Рішення № 66712245, 17.05.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.05.2017 Справа № 905/643/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання Сапожніковій Ю.Б.,

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю НПП Крамтехцентр м.Краматорськ,

до відповідача: NPCORP NORBERT PRZYGODZKI воєводство Великопольске, Польща

про: стягнення 9276,00 доларів США,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю НПП Крамтехцентр м.Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до NPCORP NORBERT PRZYGODZKI воєводство Великопольске, Польща про стягнення 10 384,00 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за зовнішньоекономічним контрактом № 25/09-2015 від 25.09.2015 року.

Згідно п. 1 п. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати, будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Оскільки, пунктом 8.5 зовнішньоекономічного контракту № 25/09-2015 від 25.09.2015 року сторони погодили, що усі спори, розбіжності та вимоги, які виникли в процесі виконання контракту, підлягають вирішенню у відповідності зі встановленою процедурою у Господарському суді за місцем знаходження позивача, господарський суд прийняв до свого провадження дану позовну заяву.

Взаємодія судів України з судовими органами інших держав, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.2000 № 2052-ІІІ та № 2051-ІІІ з 26 листопада 2000 року набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що названим у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.

Таким чином, у справах за участю нерезидентів для передачі судових та позасудових документів для вручення господарськими судами застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудовихдокументів у цивільних справах або комерційних справах (995_890) від 15.11.65, яка була імплементована в національне законодавство Законом України від 19.10.2000р. № 2052-III (2052-14) і набрала чинності для України з 26.11.2000 року.

З ціллю вирішення даного спору в строк, встановлений Конвенцією (995_890) від 15.11.65, господарський суд повинен оформити судове доручення відповідно до пунктів 6.2 6.6 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спеціальним наказом міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 року №1092/5/54 (z0573-08). За пунктом 6.7 цієї Інструкції (z0573-08) судове доручення разом з копіями, засвідченими належним чином згідно п.5.27 наказу Держстандарту України № 4163-2003 „Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів, направляється до міністерства юстиції України для подальшого направлення відповідачу.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року та п.6.7 Інструкції до неї, суд надсилає доручення, складене на підставі вищезгаданої Конвенції, безпосередньо до Центрального органу запитуваної держави. Прохання про вручення та документ, який повинен бути вручений, надаються у двох примірниках. До всіх документів, які підлягають врученню, повинен бути доданий нотаріально засвідчений переклад на офіційну мову запитуваної держави.

На виконання вищенаведених норм, суд ухвалою №905/643/16 від 10.03.2016р. зупинив провадження у справі та зобовязав позивача надати дві копії позивної заяви з доданими до неї додатками, перекладені на польську мову.

11.03.2016 до суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач у звязку з частковою оплатою відповідачем заборгованості зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6000,00 доларів США і пеню у розмірі 3276,00 доларів США.

21.06.2016 до суду від позивача надійшли в двох примірниках нотаріально засвідчений переклад на польську мову позовної заяви та заяви про зміну позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Донецької області №905/643/16 від 05.10.2016р. прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, подану 11.03.2016. та зупинено провадження у справі до 17.05.2017р.

27.10.2016р. листом №905/643/16 на адресу Міністерства юстиції Польщи було направлено прохання про вручення за кордоном судового або позасудових документів NPCORP NORBERT PRZYGODZKI є Norbert Przygodzki, Wyrow 23, 62-820 Stawiszyn, Kalisz District, Poland, а саме: ухвали господарського суду Донецької області №905/643/16 від 05.10.2016р. про розгляд справи 17.05.2017р., перекладеної на польську та англійську мови; копії позовної заяви №29 від 15.01.2016р. та копії заяви про зміну позовних вимог №109 від 04.03.2016р., перекладених на польську мову.

20.01.2017р. від районного суду в Калише V Господарський відділ надійшло повідомлення про вручення 28.11.2016р. відповідачу - NPCORP NORBERT PRZYGODZKI є Norbert Przygodzki, Wyrow 23, 62-820 Stawiszyn, Kalisz District, Poland документів, направлених господарським судом Донецької області листом №905/643/16 від 27.10.2016р.

У звязку з наявним у матеріалах справи повідомлення районного суду в Калише V Господарський відділ про вручення 28.11.2016р. відповідачу ухвали господарського суду Донецької області №905/643/16 від 05.10.2016р. про проведення судового засідання 17.05.2017р. о 14:10 год., відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, місце та час проведення судового засідання.

Представник позивача у судове засідання зявилися, підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав, про причину неявки суд не повідомив.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено.

25.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю НПП Крамтехцентр (далі виконавець або позивач) та NPCORP NORBERT PRZYGODZKI та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі замовник або відповідач) було укладено контракт на виготовлення та поставку обладнання №25/09-2015 (далі контракт).

Відповідно до п. 1.1 контракту, виконавець зобовязується виготовити та поставити замовнику, а замовник прийняти та оплатити на умовах даного контракту обладнання: модуль подрібнення МИ-03, вартістю 17 600, 00 дол. США.

Згідно з п. 2.1 контракту, загальна сума контракту становить 17 600,00 дол. США.

Пунктом 2.5 контракту встановлено, що платіж за даним контрактом виконується замовником на рахунок виконавця наступним чином: 50% від суми контракту (8 800 дол. США) не пізніше пяти календарних днів з моменту підписання контракту; 50% від суми контракту (8 800 дол. США) не пізніше пятдесяти календарних днів з моменту доставки обладнання на пункт митного оформлення в м. Калиш, Польща, код Пункту 394000, вул. Повстанців Влкп. 1/3.

З пункту 6.1 контракту вбачається, що у разі порушення строків оплати згідно з п. 2.5 даного контракту замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що всі спори, розбіжності або вимоги, виникаючі при виконанні даного контракту, підлягають вирішенню у відповідності до встановленої процедури у господарському суді за місцезнаходженням позивача.

Строк дії даного контракту встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2015р., а в частині гарантійних обовязків, взаєморозрахунків та відповідальності до повного виконання сторонами прийнятих зобовязань (п. 9.1 контракту).

Контракт №25/09/2015 від 25.09.2015р. підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Позивач свої зобовязання за контрактом виконав належним чином, поставивши відповідачу замовлене обладнання, що підтверджується актом приймання-передачі №1 від 30.09.2015р. згідно контракту №25/09-2015 від 25.09.2015р.

Акт приймання-передачі №1 від 30.09.2015р. підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Відповідач свої зобовязання по оплаті поставленого обладнання виконав частково в розмірі 11 600,00 доларів США, внаслідок чого, утворилась заборгованість в розмірі 6 000, 00 доларів США.

Позивач звернувся до відповідача листом №613 від 29.12.2015р. з нагадуванням про необхідність виконати зобовязання щодо оплати за контрактом №25/09-2015 від 25.09.2015р.

13.01.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією №18 з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 8 800,00 грн.

Відповідачем не була надана відповідь на претензію №18 від 13.01.2016р.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов контракту позивачем було здійснено поставку відповідачу на суму 17600,00 дол. США. Відповідачем було здійснено часткову оплату у сумі 11600,00 дол. США, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 6000,00 дол. США, яка не спростована відповідачем.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 6000,00 дол. США.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 6000,00 дол. США до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимога про стягнення суми боргу підлягає задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п.6.1. контракту позивачем також нараховано та предявлено до стягнення пеню в сумі 3276,00 дол. США.

За наданим позивачем розрахунком позивачем застосовані наступні періоди нарахування пені:

на суму 8800,00 дол. США з 10.12.2015р. по 15.01.2016р. дорівнює 1584,00 дол. США;

на суму 8800,00 дол. США з 16.01.2015р. по 02.02.2016р. дорівнює 792,00 дол. США;

на суму 6000,00 дол. США з 03.02.2016р. по 03.03.2016р. дорівнює 900,00 дол. США;

Однак, при здійсненні розрахунку пені, та визначенні періодів її нарахування, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З пунктів 2.5., 6.1 контракту вбачається, що після спливу пятдесяти календарних днів з моменту доставки обладнання на пункт митного оформлення в м. Калиш, Польща, код Пункту 394000, вул. Повстанців Влкп. 1/3, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми недоїмки за кожний день прострочення.

При цьому, як було встановлено судом, відповідної відмітки митниці м. Калиш, Польща, в підтвердження поставки товару відповідачу наявний в матеріалах справи транспортний документ не містить.

Проте, суд виходить з безумовного отримання відповідачем товару 06.01.2016 року, з огляду на таке: по-перше, між сторонами велося листування щодо технічних відхилень поставленого відповідачу товару, про що свідчить направлений позивачем 06.01.2016р. на зазначену в контракті електронну пошту відповідача лист-претензія №613 від 29.12.2015р. (а.с.22); по-друге, в міжнародній транспортній накладній в місці зазначення відомостей про одержання вантажу (п.24 накладної) міститься відбиток печаті підприємства відповідача та підпис представника (а.с.112); по-третє, відповідачем була подана заявка 26.01.2016р. на відправлення позивачу грошових коштів в розмірі 2800,00 дол. США, що підтверджується витягом банку mBank S.A. з карткового рахунку позивача (а.с.108).

У звязку з наведеним, суд вважає обґрунтованим нарахування пені лише після спливу пятдесяти календарних днів з 06.01.2016р., тобто починаючи з 26.02.2016р.

Відповідно до п.6.1. Контракту замовник зобовязаний сплатити виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми недоїмки за кожний день прострочення у разі порушення строків оплати.

Проте, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», встановлено, що розмір пені, який обчислюється від суми простроченого зобовязання не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки.

Слід зазначити, що вказаний Закон встановлює саме гранітний розмір пені у відсотковому значенні, незалежно від валюти зобовязання, яке прострочено.

Тому, суд вважає за можливе при визначенні розміру пені застосувати приписи вказаного Закону, та стягнути з відповідача пеню у розмірі 50,49 дол. США за період з 26.02.2016р. по 03.03.2016р.

Отже, загальний розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача дорівнює 50,49 дол. США, що зумовлює відмову в задоволенні решти заявленої суми пені.

Судом враховано, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 17.05.2017 заборгованість в сумі 6050,49 дол. США за офіційним курсом НБУ на цю дату складає 159 935,03 грн. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Враховуючи те, що боржником за позовом є особа нерезидент України, то задоволення позовних вимог можливе шляхом стягнення іноземною валюти, а саме доларів США.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" судові документи складаються державною мовою.

За таких обставин, рішення по справі складено українською мовою.

При вирішенні питання про розподіл господарських витрат суд виходить з наступного.

На підтвердження оплати судового збору за даним позовом суду надане платіжне доручення №65 від 15.01.2016р. на суму 3730,58грн.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог судовий збір за даним позовом мав бути сплачений в розмірі 3332,51грн., у звязку з чим сума сплаченого судового збору в розмірі 398,07грн. (3730,58грн. - 3332,51грн.), в порядку п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Судові витрати в розмірі 3332,51грн. відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НПП Крамтехцентр м.Краматорськ, до відповідача: NPCORP NORBERT PRZYGODZKI воєводство Великопольске, Польща, про: стягнення 9276,00 доларів США задовольнити частково.

Стягнути з NPCORP NORBERT PRZYGODZKI воєводство Великопольске, Польща (Wyrow 23, 62-820 Stawiszyn, Poviat Kalisz, Wielkopolska; NIP PL НОМЕР_1, REGON 302096035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НПП Крамтехцентр (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, б.8; код ЄДРПОУ 30569266) суму контракту - в розмірі 6000,00 доларів США, суму пені в розмірі 50,49 доларів США, витрати на оплату судового збору в розмірі 2173,71 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 22.05.2017р.

Рішення набирає законної сили 02.06.2017р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна