів оренди земельних ділянок є обов'язок орендаря взяти участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури (пункт 8.4) та яку ТОВ «ЛВ-Холдинг» на момент прийняття оскаржуваного рішення не виконало.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2011 року у справі № 35/69 задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ «ЛВ-Холдинг» про стягнення заборгованості по сплаті пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва в розмірі 6450830 грн. відповідно до договору від 16 травня 2008 року № 256. Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 20 грудня 2011 року у справі № 35/69 частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ЛВ-Холдинг». Скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 27 квітня 2011 року по справі № 35/69 в частині стягнення 382854,39 грн. пені та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради до ТОВ «ЛВ-Холдинг» про стягнення 382854,39 грн. пені відмовлено.

12 січня 2012 року Господарським судом міста Києва видано судовий наказ.

Зазначила, що згадані вище судові рішення доводять факт ухилення ТОВ «ЛВ-Холдинг» від виконання передбачених пунктом 8.4 обов'язків за умовами договорів оренди спірних земельних ділянок, у зв'язку з чим ТОВ «ЛВ-Холдинг» не набуло переважного права оренди спірних земельних ділянок. З преамбули оскаржуваного рішення вбачається, що, ТОВ «ЛВ-Холдинг» 25 червня 2012 року звернулося до Київської міської ради з листами-зверненнями № 15/06-12 та №16/06-12. Оскаржуване рішення прийнято 13 листопада 2013 року, через рік після спливу строку договорів.

Отже, поновлюючи договори оренди спірних земельних ділянок, Київська міська рада діяла не у спосіб, передбачений Законом України «Про оренду землі», чим порушила вимоги частини шостої статті 33, а отже вийшла за межі наданих їй повноважень. Законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення у Київської міської ради не було, поновлюючи договір, остання вийшла за межі наданих їй законом повноважень та діяла не у визначений законом спосіб, внаслідок чого порушила правові засади діяльності органу місцевого самоврядування, передбачені частиною другою статті 19 Конституції України, статтею 4, частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Також зазначила, що оскаржуване рішення не відповідає принципам відповідальності перед територіальною громадою, оскільки обставини набуття ТОВ «ЛВ-Холдинг» права оренди спірних земельних ділянок свідчать про перевагу приватного інтересу над суспільним..

Вказала на те, що зі змісту оскаржуваних договорів оренди вбачається, що останні не містять обмежень у використанні спірних земельних ділянок, передбачених статтями 52, 61 Земельного кодексу України, статтею 89 Водного кодексу України, статтею 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтею 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішенням Київської міської ради від 19 січня 2005 року № 806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 (із Змінами, внесеними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 лютого 2002 року № 979.)

За весь час перебування зазначених земельних ділянок в оренді ТОВ «JIB-Холдинг» та до весни 2013 року на земельних ділянках не велися жодних робіт і вони жодним чином не використовувалися, тобто не використовувалися за своїм цільовим призначенням. Таким чином, відповідач прямо порушував цільове призначення та умови використання земельних ділянок, тобто порушив істотні умови договорів.

У зв'язку із викладеним, просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 641/10129 «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» договорів оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на АДРЕСА_1», визнати недійсним договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладений 28 січня 2014 року між Київською міською радою та ТОВ «ЛВ-Холдинг», зареєстрований Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 8 січня 2014 року за № 29 у книзі записів державної реєстрації договорів, визнати недійсним договір про продовження оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та ТОВ «ЛВ-Холдинг», зареєстрований Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28 січня 2014 року за № 30 у книзі записів державної реєстрації договорів

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 68/1902 «Про зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок ТОВ «ЛВ-Холдинг» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на АДРЕСА_1» передано ТОВ «ЛВ-Холдинг» у короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 1,2612 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на АДРЕСА_1, у тому числі: земельну ділянку № 2 площею 0,8688 га (в межах прибережних захисних смуг), земельну ділянку № 3 площею 0,3924 га (в межах червоних ліній) - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 29 листопада 2005 року № 522/2983 «Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального та готельного комплексу на АДРЕСА_1» та право користування якими посвідчено договором оренди земельних ділянок від 19 грудня 2005 року № 66-6-00312.

На підставі вищезазначеного рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 68/1902 між ТОВ «ЛВ-Холдинг» та Київською міською радою укладені договори оренди земельних ділянок, які в наступному поновлені на підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 641/10129 «Про поновлення ТОВ «ЛВ-Холдинг» договорів оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на АДРЕСА_1».

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини другої ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»,оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі» - договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п'ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку. З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади,перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

На виконання вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку дії вищезазначених Договорів оренди ТОВ «JIB-Холдинг», як орендар, повідомив листами № 15\06\2012, 16\06-12 від 25/06/2012 року Київську міську раду до про намір поновити Договори оренди.

Після закінчення строку Договорів оренди ТОВ «ЛВ-Холдинг» продовжував користуватися земельними ділянками, а заперечень орендодавця Київської міської ради протягом одного місяця після закінчення строку Договорів оренди не надійшли.

За таких обставин Договори оренди вважаються поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами.

В цьому випадку з Київською міською радою повинні бути укладені Додаткові угоди про поновлення договорів оренди.

Верховний суд України в Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України зазначив, що можна погодитися з практикою судів, які відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» вважають укладеною додаткову угоду до договору оренди землі про поновлення цього договору у разі непідписання її орендодавцем, якщо орендар не пізніше ніж за місяць до закінчення строку договору направив орендодавцю лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди і після спливу строку договору продовжує користуватися земельною ділянкою, а орендодавець протягом місяця після спливу строку договору не висловив заперечень проти додаткової угоди і пропозицій про зміну договору. За цих умов згідно із ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду» договір оренди вважається продовженим на той самий строк і на тих саме умовах, які передбачалась договором, з мовчазної згоди орендодавця. Відомості про наявність додаткової угоди необхідні для її державної реєстрації.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 Статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди, місце розташування та розмір земельної ділянки, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків і порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю,умови повернення земельної ділянки орендодавцю, існуючі обмеження, обтяження, щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди, відповідальність сторін.

Зазначені істотні умови договору передбачені також Типовим договором оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 3 березня 2004 року. Відсутність у договорі оренди земельної ділянки однієї з істотних умов цього правочину відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та ст. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року «Про затвердження порядку реєстрації договорі оренди землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі, а також для визнання договору недійсним. Орган державної реєстрації при проведенні державної реєстрації зобов'язаний перевіряти відповідність змісту договору вимогам чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 641/10129 прийнято в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, оспорювані договори відповідають вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги,що суд у резолютивній частині не надав жодних висновків та доказів можливості прийняття рішення Київрадою, що суперечить нормам законів України, оскільки відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 641/10129 прийнято в межах повноважень.

Верховний суд України в постанові від 14 лютого 2012 року, а також у постановах від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14 та від 9 грудня 2014 року у справі № 21-308а14 зазначив, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності. За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України, міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом.

На виконання вказаного рішення укладені договори про поновлення договорів оренди, а саме: договір про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 28 січня 2014 року, посвідчений ПН КМНО Демяненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 30, щодо оренди земельної ділянки площею 3924 кв.м та договір про поновлення Договору оренди земельної ділянки посвідченого ПН КМНО Демяненко Т.М., 24 жовтня 2007 року за реєстровим № 2967, від 28 січня 2014 року, посвідчений ПН КМНО Демяненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 29, щодо оренди земельної ділянки площею 8688 кв.м.

Зазначені договори відповідають вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Верховний суд України в постанові від 11 травня 2016 року по справі за № 6-806цс16 зазначив, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 1979 року у справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року у справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надала суду доказів на підтвердження порушення її конкретних прав та інтересів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді