Рішення № 66729398, 25.05.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/112/17 Номер провадження 22-ц/786/1493/17Головуючий у 1-й інстанції Рябченко В. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Абрамова П.С., Хіль Л.М.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2007523315 від 27.12.2013 року в розмірі 27 703,03 грн.

В обґрунтування зазначеного позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» послався на неналежне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2017 року у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем трирічного строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував всі обставини справи та не звернув увагу на

роз'яснення викладені у постанові ВСУ від 26.12.2016 року про те, що відповідно до вимог ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно до ст.307 ч.1 п.2, ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті заявлених вимог в разі неправильного застосування судом матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 грудня 2013 року ОСОБА_2 подала до ПАТ «ОТП Банк» анкету-заяву про отримання кредиту у сумі 20 000 грн. на особисті потреби терміном на 36 місяців (а.с.6).

27 грудня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2007523315, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 22 4000 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 0,01% річних(а.с.7-9).

Сторони погодили, що погашення заборгованості за договором здійснюється наступним чином: щомісяця позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1238 грн. для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, комісії( а.с.9 зворот, 10).

12 листопада 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за умовами якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й кредитним договором № 2007523315 від 27.12.2013 року.

Внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість зі сплати кредиту та процентів за його користування, яка станом на 06.02.2017 року нарахована ТОВ «ОТП Факторинг України» у сумі 27 703 грн. 03 коп. і складається з:

-22 400 грн. заборгованості по сплаті кредиту;

-1,63 грн. заборгованості по сплаті відсотків;

-5 301,40 грн. строкової комісії.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив передбачений ст. 257 ЦК України строк звернення до суду з позовом до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки строк для подачі позову до суду сплинув у січні 2017 року, тоді як з позовом позивач звернувся до позичальника лише 23.02.2017 року.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

В п. 1.4.7 кредитного договору сторони погодили, що погашення кредиту може здійснюється позичальником шляхом перерахування коштів на рахунок банку, вказаний у графіку платежів, будь яким доступним позичальнику способом, у тому числі шляхом переказу коштів через банківські установи. (а.с. 7).

Зазначеним Графіком повернення кредиту та сплати відсотків встановлено порядок погашення кредиту щомісячно шляхом здійснення відповідного платежу з погашення кредиту та відсотків за його користування ( а.с.9 зворот, 10).

Відповідно до п. 1.4.1. кредитного договору сторони також погодили, що термін повного погашення кредиту є 27 грудня 2016 року включно (а.с. 7).

Отже, в укладеному кредитному договорі сторони визначили як строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, кінцевий строк повернення кредиту - до 27 грудня 2016 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів щомісячно, у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та відсотків.

Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

При цьому, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252- 255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14 та від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У справі, що розглядається кінцевий строк повернення кредитних коштів визначено до 27.12.2016 року. До суду банк звернувся з позовом 23.02.2017 року. Тому трирічний строк позовної давності повинен обраховуватися по кожному окремому щомісячному платежу.

З огляду на те, що позов до суду поданий 23 лютого 2017 року, враховуючи строк позовної давності, у межах якого може бути стягнута заборгованість, слід відліковувати заборгованісь з 27 лютого 2014 року.

Оскільки, щомісячний платіж складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісії та визначений в сумі 1238 грн., то згідно з інформаційним листом умов кредитування за період з 27.02.2014 року по 27.12.2016 року за договором № 2007523315 позивач має право на отримання заборгованості за тілом кредиту у сумі 21778,19 грн., за відсотками за користування кредитом 3,29 грн., комісії за користування кредитом 21560 грн., а всього 43341,48 грн..

Відповідно у відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з позовної заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2007523315 від 30.09.2013 року в розмірі 27 703,03, яка складається: з 22 400,00 грн заборгованості по сплаті кредиту, 1,63 грн. заборгованості по сплаті відсотків та 5 301,40 грн. строкової комісії.

Сума у розмірі 27 703 грн., яку просить стягнути позивач, є меншою ніж вбачається з розрахунку загальної заборгованості за договором споживчого кредиту № 2007523315 від 30.09.2013 року, 43341,48 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, постановити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За нормами ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн, при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1760 грн., позов задоволено на 100%, таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає стягненню 1600 грн. судового збору за подачу позову до суду та 1760 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.2, ст.309 ч.1 п.4, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (03680, м.Киїів, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421, р/р 26507002333333 у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» у м.Харків) заборгованість за кредитним договором № 2007523315 від 30.09.2013 року у розмірі 22 400 грн. заборгованості за кредитом; заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 1 грн. 63 коп. та 5 301 грн. 40 коп. строкової комісії у розмірі, а всього 27703 грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (03680, м.Киїів, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421, р/р 26507002333333 у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» у м.Харків) в рахунок відшкодування понесених судових витрат 1600 грн. судового збору за подачу позову до суду та 1760 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, а всього 3360 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: П.С.Абрамов

Л.М.Хіль

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов