Ухвала суду № 6669532, 10.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2009 року справа № 2а-11800/08/0570

зал судового засідання № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Арабей Т.Г.

Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Чуріковій Я.О. за участю представників: від позивача: Іванченко Д.І. за дов. від 15.04.2009року від відповідача: Петров А.Г.- за дов. від 5 грудня 2008 року Яковенко О.В. за дов. від 20 січня 2009 року

Колеснікова В.В. за дов. від 23 липня 2008 року

Манойлова Н.А. за дов. від 23 липня 2008 року

Останкевич Г.Ю.- за дов. від 3 лютого 2009 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року (у повному обсязі складена 27 липня 2009 року) по адміністративній справі №2а-11800/08/0570 (суддя С.В. Смагар) за позовом Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИЛА: Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року у справі № 2а-11800/08/0570 (том 2 арк. справи 153-159) з мотивів протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, частково задоволенні позовні вимоги державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр», внаслідок чого : - визнане недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року №0001672340/0, предметом якого визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 647728 грн., в тому числі за основним платежем 476983 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 170745 грн.; - визнане недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року №0001682340/0, предметом якого визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 73548 грн., в тому числі за основним платежем 49032 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24516 грн.; - визнане недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року №0001692340/0, предметом якого визначені податкові зобовязання за платежем: частина прибутку (доходу), що вилучена до бюджету, у загальній сумі 329246 грн., в тому числі за основним платежем 249176 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) санкціями 80070 грн.; - визнане частково недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року №0001702340/0, в частині визначення податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 2803 грн. 55 коп. та застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 1401 грн. 77 коп.; - визнане частково недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року №0006961740/0, в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 938 грн. 89 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1940 грн.; - визнане частково недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 травня 2008 року №0001862344/0, в частині застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 6386 грн.84 коп. В апеляційній скарзі (том 2 арк. справи 162-167) Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі. Позивач під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляє, і просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне. Державне підприємство «Донецький експертно-технічний центр» є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 23182908, перебуває на податковому обліку Державної податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька з 6 липня 2005 року, є платником податку на додану вартість з 2 жовтня 1997 року. Протягом березня - квітня 2008 року відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 6 травня 2008 року №851/23-5/23182908 (том 1 арк.. справи 13 - 59), (надалі акт перевірки).

Керівником податкового органу (відповідача по справі) 19 травня 2008 року на підставі висновків зазначеного акту перевірки прийняті спірні податкові повідомлення рішення (том 1 арк. справи 85-90), згідно з абзацом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3.

Колегія суддів виходячи із загальнотеоретичного принципу процесуальної економії, та меж апеляційного перегляду вважає, за необхідне здійснити розгляд апеляційної скарги в розрізі різновидів визначених податковим органом податків та застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

По податку на прибуток.

Податковим повідомленням рішенням №0001672340/0 (арк. справи 89) визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 476983 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 170745 грн. Правовою підставою визначення податку зазначені норми підпункту 1.20.5 -1 пункту 1.20, підпункт 1.31 статті 1, підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункт 5.3.9 пункт 5.3. підпункт 5.6.1 пункту 5.6, підпункт 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, пункт 3.1 статті 3, пункт 16.2 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (надалі Закон України 334).

Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3(надалі Закон України 2181).

Під час проведення перевірки, встановлений факт оплати вартості квартири 4 та 25 жовтня загальною сумою 2451592 грн., придбаної для керівника підприємства на виконання умов контракту, яка була передана управлінням капітального будівництва 29 грудня 2006 року в державний житловий фонд (том 1 арк. справи 97). Зазначеним актом посвідчується факт виконання контракту щодо будівництва, та передачу побудованої квартири до складу державного житлового фонду. На баланс позивача зазначена квартира не приймалась.

На думку податкового органу вартість зазначеної квартири слід включити до складу валового доходу підприємства відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розмір доходу визначений податковим органом за правилами звичайних цін відповідно до підпункту 7.4.1 , пункту 1.20.5 1 пункту 1.20 статті 1 вищезазначеного закону, а також приписів пункту 3 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 10 вересня 2003 року за №1440, з посиланням на обовязковість оцінки майна відповідно до статті 7 Закону України від 12 липня 2001 року №2658 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і дорівнює оплату вартості квартири здійснену позивачем. З огляду на зазначені норми податковий орган доводить факт безоплатної передачі квартири керівнику позивача як повязаній особі.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставності виводів податкового органу стосовно заниження валового доходу 4 кварталу 2006 року (том 2 арк. справи 154-155), з огляду на невідповідність висновків податкового органу обставинам справи, а саме відсутність певних доказів які би підтверджували отримання квартири повязаною особою, докази реєстрації права власності на квартиру повязаною особою.

Надані під час апеляційного провадження відповідачем докази набуття керівником підприємства 20 жовтня 2008 року ОСОБА_1. права власності на 1/5 квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 посвідчують факт набуття власності у жовтні 2008 року, і жодного відношення до валових доходів 4 кварталу 2006 року не мають.

Як вбачається з інформації Куйбишевської районної ради ОСОБА_1 була надана квартира за рішенням райвиконкому від 14 лютого 2006 року, тобто підставою надання квартири є рішення органу місцевого самоврядування, а не позивача.

Фінансування позивачем зазначеної квартири здійснено в межах трудових відносин, які не мають жодного відношення до цивільно-правових відносин, не підпадають під визначення продажу товарів в розумінні пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на зазначене колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, щодо безпідставного включення до складу валових доходів суми 2451592 грн.

Заниження валового доходу за 1 квартал 2005 року на 1600 грн., визнане судом безпідставним з мотивів пропуску строку давнини (том 2 арк. справи 154-155) встановлених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України 2181-3 не спростовується податковим органом і погоджується колегією суддів.

Перевіряючи правильність формування валових витрат податковий орган встановив завищення валових витрат за 2007 рік на загальну суму 1216100 грн., внаслідок включення до їх складу витрат на оплату праці сум надмірно нарахованих грошових виплат працівникам у формі колективного приробітку в порушення приписів підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За звітний 2007 рік позивач за висновками податкового органу також зависив валові витрати на загальну суму 445070 грн., внаслідок зайвого нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів по вищенаведеним сумам виплачених в рахунок оплати праці колективного приробітку за кінцеві результати роботи, в порушення приписів підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів вважає, що наявність у колективному договорі приписів викладених пунктом 4.9, та пункту 4.12 Положення про оплату праці, з урахуванням досліджень податкового органу викладеному у акті перевірки, а також експертним дослідженням доводить правомірність висновків суду першої інстанції стосовно того, що колективний приробіток за правовою суттю є премією, яка має системний характер.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо правомірного формування позивачем валових витрат за 2007 рік на загальну суму 1216100 грн. внаслідок віднесення по факту виплати колективного прибутку, і як наслідок віднесення до валових витрат суми 445070 грн., внаслідок зайвого нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів по вищенаведеним сумам виплачених в рахунок оплати праці колективного приробітку за кінцеві результати роботи.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо безпідставності визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 476983 грн. Безпідставність визначення податку обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170745 грн.

По податку на прибуток стосовно його різновиду, частини прибутку (доходу) господарськими організаціями до Державного бюджету.

Податковим повідомлення рішенням №000692340/0 (том 1 арк. справи 85) визначені за зазначеним різновидом податку на прибуток податкові зобовязання за основним платежем 249176 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80070 грн., з посиланням на норми пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №189 та пункту 3 Порядку відрахування господарськими організаціями до Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) затвердженого постановою КМУ від 29 січня 2007 року №68, та норм підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України 2181-3, як підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність прийняття даного рішення спростовується дотриманням позивачем нарахування грошових виплат працівникам у формі колективного приробітку, та правомірністю нарахування та сплати соціальних платежів, на виплачену суму приробітку.

З огляду на зазначене обєкт обчислення податком частини прибутку (доходу) господарськими організаціями до Державного бюджету України у межах спірних правовідносин відсутній.

По податку на додану вартість.

Податковим повідомленням-рішенням №0001682340/0 визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість загальною сумою 73548 грн., у тому числі за основним платежем 49032 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 24516 грн.

Правовою підставою визначення податку наведені норми пункту 1.4, 1.18 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій зазначені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України 2181.

Визначення податку зазначеним рішенням податкового органу є похідним від операції з приводу безоплатної передачі квартири, недоведеність зазначеного факту при досліджені податку на прибуток доводить відсутність операції, та бази оподаткування в розумінні наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість».

По збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Податковим повідомленням-рішенням №0001702340/0 на підставі статті 44 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року №1264-12, Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року 3303, Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки, ДПАУ від 19 липня 1999 року №162 у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 3613 грн. 55 коп., та за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 1806 грн. 78 коп., з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України 2181.

Частково задовольнивши позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи позивача, на підставі якого було встановлено дане порушення.

Перевіркою встановлено що позивачем встановлені порушення відповідно до актів списання від 30 жовтня 2005 року, 28 квітня 2006 року,29 вересня 2006 року, 31 жовтня 2006 року, 1 жовтня 2006 року.

За висновками експертизи зазначеними актами підтверджено списання 12 люмінесцентних ламп.

Відповідач посилаючись на зазначені акти списання доводить списання іще 16 люмінесцентних ламп. Зазначеними актами, та дослідженнями експерта підтверджено списання тільки 12 люмінесцентних ламп. Недоведеність складу правопорушення доводить безпідставність визначення податку у частині що припадає на 16 ламп.

По податку з доходів фізичних осіб.

Податковим повідомленням-рішенням №0000961740/0 (арк. справи 88) визначені податкові зобовязання з податку з доходів найманих працівників у сумі 970 грн. за основним платежем, та 1940 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, з посиланням на приписи підпункту 4.2.1, 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-4 (далі Закону України 889), та підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України 2181.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, стосовно того, що сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт не є додатковим благом в розумінні приписів підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України 889, в наслідок чого відсутній обєкт обчислення податку і як наслідок цього підстава для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Податковим повідомленням рішенням №0001862344 (арк. справи 90) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 6478 грн. 09 коп., згідно статті 1 абзаців 5,6 Указу Президента України №436 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки», за порушення Розділу 2 підпункту 2.11, розділу 3 пунктів 3.1 та 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15 грудня 2004 року.

Зазначене податкове повідомлення - рішення визнане частково недійсним судом з огляду на недоведеність складу правопорушень, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо недоведеності складу правопорушень які обумовили застосування штрафних (фінансових) санкцій за регулювання обігу готівки.

Доводи апеляційної скарги, та доповнення до неї не стосуються спірних правовідносин, оцінюючи первинні документи необхідно виходити з вимог встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14.

Правомірність відображення господарських операцій на підставі первинних документів підтверджена висновками експерта.

Відповідач впродовж розгляду справи у суді першої інстанції, та під час апеляційного перегляду жодним чином не спростував висновки експерта, підтверджені первинними документами, які долучені до матеріалів справи, які у свою чергу спростовують висновки акту перевірки.

Вимоги до акту перевірки встановлені Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України №327 від 10 вересня 2005 року (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 року за №925/11205), (надалі Порядок), є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 КАС України.

Пунктом 1.7 даного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень зокрема податкового, законодавства викладаються в акті у тому числі планової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року у справі № 2а-11800/08/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року у справі № 2а-11800/08/0570 залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 10 листопада 2009 року в присутності представників сторін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: Т.Г. Арабей

М.І. Старосуд