Рішення № 66696632, 23.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2926/17 Справа № 186/1791/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поновлення строку позовної давності та стягнення інфляційних сум та процентів за користування чужими грошима ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016року позивач звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 про поновлення строку позовної давності та стягнення інфляційних сум та процентів за користування чужими грошима.

02 лютого 2017 року позивачка надала суду заяву про поновлення строку позовної давності.

В обґрунтування позову посилається на те, що влітку 2011 року вона, потребуючи на той час житло, домовилася з відповідачкою та попередньо обговоривши умови купівлі-продажу житлового будинку №9 по провулку Дружби, смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області, (розрахунок частинами до кінця 2011 року), 23 липня 2011 року передала їй 8 000,00 гривень, на той час 1 000,00 доларів США, про що було зазначено в розписці, яку власноруч написала відповідачка.

05 вересня 2011 року чоловік відповідачки, в рахунок купівлі-продажу вказаного будинку, отримав від позивачки 6 000,00 доларів США, про що також було зазначено в розписці.

Отримавши чергову суму грошей, відповідачка в односторонньому порядку збільшила вартість будинку до 18 000,00 доларів США, тому в зв'язку з цим позивачка не стала вносити наступний платіж, а звернулася з вимогою до подружжя ОСОБА_3 про повернення до кінця вересня 2011 року грошей, а саме: 8 000,00 гривень та 6 000,00 доларів США, але їй було відмовлено.

16 січня 2015 року рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області стягнуто з відповідачки на користь позивачки грошові кошти в сумі 8 000,00 гривень.

Вказані грошові кошти в сумі 8 000,00 гривень, які були передані відповідачці позивачкою у вересні 2011 року, були повернуті їй лише 10 червня 2015 року. Таким чином, вважає, що з жовтня 2011 року по червень 2015 року відповідачка користувалася чужими грошовими коштами і зобов'язана сплатити проценти за користування чужими грошима.

Відповідачка має сплатити проценти за користування чужими грошима з 01 жовтня 2011 року по 10 червня 2015 року в розмірі 3 016,00 гривень. Інфляційне збільшення суми- 6 087,20 гривень. А також три процента річних від суми боргу - 2 893,15 гривень.

Всього: 3 016,00 + 6 087,20 + 2 893,15 = 11 996,35 гривень.

Оскільки, тільки 16 січня 2015 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області з ОСОБА_3 стягнуті кошти, які повинні були повернуті ОСОБА_3 у вересні 2011 року, не було її звернення до суду в трирічний строк позовної давності. Вважає, що строк якщо і пропустила, то з поважної причини.

Просила суд поновити строк для звернення до суду, врахувавши поважність пропуску, стягнути з відповідачки на її користь грошові кошти в сумі 11 996,35 гривень та судові витрати по справі.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року позовні вимоги задоволені частково.

Поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду за захистом порушеного права.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Судові витрати залишено за позивачкою ОСОБА_2.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що копією рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2015 року підтверджується, ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 06 квітня 2001 року є власником домоволодіння по провулку Дружби, будинок №19 в смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області, яке є спільною власністю подружжя та належить в рівних частках ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_4 В липні 2011 року прийняли спільне рішення про продаж вказаного будинку ОСОБА_2 і між ними було укладено усний договір з певними умовами, а саме: визначена вартість будинку - 18 000 доларів США, завдаток в розмірі 1/3 частини вартості будинку, строк повного розрахунку - 2 роки, з моменту укладення договору купівлі-продажу домоволодіння. ОСОБА_2 отримала дозвіл на проживання та користування вказаним будинком. З літа 2011 року остання стала проживати у вказаному будинку. 23 липня 2011 року вона передала ОСОБА_3 1 000 доларів США як частину коштів за придбання будинку, про що вказала в письмовій розписці. 05 вересня 2011 року вона передала ОСОБА_4 ще 6 000 доларів США і також він надав їй письмову розписку. Через те, що сторони не дійшли домовленості щодо вартості будинку, виник спір і ОСОБА_2 відмовилася сплачувати 12 000 доларів США позивачам. Ніяких письмових договорів щодо продажу спірного будинку сторони не укладали, нотаріально угоди не посвідчували, умови розрахунку за продаж будинку були усні.

Рішенням суду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8 000,00 гривень, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 6 000,00 доларів США.

В цій частині рішення суду було залишено без змін рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 року.

Грошові кошти в сумі 8 000,00 гривень були повернуті позивачці відповідачкою 10 червня 2015 року, що не заперечувалось і сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не укладалося договорів займу коштів чи будь яких інших договорів, відповідачка не надавала позивачці жодних розписок, в яких зобов'язалася повернути їй кошти. Позивачкою не надано суду доказів того, що вона передала відповідачці 8 000,00 гривень у борг, а та зобов'язалася їх повернути в оговорений строк.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відносини, що склалися між сторонами стосуються виключно сплати позивачкоюавансових платежівза придбання вищевказаного житлового будинку, які відповідачка повернула позивачці у розмірі 8 000,00 гривень. Тому, у відповідачки відсутні будь - які зобов'язання перед позивачкою.

Однак, погодитись з таким висновком колегія суддів не може.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, ч. 3 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Саме рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2015 року, залишеним у оскаржуваній частині без змін рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 року, встановлено, що сторони домовились та мали намір укласти договір стосовно продажу однією стороною та придбанням у власність іншою стороною нерухомого майна будинку. Однак, відповідно до вимог чинного законодавства його не оформили, а сплачені в рахунок виконання договору платежі є авансом, передача яких здійснювалась та фіксувалась сторонами у простій письмовій формі, у вигляді розписок і зазначене не заперечувалась сторонами.

Судовими рішеннями встановлено, що позивачка 23 липня 2011 року передала відповідачці 8 000,00 гривень, як частину коштів, за усною домовленістю між ними, в рахунокавансового платежуза купівлю домоволодіння по провулку Дружби, №9 в смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області і отримала змогу мешкати в ньому.

Саме рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2015 року, залишеним у оскаржуваній частині без змін рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму авансу - грошові кошти у сумі 8000 грн.

Зазначене рішенн було виконано лише 10 червня 2015 року.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав свої зобов'язання, з жовтня 2011 року по червень 2015 року користувалась чужими грошовими коштами, а тому, відповідно до вимог ЦК України зобов»язана сплатити проценти за користування чужими грошима, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до вимог ст.. 509 ЦК України, зобов»язання, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10.06.2003 р. у справі № 3/350.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідачка має сплатити проценти за користування чужими грошима 8000 грн. за період з 01 жовтня 2011 року по 10 червня 2015 року у розмірі 3 016,00 гривень з розрахунку: 8 000,00 грн х ((0,0775х174) + (0,075х444) +(0,07 х 64) + (0,065 х 245) + (0,095 х 93) + (0,125 х 119) + (0,14 х 85) + (0,195 х 26) + (0,3 х 98)) : 365 = 8 000,00 х 0,377 = 3 016,00 гривень.

Розрахунок інфляційного збільшення суми:

8 000,00 х (1,001 х 1,0 х 1,001 х 1,002 х 1,002 х 1,002 х 1,003 х 1,0 х 1,001 х 1,0 х 1,004 х 1,002 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1,033 х 1,038 х 1,01 х 1,004 х 1,008 х 1,029 х 1,024 х 1,019 х 1,03 х 1,031 х 1,108 х 1,14) = 8 000,00 х (1,7609 х 100 - 100) : 100 = 8 000,00 х 0,7609 = 6 087,20 гривень.

Розрахунок 3% річних від суми боргу: 8 000,00 х 3 : 365 х 44 = 2 893,15 гривень.

Всього: 3 016,00 + 6 087,20 + 2 893,15 = 11 996,35 гривень.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11996,35 грн. з яких: 3016,00 грн.- відсотки за користування чужими грошима; 6087,20 грн. - інфляційні втрати та 2893,15 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

У іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, а тому не колегією судів не ревізується.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 11996 грн. 35 коп., з яких: відсотки за користування чужими грошима 3 016 грн. 00 коп., нарахування у звязку із зростанням інфляції 6 087 грн. 20 коп., три відсотка річних 2893 грн. 15 коп.

У іншій частині залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

ОСОБА_5