Ухвала суду № 66706333, 16.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року № 876/996/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

23 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.1 а.с. 125-126) просив: а) визнати протиправним (недійсним) наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 834 від 10.11.2011 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ України з 10.11.2011 року за дискредитацію, згідно ст. 66 Положення про порядок проходження служби в ОВС України та скасувати його;

б) визнати протиправним (недійсним) наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 164 о/с від 18.11.2011 року про його звільнення з органів внутрішніх справ України з 18.11.2011 року за дискредитацію, згідно ст. 66 Положення про порядок проходження служби в ОВС України та скасувати його;

в) визнати недійсним запис у трудовій книжці про його звільнення з 18.11.2011 року за дискредитацію, згідно ст. 66 Положення про порядок проходження служби в ОВС України та анулювати його;

г) поновити його на роботі, на посаді, з якої його було звільнено, а у разі відсутності такої - на аналогічній посаді;

д) стягнути з відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській області, ГУНП в Івано-Франківській області, МВС України, НП України у солідарному порядку на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.11.2011 року по день фактичного поновлення на роботі;

е) визнати протиправною бездіяльність відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській області, ГУ НП України В Івано-Франківській області, МВС України, і НП України та міністра внутрішніх справ України в частині невжиття всіх можливих заходів щодо поновлення його прав протягом місячного строку з моменту отримання звернення про поновлення трудових прав;

є) визнати протиправними всі вчинені дії відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській області, МВС України та Міністра внутрішніх справ України, спрямовані на його звільнення з роботи в органах внутрішніх справ України.

Ухвалою від 11 квітня 2016 року Закарпатський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та призначив справу до попереднього судового засідання.

22 червня 2016 року Закарпатський окружний адміністративний суд виніс ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідачів - ГУ МВС України в Івано-Франківській області та Міністерства внутрішніх справ України про залишення позовної заяви без розгляду, а також ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до розгляду.

Ухвалою від 16 грудня 2016 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовну заяву залишив без розгляду з підстав пропущення строку звернення до суду.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ним пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду, внаслідок чого невірно застосував норму п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Зокрема, суд не навів мотивів, з яких вважав зайвим встановлення зазначених у позові обставин, а саме його доводи про те, що тільки 09.03.2016 року прокуратурою Івано-Франківської області йому було повернуто раніше вилучений паспорт громадянина України та припинено його розшук відділом ВБКОЗ УСБУ в Івано-Франківській області, зняті обмеження щодо його пересування та виключена інформацію про розшук із відповідних розшукових баз.

Таким чином лише після 09.03.2016 року у нього зникли перешкоди для звернення до суду з даним позовом із можливістю пред'явлення паспорту та ідентифікації особи у судовому засіданні, з можливістю оформлення нотаріальної довіреності на представлення його інтересів.

Наведені обставини також перешкоджали йому скористатися гарантованим ст. 59 Конституції України правом на правову допомогу і правом на вільний вибір захисника своїх прав.

Крім того, суд не врахував, що після винесення ГПУ України постанови про закриття відносно нього кримінального провадження він звертався до відповідачів із письмовими зверненнями про поновлення порушених прав в порядку, передбаченому Законом України ,,Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", та ,,Положення... " про застосування цього Закону.

З огляду на викладене позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у скарзі підстав та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів - ГУ МВС України в Івано-Франківській області та ГУ НП України в Івано-Франківській області заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належать до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на підставі наказу начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 285 о/с від 09.03.2011 року ОСОБА_1 виконував обов'язки заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області.

Постановами слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області від 09.11.2011 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.3 ст.364, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, притягнуто його як обвинуваченого по даній кримінальній справі та пред'явлено обвинувачення у вчиненні зазначених злочинів.

Згідно наказу за № 834 від 10.11.2011 року ,,Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС" начальник УМВС України в Івано-Франківській області за наслідками проведеного службового розслідування прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України згідно з п. 66 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за дискредитацію.

Підставою для звільнення зазначено грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України ,,Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року, статті 12 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом МВС України від 27 серпня 2010 року № 401, що призвело до втрати речових доказів по кримінальній справі № 323062.

18 листопада 2011 року наказом УМВС України в Івано-Франківській області за № 164 о/с ,,По особовому складу" позивач звільнений із служби в органах внутрішніх справ за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 10.11.2011 року за № 834.

Управління кадрового забезпечення УМВС України в Івано-Франківській області неодноразово направляло ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією листи за № 4/3696 від 19.11.2011 року про те, що у зв'язку із звільненням з 18 листопада 20111 року йому необхідно прибути в управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки.

Однак, повідомлення повертались без вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно листа ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_1 07.09.2012 року був оголошений у розшук СБУ в Івано-Франківській області.

25 березня 2014 року постановою прокуратури в Івано-Франківській області кримінальне провадження № 42014090000000021 від 14.02.2014 року стосовно ОСОБА_1 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 364 КК України, закрите на підставі п.4 ч.1 статті 284 КПК України - у зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою.

19 листопада 2015 року постановою Генеральної прокуратурою України кримінальне провадження № 42014090000000021 від 14.02.2014 року в частині підозри ОСОБА_1 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України закрито на підставі п.2.ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях кримінальних правопорушень.

Ухвалою від 21 грудня 2015 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора Генеральної прокуратури України від 19 листопада 2015 року.

19 лютого 2016 року ОСОБА_1 звертався до Печерського районного суду м. Києва із письмовою заявою про видачу належним чином завіреної копії ухвали від 21 грудня 2015 року з відмітками про набуття нею законної сили.

01 лютого 2016 року ОСОБА_1 звертався до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справи України, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, а 19 лютого 2016 року до Головного управління МВС України в Івано-Франківській області з листами, в яких просив: визнати недійсним запис в його трудовій книжці про звільнення з 18.11.2011 року у зв'язку з притягненням як обвинуваченого по кримінальній справі ( за дискредитацію, згідно ст. 66 Положення) та анулювати його; поновити його на роботі, на посаді, з якої був звільнений; зарахувати до трудового стажу за спеціальністю весь період, починаючи з 18.11.2011 року по день фактичного поновлення на роботі; відшкодувати середньомісячний заробіток за період з 18.11.2011 року по день фактичного поновлення на роботі.

23 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з означеним позовом до суду.

Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 Генеральною прокуратурою України винесена 19 листопада 2015 року, а позивач звернувся до суду із даним позовом тільки 23 березня 2016 року, тобто по спливу більше ніж чотиримісячного строку, з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, суд зазначив, що в кримінальній справі представляв інтереси ОСОБА_1 його захисник, що дає суду підстави зробити висновки про наявність у позивача можливості дізнатися про порушене своє право значно раніше, оскільки відсутній був на робочому місці більше чотирьох років та міг скористатися правовою допомогою щодо відновлення його порушених трудових прав.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду вважає передчасними.

Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Вказаний строк для звернення до адміністративного суду, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення таких строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання процесуальних дій, передбачених КАС України, не зловживаючи ними.

Частина 1 статті 100 КАС України визначає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що для застосування наслідків, передбачених ч.1 ст. 100 КАС України, необхідно встановити день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції визначив цей день - 19 листопада 2015 року, тобто дату винесення посадовими особами Генеральної прокуратури постанови про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1

Однак, при цьому суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що зазначена постанова оскаржувалась в установленому законодавством порядку, а тому необхідно встановити дату набрання чинності рішення суду за наслідками такого оскарження та коли позивач був ознайомлений з цим рішенням.

Також, на думку колегії суддів не є переконливими висновки суду першої інстанції щодо можливості позивача бути обізнаним про оскаржені накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення через свого захисника у кримінальному провадженні, оскільки суд не досліджував фактів чи мав позивач контакти із своїм захисником, перебуваючи у розшуку та чи були у матеріалах кримінального провадження оскаржені накази.

Поза увагою суду залишились також доводи позивача про те, що до часу звернення із позовною заявою до суду він не був ознайомлений із оскарженими наказами та не знав про їх існування. Зазначені обставини суд першої інстанції не дослідив, не дав їм належної оцінки та прийняв оскаржену ухвалу, не спростувавши і не відхиливши ці доводи позивача.

Крім того, суд залишив без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невжиття заходів реагування по його заявах від 01 та 19 лютого 2016 року, не зазначивши при цьому жодної підстави для прийняття такого рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла переконання, що приймаючи оскаржену ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції не вжив усіх передбачених процесуальним законодавством заходів для повного та всебічного дослідження усіх обставин та доказів для встановлення дати, з якою законодавець пов'язує початок перебігу строку звернення позивача до суду та дійшов передчасного висновку щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

В силу п.1 ч.1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо необхідності залишення позовної заяви без розгляду є передчасними та не базуються на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, колегія суддів визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. 1 ст.199, п.1 ч.1 ст. 204 , ст. ст. 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 807/235/16 - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 22 травня 2017 року.