Постанова № 66713957, 16.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа№ 910/7886/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Копійко А.А. ( договір від 01.02.2016 р.);, Федуліна Ю.О. (довіреність від 20.01.2017 р.), Кузицький Д.В. (директор);

від відповідача: Рудик І.О.( довіреність №1460 від 30.12.2016 р.)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року

у справі № 910/7886/16 (суддя: Спичак О.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна"

про стягнення 132 063,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 123 064,03 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2016р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р., позовні вимоги позивача задоволені частково, а саме, стягнуто з відповідача 46 080 грн. - заборгованість за 3-й етап робіт; 57 600 грн. - передоплата за 4-й етап робіт; 7 464, 96 грн. - пеня; 121,20 грн. - 3% річних; судовий збір в розмірі 1 668 грн. та 19 857,60 грн. - витрати на послуги адвоката.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016р. частково задоволено касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна": рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій Вищим господарським судом України наголошено, що останніми не було досліджено обставин щодо складання сторонами правочину протоколу оформлення тестування (виконання робіт за третім етапом). Судом касаційної інстанції вказано, що при новому розгляді справи слід встановити чи було дійсно виконано товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес архітектор" роботи за третім етапом у відповідності до умов договору №В15/2109-01 від 21.09.2015р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі №910/7886/16 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор" основний борг в сумі 103 680 грн., пеню в сумі 7557,12 грн., 3% річних в розмірі 128,77 грн., судовий збір в сумі 1670,49 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 19 875,41 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що в межах договору № В15/2109-1 від 21.09.2015р. позивачем було виконано роботи належним чином, в свою чергу відповідачем було частково сплачено за виконання робіт, внаслідок чого у замовника утворилась заборгованість, а оскільки строк оплати настав, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з оплати третього етапу робіт в розмірі 46 080 грн. та стягнення передплати по четвертому етапу робіт у розмірі 57 600 грн. є законними та обґрунтованими. В частині стягнення пені, 3% річних та адвокатських послуг вимоги були задоволенні частково.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі №910/7886/16 в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що відсутні підстави сплачувати роботи згідно акту №495 від 25.12.2015р. з огляду на неналежне виконання ТОВ "Бізнес архітектор" своїх обов'язків з виконання робіт за третім етапом. Також зазначив, що до заяви №16112015/23317 від 16.11.2015 року необхідно складати протокол, який передбачений п. 7.5.6. статуту проекту, який відсутній в матеріалах справи. Крім того, стягнення авансу за четвертий етап у сумі 57 600,00 грн. є безпідставним оскільки договір є розірваним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2017 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" та призначено справу до розгляду.

10.04.2017 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

27.04.2017 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 16.05.2017 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивача заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.09.2015р. між ТОВ "Бізнес Архітектор" (виконавець) та ТОВ "Еліо Україна" (замовник) було укладено договір на виконання робіт №В15/2109-1 (т.1 а.с.13)

За умовами вищезазначеного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по організації й виконанню робіт по впровадженню програмних продуктів " 1С:Підприємство 8", а саме: 1С:Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України, які встановлені (інстальовані) на комп'ютерах замовника". (п.1.1 договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р.)

Виконавець зобов'язаний виконувати роботи якісно й у строк, відповідно до плану-графіку (додаток № 1 до договору), який є невід'ємною частиною даного договору, а також спільно із замовником формувати "Проекту документацію", передбачену планом-графіком та статутом проекту - з дотриманням діючих норм і правил, передбачених для даного виду робіт законодавством України (п. 2.3.1. договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р.).

Замовник зобов'язаний вчасно й у повному обсязі оплачувати виконані виконавцем роботи, передбачені даним договором, у розмірі та в строки, передбачені Графіком оплат (додаток № 2), який є невід'ємною частиною даного договору.( п. 2.4.1 договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р.)

Відповідно до п. 3.1 договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. вартість робіт, виконаних виконавцем протягом кожного етапу за умовами даного договору, визначається планом-графіком робіт та оплат (додаток № 1 до договору)(т.1 а.с.18) і становить загалом 334 080,00 грн., в тому числі, податок на додану вартість 55 680,00 грн. Вартість робіт, здійснених виконавцем відповідно до заявок на додаткові роботи, що не входять до плану - графіку визначається затвердженою сторонами вартістю у даних заявках.

Згідно п. 3.3 договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. після прийняття замовником робіт за заявками кожного "детального поетапного плану робіт" (п 2.5.1. договору) та/або за заявками на додаткові роботи, що не входять до плану-графіку, сторони підписують надані виконавцем акти приймання-здачі виконаних робіт у кількості 2-х (двох) примірників, що є остаточним підтвердженням виконання виконавцем та прийняття замовником зазначених в актах робіт.

Пунктами 3.3.1 та 3.3.2 договору передбачено, що протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту одержання актів замовником, замовник ухвалює рішення або про підписання актів і скріплює їх своєю печаткою, після чого один з екземплярів актів повинен бути направлений замовником на адресу виконавця, або про заявку виконавцеві в письмовій формі зауважень або претензій до виконаної роботи.

У випадку порушення замовником зобов'язання, зазначеного в п. 3.3.1 договору, акт вважається підписаним, а роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі та підлягають оплаті, про що виконавець повідомляє замовника в письмовій формі.

За умовами п. 3.4 договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. оплата робіт по договору здійснюється наступним чином: замовник здійснює передоплату за роботи у розмірі 50 % від вартості кожного етапу робіт у відповідності до графіку передоплат (додаток №2 до договору); замовник здійснює остаточну оплату за роботи у розмірі 50 % від вартості кожного етапу робіт після підписання актів приймання-здачі виконаних робіт по етапу (п.3.3 договору).

Оплата за роботи здійснюється на підставі спрямованих виконавцем на адресу замовника рахунків на сплату; строк оплати становить 3 (три) банківських дні з моменту отримання замовником рахунку (п. 3.5 договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р.).

Додатком № 1 до договору № В15/2109-1 від 21.09.2015 сторони погодили "План-графік і вартість робіт", відповідно до якого:

1 етап - технічне проектування системи. На даному етапі буде проведено: навчання ключових користувачів і уточнення вимог; розробка методології веденню обліку в УВП відповідно до бізнес вимог замовника; визначення списку критичних доробок, без яких неможливий старт роботи в системі. Дата початку 28.09.2015р., дата закінчення - 21.10.2015р., вартість грн. з урахуванням податку на додану вартість - 69 120,00 грн.;

2 етап - розробка й перенесення даних (довідники й залишки). Навчання користувачів. Другий етап включає наступні роботи: перенесення даних. Перенос здійснюється з наданих замовником файлів (ХLS формат); розробка необхідних доповнень (перелік буде сформований на етапі № 1. Розробка й настроювання обміну); навчання користувачів. Навчання всіх користувачів, які будуть задіяні в роботі програми. Дата початку 22.10.2015р., дата закінчення - 11.11.2015р., вартість грн. з урахуванням податку на додану вартість - 57 600,00 грн.;

3 етап - тестова експлуатація системи і консультаційна підтримка користувачів: перевірка працездатності системи в комплексі; виявлення додаткових вимог і доробок. Дата початку 12.11.2015р., дата закінчення - 14.12.2015р., вартість грн. з урахуванням податку на додану вартість - 92 160,00 грн.

4 етап - підготовка до запуску в промислову експлуатацію. Промислова експлуатація. На цьому етапі робота у раніше використовуваних системах буде припинена: бухгалтерський облік і інші ділянки повністю ведуться в новій системі УПП. Дата початку 15.12.2015р., дата закінчення - 10.02.2016р. , вартість грн. з урахуванням податку на додану вартість - 115 200,00 грн.

Разом вартість робіт з урахуванням податку на додану вартість - складає 334 080 грн.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 3.4.1 договору відповідач здійснює передоплату за роботи від вартості кожного етапу робіт у відповідності до графіку передоплати, додаток № 2 (т.1 а.с. 20).

Згідно зазначеного графіка передоплати, відповідач повинен здійснити 50% передоплати наступним чином:

-1-й етап 23.09.2015 року - 34 560,00 грн.;

-2-й етап 19.10.2015 року - 28 800,00 грн.;

-3-й етап 09.11.2015 року - 46 080,00 грн.;

-4-й етап 11.12.2015 року - 57 600,00 грн.

Пунктом 3.4.2 договору передбачено, що позивач здійснює остаточну оплату за роботи у розмірі 50% від вартості кожного етапу робіт після підписання актів приймання - здачі виконаних робіт по етапу.

До матеріалів справи залучено акт надання послуг № 495 від 25.12.2015 року (т.1а.с.21) на суму 92 160 грн. (вартість робіт 3-го етапу) в якому зазначені найменування виконаних послуг: інформаційно - консультаційні послуги з налаштування та конфігурування "1С: підприємство 8", який надісланий на адресу відповідача і який, як свідчать матеріали справи, не був ним підписаний.

До матеріалів справи (т.1 а.с.59 - 64) залучені копії платіжних доручень на загальну суму 207 800,00 грн., які, з урахуванням даних наведених в рахунках до оплати (т.1 а.с. 93-101), свідчать про те, що відповідачем було сплачено позивачу вказану суму за виконання послуг за договором.

Пунктом 7.1 договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. визначено, що даний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Термін дії договору закінчується 28.02.2016р., але у будь-якому разі, не раніше повного виконання сторонами всіх договірних зобов'язань.

Оскільки відповідач в повному обсязі свої зобов'язання по договору не виконав, позивач звернувся до судупро стягнення заборгованості 46 080,00 грн. за третій етап виконаних робіт та стягнення 57 600,00 грн. передоплати за четвертім етапом робіт, також у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань просив стягнути пеню, три відсотки річних.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в межах договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. позивачем було виконано роботи належним чином, в свою чергу відповідачем було частково сплачено за виконання робіт, внаслідок чого у замовника утворилась заборгованість, а оскільки строк оплати настав, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з оплати третього етапу робіт в розмірі 46 080 грн. та стягнення передплати по четвертому етапу робіт у розмірі 57 600 грн. є законними та обґрунтованими. В частині стягнення пені, 3% річних та адвокатських послуг вимоги були задоволенні частково за вірним розрахунок суму.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 ст. 837 ЦК України, передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до нормам чинного законодавства, а саме частин 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження внесення часткової оплати заявником надано платіжні доручення № 3417 від 21.12.2015р. на суму 17 500 грн., № 3205 від 02.12.2015р. на суму 23 040 грн., № 3204 від 02.12.2015р. на суму 23 040 грн., № 3091 від 18.11.2015р. на суму 17 500 грн., № 3024 від 09.11.2015р. на суму 28 800 грн., №2905 від 23.10.2015р. на суму 34560 грн., №2848 від 19.10.2015р. на суму 28 800 грн., № 2656 від 34 560 грн., №3416 від 21.12.2015р. на суму 5400 грн. (т.1 а.с.59-64)

При цьому, судом враховано, що грошові кошти в сумі 40 400 грн. перераховано замовником на оплату додаткових робіт згідно заявок №16112015/23304, №16112015/23305, №16112015/23309, №16112015/23311, №16112015/23316 та актів №459 від 15.12.2015р. й №460 від 15.12.2015р.(т. 2 а.с. 19-31).

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про відсутність підстав сплачувати роботи згідно акту №495 від 25.12.2015р.в повному обсязі, з огляду на неналежне виконання ТОВ "Бізнес архітектор" своїх обов'язків з виконання робіт за третім етапом, зважаючи на наступне.

Відповідно до правової позиції, яка викладена п. 6 Оглядового листа №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. Вищого господарського кодексу України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України" ч.1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду (див. постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2012 N 21/5005/14068/2011).

Як вже зазначалося, що за умовами п. 3.3.1 договору протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту одержання актів замовником, замовник ухвалює рішення або про підписання актів і скріплює їх своєю печаткою, після чого один з екземплярів актів повинен бути направлений замовником на адресу виконавця, або про заявку виконавцеві в письмовій формі зауважень або претензій до виконаної роботи.

Пунктом 3.3.2 договору сторони визначили, що у випадку порушення замовником зобов'язання, зазначеного в п. 3.3.1 договору, акт вважається підписаним, а роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі та підлягають оплаті, про що виконавець повідомляє замовника в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, акт № 495 від 25.12.2015р. на суму 92 160 грн. та рахунки №34 від 25.12.2015 р., №35 від 14.12.2015р., які було складено виконавцем за наслідками виконання третього етапу робіт за договором та направлено на адресу замовника 19.02.2016р., що підтверджується фіскальним чеком №6151 від 19.02.2016р., описом вкладення у цінний лист та поштовим відправленням №0200232692749, на адресу ТОВ Еліо Україна", яка зазначена у п.9 договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. (т.1 а.с.21-25).

Дослідивши матеріали справи, а також беручи до уваги ст .1 Закону України "Про поштовий зв'язок", нормативні строки поштових пересилань, п.1, 2 розділу ІІ Наказу №958 від 28.11.2013р. Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень", який зареєстровано Міністерстві юстиції України 28.01.2014р. за №173/24950, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавцем було належним чином виконано свій обов'язок з направлення замовнику акту виконаних робіт за наслідками завершення третього етапу, незважаючи на повернення відправнику поштового відправлення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у замовника за договором виник обов'язок з прийняття робіт за актом №495 від 25.12.2015р. на суму 92 160 грн. або мотивованої відмови від їх прийняття. В розумінні ст. 34 ГПК України докази мотивованої відмови ТОВ "Еліо Україна" від прийняття робіт за третім етапом у строки, що визначені п.3.3.2. договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. суду не надано. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що роботи за актом №495 від 25.12.2015р. на суму 92 160 грн. вважаються прийнятими замовником у повному обсязі та підлягають оплаті в повному обсязі.

Окрім того, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, що наведені у постанові від 14.12.2016р., та у відповідності до приписів ст.11112 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими під час нового розгляду справи, з приводу складання протоколу виконаних робіт за третім етапом додатку №1 до договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р., судом встановлено наступне.

Як видно з матеріалів справи, на підставі договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. та на його виконання сторонами було складено та підписано статут проекту "Автоматизація фінансово-господарської діяльності підприємства на базі " 1С: Підприємств 8. Управління виробничим підприємством для України".(т.1 а.с.103)

У статуті проекту контрагентами було визначено, що керівником проекту з боку ТОВ "Бізнес Архітектор" є Федуліна Ю.А., куратором з боку виконавця - Коваленко І.Н., куратором з боку замовника - Коростилев Ю.А., керівник проекту з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" - Шостак А.Ф.

У п.1.3 статуту проекту вказано, що останній є додатком до договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. та вступає в силу після його підписання повноважними представниками замовника та виконавця.

Пунктом 7.6 статуту проекту передбачено, що заявка замовника є документом, яким фіксуються задачі, які доручаються керівником проекту з боку виконавця робочій групі (чи користувачам) замовника.

За умовами п.11.1 статуту проекту до договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. по закінченню терміну створення прототипу сторони погоджують порядок проведення тестової експлуатації програмного комплексу, який оформлюється.

У п.11.3 статуту проекту наслідком проходження тестової експлуатації є протокол проходження тестової експлуатації, який підписується замовником у безумовному поряду: з примітками або без приміток.

На виконання зазначеного сторонами було складено та підписано заявку №16112015/23371 від 16.11.2015р. (а.с. 37 том 2) У вказаній заявці визначено наступну задачу: "Консультаційна підтримка. Навчання користувачів. Супровід по тестовій експлуатації".

У наведеній заявці містяться підписи представників замовника Шостак А.Ф. та виконавця - Федуліної Ю.О. про виконання робіт та їх прийняття замовником без жодних зауважень.

Апелянт в скарзі зазначає, що щодо заяви №16112015/23317 від 16.11.2015 року необхідно складати протокол, який передбачений п. 7.5.6. Статуту проекту.

Пунктом 7.5.6 статуту проекту передбачено, що протокол - це регламентна форма оформлення робіт по заявці, що описує хід виконання фактичних робіт. Протокол обов'язково містить інформацію про час виконання та зміст кожної роботи. Використовується для додаткових заявок з непогодженою кошторисною вартістю, а також для оформлення робіт, пов'язаних з регулярною взаємодією з представниками замовника (навчання, консультування). Кожен рядок протоколу підписується повноважними представниками замовника за наслідками фактичного прийняття наведених робіт. Навчання та консультації описуються поденно.

Заявка на виконання робіт ІD №16112015/23317 від 16.11.2015 не підпадає під дію п.7.6.5 Статуту проекту, тому що по ній не виконувались фактичні роботи, а проводилось тестування.

Згідно п.10.5.1 Статуту проекту доопрацювання для тестування передаються замовнику шляхом підписання заявки виконавцем, як виконаної і підписання Замовником відмітки про прийняття в тестування. Якщо цього недостатньо (тестування заявки відбувається по частинах, здійснюються різні типи тестування і т.д.) то Заявка передається в тестування з протоколом про передачу доробок для тестування відповідальному співробітнику Замовника (Додаток 3 до Статуту проекту).

Отже, заявка на виконання робіт ІD №16112015/23317 від 16.11.2015 не передбачає та не потребувала проведення тестування, відповідно і складання протоколу проведення тестування виконання та прийняття робіт по консультаційній заявці відбувається шляхом підписання заявки обома сторонами та вважаються прийнятим за відсутності зауважень.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апелянта про невиконання позивачем робіт за третім етапом календарного графіку згідно договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що заявки на виконання додаткових робіт ІD №16112015/23304, №16112015/23305, №16112015/23309, №16112015/23311, №16112015/23312, №16112015/23313, №16112015/23314, №16112015/23315, №16112015/23316 від 16.11.2015 року не містять кошторисну вартість відповідно до п. 7.5.5.Статуту проекту. Проте, колегія суддів вважає такі доводи скаржника безпідставними, оскільки в зазначених заявках сторонами узгоджено вартість робіт та кількість годин.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положенням ч. 4 ст. 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час до закінчення робіт відмовитись від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

На замовника покладається обов'язок оплатити ту частину роботи, яка було виконана на день розірвання договору та відшкодувати збитки.

Про відмову від договору замовник зобов'язаний направити підряднику (виконавцю) повідомлення, дата одержання якого впливає на розрахунки між ними та виплати підряднику (виконавцю) частину ціни пропорційно роботам, виконаним до дати одержання повідомлення, а також відшкодувати заподіянні виконавцю розірванням договору збитки.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вже зазначалось, п.3.4 договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. передбачено, що оплата робіт по договору здійснюється наступним чином: замовник здійснює передоплату за роботи у розмірі 50 % від вартості кожного етапу робіт у відповідності до графіку передоплат (додаток № 2 до договору); замовник здійснює остаточну оплату за роботи у розмірі 50 % від вартості кожного етапу робіт після підписання актів приймання-здачі виконаних робіт по етапу (п. 3.3 договору).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк внесення остаточної оплати (50% вартості) за роботи виконані у відповідності до акту №495 від 25.12.2015р. на суму 92 160 грн., настав, а тому судом першої інстанції правомірно були задоволені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати третього етапу робіт в розмірі 46 080 грн.

Відносно позовних вимог про стягнення попередньої оплати за четвертий етап виконання робіт колегія суддів зазначає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з додатку №2 до договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. (а.с.20 том 1) попередня оплата четвертого етапу робіт в розмірі 57600 грн. повинна бути сплачена замовником 11.12.2015р.

У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ст.. 530 ЦК України.

Таким чином, сторони, підписавши додаток № 2 до договору № В 15\2109-1 від 21 вересня 2015 року погодили строки внесення передоплат по кожному з етапів робіт, в тому числі по четвертому етапу 11.12.2015 року.

Отже, з наведеного вбачається, що строк внесення замовником попередньої оплати за четвертий етап виконання робіт за договором №В15/2109-1 від 21.09.2015р. настав.

Під час розгляду справи, сторонами на заперечується, що грошові кошти в сумі 57 600 грн. в якості попередньої оплати за четвертий етап виконання робіт внесено не було.

Одночасно, слід зазначити, що лист позивача від 15.12.2016 року про розірвання договору отримано відповідачем 27.12.2016 року про що свідчить скріншот із сайту «Укрпошти», а тому відповідач не дотримався вимог ст. 849 ЦК України щодо виплати позивачу (підряднику) плату за виконану частину роботи (третій етап у розмірі 46 080 грн.) та попередню оплату за четвертий етап у розмірі 57 600 грн.

Окрім того, відповідно до пункту 7.1 договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. даний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Термін дії договору закінчується 28.02.2016р., але у будь-якому разі, не раніше повного виконання сторонами всіх договірних зобов'язань.

Таким чином, оскільки відповідач не відмовився від договору до настання строку здійснення передплати по четвертому етапу робіт (до 11.12.2015р.), а вчинив такі дії щодо відмови вже після закінчення вказаного строку (27.12.2016 р.), та враховуючи те, що відповідно до п. 7.1. договору термін дії договору закінчується не раніше повного виконання сторонами всіх договірних зобов'язань, тоді як відповідно до додатку № 2 до договору відповідач зобов'язався сплатити передоплату до 11.12.2015 року, а тому вимоги позивача про стягнення передплати по четвертому етапу робіт у розмірі 57 600 грн. є законними та обґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" попередньої оплати за четвертий етап виконання робіт в сумі 57 600 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивач просив стягнути пеню в розмірі 8 202,24 грн. та 3% річних 181,79 грн. за порушення договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.4.6 договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. у разі порушення термінів оплати більш, ніж на п'ять робочих днів, замовник сплачує виконавцеві штраф у розмірі 0,1% від суми неодержаної оплати за кожен день такого прострочення.

За своєю правовою природою штрафна санкція, яка передбачена у п.4.6 спірного правочину, є пенею.

Дослідивши матеріали спавши, колегією суддів встановлено, що за розрахунком позивача - за порушення строків оплати третього етапу (13.02.2016р - 31.03.2016р.) нараховано пеню в розмірі - 2 211,84 грн.;

- за порушення строків внесення попередньої оплати за четвертий етап (19.12.2015р. по 31.03.2016р.) нараховано пеню в розмірі -5990,40 грн.

Отже, колегія суддів перевіривши розрахунок пені позивача, за порушення строків оплати третього етапу, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було невірно визначено початок періоду нарахування.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на направлення відповідачу спірного акту, нормативні строки поштових пересилань та строки внесення остаточної оплати за роботи, колегія суддів вважає, що період нарахування пені за порушення строків оплати третього етапу починається з 27.02.2016 року, а отже колегія суддів погоджується з вірним розрахунком суду першої інстанції, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1566,72 грн. (27.02.2016 по 31.03.2016р.)

Стосовно, порушення строків внесення попередньої оплати за роботи четвертого етапу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що він є вірним, а отже стягненню підлягає пеня в розмірі 5990,40 грн. (19.12.2015р. по 31.03.2016р.).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач нарахував 3% річних за невірний період, таким чином, при визначення суми нарахувань, що передбачені ст.625 ЦК України, стягненню підлягає 3% річних, за порушення строків оплати робіт за третім етапом, у розмірі 128,77 грн. за період з 27.02.2016 по 31.03.2016р (за вірним розрахунком суду першої інстанції)

Позовні вимоги, в частині стягнення пені та 3% річних правомірно були задоволенні судом першої інстанції частково, пеня в загальному розмірі 7 557,12 грн. та 3% річних в розмірі 128,77 грн.

Відносно стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 20 000,00 грн. колегія суддів зазначає на наступне.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження. Розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову. За приписами вказаної статті суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи (п.1 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

За приписами п.11 Листа №01-8/155 від 13.02.2002р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів", вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 6.3. Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як свідчать матеріали справи, справи на підтвердження доказів понесення витрат на послуги адвоката в сумі 20 000 грн., заявником представлено до матеріалів справи договір б/н від 01.02.2016р. про надання адвокатських послуг, платіжне доручення №2015 від 15.04.2016р., адвокатський ордер №1603.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позовні вимоги були задоволенні частково, витрати на послуги адвоката підлягають стягненню з відповідача в розмірі 19 875,41 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/7886/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/7886/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/7886/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/7886/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко