Рішення № 66689437, 18.05.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/4637/16-ц

Провадження № 2/643/2389/17

18.05.2017 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т. В.,

за участі секретаря Стальмакової В.О.,

представника позивача Сподіна В.С.,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» в особі Харківської обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.Л., про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просили в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору № 20 від 26.12.2007 позичальника ОСОБА_5 у розмірі 4 539 595,58 дол. США ,що складається з простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 2 382 796,72 дол.США, простроченої заборгованості по процентах в розмірі 2 156 798,86 дол.США та 120 125 824,52 грн. пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 70 653 760,00 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 49 472 064,52 грн.,на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК», в особі Харківської обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК», звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л.Л. 07.03.2012, за реєстровим № 336. Реалізацію предмета іпотеки- квартири АДРЕСА_1, що є частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л.Л. 07.03.2012, за реєстровим № 336,провести шляхом надання ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ АКЦІОНЕРНОМУ БАНКУ «УКРГАЗБАНК» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 467 600, 00 грн., з наданням АБ «УКРГАЗБАНК» всіх повноважень продавця, в тому рахунку права отримання у нотаріуса дублікату Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л.Л. 07.03.2012 за реєстровом № 336, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також просили стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 грн.00 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», та гр. ОСОБА_5 26 грудня 2007 року був укладений Кредитний договір № 20 на суму 2644000,00 дол. США на строк з 26 грудня 2007 року по 25 грудня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами виходячи із 12,5% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та іпотекодавцями ОСОБА_5, ОСОБА_6 був укладений Договір іпотеки № 16/08-Б від 09.06.2008, відповідно до п.2.1.1. якого, предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок літ. В-5, загальною площею 6422,9 кв.м, житловою площею 2285,6 кв.м (в житловому будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться у АДРЕСА_1. З дозволу банку квартири № 17, 29, 32, 36, 40, 50, 55-56, 58-59, 65-66, 68, 71, 84,88-90, 92-93, 95, 104-106, 108, 114 житлового будинку літ. В-5 АДРЕСА_1 було виведено з іпотеки та відчужено власником. Відомості про іпотеку внесені до Державного реєстру іпотек, реєстраційний № 7356523, що підтверджено Витягом з Державного реєстру іпотек № 19045058 від 09.06.2008. На відчуження предмету іпотеки накладено заборону, реєстраційний № 7356237, що підтверджено Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 19044890 від 09.06.2008. Пунктом 3.2.8 кредитного договору передбачено, що «в разі невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, відшкодування заборгованості за дійсним договором здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки. Згідно приписів пункту 3.1.6. Договору іпотеки визначено, що «Іпотекодержатель/банк» має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразового чи неодноразового прострочення Іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору, за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами. Позичальник взяті на себе зобов'язання не виконує з грудня 2008 року, тому рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2010 по справі № 2-1404/10 та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07.07.2010 по справі № 22-ц-10856/2010 рік на користь банку стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1664543,02 грн., 2630252,33 дол.США, судові витрати у сумі 1700 грн. та 120 грн. Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 31363558 від 22.02.2012 року відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_5 на суму 1664543,02 грн. та 2630252,33 дол. США. Постановою ВП № 29965421 від 11.11.2011 відділом примусового виконання рішень ДВС України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_6 на суму 1664543,02 грн. та 2630252,33 дол.США. Рішення суду боржниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виконується, примусові дії щодо виконання рішення суду позитивних наслідків не мають. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009, яке набрало чинності, договір іпотеки № 16/9-Б, укладений 09.06.2008, визнаний недійсним, запис про іпотеку виключений з реєстру іпотек. 04 квітня 2012 року апеляційним судом Харківської області рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 по справі № 2-9061 скасоване, в задоволенні позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено. Відомості у Державному реєстрі іпотек щодо предмету іпотеки поновлено, реєстраційний номер 12489264, що підтверджено Витягом з Державного реєстру іпотек № 36009183 від 14.05.2012. Відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна також поновлено, реєстраційний номер 12488862, що підтверджено Витягом від 14.05.2012 р. № 36008860. Як стало відомо позивачу, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була відчужена квартира АДРЕСА_1, власником якої стала відповідачка ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л.Л. 07.03.2012 за № 336. Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-ІV передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, тому відповідач ОСОБА_4 стала іпотекодавцем квартири №18, а тому позивач вважає, що має право звернути стягнення на цю квартиру в рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_5 по кредитному договору. Вимога банку про повернення заборгованості по кредиту від 02.08.12 № 2192 направлена ОСОБА_4, однак за спливом строку зберігання повернена.

Представник позивача, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, надав суду письмові заперечення, в яких просив в задоволенні позову відмовити. (а.с. 239-246 т. 1)

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Треті особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про день, час слухання справи булі повідомлені належним чином і суд розглянув справу у їх відсутності, на підставі наданих доказів.

Приватний нотаріус ХМНО Харченко Л.Л надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 247 т. 1).

Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», та ОСОБА_5 26.12.2007 був укладений Кредитний договір № 20, за умовами якого банк надав ОСОБА_5 кредит у сумі 2644000,00 дол. США на строк з 26.12.2007 по 25.12.2012 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із 12,5% річних (а.с. 56 - 58)

ОСОБА_5, ОСОБА_6 взяті зобов'язання не виконували належним чином. Так, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2010 по справі № 2-1404/10 та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07.07.2010 по справі № 22-ц-10856/2010 на користь банку стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1664543,02 грн., 2630252,33 дол. США, а також судові витрати у сумі 1700,00 грн. та 120,00 грн. (а.с. 69-76).

Постановою ВП № 31363558 від 22.02.2012 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_5 на суму 1664543,02 грн. та 2630252,33 дол. США (а.с. 83).

Постановою ВП № 29965421 від 11.11.2011 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_6 на суму 1664543,02 грн. та 2630252,33 дол. США . Рішення суду на даний час не виконане (а.с. 84).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та іпотекодавцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки № 16/08-Б від 09.06.2008 (а.с. 61-64).

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок літ. В-5, загальною площею 6422,9 кв. м, житловою площею 2285,6 кв. м, (в житловому будинку розташовано 123 квартири серед яких є і спірна квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 р. договір іпотеки № 16/08-Б від 09 червня 2008 року було визнано недійсним, запис про іпотеку виключено з Реєстру іпотек (а.с. 66-68).

Квартира АДРЕСА_1 була відчужена, власником стала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛІМА-Т» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л.Л. 07.03.2012 року (а.с. 32).

04.04.2012 судовою колегією судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області рішення Московського районного суду від 11.09.2009 по справі № 2-9061 скасоване. В задоволенні позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до банку про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено (а.с. 72-76).

Відомості у Державному реєстрі іпотек щодо предмету іпотеки поновлено, реєстраційний номер 12489264, що підтверджено Витягом з Державного реєстру іпотек № 36009183 від 14.05.2012. Відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна також поновлено, реєстраційний номер 12488862, що підтверджено Витягом від 14.05.2012 № 36008860.

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», в особі ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДИРЕКЦІЇ АБ «УКРГАЗБАНК», 02.08.12 за № 2192 звертався до ОСОБА_4 з вимогою про повернення заборгованості по кредиту, яка повернена за спливом строку зберігання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Основне зобов'язання боржник не виконав.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Державного реєстру іпотек.

Відповідно ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частинами першою та другою ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.3, 4 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 6.6. Договору іпотеки № 16/08-Б від 09.06.2008 передбачено, що у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених Законом України «Про іпотеку».

Однак, на момент укладення іпотечного договору Банк та іпотекодавець не могли визначити окремі квартири в якості предмету договору, оскільки квартири не були виділені в натурі, не було оформлено майнові права на них.

В договорі іпотеки предмет іпотеки був описаний, як житловий будинок літ. В-5, АДРЕСА_1 (в будинку розташовано 123 квартири), без деталізації та опису кожної окремої квартири, як предмету іпотеки.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», в редакції, яка діяла на день укладання договору іпотеки в червні 2008 року, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.

При цьому, згідно ст. 16 Закону України «Про іпотеку» встановлені особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва, зокрема, у разі передачі в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва забудовником і звернення стягнення на завершену будівлю (споруду) іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і була придбана будь-якою особою (покупцем) на підставі цивільно-правового договору шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, якщо інше не встановлено договором з покупцем. Після звернення стягнення до нового власника завершеної будівлі (споруди) або об'єкта незавершеного будівництва переходять визначені договором права і обов'язки забудовника щодо третіх осіб-покупців.

Згідно до п. 2.1.1 вищевказаному договору іпотеки від 09 червня 2008 року предметом іпотеки був зазначений житловий будинок літ. В-5 загальною площею 6422,9 кв.м, житловою площею 2856,00 кв.м., в якому не були визначені конкретні технічні характеристики розташованих у ньому 123 квартир, що знаходиться у АДРЕСА_1, який належав іпотекодавцям на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2008 року по справі № 2/2906/2008р..

Згідно до вказаного рішення Московського м. Харкова від 16 квітня 2008 року по справі № 2/2906/2008р. підставою для визнання права власності на вказаний будинок є укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договір дольової участі в будівництві, згідно до якого його сторони домовилися виконувати спільні дії для реконструкції об'єкта нерухомого майна, нежитлової будівлі (гуртожиток) загальною площею 6471,3 кв.м., розташований в літ. В-5 по АДРЕСА_1, після завершення якої сторони набувають право спільної сумісної власності. За результатами технічної інвентаризації КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», після проведення реконструкції спірним нерухомим майном став житловий будинок меншою загальною площею, 6422,9 кв.м., та житловою площею 2856,00 кв.м., яка до цього в ньому була відсутня. Це будинок також розташований в літ. В-5 за такою ж вищевказаною адресою. Згідно до технічного висновку стан будівельних конструкцій характеризується як задовільний, що забезпечує достатню можливість для її експлуатації, що свідчить про проведення вказаними особами відповідно до договору про спільну сумісну діяльність певних будівельних робіт.

З посиланням на ст. 331 ЦК України, якою передбачено порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, районний суд визнав за ОСОБА_5 та ОСОБА_8 право спільної сумісної власності на багатоквартирний житловий будинок площею 6422,9 кв.м, житловою площею 2285 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 33 т. 1).

Однак при визнанні права власності відповідно до ст. 331 ЦК України районний суд у своєму рішенні від 16 квітня 2008 року по справі № 2/2906/2008р. не встановив, що вказане новостворене нерухоме майно після реконструкції було прийнято до експлуатації, що на той час було необхідним відповідно до п. 1 Порядку прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 22 вересня 2004 р. N 1243.

В матеріалах справи докази про прийняття вказаного реконструйованого будинку до експлуатації також відсутні.

У п. 15 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам було роз'яснено, що до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК України). У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

На підставі статті 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Виходячи з наведеного, оскільки реконструйований будинок не був прийнятий до експлуатації, з урахуванням того, що при такій ситуації співвласники недобудованої нерухомості вирішили залучити кредитні кошти Банку, який не міг не знати про відсутність цього юридичного факту, тому при таких обставинах у суду є підстави для визнання того, що предметом вищевказаного договору іпотеки був не завершений будівництвом будинок, про що повинно було свідчити прийняття його до експлуатації, а майнові права («право очікування» набуття в майбутньому, відповідно до закону права власності) на цей об'єкт незавершеного будівництва (спільного інвестування), що відповідно до ст. 235 ЦК України свідчить про удаваність цього договору.

У п 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам було роз'яснено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Таким чином, у даному випадку предметом договору іпотеки був об'єкт незавершеного, внаслідок не прийняття його до експлуатації, будівництва. При цьому рішення Московського районного суду від 12 квітня 2008 року про визнання права власності цей факт не спростовує, оскільки відповідно до ст.ст. 11, 331 ЦК України підставою для виникнення права власності на новостворене, у тому числі реконструйоване у жилий будонок нерухоме майно є не рішення суду, а завершення будівництва (реконструкції), прийняття його до експлуатації та державна реєстрація. Посилання позивача на технічний паспорт будинку, в якому були зазначені 123 квартири та внесення спірної квартири АДРЕСА_1 до реєстру іпотек при поновленні іпотеки на весь будинок цього висновку не спростовує, оскільки вказана квартира, як частина цілого будинку, унаслідує його долю об'єкта незавершеного будівництва.

З огляду на передачу в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про іпотеку», оскільки звернення стягнення на завершену будівлю (споруду) іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і була придбана покупцем на підставі договору купівлі-продажу шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, іншого не було встановлено вищевказаним договором іпотеки від 09.06.2008р., - у даному випадку іпотека не поширюється на квартиру АДРЕСА_1, яка після реєстрації на неї права власності, як окремий об'єкт нерухомості та придбання її на підставі договору купівлі-продажу перебуває у власності відповідача ОСОБА_4

Крім того, позивач не надав до суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що на день звернення судом стягнення на предмет іпотеки основна заборгованість за договором кредиту існувала у заявлених у позові розмірах, що свідчить про відсутність передбачених ст.ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» підстав для такого звернення стягнення.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс15 та від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», в особі ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДИРЕКЦІЇ АБ «УКРГАЗБАНК», 02.08.12 за № 2192 звертався до ОСОБА_4 з вимогою про повернення заборгованості по кредиту, яка повернена за спливом строку зберігання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, позивач звернувся до суду з позовом 19.04.2016, тобто після спливу строку позовної давності.

Однак, суд приїходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню по суті з наведених вище підстав у рішенні.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» в особі Харківської обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.Л., про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т. В. Поліщук