Ухвала суду № 66707215, 24.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року м. Київ К/800/27272/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 р.

у справі № 819/661/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2016 р. № 0014911302 та № 0014891302, № 0010551702 від 09.03.2016 р., № 0010561702 від 10.03.2016 р.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові - повідомлення рішення від 06.05.2016 р. № 0014911302 та 0014891302, № 0010551702 від 09.03.2016 р., № 0010561702 від 10.03.2016 р.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 15.02.2016 р. по 18.02.2016 р., на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 78.2 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_4 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2015 р., за результатами якої складено акт від 18.02.2016 р. № 688/19-15-17-02-23/3071920875 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 09.03.2016 р. прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0010551702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 741 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 185,25 грн.; № 0010561702, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 548 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.04.2016 р. по 15.04.2016 р., на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_4 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2015 р., за результатами якої складено акт від 21.04.2016 р. № 1541/19-15-13-02-22/3071920875 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на 10 334 грн. та суму від'ємного значення у сумі 5 786 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 06.05.2016 р. прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0014891302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 334 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 5 167 грн.; № 001491102, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 786 грн.

Підставою для застосування відповідачем в даних правовідносинах положення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є твердження податкового органу, що платник податків, використовуючи товари/послуги, за рахунок яких було сформовано податковий кредит не здійснював (і не мав на меті здійснювати) діяльність, пов'язану з виробництвом (виготовленням) товарів/послуг з метою отримання доходу.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. « г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до положень підпунктів 198.1 - 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 з метою здійснення своєї діяльності в листопаді-грудні 2015 року було закуплено в постачальників техсировину дуба.

В подальшому із даної техсировини було виготовлені заготовки (вироби), на які видано сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій відповідно серія ТР № 042759, серія ТР № 043001 та серія ТР № 042973, серія ТР № 042973, серія ТР № 043001, видані державним агентством лісових ресурсів України, про що були проставлені відповідні відмітки на ТТН із зазначенням відповідного сертифікату.

На підставі митних декларацій: № 403000009/2015/011164, № 403000009/2015/012694, № 403000009/2015/01251 дані заготовки із зазначенням найменування та розмірів були замитнені та відвантажені на експорт, а також було зазначено в графі 44 під кодом 5220 номер сертифіката із якої сировини були виготовлені заготовки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що продукція, яка виготовлялась позивачем, продавалась на експорт, що підтверджується митними деклараціями, контрактами на поставку продукції, тобто закуплена позивачем сировина була використана ним безпосередньо в свої господарській діяльності

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області - відхилити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 р. у справі № 819/661/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Помічник судді

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін