Ухвала суду № 66715761, 19.05.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 332/5270/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11сс/778/510/17 Головуючий в 1-й інстанції: Сінєльнік Р.В.

Єдиний унікальний № 332/5270/15-к Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Шаповал О.С.

суддів: Фомін В.А., Дадашевої С.В.

при секретарі: Волошині С.С.

за участі:

прокурора Шелудько З.Л.

представника апелянта адвоката ОСОБА_2,

розглянувши 19 травня 2017 року апеляційну скаргу заявника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 05 травня 2017 року,

встановила:

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 05 травня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про накладення арешту на майно.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя зазначив, що заявник у клопотанні не зазначив докази факту завдання шкоди і розмір цієї шкоди, відсутні докази вартості майна цивільних відповідачів, оскільки вартість арештованого майна повинна бути співрозмірною ціні позову. Також відсутні докази належності майна відповідачам. А вимоги заявника про накладення арешту на все майно може призвести до порушення прав відповідачів стосовно вільного володіння та розпорядження своєю власністю, оскільки вартість всього майна може багатократно перевищувати розмір позовних вимог заявника. Крім того, заявником не наведено підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання в повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна забезпечується, якщо майно є доказом злочину по справі, в тому числі і для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов).

Пункт 6 частини 4 цієї ж статі 170 КПК України передбачає, що арешт накладається не тільки на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, а також на майно фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону (цивільного позову) несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями.

Отже, з метою забезпечення цивільного позову, він просив суд вжити всіх можливих заходів для збереження майна, що належить винним посадовим особам ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» на праві власності, та задовольнити його клопотання про арешт майна. Вважає, якщо не будуть накладені арешти на майно цивільних відповідачів, то це зробить неможливим відновлення порушених прав ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» та його прав, як його акціонера. Також даний вид забезпечення цивільного позову є співмірним із заявленими ним вимогами, оскільки ціна позову є 62 943 111,8 гривень. Натомість, слідчий суддя безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про арешт майна для забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, представника апелянта - адвоката ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, прокурора із запереченнями проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст. ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, відповідно до якої речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відмовляючи в задоволенні клопотання заявника ОСОБА_3 про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що заявником не наведено підстав, передбачених ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно. В клопотанні відсутні докази факту завдання шкоди і розмір цієї шкоди, відсутні докази належності майна відповідачам.

З наданих матеріалів вбачається, що органом досудового розслідування внесені відомості до ЄРДР за №12015080030000713 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відносно посадових осіб ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» за фактом заволодіння майном цього підприємства. Але в матеріалах відсутні будь-які дані про вручення письмового повідомлення про підозру відповідно до вимог ст. 278 КПК України, а також відсутні особи, які відносяться до кола підозрюваних по справі, тобто, арешт майна під час досудового розслідування може застосовуватись виключно щодо майна підозрюваного, або особи, що несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, відносно майна юридичної особи, якщо до юридичної особи може бути застосований захід у вигляді конфіскації майна.

Отже, жодній особі в рамках цього кримінального провадження не було повідомлено про підозру, цивільний позов хоча і був заявлений ОСОБА_3, але в клопотанні про арешт майна заявник не зазначив докази факту завдання шкоди, розмір цієї шкоди, відсутні дані вартості майна відповідачів, арешт якого повинен бути співрозмірним ціні позову та вартість цього майна може значно перевищувати розмір позовних вимог, а також дані про належність цього майна відповідачам.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на майно будь-якої особи за достатності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом по кримінальному провадженню.

Отже, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, відповідає вимогам ст. ст. 172, 173, 370, 372 КПК України, порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою її скасування або зміну, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 05 травня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною, набирає законної сили з дати її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1ОСОБА_4ОСОБА_5