Рішення № 66717480, 17.05.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/628/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів: Гайсюка О.В., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Кіровоградської області, Гайворонського відділення Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області про відшкодування майнової і моральної шкоди за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та першого заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 6 лютого2017 року

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Кіровоградської області, Гайворонського відділення Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області про відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди, завданої їй незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду. В обґрунтування позову зазначила, що 10 червня 2005 року прокурором Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_3 порушено відносно неї кримінальну справу № 55-396 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, яка була скасована ухвалю Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2006 року. Не зважаючи на це 2 червня 2006 року прокурором Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_3 відносно неї було порушено кримінальну справу № 55-430 за фактом зловживання службовим становищем та привласнення бюджетних коштів. Вільшанський районний суд Кіровоградської області вироком від 6 липня 2015року, який залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2016 року, її виправдано.

Позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій органів дізнання, досудового слідства та прокуратури, які тривали протягом 112 місяців, грубо та істотно порушувалися її права, зокрема, впродовж зазначеного проміжку часу вона була позбавлена права на свободу пересування та вибір місця проживання, оскільки відносно неї неодноразово обирався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Крім того вона була позбавлена права на мирне володіння та розпорядження своїм майном, на яке було накладено арешт. Вказаними органами не було забезпечено ефективного розслідування скарг щодо застосування відносно неї незаконних методів дізнання та досудового слідства. Відносно неї вчинялися дії, які принижуваличесть та гідність позивача. Поширення інформації про її кримінальне переслідування викликало у не постійні переживання та хвилювань, які в свою чергу призвели до виникнення гіпертонічної хвороби 2 ступеню.

З урахуванням заяви від5 січня 2017 року (т. 2 а. с. 155) позивач просив стягнути з Державного бюджету України на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди кошти в сумі 157 714 гривень, а в рахунок компенсації завданих протягом 112 місяців моральних страждань - 358 400 гривень.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 6 лютого 2017 року закрито провадження у справу в частині позовної вимоги ОСОБА_2 до Державної Казначейської служби України, Прокуратури Кіровоградської області, Гайворонського відділення Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди за період з 10 червня 2005 року по 23 травня 2006 року з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (т. 2 а. с. 175 177).

Вказана ухвала суду сторонами не оскаржується, а тому її законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2017 року вказаний позов задоволено частково. Судом вирішено стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України у безспірному порядку з єдиного казначейського рахункуна користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 350 000 ( триста п'ятдесят тисяч ) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог вирішено відмовити.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду Державна казначейська служба України оскаржила його в апеляційному порядку (т. 1 а. с. 202 203). В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини справи, неправильно застосовано норми права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що позивачем не доведено наявність завданої їй шкоди та існування взаємозвязку між шкодою та діями винних осіб. Посилаючись на вказане, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Першим заступником прокурора Кіровоградської області також подано апеляційну скаргу на вказане рішення (т. 2 а. с. 205 209), в якій він просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 350000 грн. до 333400 грн. Обґрунтовуючи скаргу, заявник пославсяна неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які призвели до постановлення незаконного судового рішення. Зокрема вказує на неправильне застосування ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

ОСОБА_2 подала до апеляційного суду письмові заперечення на апеляційні скарги відповідачів та висловилася на підтримку рішення суду першої інстанції. Зазначила, що судом повно та всебічно, обєктивно досліджено всі обставини справи, а апеляційні скарги відповідачів не містять посилань на порушення судом норм матеріального та процесуального права. З урахуванням зазначеного просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги без задоволення (а.с. 231-239).

У судовому засіданні позивач також заперечувала проти доводів апеляційних скарг.

Державна казначейська служба України, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, але її представник в судове засідання не зявився, в прохальній частині апеляційної скарги клопотав про розгляд справи за його відсутності (а.с. 202-203), що за приписами ст. 305 УПК України не перешкоджає розгляду справи.

Представник прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області та заперечувала проти доводів апеляційної скарги Державної казначейської служби України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що скарга першого заступника прокурора Кіровоградської області підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Державної казначейської служби України частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, законність і обґрунтованість судового рішення у якій перевіряється, суд першої інстанції встановив такі факти й обставини.

Постановою прокурора Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_3 від 2 червня 2006 року порушено кримінальну справу (№ 55-430) за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1 а. с. 99).

Постановою слідчого прокуратури Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_5 в рамках кримінальної справи № 55-430 по вказаному вище факту 24 лютого 2007 року порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, поєднаного зі службовим підробленням відносно ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст.366, ч. 2 ст. 191 КК України (т. 1 а. с. 100).

Постановою слідчого прокуратури Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_5О від 24 лютого 2007 року вказані кримінальні справи об'єднані в одне провадження № 55-430 (т. 1 а. с. 101)

Постановою слідчого прокуратури Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_5О від 19 березня 2007 року ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення по кримінальній справі № 55-430 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (т.1 а.с. 102-107).

Крім того, 19 березня 2007 року, відносно ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т. 2 а. с. 90).

Постановою слідчого прокуратури Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_5О від 20 березня 2007 року по кримінальній справі № 55-430 було накладено арешт на майно ОСОБА_2 , де б воно не перебувало і в чому воно б не виражалося (т. 2 а. с. 90).

Постановою попереднього розгляду Голованівського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2007 року скасовано постанову слідчого прокуратури Гайворонського району Кіровоградської області від 24 лютого 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1 а. с. 108) .

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 6 листопада 2007 року скасовано постанову Голованівського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2007 року, а кримінальну справу № 55-430 направлено на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі зі стадії попереднього розгляду справи (т. 1 а. с. 108-110).

Постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2009 року кримінальну справу № 55-430 відносно ОСОБА_2 повернуто прокурору Гайворонського району Кіровоградської області для проведення додаткового розслідування (т. 1 а. с. 111-119).

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2009 року постанову Голованівського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2009 року скасовано, а кримінальну справу № 55-430 направлено на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі зі стадії судового розгляду справи (т. 1 а. с. 120-122).

Вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2010 року ОСОБА_2П по ч. 2 ст.191, ч. 1 ст.366 КК України - виправдано за відсутністю в її діях складу злочину (т. 1 а. с. 123-134).

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2011 року вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2010 року - скасовано, а кримінальну справу № 55-430 відносно ОСОБА_2 повернуто прокурору Гайворонського району Кіровоградскої області для організації та проведення додаткового розслідування (т. 1 а. с. 135-139).

Крім того 2 березня 2007 року прокурором Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_3 було винесено постанову про порушення кримінальної справи №55-445 за фактом привласнення бюджетних коштів службовими особами Гайворонської районної ради, шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, поєднаного зі службовим підробленням, за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України (т.1 а. с. 140).

Постановою слідчого прокуратури Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_5 в рамках кримінальної справи № 55-445 по вказаному вище факту 11 листопада 2007 року порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, поєднаного зі службовим підробленням відносно ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст.366, ч. 2 ст. 191 КК України (т. 1 а. с. 141).

Постановою слідчого прокуратури Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_5О від 12 листопада 2007 року ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення по кримінальній справі № 55-445 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (т.1 а. с. 142-144).

Також 12 листопада 2007 року по вказаній вище кримінальній справі відносно ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т. 2 а. с. 89).

Постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2008 року кримінальну справу № 55-445 відносно ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України повернуто прокурору Гайворонського району Кіровоградської області на додаткове розслідування (т. 1 а .с. 145-146).

Постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2009 року кримінальну справу № 55-445 відносно ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України повернуто прокурору Ульяновського району Кіровоградської області на додаткове розслідування (т. 1 а. с. 149-151).

Постановою помічника прокурора Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_6 від 5 жовтня 2011 року кримінальні справи № 55-430 та № 55-445 об'єднано в одне провадження в кримінальну справу № 55-430 (т. 1 а. с. 153).

Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 01.08.2012 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України направлено прокурору Гайворонського району для проведення додаткового розслідування (т. 1 а. с. 154-156).

В зв'язку з набранням чинності КПК України в редакції 2012 року старшим слідчим Гайворонського РВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_7 відомості про вказані вище кримінальні правопорушення 28 листопада 2012 року були внесені до ЄРДР за № 12012120120000052 (т. 1 а. с. 162-165).

29.11.2012 року старшим слідчим Гайворонського РВ УМВСУкраїни в Кіровоградській області ОСОБА_7 по кримінальному провадженню №12012120120000052 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч. 1 ст.366, ч. 3 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1 а. с. 167-175).

Вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 7 лютого 2014 року по кримінальному провадженню №12012120120000052 ОСОБА_2 визнано винуватою в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1 а. с. 176-196).

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від від 6 травня 2014 року вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 7 лютого 2014 року скасовано, а кримінальне провадження направлено на новий судовий розгляд.

Вироком Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 6 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2015 року (т. 1 а. с. 240-247) та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2016 року (т. 1 а. с. 248-254) по кримінальному провадженню №12012120120000052 ОСОБА_2 визнано невинуватою у пред'явлених їй обвинуваченнях за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано. Крім того вирішено скасувати ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд після набрання вироком законної сили. Також вирішено скасувати арешт на майно ОСОБА_2 після набрання вироком законної сили . (т. 1 а. с. 197 - 239).

Правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи сторонами не оспорюється.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про відшкодування майнової шкоди. Суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин, якими вона обґрунтовувала цю позовну вимогу.

Частково задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд, посилався на ст. 1176 ЦК України, нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та виходив із того, що незаконним притягненням ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та незаконними діями правоохоронних органів їй завдано моральну шкоду, що підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Суд дійшов висновку, що позивач перебувала під слідством та судом становить по кримінальній справі № 55-430, порушеній 2 червня 2006 року, загалом 104 місяці 6 днів, а саме з часу предявлення обвинувачення 19 березня 2007 року до 25 листопада 2015 року (день набрання законної сили виправдувальним вироком Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 6 липня 2015 року). Суд не прийняв до уваги період незаконного перебування позивача під слідством з 10 червня 2005 року по 23 травні 2006 року у іншій порушеній відносно неї кримінальній справі № 55-396, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2012 року по справі № 1104/991/12, яким з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто за вказаний вище проміжок часу відшкодування моральної шкоди заподіяної ОСОБА_2 незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури (т. 2 а. с. 40-42).

Визначаючи розмір компенсації за завдану позивачу моральну шкоду, суд дійшов висновку, що встановлений законом мінімальний розмір становить 333440 грн., але враховуючи обставини справи суд вважав, що стягненню підлягає компенсація у розмірі 350000 грн.

Згідно вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З поданих апеляційних скарг вбачається. що рішення суду в частині вирішення спору про відшкодування майнової шкоди не оспорюється, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для перевірки його законності і обґрунтованості в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для відшкодування державою моральної шкоди, завданої незаконними діями досудового розслідування, прокуратури та суду зважаючи на таке.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 цього ж Кодексу визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким законом є Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон).

Відповідно до п.1, 1-1 ч.1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і впорядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до змісту п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 1, п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_2 незаконно перебувала під слідством та судом, до неї незаконно застосовувався протягом тривалого строку запобіжний захід, відносно її майна незаконно застосовувався арешт, що призвело до неправомірного обмеження ряду її цивільних прав, таких як можливість вільного вибору місце перебування та проживання, обмежило її право власності, а також мало наслідком порушення нормальних життєвих завязків, негативно вплинуло на стосунки з оточуючими людьми, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів відхиляє, як такі що не ґрунтуються на обставинах справи, доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України щодо недоведеності позивачем факту заподіяння їй моральної шкоди органами слідства, прокуратури і суду. Ці доводи відповідача не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Отже, з огляду на положення ст. 23 ЦК України та ст. 13 Закону, можна дійти висновку, що законодавець встановив лише мінімальні розмір відшкодування заподіяння громадянинові моральної шкоди.

Суд, враховуючи обставини справи та відповідно обґрунтувавши своє рішення, має право призначити компенсацію моральної шкоди в більшому розмірі.

Проте право визначати зміст і розмір позовних вимог, підстави їх предявлення належать позивачу.

Суд першої інстанції не врахував, що позивач, визначаючи розмір позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та обґрунтовуючи їх розмір (т. 2 а.с. 155), сама виходила з мінімального розміру, встановленого ст. 13 Закону - 1 мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.

В подальшому позивач своїх вимог не змінював.

З таких обставин у суду не було підстав для визначення розміру компенсації у більшому розмірі.

Встановивши, що позивач невірно визначив період його перебування під слідством та судом у конкретній кримінальній справі, у якій його було виправдано судом, і що такий період є меншим ніж вказав позивач (не 112 міс., а 104 міс. 6 дн.), суд правильно вказав, що з урахуванням вимог позивача про стягнення 3200 грн. компенсації моральної шкоди за кожен місяць перебування під слідством та судом, загальний розмір компенсації мав становити 333440 грн. (3200 грн. Х 104 міс. 6 дн. = 333440 грн.).

Однак фактично суд самостійно збільшив суму відшкодування, порівняно з тією, яку визначив позивач за 104 міс. 6 днів. з 333440 грн. до 350000 грн.

При цьому суд не мотивував, з посиланням на норми закону, якими він керувався, збільшення ним розміру відшкодування порівняно з предявленими позивачем вимог та наведеними на їх обґрунтування розрахунками.

У звязку з тим, що у справі не встановлено підстав для стягнення відшкодування у більшому розмірі ніж обґрунтовано позивачем, колегія суддів вважає, що суд припустився помилки при застосуванні норм матеріального і процесуального права, що потягло за собою невірне визначення розміру відшкодування.

Таким чином доводи апеляційної скарги першого заступника прокурора Кіровоградської області щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

Отже, з урахуванням положень ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, а саме: зменшити його з 350 000 грн. до 333 400 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити, а апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 6 лютого2017 року в частині вирішення спору про стягнення моральної шкоди змінити:

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер облікової картки НОМЕР_1), 333440 грн. (триста тридцять три тисячі чотириста сорок гривень).

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: