Ухвала суду № 66714569, 25.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 758/10611/14-ц Головуючий у І інстанції - Шаховніна М.О.

Провадження № 22-ц/796/384/2017 Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, обґрунтовуючи тим, що він як приватний підприємець орендує приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1, в якому веде роздрібну торгівлю одягом, взуттям та аксесуарами. 13.07.2014 року відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив пошкодження магазину та майна, яке в ньому знаходилося, що належить позивачу. Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності вартість збитку, завданого позивачу, становить 490 327 грн. Крім того, уточнюючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з метою відновлення роботи магазину було проведено комплексне прибирання приміщення, вартість робіт якого становить 80 852 грн. 46 коп. Зазначив, що через винні дії відповідача він втратив 28 201 грн. 95 коп., які б він міг одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено відповідачем. Мотивуючи тим, що відповідач добровільно не відшкодовує завдані збитки, просив стягнути з відповідача на свою користь 490 327 грн. матеріальної шкоди, 80 852 грн. 46 коп. - збитки на відновлення роботи магазину, втрачену вигоду у сумі 28 201 грн. 95 коп., витрати на проведення експертизи - 3 тис. грн.., витрати по оплаті телеграми та судовий збір.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 566 379 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 3000 грн. та судовий збір у розмірі 3 654 грн. Після відшкодування шкоди зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 пошкоджене майно (одяг, взуття, аксесуари), які зазначені у звіті № 1119/ від 17 липня 2014 року. У решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, судом було порушено норми ст. 76 ЦПК України, оскільки відповідача не було повідомлено належним чином про розгляд справи. Також в порушення ч. 2 ст. 169 ЦПК України суд не відклав розгляд справи на клопотання представника відповідача. Окрім цього, суд не дотримався принципу змагальності сторін щодо подання доказів у відповідності до ст. 10 ЦПК України. Крім того, суд помилково вважає встановленим розмір матеріального збитку, підтверджений звітом № 1119/7 від 17.07.2014 року, оскільки як вбачається зі змісту даного звіту, розрахункова вартість збитку в ньому визнається дійсною до 15.01.2015 року, тому не є актуальною на день розгляду справи. Натомість суд позбавив сторону відповідача можливості оспорити розмір майнової шкоди, зокрема, шляхом проведення судової експертизи. Також суд допустив неповноту судового розгляду, оскільки не залучив до участі у справі страховика, який застрахував цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Висновки суду, що факт пошкодження майна позивача автомобілем відповідача не відповідає обставинам справи та наявним доказам, а вимога позивача не є обґрунтованою, оскільки неправомірність дій відповідача не встановлена.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, причину неявки суду не повідомив.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є приватним підприємцем та здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 6-7).

Відповідно до договору оренди № 3/НХ від 01.06.2014 року за вказаною адресою він орендує приміщення для магазину, в якому веде роздрібну торгівлю одягом, взяттям та аксесуарами (т. 1 а.с. 162-168).

Позивач звернувся до Подільського РУГУ МВС України в м. Києві з заявою про навмисне пошкодження майна (ст.. 194 КК України).

З висновку про результати розгляду звернення щодо пошкодження майна вбачається, що 13 липня 2014 року ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 виявив пошкодження майна магазину, а саме: вітрини, фасаду, двох дзеркал, стелі, торгового обладнання та речей, які знаходилися в магазині. Додатковою перевіркою було встановлено, що дане пошкодження відбулося автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 5).

ЛистомПодільське РУГУ МВС України в м. Києві повідомило позивача, що в діях ОСОБА_2 не вбачається ознак кримінального правопорушення, а між ними виникли цивільно-правові відносини (т.1 а.с. 4).

Відповідно до звіту № 1119/7 від 17 липня 2014 року суб'єкта оціночної діяльності вартість збитку завданого позивачу через пошкодження майна (одяг, взуття, аксесуари) товари в обороті, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на дату виконання звіту складає 490 327 грн. (т.1 а.с. 66-158). За проведення експертизи позивачем було сплачено 3000 грн. на рахунок ФОП «ОСОБА_6.», що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру № 1146-7 (т. 1 а.с. 22).

З метою відновлення роботи магазину було проведено комплексне прибирання даного приміщення, яке виконувалося ФОП ОСОБА_7, що підтверджується актами № ОУ-0000047, № ОУ-0000048, № ОУ-0000049, № ОУ-0000050 (т. 1 а.с. 46-49), загальна вартість робіт становить 76 050 грн., які були сплачені позивачем на ім'я ФОП ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 175).

З довідки розрахунку втраченої вигоди та понесених затрат за період вимушеного простою магазину з 13.07.2014 року по 27.07.2014 року вбачається, що позивач просить стягнути упущену вигоду, яка розраховується як: 39046 грн. 95 коп. (середньодобова виручка) - 10 845 грн. 74 коп. (понесені затрати) = 28 201 грн. 95 коп.

Відповідно до ст.. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.. 1187 ч.5 ЦК України особа, яка здійснює діяльність , що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в даному випадку вина відповідача не потребує доказування, оскільки законом передбачена презумпція вини, яка може бути спростована лише непереборною силою або умислом самого потерпілого.

Відповідач та його представник не надали суду доказів, що відповідач , як володілець джерела підвищеної небезпеки , пошкодив майно, що належало позивачу , в результаті непереборної сили або умислу самого потерпілого.

Колегія суддів також не погоджується із доводами апеляційної скарги в тій частині, що звіт про оцінку майна, яке було пошкоджено, не може бути прийнятий до уваги, так як вартість збитку в ньому визнається дійсною до 15 січня 2015 року.

За клопотанням учасників процесу судом апеляційної інстанції було призначено судово - товарознавчу експертизу, однак, із відповіді Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.03.2017 року вбачається, що проведення експертизи є неможливим у зв'язку із неможливістю визначити оригінальність та приналежність пошкоджених речей до відомих брендів.( а.с.176-177).

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки проведення експертизи є неможливим, а будь-яким іншим способом оцінка завданої шкоди не спростована відповідачем, колегія суддів прийшла до висновку про те, що позивачем надано належний та допустимий доказ вартості завданої йому шкоди.

Колегія суддів не погоджується також із посиланням апелянта на ту обставину, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована, а тому в разі доведення вини відповідача, майнову шкоду повинна відшкодувати потерпілому страхова компанія, оскільки Верховним Судом України у справі за № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року висловлена правова позиція, відповідно до якої право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити у такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди є застрахована.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, а саме розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки відповідно до ст.. 309 ЦПК України ця обставина не є підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 19 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту їїпроголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді :