Постанова № 66714072, 22.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа№ 910/20741/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від прокуратури: Такташов О.Я. - посвідчення № 044658 від 26.10.2016 року;

від позивачів: 1) Костюк О.М. - представник за довіреністю від 09.03.2017 року;

2) Коломієць Н.Г. - представник за довіреністю від 18.01.2017 року;

3) Микитин С.С. - представник за довіреністю від 03.01.2017 року;

від відповідача: Шульга А.В. - представник за довіреністю від 14.03.2017 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Тренажер»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 року

у справі № 910/20741/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі 1) Київської міської ради

2) Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

3) Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Тренажер»

про повернення нежитлового приміщення та стягнення 642 976, 64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держав в особі Київської міської ради, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер" про повернення нежитлового приміщення, розташованого по вул. Доброхотова, 11 у м. Києві та стягнення 649 093, 73 грн. заборгованості за договором оренди № 37 від 31.10.2008 року.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 37 від 31.10.2008 не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору та зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 649 093, 73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині зобов'язання ТОВ «Торгово-промислова компанія «Тренажер» повернути Святошинській районній раді в місті Києві державній адміністрації нежитлове приміщення, розташоване за адресою вул. Доброхотова, 11 у м. Києві та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що заявлена позивачем вимога щодо повернення приміщення має виключно договірний характер, однак булла заявлена не стороною договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Тренажер» по справі № 910/20741/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренажер" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 11.04.2017 року.

У судове засідання 11.04.2017 року представник відповідача не з'явився, однак, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник прокуратури та представники позивачів у судовому засіданні 11.04.2017 року надали пояснення по суті спору, якими підтримали свою правову позицію, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Крім того, представник позивача 2 подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача 2 про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року відкладено розгляд справи до 16.05.2017 року.

У судовому засіданні 16.05.2017 року оголошено перерву до 22.05.2017 року.

Представники сторін у судовому засіданні 22.05.2017 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратур" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку встановлених законом.

Частиною 3 даної статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини З статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

В силу того, що Київською міською радою та Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією належним чином не вживаються заходи щодо стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 37 від 31.10.2008 з орендної плати та витребування приміщення з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер", у тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на оплату судового збору, Київською місцевою прокуратурою № 8 вирішено питання щодо представництва інтересів органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у сфері спірних правовідносин, в особі Київської міської ради та Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, як орендодавця нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул. Доброхотова, 11, м. Київ.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 31.10.2008 року між Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер" (надалі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 37, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 2010 від 22.11.2007 та ордеру № 580/1 від 27.10.2008 зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, 11 загальною площею 824,3 кв.м., для розміщення складу з орендною ставкою 15 % від вартості майна, визначеної експертним шляхом.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування нежитловим приміщенням одночасно з підписанням сторонами цього договору.

Згідно із пунктами 3.1-3.3 договору орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 1 від 31.10.2006 і складає 45 765,58 грн. за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати (додаток № 1 до договору). Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю: амортизаційні відрахування за орендоване майно; плату за землю; експлуатаційні витрати.

У відповідності до пункту 9.1 договору строк дії договору з 31.10.2008 до 31.10.2009.

Відповідно до пункту 9.6 договору оренди питання про надання згоди на продовження дії цього договору вирішуються на підставі письмового звернення орендаря до голови райдержадміністрації, поданого за місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі, якщо звернення орендаря не надійшло або орендар не отримав дозволу на продовження дії договору оренди, орендар повинен звільнити приміщення по закінченню терміну дії договору оренди та передати орендодавцю приміщення по акту прийому-передачі.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, 11 загальною площею 824,3 кв.м., що не заперечується сторонами.

Дослідивши зміст укладеного спірного догвоору, колегія суддів дійшла висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

29.07.2009 року між сторонами підписано угоду № 1 від 29.07.2009 про зміни та доповнення до договором оренди № 37 від 31.10.2008, відповідно до умов якої на підставі витягів з протоколів № 9 від 08.07.2009 та № 10 від 29.07.2009 засідання комісії з питань надання в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва та земельних ділянок, розташованих на території Святошинського району м. Києва було зменшено орендовані площі з 824,3 кв.м. на 637,2 кв.м., у зв'язку з відмовою орендаря від підвалу площею 187,1 кв.м.

01.02.2010 року сторонами за договором оренди укладено додаток № 3 до договору оренди, яким погодили розрахунок відшкодування витрат орендодавця, яка складається з відшкодування плати за землю в розмірі 1325,71 грн. з ПДВ та експлуатаційних витрат в розмірі 0 грн.

Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 в м. Києві ліквідовано територіальну районну громаду Святошинського району м. Києва та передано Комунальне майно до територіальної громади м. Києва, за відсутності прийнятого нового положення про оренду та відсутності повного складу робочої комісії з орендних питань, рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 402/5789 термін дії договору продовжено до 31.03.2012.

Додатковою угодою від 27.02.2015 до договору оренди нежитлового приміщення № 37, укладеною між Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" (підприємство), товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК "Тренажер" (орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (балансоутримувач), на підставі рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014. "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва", яким створено комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" та розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 58 від 06.02.2015 "Про передачу та закріплення житлового і нежитлового фонду за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" новоствореному підприємству житлового та нежитлового фонду, що раніше знаходилось на балансі комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва", підприємство передало, а балансоутримувач прийняв на себе права та обов'язки як новий балансоутримувач орендованого нежитлового приміщення орендарем згідно з договором оренди.

Цією ж угодою сторони погодили продовжити строк дії договору до 30.04.2015.

Угодою № 1 до договору оренди від 31.10.2008 сторони погодили розмір відшкодування плати за землю, а також розмір експлуатаційних витрат балансоутримувача на 2015 рік.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 у справі № 910/27033/15, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 та постановою Вищого господарського суду міста Києва від 07.09.2016, визнано недійсною додаткову угоду від 27.02.2015 до договору оренди нежитлового приміщення № 37 від 31.10.2008, визнано недійсною угоду № 1 за 2015 рік про відшкодування витрат підприємства за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду за адресою: вул. Доброхотова, 11, загальною площею 637,20 кв.м. до договору №37 від 31.10.2008.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням відсутності доказів звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тренажер" у порядку, встановленому умовами договору, до голови райдержадміністрації з проханням продовжити термін дії договору оренди, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди № 37 від 31.10.2008 є таким, що припинив свою дію з 31.10.2009 року.

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 9.6 договору оренди питання про надання згоди на продовження дії цього договору вирішуються на підставі письмового звернення орендаря до голови райдержадміністрації, поданого за місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі, якщо звернення орендаря не надійшло або орендар не отримав дозволу на продовження дії договору оренди, орендар повинен звільнити приміщення по закінченню терміну дії договору оренди та передати орендодавцю приміщення по акту прийому-передачі.

У разі припинення дії даного договору приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (пункт 2.4 договору).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до листа Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" від 06.06.2016 № 192 та згідно акта обстеження нежитлового приміщення за адресою: вул. Доброхотова, 11 від 13.06.2016 та від 17.10.2016 приміщення за адресою: вул. Доброхотова, 11 у м. Києві, загальною площею - 637,2 кв.м. використовується відповідачем без згоди орендодавця (Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації) та укладання відповідного договору оренди.

Заперечуючи проти вимог щодо повернення нежитлового приміщення Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації шляхом підписання акту прийому-передачі апеллянт зазначає, що вказана вимога має договірний характер. Водночас, між відповідачем та Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією договірні відносини відсутні.

Так, колегія суддів зазначає, що на момент укладення договору оренди 31.10.2008 року діяв Порядок передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 34/91.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку, орендодавцями є:

- органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, часток у пакетах акцій або часток у статутних фондах юридичних осіб, майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації);

- підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (будівлі, споруди, приміщення; окреме індивідуально визначене майно).

Таким чином, на момент укладення договору оренди, орендодавець за договором, Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" мало право бути орендодавцем майна, що перебувало у нього на балансі в будь-якому обсязі.

На час розгляду спору вступило в силу Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280.

Відповідно до п. 2.1. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280, орендодавцями майна територіальної громади міста Києва уповноважено виступати:

- Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління) - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації);

- районні в місті Києві державні адміністрації (далі - райдержадміністрації) - щодо майна, яке передане їм в управління;

- комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Таким чином, згідно з приписами Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" не може бути орендодавцем нежитлового приміщення загальною площею 637,2 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Доброхотова, 11, яке перебільшує обмеження, встановлене п. 2.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 34/6250.

Водночас, колегією суддів встановлено, що відповідно п. 5 Рішення Київської міської ради про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, Київська міська рада уповноважила виступати орендодавцями майна територіальної громади міста Києва районні в місті Києві державні адміністрації щодо нерухомого майна, яке передане їм до сфери управління.

При цьому, згідно із додатками 8 до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради від 10.12.2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації було передано до сфери управління спріне нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Доброхотова 11.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація має права вимагати повернути їй спірне приміщення як орендодавець за законом, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3.9 договору у випадку закінчення терміну дії цього договору орендна плата та інші, передбачені цим договором платежі, сплачуються орендарем по день фактичної здачі орендованного приміщення згідно акту прийому-передачі.

З урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням у період з березня 2016 року по жовтень 2016 року.

Колегією суддів встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за договір оренди нежитлового приміщення № 37 від 31.10.2008 у розмірі 642 976, 64 грн. 64 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Тренажер» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 року у справі № 910/20741/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Тренажер» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 року у справі № 910/20741/16 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/20741/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко