Ухвала суду № 66732647, 10.04.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6296/14-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Міросєді А. І.,

суддів Наумик О.О., Каліуш О.В.,

при секретарі Ульянцевій С.А.,

за участю:

прокурора Цукарєвої В.А.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

при розгляді у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінального провадження (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050380000696 від 19 травня 2014 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_3, який народився 16 листопада 1985 року у с. Диліївка Костянтинівського району Донецької області,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014050380000696 від 19 травня 2014 року) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121 КК України.

Прокурор у судовому засіданні просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду з огляду на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні у т.ч. особливо тяжкого злочину; ризик незаконного впливу на потерпілого та свідка, що не допитані судом; ризик продовження злочинної діяльності.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_3 проти клопотання прокурора заперечували та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 лютого 2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15 квітня 2017 року.

На поточний час судове провадження відносно ОСОБА_3 не завершено, строк тримання під вартою ОСОБА_3 закінчується 15 квітня 2017 року.

Обговоривши з учасниками кримінального провадження клопотання щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого, суд вважає за доцільне продовжити дію обраного відносно останнього запобіжного заходу, оскільки на час розгляду справи не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду з огляду на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні у т.ч. особливо тяжкого злочину, отже ризик втечі може бути розцінений ним менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання; ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків, що не допитані судом; ризик продовження злочинної діяльності.

На переконання суду, враховуючи викладені обставини, не зважаючи на соціальні звязки, вік обвинуваченого, запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого за допомогою більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо.

Зазначені ризики виправдовують продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також, колегія суддів бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, про те, що тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (пункт 139 Рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2012 року по справі Ідалов проти Російської Федерації, Рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, серія А, №254-А, п.30).

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Проте, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів, враховуючи вищезазначене, відсутність міцних соціальних звязків та наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України - ризику переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків, що не допитані судом, ризик продовження злочинної діяльності, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з огляду на що клопотання прокурора про продовження дії обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню і підстав для зміни запобіжного заходу на більш мякий суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.177, 183, 331 КПК України, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про продовження дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3, який народився 16 листопада 1985 року, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, який народився 16 листопада 1985 року у с. Диліївка Костянтинівського району Донецької області, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121 КК України, терміном по 08 червня 2017 року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного західу на домашній арешт відмовити.

Обвинуваченого ОСОБА_3 тримати від вартою в в Бахмутській УВП (№ 6) УДПтСУ в Донецькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Цукарєву В.А.

Копію ухвали надіслати/вручити учасникам судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає

Головуючий Судді