Рішення № 66713896, 22.05.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа № 926/957/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації

про стягнення боргу за неналежне виконання договірних зобов'язань - 92 722,21 грн.

Суддя О. Г. Проскурняк

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність №1107 від 12 грудня 2016 року.

Від відповідача ОСОБА_2, доручення №08 від 24 березня 2017 року.

СУТЬ СПОРУ: Публічне Акціонерне товаривство "Укртелеком" звернулось до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації про стягнення боргу за неналежне виконання договірних зобов'язань - 92 722,21 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 08 січня 2014 року між сторонами укладено договір на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг звязку №39-8, відповідно до якого позивач зобовязувався надати послуги населенню району, що має пільги на користування та встановлення квартирного телефону, а відповідач зобовязаний фінансувати надані послуги за рахунок отриманої субвенції з Державного бюджету.

Далі позивач стверджує, що відповідач своє зобовязання не відповідно до умов договору не виконав, заборгувавши позивачу 92 722,21 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 17 березня 2017 року порушено провадження у справі № 926/957/17 та призначено до розгляду в засіданні на 27 березня 2017 року. В судовому засіданні 27 березня 2017 року оголошено перерву в розгляді справи до 03 квітня 2017 року. В судовому засіданні 03 квітня 2017 року оголошено перерву в розгляді справи до 19 квітня 2017 року. Ухвалою суду від 19 квітня 2017 року відкладено розгляд справи на 15 травня 2017 року. Ухвалою суду від 15 травня 2017 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 22 травня 2017 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав вказаних у відзиві на позов, а саме, що за умовами укладеного з позивачем договору на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг звязку від 08.01.2014 р. відшкодування витрат позивача має здійснюватися за рахунок та по мірі надходження коштів субвенції з Державного бюджету, а такої на 2016 рік бюджетом не передбачено, тому субвенція на рахунок відповідача не надійшла і він не мав можливості перерахувати кошти позивачеві, отже, не несе відповідальності за порушення умов договору.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

08 січня 2014 року між публічним акціонерним товариством Укртелеком і Управлінням соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації укладено договір №39-8 на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг звязку.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що предметом договору є відносини сторін щодо фінансування та надання населенню пільг по користуванню та встановленню квартирного телефону пільговій категорії населення за рахунок отриманої субвенції з Державного бюджету.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1.1, 2.2.1 Договору встановлено, що ПАТ Укртелеком (Постачальник) здійснює надання пільг по користуванню та установці квартирного телефону населенню Вижницького району Чернівецької області, а управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації (Платник) здійснює відшкодування витрат, повязаних із наданням населенню пільг по користуванню та встановленню квартирного телефону відповідно до обсягів субвенції, затверджених місцевими бюджетами на поточний рік, та отриманої субвенції з державного бюджету (пункти 1.2, 2.1.1, 2.2.1);

Пунктом 2.1.2 договору унормовано, що постачальник зобовязується помісячно надавати Платнику інформацію про фактично надані послуги по користуванню та встановленню квартирного телефону і списки отримувачів послуг на паперових та електронних носіях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 р. Про єдиний державний та автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги до 05 числа місця, наступного за звітним, та складати з Платником зведені акти звірок спожитих послуг.

Відповідно до пунктів 2.2.3; 2.2.4 договору закріплено, що платник зобовязується своєчасно після одержання субвенції здійснювати перерахування коштів Постачальнику за надані послуги, проводити відшкодування витрат по мірі надходження коштів з державного бюджету.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з 01 січня 2014 року і діє по 31 грудня 2014 року. У випадку якщо жодна зі сторін не заявила про його припинення, цей договір щорічно продовжується з 01 січня відповідного наступного року до 31 грудня відповідного наступного року, а відшкодування пільг здійснюється відповідно до чинного законодавства України, що регламентує їх.

Так, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про припинення Договору в установленому ним чи чинним законодавством порядку, суд дійшов висновку, що з урахуванням пункту 5.1 в зміненій додатковими угодами редакції строк дії Договору продовжено на 2016 рік. Тобто, пролангація означеного договору здійснювалась щорічно. При цьому, на 2015 рік договір № 39-8 на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг звязку від 08 січня 2014 року діяв з урахуванням змін і доповнень, викладених у додатковій угоді №508-07 від 02 жовтня 2015 року.

Відповідно до доданих до позовної заяви розрахунками витрат на відшкодування збитків, повязаних з наданням пільг на користування телефонним звязком Вижницького району за січень - грудень 2016 року, позивач належним чином виконав умови договору, по наданню послуг пільговим категоріям населення Вижницького району Чернівецької області на загальну суму 92 722,21 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами, а статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту Договору вбачається, що ним не обумовлено строк виконання відповідачем, як платником, своїх визначених у п.п. 1.2. та 2.2.1 Договору зобовязань перед позивачем. Так, у Договорі не вказано, в який саме строк після отримання субвенції відповідач повинен оплатити кошти позивачеві.

Відтак, виходячи з вимог статті 530 ЦК України та беручи до уваги, що Договором не визначено строк виконання відповідачем зобовязання з оплати наданих позивачем послуг і він (Договір) не містить умов про строк виконання зобовязання з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, з Договору або актів цивільного законодавства також не випливає обовязок відповідача негайного виконання своїх зобовязань, останній повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення позивачем відповідної вимоги.

Судом встановлено, що позивач надсилав відповідачеві розрахунки витрат на відшкодування збитків та неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких повідомляв про стан заборгованості і просив її погасити.

Як зясовано в ході розгляду справи, на виконання умов Договору в період з січня по грудень 2016 року позивач надав телекомунікаційні послуги соціально незахищеним громадянам Вижницького району Чернівецької області, які користуються встановленими законами України пільгами на встановлення і користування телефонним звязком, на загальну суму 92 722,21 грн., при цьому не отримав від відповідача жодних коштів для компенсації понесених витрат з тих підстав, що відповідач не отримав субвенції з державного бюджету.

Відповідач, у свою чергу, листом від 06 травня 2016 р. № 01-17/729 просив провести відповідні зміни, щодо надання пільг в 2016 році та повідомив позивача про відсутність субвенції на оплату наданих послуг звязку.

Так, відповідно до статті 617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобовязання.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року в справі № 905/2358/16.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 року, у якому констатовано, зокрема, порушення національними судами пункту 1 статті 6 Право на справедливий суд Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 43, 49, 80, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації (59200, Чернівецька область, Вижницький район, м. Вижниця, вул.Українська,86, код 03196274) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ., бул. Шевченка, 18, код 21560766) заборгованість у сумі - 92 722,21 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 25.05.2017 року.

Суддя О.Г. Проскурняк