Рішення № 66713573, 23.05.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р.Справа № 916/829/17

За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Південь

про стягнення 50909,71грн.

Суддя: Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 13.07.2016р.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 23.05.2017р. приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 13.07.2016р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Буд-Південь на користь ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів 38999,73грн. основного боргу, 7337,50грн. пені за період з 28.09.2016р. по 21.03.2017р., 777,50грн. три проценти річних за період з 28.09.2016р. по 21.03.2017р., 3794,98грн. інфляційних втрат за період з 28.09.2016р. по 21.03.2017р.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, подав письмові пояснення від 04.05.2017р. за вх.№10103/17, заяву про зменшення позовних вимог від 23.05.2017р. за вх.№2-2783/17, яку прийнято судом до розгляду по суті позовних вимог.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.04.2016р. між ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів та ТОВ „Буд-Південь укладено договір №12/04-16, відповідно до умов якого підприємство за накладними поставило товариству товар на суму 107449,92грн., за який останнє розрахувалось лише частково в сумі 52450,19грн. до початку розгляду даної справи та 16000грн. під час її розгляду, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, на яку нараховано пеню, суму втрат від інфляції, три проценти річних.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача від 23.05.2017р. за вх.№11387/17 про долучення документів до справи було судом задоволено.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

12.04.2016р. між ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів та ТОВ „Буд-Південь укладено договір №12/04-16, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити наступний товар: плити перекриття. фундаментні блоки, палі, тощо. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає відвантаженню за цим договором, визначаються у видаткових накладних. Загальна ціна договору становить суму коштів, зазначених у всіх видаткових накладних, оформлених за даним договором протягом строку його дії. Договір діє до 31.12.2016р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обовязків по договору (п.п.1.1., 1.2., 2.1., 10.1. договору).

Відповідно до умов п.6.1. договору №12/04-16 від 12.04.2016р. покупець зобовязується сплатити продавцеві загальну вартість отриманого товару протягом 90 банківських днів з моменту переходу права власності на товар шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця, який визначений у цьому договорі.

Згідно п.7.1. договору №12/04-16 від 12.04.2016р. у випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та або чинним законодавством України (у т.ч. відповідальність за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення).

Позивачем було поставлено відповідачу товар, обумовлений договором №12/04-16 від 12.04.2016р., за видатковими накладними №РН-000024 від 15.04.2016р. на суму 8360грн., №РН-000025 від 15.04.2016р. на суму 8360грн., №РН-000068 від 18.04.2016р. на суму 8360грн., №РН-000069 від 18.04.2016р. на суму 8360грн., №РН-000070 від 19.04.2016р. на суму 8360грн., №РН-000082 від 18.05.2016р. на суму 57289,92грн., №РН-000083 від 19.05.2016р. на суму 8360грн.

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 21.09.2016р. відповідачу вручено претензію позивача №178 від 08.09.2016р. про сплату наявної заборгованості. Однак, доказів реагування на вказану претензію з боку відповідача до справи не подано, також не подано доказів сплати заборгованості.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ „Буд-Південь 54999,73грн. основного боргу, 7337,50грн. пені, 777,50грн. три проценти річних, 3794,98грн. інфляційних втрат правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи, з огляду на наступні положення законодавства.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст.692 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, договір №12/04-16 від 12.04.2016р., накладні, свідчать про поставку відповідачу позивачем товару, ненадання сторонам доказів сплати у повному обсязі вартості товару, із чого судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 38999,73грн. за поставку товару, яка судом підлягає стягненню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7337,50грн. пені за період з 28.09.2016р. по 21.03.2017р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Суд, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем встановив, що його зроблено невірно, оскільки заявлений позивачем період обрахування пені, в який діяла ставка 15%, який включає 28.09.2016р. 28.10.2016р., налічує 30 днів, а не 27 як вказав позивач у розрахунку. За розрахунком суду сума пені складає 7473,94грн., але так як позивачем заявлено до стягнення меншу суму, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 7337,50грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 777,50грн. три проценти річних за період з 28.09.2016р. по 21.03.2017р., 3794,98грн. інфляційних втрат за період з 28.09.2016р. по 21.03.2017р.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, зроблений позивачем, суд встановив, що його зроблено невірно внаслідок допущення арифметичної помилки при його здійсненні. За розрахунком суду сума трьох процентів річних складає 4442,29грн., однак, з врахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення суму трьох процентів річних, що є меншою від обрахованої, стягненню з відповідача підлягає 777,50грн. три проценти річних за період з 28.09.2016р. по 21.03.2017р.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, суд встановив, що сума, яка є результатом обрахунку позивача є меншою від суми, що встановлена судом 4301,70грн., у звязку з чим позовна вимога позивача про стягнення інфляційних втрат за період з 28.09.2016р. по 21.03.2017р. підлягає судом задоволенню в сумі 3794,98грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, вони підлягають судом задоволенню, у звязку з чим стягненню з відповідача підлягає 54999,73грн. основного боргу, 7337,50грн. пені за період з 28.09.2016р. по 21.03.2017р., 777,50грн. три проценти річних за період з 28.09.2016р. по 21.03.2017р., 3794,98грн. інфляційних втрат за період з 28.09.2016р. по 21.03.2017р.

Згідно ст.49 ГПК України витрати позивача, понесені на сплату судового збору за розгляд судом даної справи в сумі 1600грн., відшкодовуються платнику за рахунок відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Південь (65088, АДРЕСА_1, код 40420119) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів (65039, м. Одеса, 4-й Басейновий провулок,7, код 08336521) 38999 (тридцять вісім тисяч девятсот девяносто девять) грн. 73коп. основного боргу, 7337 (сім тисяч триста тридцять сім) грн. 50коп. пені, 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 50коп. три проценти річних, 3794 (три тисячі сімсот девяносто чотири) грн. 98коп. інфляційних втрат, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25 травня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук