Рішення № 66713577, 18.05.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2017 р.Справа № 916/572/17

Позивач: Комунальне підприємство "Кривбасводоканал"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум"

про стягнення 166 434,85 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: не з'явився

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.04.2017р. до 14 год. 20 хв. 18.05.2017р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, Комунальне підприємство "Кривбасводоканал", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" 166 434,85 грн., де 147 804,24 грн. заборгованість, 7 483,35 грн. пеня, 10 346,30 грн. штраф, 800,96 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.03.2017р. позовну заяву (вх.№609/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/572/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх.№6990/17 від 24.03.2017р.) судом було задоволено.

27.03.2017р. та 11.04.2017р. відповідач звертався до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи (вх.№7094/17) та (вх.№8537/17), які судом були задоволені.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-2384/17 від 27.04.2017р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№10972/17) та (вх.№11034/17) судом не задоволені з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Представник позивача заявлені в позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.05.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 27.04.2017р., подав до суду відзив на позов (вх.№98761/17 від 27.04.2017р.), відповідно до якого заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України №18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

13 лютого 2013р. між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (Виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" (Споживач) керуючись Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. №2918-Ш, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004р., "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008р. №190, (далі Правила №190), "Правилами приймання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу м. Кривого Рогу", затверджених рішенням сесії Криворізької міської ради від 29.09.2004р. №2202 (далі Правила №2202), Інструкцією про встановлення та стягнення сплати за скид промислових та інших стічних вод у системі каналізації населених пунктів", затвердженої наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37, було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення №99, згідно умов п.1.1. якого, предметом договору є надання Виробником Споживачу послуг з централізованого постачання питної води та водовідведення до межі балансової належності мереж.

Відповідно до п.1.2. Договору, Виробник зобов'язується забезпечити Споживача питною водою, виробництво якої здійснює ДПП "Кривбаспромводопостачання" та прийняти від нього стічні води (на підставі Правил №2202).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що тарифи на послуги водопостачання та водовідведення на день підписання договору затверджені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг №222 від 22.10.2011р. за 1м3 без ПДВ: вода питна 3,74 грн.; стоки 4,24 грн. Вартість послуг може бути змінена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зі змісту п.6.1. Договору вбачається, що Споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим Договором за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення у термін, зазначений у п.4.2. цього Договору, Споживач сплачує на користь Виробника пеню у розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад тридцяти додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості.

У відповідності до п.10.1. Договору, даний Договір набирає чинності з "01" січня 2013р. і діє в частині надання послуг водопостачання і водовідведення до "31" грудня 2015р., а в частині здійснення розрахунків за надані послуги до повного погашення заборгованості.

Під час огляду систем водопостачання та водовідведення об'єкту, 15.11.2016р., за адресою:

м. Кривий Ріг, вул. Старовокзальна, 62, представниками Комунального підприємства "Кривбасводоканал" було встановлено факт витоки води на мережі відповідача до приладу обліку води, про що було складено акт №218 ТІ від 17.11.2016р., що згідно п.10.1. "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008р. №190 є без обліковим водокористуванням.

З підстав виявлення порушень та керуючись "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008р. №190, позивачем було здійснено розрахунок витрат за період з 17.10.2016р. по 17.11.2016р. води в обсязі 13 565м3 та стоків у обсязі 13 565м3 загалом на суму 147 804,24 грн.

Надалі, позивачем було виставлено рахунок на оплату витрат №105/10547/п33 від 30.11.2016р., який відповідачем було отримано 02.12.2016р.

З врахуванням п.4.2. Договору, відповідач мав сплатити зазначений рахунок протягом трьох днів до 06.12.2016р.

Проте, відповідач зазначений рахунок не сплатив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 147 804,24 грн.

Безпідставна відмова відповідача від оплати вартості не облікованого (донарахованого) об'єму води в обсязі 13 565м3 та стоків у обсязі 13 565м3 в сумі 147 804,24 грн. і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 10.1. "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008р. №190, встановлено, що у разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з п.3.3 цих Правил.

Розрахунок з виробником за нераціональне використання води внаслідок витоків здійснює споживач, у якого на балансі, в експлуатації, обслуговуванні перебуває внутрішньобудинкова система водопостачання.

Виробник має право разом із споживачем здійснювати відповідно до умов договору вибіркову перевірку технічного стану внутрішньобудинкової системи водопостачання споживача, про що складається акт.

Зі змісту п.3.3. "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008р. №190 вбачається, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Згідно із частиною першою статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Види оперативно-господарських санкцій передбачені у частині першій статті 236 Господарського кодексу України, однак цей перелік не є вичерпним, і сторони згідно із частиною другою вказаної статті можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Таким чином, за своїм змістом оперативно-господарські санкції є заходами, що припиняють, змінюють попередні зобовязання (умови їх виконання та визначення), чи є підставами для виникнення нових зобовязань сторін. Зміст зобовязання, яке змінилося чи виникло у звязку зі застосуванням оперативно-господарської санкції, встановлюється виходячи з правової природи цього зобовязання.

Отже, оперативно-господарська санкція у вигляді зміни способу визначення безоблікового водокористування для відповідача не є тотожною зобовязанню з її сплати.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі № 910/20727/14.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку безоблікового водокористування, приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім зобовязання в частині проведення оплати безоблікового водокористування не виконані, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за безоблікове водокористування в сумі 147 804,24 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 483,35 грн. пені, 10 346,30 грн. штрафу, 800,96 грн. 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За приписами п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню з врахуванням умов договору наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ на деньСума пені за період прострочки147804.2406.12.2016 - 08.12.2016314.0000 %0.077 %*339.22147804.2409.12.2016 - 26.01.20174914.0000 %0.077 %*5540.64147804.2427.01.2017 - 10.02.20171514.0000 %0.077 %*1700.76За самостійним розрахунком суду сума пені складає 7 580,62 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача пеню заявлено в меншому розмірі в сумі 7 483,35 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 7 483,35 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 800,96 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у звязку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши розрахунок позивача штрафу в сумі 10 346,30 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у звязку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Кривбасводоканал" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 496,52 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" (65080, м. Одеса, вул.Варненська, буд. №4, корпус Б, код ЄДРЮОФОПГФ 25417282) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, буд. №6А, код ЄДРЮОФОПГФ 03341316) заборгованість в сумі 147 804 (сто сорок сім тисяч вісімсот чотири) грн. 24 коп., пеню в сумі 7 483 (сім тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 35 коп., штраф в сумі 10 346 (десять тисяч триста сорок шість) грн. 30 коп., 3% річних в сумі 800 (вісімсот) грн. 96 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 2 496 (дві тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 52 коп.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23 травня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський