Ухвала суду № 66702636, 10.05.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 333/3319/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Фунжий О.А.

Провадження № 22-ц/778/993/17 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Воробйової І.А.,

Дзярука М.П.,

За участю секретаря: Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи - Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якібюк Юлія Арсенівна, про визнання свідоцтва про право власності недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 01.08.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 1-3789-087К, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 265 100,00 грн.

Для забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 01.08.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 1-3789-0871, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Федченко Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 1191. Відповідно до умов вказаного договору позивач передала в заставу Банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69,24 кв.м. та житловою площею 45,4 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.02.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. за реєстровим № 1053, та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15058337, виданого Орендним підприємством ЗМБТІ від 27.06.2007 року, реєстраційний № 108447, номер запису 35538 в книзі 197.

21.01.2014 року Комунарським ВДВС Запорізького МУЮ за заявою представника Банку було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 3235, що вчинено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовим О.І., про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в сумі 381 561,21 грн.

Після здійснення оцінки зазначена квартира, що є предметом іпотеки, передана на реалізацію ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Перші прилюдні торги з продажу квартиру, що були призначені на 04.08.2014 року, не відбулись у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Повторні прилюдні торги проведені не були у зв'язку з оформленням Банком права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Іпотекодержатель скористався своїм правом, передбаченим ст. 49 Закону України «Про іпотеку», внаслідок чого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якібюк Ю.А. було видано свідоцтво про право власності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на вказану квартиру.

Позивач вважає, що свідоцтво про право власності на квартиру видано незаконно, оскільки в порушення вимог ст.ст. 47, 49 Закону України «Про іпотеку» протокол торгів, що не відбулись, акт про реалізацію предмета іпотеки не складались. Крім того, договір купівлі-продажу квартири між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внаслідок торгів, які не відбулись 04.08.2014 року, є не укладеним. Отже, внаслідок того, що договір купівлі-продажу між відповідачами не укладений, свідоцтво про право власності на нерухоме майно є недійсним. Наявність свідоцтва про право власності Банку на спірне нерухоме майно не дозволяє витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 321 ЦК України, ст.ст. 47, 49 Закону України «Про іпотеку», просила суд визнати недійсним свідоцтво про право власності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на квартиру АДРЕСА_1, яке видано приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якібюк Ю.А. 08.09.2014 року, зареєстровано в реєстрі за № 1857.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.08.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 1-3789-087К, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 265 100,00 грн. (т.1, а.с. 8-12, 13-15).

Для забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 (позивачем у справі) укладено іпотечний договір № 1-3789-0871 від 01.08.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Федченко Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 1191. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 передала в заставу Банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69,24 кв.м. та житловою 45,4 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.02.2003р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. за реєстровим № 1053, та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15058337, виданого Орендним підприємством ЗМБТІ від 27.06.2007р., реєстраційний № 108447, номер запису 35538 (т. 1, а.с. 16-19).

01.07.2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовим О.І. вчинено виконавчий напис № 3235 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, для задоволення вимог АТ Банк «Фінанси та Кредит» в сумі 381 561,21 грн.

21.01.2014 року за заявою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» постановою державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Трифанової Т.В. відкрито виконавче провадження № 41611138.

17.02.2014 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна.

06.03.2014 року ТОВ «Національна експертно-правова група» здійснено оцінку арештованого майна та майно передано для реалізації ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

У відповідності до повідомлення з ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 17.07.2014 року електронні торги були призначені на 04.08.2014 року о 09 год. 00 хв.

04.08.2014 року електронні торги не відбулись у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Заявою вих. № 2376 від 13.08.2014 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» як іпотекодержатель висловив намір скористатись правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною, а саме за 367 570,00 грн. шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку».

Вказана заява ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про придбання у власність предмета іпотеки, на підставі ст. 49 Закону України «Про іпотеку» надійшла 14.08.2014 року до Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

15.08.2014 року державним виконавцем складено акт, який є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів із зазначенням того, що прилюдні торги не відбулися, у зв'язку із відсутністю учасників електронних торгів, при цьому покупцем є АТ «Банк «Фінанси та Кредит», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 60.

Акт державного виконавця від 15.08.2014 року за формою та змістом відповідає вимогам ст. 47 Закону України «Про іпотеку», затверджений в.о. начальника Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_10 та посвідчений печаткою установи.

Також, 15.08.2014 року державним виконавцем винесені: постанова про задоволення вимог АТ «Банк «Фінанси та Кредит» шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна - 367 570,00 грн.; постанова про звільнення майна з-під арешту; постанова про зняття майна з реалізації та постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві.

08.09.2014 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якібюк Ю.А. видано свідоцтво, з якого вбачається, що відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого виконуючим обов'язки начальника Комунарського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції 15 серпня 2015 року, посвідчено, що Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися, і стягувач Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_3. (т.1, а.с. 20).

Далі, у жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до адміністративного суду з позовом до Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, треті особи: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання протиправними дій та визнання недійсною і скасування постанови, в якому, з урахуванням остаточних уточнень, просила суд визнати протиправними дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо складення та видачі акту від 15.08.2014р. про передачу арештованого майна, складеного у виконавчому провадженні 41611138; визнати недійсною та скасувати постанову від 15.08.2014р. про залік забезпечених вимог в рахунок ціни майна, вчинених у виконавчому провадженні 41611138.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що в порушення вимог ст. 49 Закону України «Про іпотеку» Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції видав акт від 15.08.2014р. про передачу арештованого майна без складання протоколу у порядку, встановленому ст. 47 вказаного Закону. На думку позивача акт від 15.08.2014р. винесений не на підставі підписаного іпотекодержателем і направленого організатором електронних торгів протоколу про придбання предмету іпотеки, а на підставі заяви про придбання предмету іпотеки, складення якої не передбачено ст.ст. 47, 49 Закону України «Про іпотеку» та на підставі електронної форми протоколу, розміщеної на Веб-сайті організатора. Зазначала, що оскільки акт державного виконавця від 15.08.2014р. є недійсним із вищезазначених правових підстав, то постанова від 15.08.2014р. про залік забезпечених вимог в рахунок ціни майна, винесена на підставі даного акту, також є недійсною.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Комунарського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, треті особи - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про визнання протиправними дій та визнання недійсною і скасування постанови, - відмовлено повністю (т. 1, а.с. 175-178).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення. Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року залишена без змін (т. 1, а.с. 173-174).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулювалися Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-ХІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Звернення стягнення на заставлене майно регулювалося положеннями ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-ХІV.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

В той же час, ч. 8 ст. 54 Закону № 606-ХІV визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. № 898-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5 «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» затверджено Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів (далі - Тимчасовий порядок), який був чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 5 Розділу ІІІ Тимчасового порядку підготовка, організація та проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про іпотеку». Організатор зобов'язаний не пізніше ніж за 15 днів до початку проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опублікувати принаймні в двох місцевих (за місцем розташування предмета іпотеки) друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів. У повідомленні зазначаються інформація про дату і час проведення електронних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення електронних торгів, та інша необхідна інформація. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Пунктами 1, 2 Розділу V Тимчасового порядку визначено, що реалізація майна здійснюється шляхом проведення Організатором електронних торгів. Електронні торги розпочинаються у визначений в інформаційному повідомленні про електронні торги день. Електронні торги проводяться протягом одного робочого дня з 9-ї до 18-ї години.

Згідно із повідомленням ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 17.07.2014 електронні торги було призначено на 04.08.2014р. на 09 год. 00 хв.

Відповідно до п. 1 Розділу VI Тимчасового порядку після закінчення електронних торгів на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів по лоту у день проведення таких електронних торгів або не пізніше наступного робочого дня. До протоколу вноситься така інформація: дата і час початку та завершення електронних торгів; реєстраційний номер лота; назва лота; стартова ціна та продажна ціна лота, цінові пропозиції учасників; сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди Організатору, яку переможець електронних торгів повинен додатково сплатити у разі реалізації майна за ціною, вищою від стартової, та реквізити рахунку для її сплати; відомості про переможця електронних торгів (унікальний реєстраційний номер учасника, який під час електронних торгів запропонував найвищу ціну); дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота; реквізити рахунку органу державної виконавчої служби, на який необхідно перерахувати кошти за придбане майно. Система у день проведення електронних торгів або не пізніше наступного робочого дня розміщує аналогічний протокол електронних торгів по лоту з повною інформацією про переможця електронних торгів в Особистому кабінеті переможця. У разі визнання електронних торгів такими, що не відбулися, у протокол електронних торгів вноситься відповідна підстава. До протоколу електронних торгів можуть бути внесені й інші відомості.

Із роздруківки з сайту Міністерства юстиції України, торги/сетам протокол № 947 від 04.08.2014 по лоту № 823 - квартира № 133, яка знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 36, вбачається, що торги 04.08.2014р. не відбулися у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів (т. 1, а.с. 221).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Частиною 1 ст. 47 Закону України «Про іпотеку» визначено, що організатор прилюдних торгів протягом трьох днів з дня підписання переможцем прилюдних торгів протоколу надсилає відповідний протокол державному виконавцю, а також інші документи, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки відповідно до цього Закону. На вимогу державного виконавця для перевірки дотримання порядку проведення прилюдних торгів організатор прилюдних торгів зобов'язаний подати державному виконавцю повну та достовірну інформацію і документи, що стосуються організації та проведення торгів.

Тобто, стаття 49 Закону України «Про іпотеку» є відсилочною та говорить про те, що придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону. Аналіз змісту ст. 47 цього Закону свідчить про те, що вказана норма регулює ситуацію оформлення протоколу у випадку, коли торги відбулися і визначений переможець.

Крім того, п. 2 Розділу VI Тимчасового порядку передбачено, що протокол електронних торгів роздруковується переможцем електронних торгів із Особистого кабінету, підписується та передається особисто або через представника Організатору або надсилається засобами зв'язку на поштову адресу Організатора. У разі підписання протоколу за допомогою електронного цифрового підпису протокол надсилається переможцем із Особистого кабінету на електронну адресу Організатора. Підписаний протокол має надійти до Організатора не пізніше семи робочих днів з дати отримання протоколу переможцем в Особистому кабінеті. Не пізніше наступного робочого дня після надходження від переможця електронних торгів підписаного протоколу його копія направляється Організатором до відповідного органу державної виконавчої служби. У разі продажу предмета іпотеки копії протоколу надсилаються Організатором іпотекодавцю, всім іпотекодержателям протягом п'яти днів з дня його підписання.

Тобто, Тимчасовий порядок також говорить про необхідність підписання протоколу торгів у випадку проведення електронних торгів та наявності переможця.

В даному випадку положення ст. 47 Закону України «Про іпотеку» в частині оформлення протоколу не можуть бути застосовані до ситуації, коли електронні торги не відбулись, оскільки відсутній як сам факт проведення торгів, так і переможець таких торгів.

Оскільки чинне законодавство не містить спеціальних вимог до оформлення протоколу за результатами торгів, які не відбулись, то належним і допустимим доказом в даній ситуації може бути здійснення роздрукування такого протоколу № 947 від 04.08.2014р. з сайту Міністерства юстиції України.

Отже, норма ст. 49 Закону України «Про іпотеку» розповсюджується на спірні правовідносини саме в частині необхідності наявності протоколу та складанні державним виконавцем акту.

З огляду на це, адміністративний суд дійшов висновку, що державним виконавцем на підставі протоколу від 04.08.2014р. № 947 про те, що електронні торги не відбулись у зв'язку із відсутністю учасників та на підставі заяви ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 14.08.2014р. законно та обґрунтовано складено акт від 15.08.2014р., дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо складання та видачі акту від 15.08.2014р. про передачу арештованого майна, складеного у виконавчому провадженні 41611138, були вчинені на підставі Закону України «Про іпотеку» та у межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Оскільки суд прийшов до висновку про дотримання Комунарським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції вимог чинного законодавства при складанні акту від 15.08.2014р., то відмовив і у задоволенні позову про скасування постанови від 15.08.2014р.

Вищевказані обставини встановлені судовими рішеннями в адміністративній справі, що набрали законної сили.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що на підставі поданої стягувачем заяви про придбання майна, Комунарським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції правомірно винесена постанова про передачу нереалізованого майна (спірної квартири) шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, за фактом такої передачі державний виконавець правомірно складав акт, що встановлено судовими рішеннями в адміністративній справі. Вказаний акт від 15.08.2014р. був підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про право власності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на квартиру, що є предметом іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно є недійсним внаслідок того, що договір купівлі-продажу між відповідачами не укладений, є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки. Так, суд першої інстанції підставно зазначив, що 04.08.2014 року торги не відбулись, договір купівлі-продажу не укладався.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 наголошує на порушенні судом норм процесуального права, а саме на тому, що суд не зупинив провадження у цій справі до розгляду «пов'язаної справи» в касаційному порядку. Вказані доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення.

Так, як визначено у п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 3 частини першої статті 203 цього Кодексу).

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Разом з тим підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі.

Враховуючи наведене, висновок суду про відсутність підстав для зупинення провадження у справі є правильним.

Всі інші викладені в апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було у повному обсязі з'ясовано обставини у справі та прийнято законне та обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не має.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_3 у задоволенні її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію судових витрат, понесених нею при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: