Рішення № 66726581, 01.11.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 667/6854/14-ц Головуючий в І інстанції Скрипнік Л.А. Номер провадження 22-ц/791/1515/16 Доповідач: Пузанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_6, від імені якої діє ОСОБА_7, до ОСОБА_5 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ОСОБА_6, від імені якої діє ОСОБА_7, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя, зазначаючи, що ОСОБА_6 з 03 грудня 1983 року по 25 січня 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, за час якого ними побудовано новий житловий будинок, розташований в м.Херсоні по вул. Піонерській,51.

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та визнання за нею, крім іншого, права власності на 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку за адресою: м.Херсон, вул. Піонерська,51.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 10 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 квітня 2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_6 в частині поділку вказаного будинку відмовлено. При цьому судами встановлено факт самочинної перебудови вказаного будинку, внаслідок якої його вартість збільшилась на 254514 грн.

Посилаючись на те, що вказаний самочинний обєкт забудови не зданий в експлуатацію, а вартість матеріального ресурсу, використаного при його будівництві, визначеного експертом станом на квітень 2015 року складає 283575 грн., ОСОБА_7, з урахуванням збільшених в процесі розгляду справи позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів в розмірі 141787,50 грн. та судові витрати.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 10 липня 2015 року з урахуванням виправлень, внесених ухвалою цього ж суду від 29 липня 2015 року, позов задоволено та вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема щодо права позивачки на отримання компенсації вартості 1/2 частини будівельних матеріалів та ресурсів, використаних при будівництві спірного майна.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7, діючи від імені ОСОБА_6, доводи скарги не визнала, просила рішення суду залишити без змін.

Справа в апеляційному порядку розглядається вдруге.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 грудня 1983 року по 05 лютого 2010 року /а.с. 11, 21, 43/.

За час шлюбу, а саме: 17 грудня 2003 року, ними придбано земельну ділянку площею 0,0444га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка знаходиться в м.Херсоні, вул. Піонерська,51 /а.с. 19/.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 10.10.2013 року за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки і це право позивачки зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.07.2014 року /а.с. 12-15, 20/.

Крім того, у період перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, ОСОБА_5 набув право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд та будівель, що знаходиться в м.Херсоні, вул. Піонерська,51 та розташований на наведеній вище земельній ділянці, що перебуває у спільній частковій власності сторін.

Зазначене нерухоме майно набуто відповідачем на підставі договору дарування, укладеного та нотаріально посвідченого 17 грудня 2003 року.

Згідно із змістом зазначеної угоди за станом на 17.12.2003 року, житловий будинок №51 по вул. Піонерській в м.Херсоні має 69,8кв.м житлової площі, при ньому є два сараї літ. «Б», «В», туалет літ. «Н», гараж літ. «Д», огорожа №3,4, споруди №1,2, мостіння І /а.с. 18, 22/.

З часу придбання відповідачем 1/2 частини наведеного будинку та станом на час останньої інвентаризації, проведеної 14 серпня 2009 року, житловий будинок частково розібраний (залишок його житлової площі складає 32,1кв.м), розібрана будівля літ. «Д» (гараж), будівлі літ. «Б», «В» реконструйовані в житловий будинок літ. «П, п, п1», зведено басейн для забору води.

Вказані обставини підтверджені висновком судової будівельно-технічної експертизи, проведеної судовим будівельно-технічним експертом ОСОБА_8 25 квітня 2015 року і сторонами не спростовані.

Сторонами також визнано той факт, що реконструкція та будівництво здійснено без відповідного документа, який би давав право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту.

Відповідно до зазначеного вище висновку експертом встановлено, що при будівництві житлового будинку літ. «П, п, п1» були використані конструктивні елементи господарської будівлі літ. «В» розмірами в плані 6,5м х 5,9м висотою 2,8м, а саме: фундаменти, стіни, підвал.

Досліджуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи, суд апеляційної інстанції отримав викладені письмово і підписані експертом ОСОБА_8 розяснення і доповнення висновку, із яких слідує, що при визначенні вартості будівельних матеріалів і конструктивних елементів, що були використані при самочинному будівництві будівель літ. «П, п, п1» за адресою: м.Херсон, вул. Піонерська,51, нею не були враховані матеріали та конструктивні елементи, що залишилися від господарської будівлі літ. «В» розмірами в плані 6,5м х 5,9м висотою 2,8м та були використані при будівництві (реконструкції) прибудови літ. «п» до житлового будинку літ. «П», а саме: фундаменти, стіни, підвал.

Своїми письмовими розясненнями і доповненнями висновку судовий експерт ОСОБА_8 підтвердила, що вартість будівельних матеріалів і конструктивних елементів, що були використані при самочинному будівництві будівель літ. «П, п, п1» по вул. Піонерській,51 в м.Херсоні, без врахування матеріалів та конструктивних елементів, що залишились від господарської будівлі літ. «В» розмірами в плані 6,5м х 5,9м, висотою 2,8м та були використані при будівництві (реконструкції) прибудови літ. «п» до житлового будинку літ. «П», станом на квітень 2015 року становить 283575 грн.

Перелік, кількість та вартість вказаних матеріальних ресурсів загальною вартістю 283575 грн. експерт навела в додатку №1 до письмових розяснень і доповнень висновку, який долучений апеляційним судом до матеріалів справи та досліджений при апеляційному розгляді в силу приписів ст.ст. 10, 303 ЦПК України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина пята статті 376 ЦК України).

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 цього Кодексу).

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові (стаття 317 ЦК України).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень ст. 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ із своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №534, постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13 квітня 2011 року (із змінами) та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до вимог ст.ст. 328, 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як обєкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року №6-388цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Враховуючи, що будівництво житлового будинку літ. «П, п, п1» по вул. Піонерській,51 в м.Херсоні здійснено на земельній ділянці з цільовим призначенням будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності та зважаючи, що це будівництво відбувалося в період їх зареєстрованого шлюбу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що використані при будівництві цього будинку матеріальні ресурси (будівельні матеріали та обладнання), крім тих, що залишились від належної відповідачеві за договором дарування, а отже на праві особистої власності, господарської будівлі літ. «В» розмірами в плані 6,5м х 5,9м, висотою 2,8м, відповідно до ст. 60 СК України належить подружжю ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, а тому позивачка вправі вимагати компенсацію вартості належної їй частки, яка є рівною частці відповідача у грошовому виразі

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам цивільного і сімейного права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, твердження відповідача про недоведеність позивачкою статусу спірного майна як спільного, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки при вирішенні даного спору судом враховано як положення ст.60 СК України щодо презумпції права спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, так і положення ст. 57 СК України про те, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Так, в процесі розгляду справи встановлено, що вимога позивачки щодо компенсації належної їй частки у матеріальних ресурсах, використаних при самочинному будівництві будинку, дійсна (ринкова) вартість якого у випадку введення в експлуатацію за висновком судового експерта становить 2467436 грн., не виходить за межі вартості будівельних матеріалів і конструктивних елементів, придбаних у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. При цьому нею (позивачкою) та судом враховано, що частина використаних в процесі будівництва будівельних матеріалів та конструктивних елементів належала відповідачеві на підставі договору дарування, а тому є його особистою власністю.

Твердження відповідача про те, що до складу будівельних матеріалів та обладнання як спільного майна подружжя суд включив ремонтно-оздоблювальні роботи, які були проведені на його замовлення та за його особисті грошові кошти після розірвання шлюбу з позивачкою у період з 11.05.2010р. по 18.11.2010 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається із покладеного в основу рішення суду висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.04.2015 року судовим експертом визначалася лише вартість матеріальних ресурсів, задіяних в будівництві спірної будівлі на час останньої інвентаризації домобудівлі, яка проводилася 27 лютого 2009 року компетентним органом із складанням оцінювального акта, який містить характеристики обєкта по вул. Піонерській,51 в м.Херсоні та схематичного плану забудови /а.с. 53, 114-119/.

Такими, що не відповідають обставинам справи та суперечать висновкам судової будівельно-технічної експертизи є доводи відповідача про те, що судовим експертом був проведений огляд спірного обєкта під літ. «П, п, п1» станом на теперішній час та зроблено висновок щодо загальної вартості матеріальних ресурсів, використаних при його будівництві станом на квітень 2015 року з урахуванням тих робіт та будівельних матеріалів, які були придбані та використані у будівництві особисто ним вже після розірвання шлюбу із позивачкою.

Так, відповідно до висновку судового експерта загальна вартість робіт (з врахуванням вартості матеріальних ресурсів), виконаних при будівництві будівлі житлового будинку літ. «П, п, п1» по вул. Піонерській,51 в м.Херсоні за станом на квітень 2015 року становить 494994 грн., а вартість будівельних матеріалів та конструктивних елементів, які були використані при будівництві спірної будівлі в період з грудня 2003 року по 25 січня 2010 року без врахування вартості матеріалів та конструктивних елементів, що залишилися від господарської будівлі літ. «В» розмірами в плані 6,5м х 5,9м, висотою 2,8м та були використані при будівництві (реконструкції) прибудови літ. «п» до житлового будинку літ. «П» (фундаменти, стіни, підвал) за станом на квітень 2015 року становить 283575 грн. /а.с. 53 письмові розяснення і доповнення висновку експерта від 12.10.2016р./.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок експерта є повним та ясним і разом із письмовими доповненнями та розясненнями до нього містить відповіді на всі поставлені перед експертом судом питання в межах предмета заявленого ОСОБА_6 позову, тому передбачені ч.1 ст. 150 ЦПК України підстави для призначення додаткової експертизи за заявою представника відповідача відсутні.

Та обставина, що спірний будинок не введений в експлуатацію відповідно до діючого в Україні законодавства не позбавляє позивачку права власності на річ (майно), якою у спірних правовідносинах є будівельні матеріали та обладнання, використані подружжям для будівництва будинку, а лише виключає можливість претендувати на самочинне будівництво нерухомого майна як на обєкт власності (цивільного обороту).

Позивачка не зверталася до суду з вимогами про визнання права власності на незавершений обєкт будівництва самочинно зведений будинок, а просила стягнути на її користь компенсацію у розмірі 1/2 частини вартості ресурсу будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва та створення майна і після розірвання шлюбу з відповідачем залишилася у володінні та користуванні останнього.

Статус самочинного будівництва нерухомого майна не виключає можливість особи, яка його здійснила на відведеній їй для цієї мети земельній ділянці, вирішити питання щодо визнання права власності на це нерухоме майно, в тому числі в судовому порядку (ст. 376 ЦК України).

У будь-якому випадку використані для самочинного будівництва матеріали та обладнання (речі матеріального світу ст. 179 ЦК), які придбавалися сторонами у період зареєстрованого шлюбу за винятком отриманих відповідачем у особисту власність, є їх спільною сумісною власністю відповідно до положень сімейного законодавства, тому позивачка вправі отримати компенсацію вартості своєї частки.

Здійснити захист наведеного вище права у іншій спосіб ОСОБА_6 не може, оскільки рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 10.10.2013 року, що набрало чинності 17.04.2014 року, їй відмовлено у задоволенні вимоги про поділ спірного будинку як самочинно зведеного /а.с. 12-15/.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що в мотивувальній частині рішення суд не зазначив конкретні матеріали та обладнання, щодо яких виник спір.

На виконання висновків і мотивів, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року, колегія суддів, досліджуючи висновок експерта від 25 квітня 2015 року отримала розяснення і доповнення висновку, викладені судовим будівельно-технічним експертом ОСОБА_8 письмово, в яких остання склала відомість матеріалів до локального кошторису вартості матеріальних ресурсів, визнаних судом спільною сумісною власністю сторін (всього 350 найменувань).

Враховуючи значний об'єм цього переліку та те, що предметом заявленого ОСОБА_6 позову не є визнання права власності на матеріали та обладнання, колегія суддів вважає достатнім для вирішення питання щодо компенсації вартості спірних матеріальних ресурсів послатися на наведений експертом їх перелік, який долучений до матеріалів справи.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що мотивувальну частину ухваленого судом рішення слід доповнити посиланням на той факт, що ОСОБА_6 набула право спільної сумісної власності на будівельні матеріали та обладнання, що були використані при самочинному будівництві житлового будинку літ. «П, п, п1», який розташований по вул. Піонерській,51 в м.Херсоні, відповідно до переліку, наведеного у додатку №1 від 12 жовтня 2016 року до розяснень і доповнень висновку №25 судової будівельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом ОСОБА_8 25.04.2015 року (всього 350 найменувань).

В решті частині рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.

На підставі викладеного, ст. 331 ЦК України, ст.ст. 57, 60 СК України, керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 липня 2015 року з урахуванням виправлень, внесених ухвалою цього ж суду від 29 липня 2015 року, в мотивувальній частині доповнити посиланням на той факт, що ОСОБА_6 набула право спільної сумісної власності на будівельні матеріали та обладнання, що були використані при самочинному будівництві житлового будинку літ. «П, п, п1», який розташований по вул. Піонерській, 51 в м. Херсоні, відповідно до переліку, наведеного у додатку № 1 від 12 жовтня 2016 року до розяснень і доповнень висновку № 25 судової будівельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом ОСОБА_8 25.04.2015 року (всього 350 найменувань).

В решті частині це ж рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: М.П. Стародубець

ОСОБА_3