Постанова № 66700752, 22.05.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6687/16-а

Провадження №2-а/265/17/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Мельник І.Г., за участю секретарів судового засідання Тулянкіній М.М., Бобильової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України, інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядового поліції ОСОБА_4 та інспектора роти № 4 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції капітану поліції ОСОБА_5 про визнання дій та бездіяльності протиправними та незаконними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у місті Маріуполі, -

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України, інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядового поліції ОСОБА_4 та інспектора роти № 4 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції капітану поліції ОСОБА_5, який згодом був збільшений відповідно до позовних заяв, поданих 28 листопада 2016 року та 10 січня 2017 року. У вказаних адміністративних позовах позивач просив визнати дії ОСОБА_3 патрульної поліції України, інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України ОСОБА_4 та інспектора роти № 4 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції капітану поліції ОСОБА_5 протиправними та незаконними, встановити відсутність у інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України ОСОБА_4 компетенції саме на притягнення його до адміністративної відповідальності, складання відносно нього постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 334057 від 30 грудня 2016 року, визнати висновок від 08 листопада 2016 року таким, що складений у непередбачений законом спосіб та скасувати його, скасувати постанови серії АР № 334046 від 01 листопада 2016 року та серії АР № 334057 від 30 грудня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього штрафу у розмірі 425 гривень, закрити провадження по справі у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 716,91 гривень та моральну шкоду у розмірі 1750 гривень. Також просив у порядку ч.2 ст. 166 КАСУ України постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності водія інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України ОСОБА_4 за вчинення ним 01 листопада 2016 року о 14.20 годині порушення п.3.34 ПДР «зупинка заборонена» без включених проблискових маячків, та притягнення до відповідальності капітана поліції ОСОБА_4, рішення, дії, бездіяльність яких визнана судом протиправними та незаконними.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 01 листопада 2016 року, складеною інспектором роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядовим поліції ОСОБА_4, на нього, ОСОБА_1, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП. Зазначеного правопорушення він не вчиняв, тому як не керував транспортним засобом Mitsubisi Padjero та не здійснював зупинку в зоні дії знаку 3.34, як то зазначено у постанові. Автомобіль стояв на узбіччі автошляху, ним ніхто не керував, повз вказаного дорожнього знаку по вулиці Київській автомобіль не рухався та не перетинав початкову зону дії знаку «Зупинка заборонена», тому як водій автомобілю виїхав на вулицю Київську фактично з перехрестя виїзду зі двору. Крім того, у порушення вимог ст.. 268 КУпАП інспектором роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України ОСОБА_4 йому було відмовлено в ознайомленні з матеріалами справи, доказами щодо даної справи. Вказує на те, що у постанові не зазначений час скоєння правопорушення, не зазначений повністю орган, від імені якого вона винесена. Враховуючи усі наведені обставини, переконаний, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, тому як вчинення даного правопорушення передбачає керування транспортом, тобто виявлення правопорушення під час керування. Знаходження ж особи в салоні автомобіля не тягне за собою відповідальності. Отже, вважає, що дії, бездіяльність ОСОБА_4 є незаконними, протиправними, а складена відносно нього постанова про накладення стягнення за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 122, 126 КУпАП винесена незаконно з перевищенням службових повноважень. В подальшому незаконним рішенням відповідача від 08 листопада 2016 року вказана постанова була скасована, а справа направлена на новий розгляд. За результатами нового розгляду 30 грудня 2016 року інспектором Щербаковим Р.М. було винесено нову постанову, якою на нього заново накладено нове стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП, яка ним отримана 06 січня 2017 року. Про розгляд нової справи його жодного разу не було повідомлено, справа розглянута поза межами встановленого Законом 15-денного терміну, відповідач позбавив його права на ознайомлення з матеріалами справи. Вказаними діями, бездіяльністю відповідачів йому було завдано моральної шкоди, оскільки він був обмежений у вільному обранні способу життя та поведінки, свободі пересування протягом півтори години. Крім того, незаконне накладення на нього адміністративного стягнення призвело до хвилювання, фізичних та душевних страждань, змусило витрачати свій час задля поновлення своїх прав у судовому порядку. В остаточні редакції позовних вимог просив стягнути моральну шкоду у розмірі 1750 гривень. Також просив стягнути матеріальну шкоду у розмірі 716 гривень 91 копійка, яка полягає у понесенні ним витрат задля купівлі палива для заправки автомобіля, на якому він зазвичай прибував до УПП в м. Маріуполі у розмірі 424 гривни 11 копійок, витрат на придбання мікрофлешки у розмірі 150 гривень, на якій містяться докази по справі, які він змушений був надавати відповідачам та яку залучає до матеріалів справи, та понесенні ним витрат на копіювання матеріалів справи й за виготовлення копій задля відновлення порушеного права у досудовому порядку у розмірі 142 гривни 80 копійок.

Ухвалами Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 04 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України, інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України ОСОБА_4 про встановлення відсутності у інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України ОСОБА_4 компетенції саме на притягнення його до адміністративної відповідальності, складання відносно нього постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 334046 від 01 листопада 2016 року, та щодо постановлення окремої ухвали про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності водія інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України ОСОБА_4 за вчинення ним 01 листопада 2016 року о 14.20 годині порушення п.3.34 ПДР «зупинка заборонена» без включених проблискових маячків, та притягнення до відповідальності капітана поліції ОСОБА_4, рішення, дії, бездіяльність яких визнана судом протиправними та незаконними, - залишено без розгляду.

28 квітня 2017 року на адресу суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції, в яких зазначено, що вимоги позивач є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, за наступних підстав. Під час патрулювання 01 листопада 2016 року інспектором роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції рядовим поліції ОСОБА_4 та його напарником ОСОБА_6 було помічено транспортний засіб Mitsubisi Padjero, д/н НОМЕР_1, який був зупинений в зоні дії знаку 3.34 (Зупинку заборонено) по вулиці Київській 58 в лівобережному районі міста Маріуполя. Після пояснення інспектора суті скоєного правопорушення, водій погодився з ним і просив суворо його не карати та обмежитись усним зауваженням. В результаті особистого огляду разом з інспектором водій переконався в наявності знаку 3.34 (Зупинку заборонено) по вулиці Київській. Вимога інспектора щодо предявлення документів була виконана не одразу та не в повному обсязі. Так, предявити поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач відмовився, за що передбачена відповідальність згідно ст.. 126 ч.1 КУаАП. За результатами розгляду адміністративної справи до позивача було застосоване на підставі ст.. 36 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Розглядаючи дану справу, співробітник патрульної поліції діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи викладене, постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

28 квітня 2017 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача інспектора роти № 4 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції капітану поліції ОСОБА_5, яка вважає позовні вимоги незаконними, безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного. Нею під час проведення службової перевірки було виявлено у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 01 листопада 2016 року факт помилки щодо невідповідності найменування посади зазначеної у постанові у вигляді відсутності назви ДПП, проте нею було виявлено та досліджено відеозапис, на якому міститься інформація про порушення ПДР України з боку позивача, тому є законні підстави для притягнення останнього до адміністративної відповідальності, у звязку з чим на підставі п.2 ч.1 ст. 293 КУпАП постанову скасовано і справу надіслано на новий розгляд. Зазначила, що Інструкція, затверджена наказом МВС України № 1376, не розповсюджується на відносини в сфері забезпечення дорожнього руху, а тому вона при вирішення вищевказаного питання не мала права нею керуватися. Вважає, що, оскільки жодним чином не визначено форму, у якій необхідно виносити рішення при розгляді скарги на постанову, винесену у справі про адміністративне правопорушення, яке вчинене у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, посадова особа зобовязана надати лише відповідь скаржнику. Вона зустрічалася з позивачем одноразово 25 листопада 2016 року, оскільки останній у зверненні не заявляв жодних вимог щодо присутності при розгляді справи. В цей же день за усною вимогою позивача, його було ознайомлено з відеозаписом, знятим на нагрудний відеорегістратор інспекторів, який був долучений до матеріалів перевірки. На підставі викладеного, вважає, що її дії є такими, що відповідають закону та є правомірними. Щодо відшкодування матеріальної шкоди, вважає, що купівля флеш носія 27 листопада 2016 року не має причинного звязку з наданням відеозапису до УПП, яке було здійснено 24 листопада 2016 року, тобто зазначена купівля була повязана з власними потребами, не повязаними із розглядом справи. Крім того, автомобіль позивача згідно інформації, яка міститься в автоматизованій системі бази даних МВС, зареєстрований та обладнаний лише бензиновою поливною системою, тобто позивач не міг для заправки цього автомобіля використовувати, як зазначено в чеку «пропан-бутан техн..». Крім того, вважає, що оскільки вона, як посадова особа, розглядала скаргу на постанову винесену за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та жодним чином не приймала участі у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, тому зазначений спір має вирішуватися в рамках цивільного судочинства в рамках цивільного судочинства. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та закрити провадження в частині розгляду заподіяння нею матеріальних збитків та моральної шкоди на підставі того, що це питання віднесено до спорів в рамках цивільної юрисдикції.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначив, що 01 листопада 2016 року, коли він знаходився в салоні автомобіля Mitsubisi Padjero, до нього підійшов інспектор Щербаков, відрапортував про причину автомобіля, який не рухався, а саме про порушення ним вимог ПДР в частині зупинки в зоні дії знаку 3.34. На прохання інспектора ним було надано водійське посвідчення, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке він знайшов в автомобілі, оскільки водія в машині не було, він знаходився на ринку. Предявити поліс обовязкового страхування на вимогу інспектора він не мав можливості, оскільки ні власником, ні водієм даного автомобіля він не був. Після півторагодинного спілкування з інспектором, відносно нього було складено постанову, відмовлено у наданні доказів. Вважає, що оскільки він не був водієм даного автомобіля, його безпідставно протримали півтори години. Просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 патрульної поліції ОСОБА_5, діюча на підставі довіреності, та відповідач інспектор роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядовий поліції ОСОБА_4 у судовому засіданні, позовні вимоги позивача не визнали та надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях. Просили…..

Представник третьої особи державної казначейської служби України ОСОБА_7, діючий на підставі довіреності, у судове засідання не зявився, надав до суду письмові пояснення, в яких просив розглядати справу в його відсутності та врахувати при вирішенні справи пояснення Казначейства. У письмових поясненнях зазначено, що Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобовязаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч.1 ст. 2 ЦК України. Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми зобовязаннями. Держава не відповідає по зобовязаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобовязаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа відповідає за своїми зобовязаннями коштами, які є в її розпорядженні. Оскільки, як випливає зі змісту позову, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не ступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших субєктів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, у тому числі й відеозаписи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122).

Судом встановлено, що інспектором роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі рядовим поліції ОСОБА_4 01 листопада 2016 року винесено постанову серії АР № 334046, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 та ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 425 гривень.

Відповідно до винесеної постанови ОСОБА_1 01 листопада 2016 року керуючи транспортним засобом автомобілем НОМЕР_2, по вулиці Київській в Лівобережному районі міста Маріуполя, здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 (Зупинку заборонено), чим порушив розділ 33 додаток 1 ПДР України та не предявив поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 «Г» ПДР України (а.с. 84).

Як вбачається з висновку службової перевірки за фактами, викладеними у зверненні громадянина ОСОБА_1, від 08 листопада 2016 року, проведеної т.в.о. старшого інспектора ВМАЗ УПП в місті Маріуполі капітаном поліції ОСОБА_5, дії інспектора роти № 2 батальйону УПП в місті Маріуполі ОСОБА_4 визнані такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства у звязку з помилкою у написанні посади особи, яка виносила постанову. На підставі п.2 ч.1 ст. 293 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення АР № 334046 від 01 листопада 2016 року скасована, справа направлена на новий розгляд (а.с. 43-44).

30 грудня 2016 року інспектором роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядовим поліції ОСОБА_4 винесено постанову серії АР № 334057, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 та ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 425 гривень. Обставини скоєння адміністративних правопорушень у зазначеній постанові вказані, аналогічні викладеним у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності серії АР № 334046 від 01 листопада 2016 року (а.с. 83).

Стаття 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Частиною 1 статті 122 КУАП передбачена адміністративна відповідальність, у тому числі за порушення водіями правил зупинки та стоянки. У відповідності з розділом 33 «;Дорожні знаки» Правил дорожнього руху України (далі - Правила), в межах дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім тих, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу».

Зона дії знаку 3.34 від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Зона дії знаку 3.34 може бути зменшена табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34 з табличкою 7.2.3.

Відповідно до п. 10.5.29 та п. 10.5.30 Національного стандарту України /загальні технічні умови та правила застосування дорожніх знаків/, передбачено, що у населених пунктах дорожні знаки 3.34- 3.37 повинні застосовуватись з табличками 7.2..2.-7.2.6, 7.4.1-7.4.7, 7.5.1.-7.5.6, 7.18.

Дорожній знак 3.34. повинен застосовуватися з табличкою 7.2.2, а саме: табличка 7.2.2. позначає: зону дії заборонних знаків 3.34-3.37, а також довжину одного або декількох розташованих один за одним зупинкових майданчиків.

З фотокопії частини Київській в Місті Маріуполі Донецької області вбачається, що там встановлено дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» без будь-якої таблички.

З огляду на те, що дорожній знак 3.34 "Зупинка заборонена" не відповідає національним стандартам України, складання інспектором роти № 2 батальйону УПП в місті Маріуполі ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП є неправомірним.

Більш того, як зазначив позивач у позовні заяві, він не проїжджав повз знаку 3.34, а виїхав зі двору, який розташований за вказаним знаком.

Як вбачається з вищевказаних фотокопій та відео, наданого відповідачем, між знаком та місцем стоянки автомобіля присутній вїзд у двір, виїжджаючи з якого, позивач не міг фізично бачити вказаного знаку.

Крім того, як пояснив позивач у судовому засіданні, 01 листопада 2016 року до зупинки автомобіля НОМЕР_2, по вулиці Київській в Лівобережному районі міста Маріуполя він не знаходився за кермом автомобіля, керувала автомобілем його донька, яка під час підходу працівників поліції, знаходилася на ринку, а він чекав її, находившись в салоні автомобіля на водійському сидінні.

Вказані пояснення позивача підтверджуються відеозаписом, який зафіксований на флеш носії, наданому позивачем та оглянутому у судовому засіданні.

Приписами ч. 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачі, які в даному випадку є суб'єктами владних повноважень, належних доказів на підтвердження знаходження за кермом автомобіля НОМЕР_2, саме ОСОБА_1, щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення, суду не надали. Як вбачається з наданого відповідачем ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції, відеозапису, оглянутого судом у судовому засіданні, представники поліції підійшли до ОСОБА_1, який знаходився в стоячому автомобілі, факт керування ним транспортного засобу та порушення Правил дорожнього руху України, зафіксований не був. Більш того, данні факти не заперечуються відповідачами.

Отже, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач наполягає на тому, що за кермом автомобіля 01 листопада 2016 року він не знаходився, а доказів на підтвердження обставин знаходження за кермом ОСОБА_1 та вчинення саме ним адміністративних правопорушень, відповідачами не надано, суд приходе до висновку про неправомірність дій інспектора роти № 2 батальйону УПП в місті Маріуполі ОСОБА_4 щодо складання відносно ОСОБА_1 постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а справа закриттю у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

При цьому враховуючи, що згідно висновку службової перевірки від 08 листопада 2016 року, проведеної посадовою особою, постанова у справі про адміністративне правопорушення АР № 334046 від 01 листопада 2016 року скасована, підстав для її скасування у судовому порядку немає.

Щодо позовних вимог про визнання дій інспектора роти № 4 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції капітану поліції ОСОБА_5 протиправними та незаконними, та визнання висновку від 08 листопада 2016 року таким, що складений у непередбачений законом спосіб та його скасування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.17 Розділу IV Наказу міністерства внутрішній справ України № 1376 від 06 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» відповідно до статті 293 КУпАП посадова особа органу поліції, уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення, при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість її винесення і приймає одне з таких рішень: … скасовує постанову по справі про адміністративне правопорушення і надсилає справу на новий розгляд та виносить рішення щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та надсилання справи на новий розгляд (додаток 10). Додаток 10 передбачає винесення процесуального документу у формі рішення.

Судом встановлено, що позивач належним чином про час та місце розгляду його скарги повідомлений не був.

Проте, за висновком службової перевірки за фактами, викладеними у зверненні громадянина ОСОБА_1, від 08 листопада 2016 року, проведеної т.в.о. старшого інспектора ВМАЗ УПП в місті Маріуполі капітаном поліції ОСОБА_5, дії інспектора роти № 2 батальйону УПП в місті Маріуполі ОСОБА_4 визнані такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, постанова у справі про адміністративне правопорушення АР № 334046 від 01 листопада 2016 року скасована, а справа направлена на новий розгляд. Отже, дії інспектора ВМАЗ УПП в місті Маріуполі капітана поліції ОСОБА_5 щодо винесення процесуального документу у формі висновку, а не рішення, а також щодо неналежного повідомлення про час та місце розгляду скарги, в даному випадку жодним чином не порушують права, свободи та інтереси позивача, а тому немає підстав для визнання дій вказаної посадової особи протиправними та незаконними, та скасування висновку від 08 листопада 2016 року як такого, що складений у непередбачений законом спосіб.

У своїх позовних вимогах позивач також просить стягнути з ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України матеріальну шкоду у розмірі 716 гривень 91 копійка та моральну шкоду у розмірі 1750 гривень.

При цьому в обґрунтування вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди позивач посилався на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядового поліції ОСОБА_4, він був вимушений понести додаткові витрати з приводу купівлі палива для заправки автомобіля, на якому він зазвичай прибував до УПП в м. Маріуполі у розмірі 424 гривни 11 копійок, витрати на придбання мікрофлешки у розмірі 150 гривень, на якій містяться докази по справі та яку він залучив до матеріалів справи, та витрати на копіювання матеріалів справи й за виготовлення копій задля відновлення порушеного права у досудовому порядку у розмірі 142 гривни 80 копійок, що підтверджено належними доказами у вигляді товарних чеків (а.с.а.с. 26, 63).

Відповідно до ч.3 ст. 19 ЗУ «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Законом, відповідно до якого відшкодовується шкода завдана поліцейським є ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного накладення штрафу.

Відповідно до ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що позивачем не доведений причинний зв'язок між діями інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядового поліції ОСОБА_4 та придбанням палива для заправки автомобіля, на якому він зазвичай переміщується. Надана квитанція про вартість палива не свідчить про факт збитків позивача, які він був змушений нести для відновлення своїх порушених прав внаслідок неправомірних дій відповідача.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, пов'язані з відшкодуванням матеріальної шкоди, повязаної з придбанням мікрофлешки у розмірі 150 гривень, на якій містяться докази по справі та яку він залучив до матеріалів справи, та витратами на копіювання матеріалів справи й за виготовлення копій задля відновлення порушеного права у досудовому порядку у розмірі 142 гривни 80 копійок, а всього у розмірі 292 гривни 80 копійок, стягнувши зазначену заподіяну внаслідок неправомірних дій відповідача інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядового поліції ОСОБА_4 шкоду з ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань.

Що ж стосується позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у 1750 гривень, суд вважає за можливе зазначити наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ям або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановлених ст.1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви (ч.1 п.9 престижу,Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Однак, позивачем не зазначено, якими доказами підтверджується спричинення йому моральних страждань та не надано ніяких доказів причино-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідачів та його моральними стражданнями.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, даний факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджено доказами, не знайшов підтвердження й факт настання будь-яких негативних наслідків, пов'язаних з діями відповідачів, в тому числі втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань позивача.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_5 на те, що вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди повинні розглядатися в рамках цивільної юрисдикції, тому як вказані вимоги є похідними від спору фізичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, що відноситься до юрисдикції, в даному випадку, місцевого загального суду як адміністративного.

Враховуючи вищевикладене, суд приходе до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядового поліції ОСОБА_4 щодо складання постанови 30 грудня 2016 року серії АР № 334057, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 та ч.1 ст.122 КУпАП, скасування зазначеної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 та ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень; закриття провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126 та ч.1 ст. 122 КУпАП, та стягнення з ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 292 гривни 80 копійок.

Керуючись ст. ст. 8-11, 116, 159, 160, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України, інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядового поліції ОСОБА_4 та інспектора роти № 4 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції капітану поліції ОСОБА_5 про визнання дій та бездіяльності протиправними та незаконними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у місті Маріуполі, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії інспектора роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядового поліції ОСОБА_4 щодо складання постанови 30 грудня 2016 року серії АР № 334057, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 та ч.1 ст.122 КУпАП.

Постанову АР № 334057від 30 грудня 2016 року, винесену інспектором роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядовим поліції ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 та ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, скасувати.

Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126 та ч.1 ст. 122 КУпАП , у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, закрити.

Стягнути з ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду спричинену внаслідок винесення інспектором роти № 2 батальйону ОСОБА_2 патрульної поліції в місті Маріуполі ОСОБА_3 патрульної поліції України рядовим поліції ОСОБА_4 протиправної постанови серії АР № 334057від 30 грудня 2016 року у розмірі 292 гривни 80 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Г. Мельник