Рішення № 66724678, 24.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3515/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_2 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Кодимьского районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 14 серпня 2012 року ОСОБА_3, відповідно до заяви про отримання банківських послуг, отримала кредит у розмірі 7200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Сторони узгодили зобовязання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, що зазначено в п. 2.1.1.12.1 «Умов та правил надання банківських послуг». На підставі п.2.1.1.12.2 «Умов та правил надання банківських послуг», в разі непогашення клієнтом боргових зобовязань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати за користування кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків. В разі якщо на дату нарахування відсотків клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобовязань за кредитом, що мала місце на дату нарахування відсотків. Відповідач, на підставі п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» зобовязалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобовязаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобовязання за вказаним договором не виконала. У разі виникнення прострочених зобовязань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1 «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на день нарахування.

У звязку з порушеннями зобовязань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач, станом на 01 червня 2016 року має заборгованість 16798,76 грн., з яких 6615,02 грн. тіло кредиту, 2026,02 грн. нараховано відсотків за користування кредитом, 5832,41 грн. нараховано пені, 1050 грн. нараховано штрафів, 500 грн. штраф (фіксована складова), 776,13 грн. штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 14 серпня 2012 року в розмірі 16798,76 грн. та судові витрати в розмірі 1378 грн..

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кодимського районного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1,3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» суд помилково дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до ПАТ КБ «ПрватБанк» з метою отримання банківських послуг, у звязку з чим підписала заяву № б/н від 14.08.2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 7200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 01.06.2016 року має заборгованість 16798,76 грн., з яких 6615,02 грн. тіло кредиту, - 2026,02 грн. нараховано відсотків за користування кредитом, - 5832,41 грн. нараховано пені, - 1050,00 грн. нараховано штрафів, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. штраф (фіксована складова), - 776,13 грн. штраф (процентна складова).

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки відповідач не отримувала 16.06.2015 року грошові кошти в сумі 6284 грн., в той же день повідомила позивача про неправомірне їх зняття з її картки. Відповідач сторонній особі ПІН-код не повідомляла, тобто не сприяла незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка давала змогу ініціювати платіжні операції.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

1.1.5.5 Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в SMS-повідомленні ПІН-код, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі MobileBanking або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах звязку під час використання цих каналів.

1.1.5.13 Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції супроводжується авторизацією, до моменту письмової заяви клієнта про блокування картки/рахунку/ на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

1.1.5.14 Клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійсненні у підрозділах банку через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.

1.1.5.29 Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постанови картки в СТОП-ЛИСТ платіжною системою.

У відповідності до ст.ст. 626, 627, 629, 634, 638 ЦК України сторони по справі погодили умови та правила надання банківських послуг, які підлягають обовязковому виконанню.

В оскаржуваному рішенні зазначено, відповідач в судовому засіданні пояснила, що дійсно, 14 серпня 2012 року вона уклала кредитний договір без номера з позивачем. Згідно цього договору , вона отримала на кредитну картку грошовий ліміт 7200 грн. Свої зобовязання згідно умов укладеного договору вона виконувала. Однак, 16 червня 2015 року, на її мобільний телефон надійшов дзвінок. Той хто дзвонив представився працівником «ПрватБанку» і додав, що у звязку зі складною ситуацією в країні їй необхідно отримати третій ступінь захисту на платіжні картки. Потім ще поросив підтвердити номер її кредитної картки та залишок коштів на кртці. Після цього дозвонювач попросив назвати чотири цифри, які прийдуть їй на телефон, а після цього назвати СVVкод, що є на зворотньому боці кредитної картки. Все це вона зробила.

Відповідач визнала розголошення особистих даних щодо користування банківським рахунком, що дало змогу шахраям ініціювати переказ грошових коштів з її кредитної картки.

Зазначений вище факт не підлягає доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України згідно якої обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Суд першої інстанції в порушення ст. 10, 160 ЦПК України не спрямував судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та обєктивного зясування обставин справи та не встановив інформацію, яка має істотне значення для правильного вирішення справи по суті, судом не встановлено інформацію, яка давала змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п. 2.1.10.13 Кредитного договору для здійснення операції електронної комерції чи мото-операції власник картки повинен ввести тип картки, номер картки і термін дії картки у відповідні поля запиту, а також іншу інформацію за потребою. При здійсненні операції з використанням технології 3-D Secure з метою отримання динамічного паролю необхідною умовою для здійснення операції з карткою є надання клієнтом інформації про номер мобільного телефону. У випадку втрати/крадіжки мобільного телефону або зміну номера мобільного телефону, на номер якого банком направляються динамічні паролі клієнт зобовязується негайно інформувати банк.

Отже, для здійснення переказу грошових коштів однією з умов є введення правильного динамічного паролю, який надійшов на мобільний телефон саме клієнта, телефона який фіксується у програмі банку як фінансовий телефон клієнта. Саме зазначений пароль заборонено передавати клієнтом третім особам.

Без наявності динамічного паролю і правильного його введення в систему електронного банку проведення платежу неможливо.

З вищенаведеного вбачається, що 16.06.2015 року. Відповідач надаючи інформацію чотирьох цифр, які надійшли їй на телефон (динамічний пароль), СVVкод, що є на зворотньому боці кредитної картки фактично розпорядилася грошовими коштами, які були у неї на кредитній картці.

Ч. 1 ст. 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

В ст. 1074 ЦК України зазначено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків встановлених законом.

З викладеного вбачається, що суд першої інстанції, поверхнево розглянув справу, не встановив істотні обставини по справі, неправильно застосував правовий висновок Верховного суду України у справі № 6-71цс15 від 13.05.2015 року, «Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного предявлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльностю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність це забезпечений державним примусом обовязок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне праовпорушення) , яке містить такі складові протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданню шкоди є обовязковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає обєктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Указаний правовий висновок за аналогічних фактичних обставин і правовідносин викладений у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року № 6-168цс13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для всіх судів України.

Отже, враховуючи вищевикладене, відшкодувати спричинену шкоду відповідачу мають винні особи-шахраї, а зобовязання по кредитному договору від 14 серпня 2012 року має нести перед ПАТ КБ «ПриватБанк» саме відповідач.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд неповно зясував викладені обставини, висновок суду не відповідає викладеним обставинам, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, на думку колегії суддів здійснений у відповідності з умовами договору та встановленими обставинами .тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.1, 3 ч.1, п.1 ст.309, ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Сятгунти з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса 66011, Одеська область, Кодимський район, с. Серби, вул. Новоселів, 41, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії КЕ номер 127994 виданий Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 15.03.1996 року на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», адреса 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 29092829003111, МФО 305299 16798 (шістнадцять тисяч сімсот девяносто вісім) грн.. 76 коп. заборгованості за кредитним договором без номера від 14.08.2012 року з яких тіло кредита 6615,02 грн., - нараховані відсотки 2026,02 грн., - нарахована пеня 5832,41 грн., - нараховані штрафи 1050,00 грн., - погашено заборгованості 0,82 грн., - загальна заборгованість за наданим кредитом 15522,63 грн., - заборгованість по судовим штрафам 1276,13 грн. та судовий збір у розмірі 1378 грн. та 1515,80 грн. за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Р.Д. Громік

ОСОБА_4