Ухвала суду № 66714395, 16.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа №11-кп/796/223/2017 Головуючий в І інстанції - Бандура І.С.

Категорія: ч.2 ст. 286, ч. 1 ст. 309 КК України Головуючий в апеляційній інстанції - Кепкал Л.І.

Ухвала

Іменем України

16 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Кепкал Л.І.,

суддів Ковальської В.В., Чорного О.М.,

при секретарі Ігнатьєву Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, представника ПрАТ СК «Галицька» ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, працюючого провідним спеціалістом сектору захисту інформації Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України, майора, неодруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей 2004 та 2006 р.н., зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1;

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів Медвєдєва В.В. , Спори Г.О.,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6,

представників потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника МисакаВ.О.,

в с т а н о в и л а :

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 року і 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Вказано строк відбування покарання рахувати з 22.02.2016 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою залишено без змін.

Цим же вироком, постановлено цивільний позов ОСОБА_4 до ПАТ СК «Галицька», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду на суму 49 608 грн., витрати на поховання в сумі 9 555, 14 грн. та моральну шкоду в сумі 2480 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 575 грн. щомісячно як витрати на медичні препарвати та засоби, починаючи з 17.02.2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду на суму 100 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну вартість проведення витрат на залучення експерта в провадженні:

За проведення експертизи № 2-06/16 від 23.06.2016 року на суму 10 000 грн.;

За проведення авто товарознавчої експертизи № 91/06-16 від 30.06.2016 року на суму 2 000 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку суду, з 29.10.2004 ОСОБА_3 проходить військову службу в органах Служби безпеки України (далі - СБ України). З 21.02.2012 призначений на посаду провідного спеціаліста сектору захисту інформації Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України. Перебуває у військовому званні «майор». У його власності перебуває автомобіль марки «Тоуоta RАV 4». д.н.з. НОМЕР_1, який згідно примітки до ст. 286 КК України являється транспортним засобом.

17.02.2016 року, приблизно о 6 год. 00 хв., перебуваючи у алкогольному та психотропному cп'янінні (амфетамін), відповідно висновку № 000813 від 17.02.2016, на підставі наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_3, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Тоуоta RАV 4». д.н.з. НОМЕР_1, та рухався по проїзній частині у крайній лівій смузі автомобільної дороги вул. Кільцева дорога у м, Київ, зі сторони масиву Борщагівка у нарямку Жулянського шляхопроводу повинен, був, керуватися вимогами ст. 68 Конституції України, ст. 14, 15, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п.1.5, 2.3 б), 12.3, 12.4, 13.1 та термінології п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінетів Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - Правил), відповідно до яких зобов'язаний знати та неухильно дотримуватись вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям та громадянам, вживати усіх можливих заходів для забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху-дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку, своїми діями або бездіяльністю не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керуванням цим засобом на дорозі, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною руху переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Тоді ж ОСОБА_3, рухаючись у крайній лівій смузі зі швидкістю близько 100 км/год. з ввімкненим ближнім світлом фар, діючи зі злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча об'єктивно повинен був і міг їх передбачити, у порушення зазначених вимог, не переконавшись перед початком перестроювання та зміною напрямку руху керованого ним транспортного засобу, що це буде безпечним і не створить перешкод, або небезпеки іншим учасникам руху, а також що проїзна частина на траєкторії, якою він мав намір рухатися, вільна від об'єктів на достатній для здійснення маневру відстані, почав здійснювати маневр, оскільки, під'їжджаючи до розвороту в районі заїзду на вулицю Трублаїні, на відстані близько 20-30 м він побачив автомобіль «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_11, який зліва зі швидкістю 20-30 км/год рухався від місця розвороту в напрямку його смуги руху. З метою запобігання зіткнення з даним автомобілем ОСОБА_3 різко крутнув кермо праворуч і змістився з третьої смуги руху у другу. Автомобіль «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 уже проїхав третю смугу руху та знаходився повністю у другій смузі руху на відстані близько 1 м від смуги горизонтальної дорожньої розмітки, що поділяє другу і третю смугу руху та зміщувався до правого краю проїзної частини.

Унаслідок цього ОСОБА_3 допустив зіткнення, яке відбулось у другій смузі руху напрямку слідування транспортних засобів на Жулянський міст (напроти ТОВ «Арма Моторс», м. Київ, вул. Велика Кільцева, 18), передньою правою частиною автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 та задньої правої кутової частини автомобіля «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_11

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_11, який рухався на автомобілі «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 510 від 10.05.2016 року, виявлено ушкодження: синці на обличчі, переломи кісток основи черепу; огортаючі, нерівномірно-виражені обмежено-дифузні субарахноїдальні крововилив на всіх поверхнях лівої та правої півкуль великого мозку та мозочку, крововиливи в шлуночки мозку та набряк-набухання речовини мозку; синець на грудях; переломи ребер справа без ушкодження пристінкової плеври; фрагментарний перелом правої лопатки; окутуючий крововилив в пара аортальну кітковину на рівні грудного відділу; забої легень, крововилив в фіксуючий апарат легень - ознаки струсу тіла; ознаки шунтування крові в нирках; гостре здуття легень-ознаки шоку. Смерть настала від закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи черепа, масивними субарахноїдальними крововиливами під оболонки великого мозку та мозочку, крововиливи в шлуночки мозку та набряком-набуханням речовини мозку. Всі ушкодження виявлені на трупі ОСОБА_11, спричиненні тупими предметами по механізму удару та струсу. Їх характер та розташування вказують на можливість виникнення ушкоджень при автомобільній травмі. Отриманні ушкодження в результаті травми мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (небезпека для життя, переломи кісток основи черепа, крововиливу під оболонки та в шлуночки головного мозку, набряк-набухання речовини мозку), та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням його смерті.

Таким чином, ОСОБА_3, 17.02.2016 року приблизно о 6 год. 00 хв., перебуваючи у алкогольному та наркотичному сп'янінні відповідно висновку № 000813 від 17.02.2016 керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ToyotaRAV-4», д.н.з. НОМЕР_1, тобто являючись особою, яка керує транспортним засобом, рухаючись по проїзній частині у крайній лівій смузі автомобільної дороги вул. Кільцева дорога у м. Київ, зі сторони масиву Борщагівка у напрямку Жулянського шляхопроводу зі швидкістю близько 100 км/год. з ввімкненим ближнім світлом фар, діючи зі злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча об'єктивно повинен був і міг їх передбачити, у порушення вимог er. 68 Конституції України, ст. 14. 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п.1.5, 2.3 б), 12.3, 12.4, 13.1 та термінології п.1.10 Правил, почав здійснювати маневр не переконавшись перед початком перестроювання та зміною напрямку руху керованого ним транспортного засобу, що це буде безпечним і не створить перешкоду, або небезпеку іншим учасникам руху, а також що проїзна частина, на траєкторії якої він мав намір рухатися, вільна від об'єктів на достатній для здійснення маневру відстані, оскільки, під'їжджаючи до розвороту в районі заїзду на вулицю Трублаїні, на відстані близько 20-30 м він побачив автомобіль «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_11, який зліва зі швидкістю 20-30 км/год рухався від місця розвороту в напрямку його смуги руху. З метою запобігання зіткнення з даним автомобілем ОСОБА_3 змістився з третьої смуги руху у другу. ДеАвтомобіль «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_11, уже проїхав третю смугу руху, та знаходився повністю у другій смузі руху на відстані близько 1 м від смуги горизонтальної дорожньої розмітки, що поділяє другу і третю смугу руху та зміщувався до правого краю проїзної частини. Унаслідок цього, ОСОБА_3 допустив зіткнення, яке відбулось у другій смузі руху напрямку слідування транспортних засобів на Жулянський міст (напроти ТОВ «Арма Моторс», м. Київ, вул. Велика Кільцева, 18), передньою правою частиною автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1, та задньої правої кутової частини автомобіля «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_11, у результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди настала смерть ОСОБА_11 від закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи черепа, масивними субарахноїдальними крововиливами під оболонки великого мозку та мозочку, крововиливи в шлуночки мозку та набряком-набуханням речовини мозку. Всі пошкодження виявлені на трупі ОСОБА_11, спричиненні тупими предметами по механізму удару та струсу, їх характер та розташування вказують на можливість виникнення ушкоджень при автомобільній травмі. Отриманні ушкодження в результаті травми мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (небезпека для життя, переломи кісток основи черепа, крововиливу під оболонки та в шлуночки головного мозку, набряк-набухання речовини мозку), та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням його смерті.

Він же, 16.02.2016 о 21 годині 00 хвилин, перерахувавши невідомій особі через ай-бокс 300 гривень, який знаходиться в приміщенні магазину «Новус», що поблизу станції метро Академмістечко КП «Київський метрополітен», та отримавши на свій номер телефону СМС- повідомлення від невідомої особи з інформацією, про те, що психотропна речовина знаходиться у пачці з під цигарок, яка знаходилась під сіткою огорожі спортивної площадки, що біля будинку № 36, по вул. Жмеринській в м. Києві, діючи з прямим умислом та з метою використання для власного вживання, без мети збуту психотропної речовини, у порушення вимог ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 14.03.1999 року, Закону України №60/95 від 15.02.1995 «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори». Постанови Кабінету міністрів України №770 від 06.05.2000 року забрав психотропну речовину «амфетамін», яка знаходилась у пачці з під цигарок «Marlboro» та який відповідно до висновків експерта №470-х від 19.02.2016 року та № 472-х від 14.04.2016 року є психотропною речовиною, під назвою «амфетамін», достовірно знаючи про це, почав його і зберігати та перевозити у своїй кишені перебуваючи за кермом автомобіля марки «Toyota RAV-4», д. н.з. НОМЕР_1, (маса становить 0,2657 г, відповідно до таблиці № 2 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 відноситься до невеликих розмірів), після чого, 17.02.2016 приблизно о 08 годині 20 хвилин під час огляду місця події, перебуваючи по вул. Кільцева дорога у м. Києві, вказану психотропну речовину було виявлено та вилучено працівниками Святошинського УП ГУ НП у м. Києві.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року змінити, та призначити йому покарання не пов'язане з позбавлення волі. Строк відбування покарання обчислювати з 17.02.2016 року.

Обвинувачений вважає, що вирок суду підлягає зміні (скасуванню), у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Так, обвинувачений вказує на те, що під час призначення покарання суд першої інстанції не взяв до уваги те, що як на досудовому розслідуванні так і судовому розгляді не ухилявся від дачі показань, сприяв встановленню обставин інкримінованого правопорушення, давав щирі показання, розкаявся у вчиненому злочині.

ОСОБА_3 просить суд апеляційної інстанції взяти до уваги його процесуальну поведінку, щире каяття, характеризуючи дані про особу, те, що він раніше не судимий , має постійне місце проживання, на утриманні у нього двоє неповнолітніх дітей та матір похилого віку, сестра, яка на даний час ніде не працює та має чотирьох дітей, і те, що інкримінований злочин він вчинив внаслідок необережності та не мав прямого умислу.

В апеляційній скарзі, обвинувачений стверджує і про те, що судом першої інстанції неправильно визначений строк, який потрібно врахувати у строк відбування покарання, оскільки він був затриманий 17.02.20916 року, а не 22.02.2016 року, як про це вказав суддя.

Згодом обвинувачений ОСОБА_3 подав зміни до апеляційної скарги в яких просив вирок суду скасувати, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В мотивування змін обвинувачений вказав те, що під час розгляду справи судом першої інстанції було прийнято рішення про розгляд даної справи із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів по справі, а саме експертизи № 91/06-16 від 30.06.2016 р. та висновку № 2-06/16 судового експерта автотехніка від 23.06.2016 р. Апелянт вказує, що йому не було роз'яснено, що судом не буде прийнято до уваги, зокрема, зроблений експертом висновок про ступінь вини водія автомобіля ВАЗ 2107 та те, що він створив аварійну ситуацію, змінивши полосу для руху не переконавшись у відсутності транспортних засобів. Вказує, що описова частина даного експертного висновку суперечить висновкам цієї експертизи.

Окрім того, обвинувачений вказує, що судом не було враховано порушення органами досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України, а саме, те, що докази у справі не були відкриті після закінчення досудового розслідування.

Окрім наведеного, обвинувачений вказує, що під час судового розгляду провадження оголошувалась перерва, під час якої прокурор Медвєдєв В.В. та адвокати потерпілих повідомили обвинуваченому, що якщо він відмовиться проводити розгляд провадження за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, то прокурор буде просити більш суворе покарання, що й стало підставою його згоди на розгляд справи в зазначеному порядку.

Потерпіла ОСОБА_4, в своїй апеляційній скарзі просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання за ч. 1 ст. 309 та ч. 2 ст. 286 КК скасувати у зв'язку невідповідності призначеного покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі та стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду у розмірі 200 000 тис. грн.

Потерпіла вважає, що посилання суду на наявність пом'якшуючих обставин щире каяття та наявність на утриманні ОСОБА_3 двох неповнолітніх дітей не вірне, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 на досудовому та судову слідстві своєї вини не визнав, відмовлявся від дачі показів, ігноруванні свого обов'язку відшкодування заподіяної шкоди та її усунення, цинічно поводився, що виразилося у не повазі до смерті сина потерпілої з його вини, стверджував про не причетність до вчиненого ним кримінального правопорушення.

Спростовуючи висновок суду про наявність у обвинуваченого на утримані двох неповнолітніх дітей, потерпіла посилається на відсутність в матеріалах справи належних доказів наявності на утриманні та проживанні разом з обвинуваченим ОСОБА_3 двох неповнолітніх дітей, тому вважає його формально-декларативним.

В доводах апеляційної скарги потерпіла вказує на безпідставне не зазначення та не надання належної оцінки тій обставині, що обвинувачений під час скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди був під впливом наркотичного сп'яніння, що підтверджується відповідними експертизами, які проводились під час досудового розслідування та вилученими в нього наркотичними засобами.

Потерпіла вважає, призначене ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 2 (два) роки, занадто м'яким, призначеним без належного врахування тяжкості даного злочину, особи обвинуваченого та наслідків вчинення кримінального правопорушення.

Також вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо цивільного позову не було надано оцінку позовним вимогам ОСОБА_4 в частині задоволення в повному обсязі заявленої моральної шкоди.

Представник ПрАТ СК «Галицька» ОСОБА_5, в свою чергу просить змінити вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22.09.2016 р. щодо ОСОБА_3, в частині, що стосується вирішення задоволення позовних вимог потерпілої про стягнення з ПрАТ СК «Галицька» моральної шкоди в розмірі 8 268 грн. та витрат на поховання в сумі 9555,14 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник страхової компанії (цивільного відповідача) посилається на ст.ст. 61, 62, 128 КПК України, абзацу 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» № 3 від 31.03.1989 року та вважає, що суд мав залишити позовну заяву ОСОБА_4 до ПрАТ СК «Галицька» без розгляду, оскільки вона підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Далі, в апеляційній скарзі представник страхової компанії посилається на п.п. 27.2 та 27.3 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вказує, що позивачу підлягає виплаті наступне страхове відшкодування: за моральну шкоду у розмірі 8 268 грн. (16 536 грн.: 2 батькам), однак відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, у розмірі 24 804 грн. (49 608 грн.: 2 утриманців) відшкодуванню не підлягала, оскільки ця шкода за вироком покладена на засудженого ОСОБА_3 у вигляді стягнення з нього на користь ОСОБА_4 575 грн. щомісячно.

Таким чином, на думку апелянта, судом помилково застосовано норму ст. 1200 ЦК України до обох цивільних відповідачів.

Витрати на поховання в розмірі 9555,14 грн., на думку представника ОСОБА_5 не викликають спірного тлумачення, так як відповідно до п. 25 Постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом III Закону № 1961-IV.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та зміни до неї обвинуваченого та просили її задовольнити, та заперечували проти задоволення інших апеляційних скарг, пояснення потерпілої та її представників, які підтримали апеляційну скаргу потерпілої та просили її задовольнити, та відмовити в задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого та представника страхової компанії, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу потерпілої та заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та представника страхової компанії, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що всі апеляційні скарги слід задовольнити частково, вирок суду скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 412 ч. 1 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Суд першої інстанції, відповідно до вироку, розглянув справу, згідно вимог ч.3 ст. 349 КПК України.

Так, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції.

З аналізу ст. 349 КПК України можна виділити такі умови для проведення скороченого судового розгляду: 1) відсутність заперечень учасників судового розгляду щодо застосування спрощеної процедури; 2) погодження сторін із фактичними обставинами справи; 3) добровільність та істинність їхніх позицій; 4) переконаність суду в правильності розуміння сторонами обставин, що не оспорюють ся, і позбавлення права на апеляційне оскарження.

Відсутність заперечень розуміється як погодження сторін судового розгляду із недоцільністю дослідження доказів у провадженні через те, що ніхто не оспорює ці факти. Визнання фактичних обставин істинними означає сприйняття їх такими, що відповідають реальній дійсності й достатніми для доведення винуватості обвинуваченого. Суд зобов'язаний перевірити добровільність та істинність позиції сторін, які виявляються в особистісному волевиявленні на основі внутрішнього переконання й відсутності психічного або фізичного впливу на учасників судового процесу, а також розтлумачити наслідки застосування скороченого судового розгляду. Ці умови є обов'язковими, їх недотримання робить проведення скороченого судового розгляду незаконним.

Як вбачається з журналу судового засідання та аудіо запису судового засідання за 08 вересня 2016 року, судом на обговорення учасників кримінального провадження було поставлено питання щодо визначення порядку дослідження доказів, під час обговорення якого обвинувачений та його захисник Ляшенко І.І. категорично наполягали на встановленні повного порядку дослідження доказів, виклику та допиту під час судового розгляду експерта. З'ясувавши думку всіх учасників, судом було прийнято рішення про встановлення повного порядку дослідження доказів, згідно якого слід допитати обвинуваченого, потерпілих, дослідити докази та з'ясувати про доцільність виклику свідків та експертів, після чого була оголошена в судовому засіданні перерва до 22 вересня 2006 р.

22 вересня 2016 року після оголошення судового засідання відкритим, учасникам кримінального провадження було вручено заперечення на цивільний позов та надано 10 -хвилинна перерва для ознайомлення учасників провадження з позовом. По закінченню технічної перерви, головуючим на обговорення учасників поставлено питання щодо можливої зміни порядку дослідження доказів, на що обвинувачений заперечив та наполягав на повному порядку дослідження доказів, зокрема, дослідженні висновків експертиз. Після повторного з'ясування думки прокурора та представників потерпілих, які запропонували скорочений порядок дослідження доказів, за клопотанням обвинуваченого, який наполягає на дослідженні висновків експертиз, знову оголошено технічну перерву для узгодження позиції з захисником.

Після 5 хвилинної технічної перерви, головуючий продовжує судове засідання, та вкотре ставить на обговорення питання щодо визначення порядку дослідження доказів, і надає першому висловити свою позицію обвинуваченому, який взагалі її не висловлює, і тоді головуючим надається можливість іншим учасникам провадження висловити думки. При цьому головуючий роз'яснює, що якщо буде прийнято рішення учасниками про дослідження доказів у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, то розгляд провадження буде проведено в цей же день, а якщо сторони будуть наполягати на повному дослідженні доказів, то розгляд справи буде відкладено на листопад місяць.

Прокурор, потерпілі та їх представники наполягають на дослідженні доказів в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, захисник зазначає, що підтримає будь - яку позицію обвинуваченого з даного приводу, і обвинувачений говорить "349". Після чого суд змінює порядок дослідження доказів у справі та приймає рішення про дослідження доказів у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Як пояснив в судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений, під час технічних перерв до нього підходили як прокурор, так і представники потерпілих та заявили, що якщо він не погодиться на скорочений порядок, то вони будуть просити призначити покарання по всій його суворості, якщо ж навпаки, то йому буде призначено мінімальне покарання. Після цього, як пояснив обвинувачений, не чітко розуміючи для себе наслідки, він погодився на скорочений порядок дослідження доказів, хоч і бажав розібратися в ситуації, що відбулась, дослідити докази, зокрема, експертизи, та вияснити чи дії одного його призвели до ДТП, проте вже не наполягав на їх дослідженні, оскільки вважав, що суд пошлеться на них у вироку суду. І лише отримавши копію вироку зрозумів, що суд будь - якої оцінки висновкам експертів не надавав, та не брав їх до уваги взагалі.

Наведена хронологія з'ясування думки учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження та пояснення обвинуваченого, на думку колегії суддів, не свідчить про добровільність та істинність позиції обвинуваченого на момент вирішення питання щодо порядку дослідження доказів, а відтак, на думку колегії суддів, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

За вказаних обставин суд першої інстанції, на думку колегії суддів, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкоджало суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно вимог ст. ст. 409, 412 КПК України є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції, як про це ставили питання і всі апелянти з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суду необхідно перевірити інші доводи апеляційних скарг обвинуваченого та представника страхової компанії.

Якщо за наслідками нового розгляду суд дійде висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованих йому злочинах за тих самих обставин та тих самих даних про особу, то можуть бути слушними доводи апеляційної скарги потерпілої щодо м'якості призначеного обвинуваченому покарання.

Крім того, оскільки запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою судом першої інстанції залишений до вступу вироку в законну силу, а вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, то у відповідності до вимог ст. 331 КПК України, колегія суддів розглядає клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.02. 2016 року, обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Неодноразово ухвалами суду продовжувалася обвинуваченому дія запобіжного заходу, в тому числі ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.08.2016 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_3 до 06.10.2016 року.

До закінчення вказаного строку, судом був постановлений вирок суду, а саме 22 вересня 2016 року, яким до вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_3 залишений без змін.

Колегія суддів, вирішуючи клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою, враховує, що на даний час обставини, які послужили підставою для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились, в матеріалах кримінального провадження містяться дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання його під вартою.

Так, на даний час присутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України щодо неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, або перешкоджання встановленню істини в справі, що може виразитись в тиску на потерпілих, свідків, експертів з врахуванням того, що у зв'язку із застосуванням ч.3 ст. 349 КПК України свідки у справі не допитувались, докази не досліджувались, окрім того, існує ризик того, що обвинувачений може знищити, сховати будь - яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як речові докази автомобілі зберігаються на відкритій площадці управління поліції. Окрім цього, колегія суддів враховує тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_3 винуватими в інкримінованих йому злочинах та дані про особу обвинуваченого. Враховуючи вищезазначені обставини такими, що підтверджують на даному етапі провадження потребу в подальшому триманні ОСОБА_3 під вартою, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу - тримання під вартою слід задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу на строк 60 днів, тобто до 14 липня 2016 року, оскільки застосування більш м'якого виду запобіжного заходу не може дати гарантії про виконання ОСОБА_3 процесуальних обов'язків.

Керуючись ст. ст.376, 331, 404, 405, 407, 408, 409, 418, КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 зі змінами, потерпілої ОСОБА_4 та представника ПрАТ СК «Галицька ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року, щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 286 КК України, - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Продовжити дію обраного щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 14 липня 2017 року включно.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С у д д і:

_____ ___ ___

Кепкал Л.І Ковальська В.В. Чорний О.М.