Ухвала суду № 66685780, 18.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23.02.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про стягнення збитків, завданих в результаті неналежного виконання договору зберігання, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача посилаючись на те, що він є власником автомобіля «Hyundai Tucson», 2011 р. в., державний номер НОМЕР_1. Вказаний автомобіль з часу володіння в нічну пору року зберігався (знаходився) на паркувальному майданчику - платній цілодобовій охоронюваній автомобільній стоянці, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та яка закріплена за КП «Київтранспарксервіс». 25.08.2016 вказаний автомобіль було знищено вогнем через зумисний підпал. Враховуючи вищевикладене, вважає, що саме відповідач має відшкодувати йому матеріальну шкоду в розмірі 344604,83 грн., та моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.02.2017 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про стягнення збитків, завданих в результаті неналежного виконання договору зберігання - відмовлено.

Справа № 755/16499/16-ц № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/4845/2017Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає, що суд дійшов до помилкового висновку про відсутність належних та допустимих доказів наявності між ним та відповідачем договору зберігання, факту передачі відповідачу на зберігання, а також проведення оплати за зберігання його автомобіля, оскільки подія внаслідок якої заподіяно збиток свідчить про такі обставини. Для даних правовідносин не має жодного значення і та обставина, що КП «Київтранспарксервіс» уклав з фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 договір про експлуатацію фіксованих місць паркування, оскільки відповідач є універсальним та єдиним в місті Києві платником збору за місця для паркування транспортних засобів (на яких відбувається виконання умов договору схову (зберігання, охорони) і виключно він має право займатися подібною діяльністю, без будь-якого права передачі своїх функцій (або їх частини) іншим особам. Договір між КП «Київтранспарксервіс» та ФОП ОСОБА_4 суперечить ст. 38 та ст. 87.7 Податкового кодексу України, порушує публічний порядок та є нікчемним. Таким чином, автомобіль був свідомо та цілеспрямовано допущений на майданчик відповідачем, фактично прийнятий ним на зберігання і ця обставина є безспірною та очевидною, оскільки сторони вчинили узгоджені дії по укладенню та виконанню договору схову (зберігання, охорони) і ніякі інші. Тому, на думку позивача, наявні підстави для відшкодування відповідачем заподіяної йому шкоди. На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.

Представник відповідача ОСОБА_6 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності наявності між сторонами договору зберігання, факту передачі відповідачу на зберігання та проведення оплати за зберігання автомобіля позивача. Натомість встановлено, що місця на автостоянці, де перебував автомобіль позивача були передані відповідачем по Договору ДНП- 2016-06/07 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 06.06.2016 ФОП ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

В порядку ч. 1 ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ч. 3 ст.937, ч. 3 ст. 977ЦК України).

Судом встановлено, що 25.08.2016 близько 03.00 годині за адресою АДРЕСА_1, шляхом підпалу був пошкоджений автомобіль марки «Hyundai Tucson», 2011 р. в., державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1.

Дніпровським УП ГУНП у м. Києві 25.08.2016 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12016100040012052, попередня кваліфікація ч. 2 ст. 194 КК України /а.с.10/.

Згідно висновку експертного дослідження № 19/12-3/48 від 03.10.2016, складеного Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, вартість матеріального збитку, завданого в результаті пожежі, власнику колісного транспортного засобу - «Hyundai Tucson», 2011 р. в., державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, на момент проведення експертного дослідження складає 344604,83 грн. /а.с.12-37/.

Позивач просив стягнути з відповідача матеріальні збитки та моральну шкоду посилаючись на Рішення Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011, яким за КП «Київтранспарксервіс» був закріплений майданчик за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, згідно з Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 06.06.2016 № ДНП- 2016-06/07 КП «Київтранспарксервіс» передало ФОП ОСОБА_4 право на організацію та експлуатацію 58 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: АДРЕСА_1, в межах III територіальної зони паркування м. Києва /а.с.59-64/.

Відповідно до п. 2.1.4. цього договору КП «Київтранспарксервіс» не несе відповідальності за збереження автотранспорту, майна, що в ньому знаходиться, та будь-якого іншого майна, що розташоване на території «фіксованих місць для паркування».

У відповідно до п.6.1. договору він вважається укладеним з 06.06.2016 і діє до 31.12.2019.

Таким чином, на час настання події внаслідок якої позивачу було заподіяно шкоду, відповідач передав право на організацію і експлуатацію місць паркування транспортних засобів, а тому та обставина, що автомобіль в момент його знищення перебував на паркувальному майданчику за адресою: АДРЕСА_1, не свідчить про наявність договірних правовідносин між сторонами у справі. А отже слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів наявність укладеного саме з відповідачем договору зберігання транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги про нікчемність Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 06.06.2016 № ДНП- 2016-06/07 є безпідставними, оскільки позивачем не наведено обставин які свідчили б про порушення цим договором публічного порядку. До того ж, положеннями п. 17.3.1 рішення Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 «Про правила благоустрою м. Києва» визначено, що організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір. Тобто передбачається право на укладення таких договорів. Посилання позивача на положення Податкового Кодексу України не приймаються до уваги, оскільки ним регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Проте, договірні правовідносини, а саме права та обов'язки учасників договору та вимоги до правочинів, не входять до сфери його регулювання.

Слід звернути увагу, що загальні умови відповідальності за заподіяння майнової та немайнової шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов'язання, визначають положення ст.ст. 1166, 1167 ЦК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з наведених норм, умовами за якими виникає зобов'язання по відшкодуванню майнової та немайнової шкоди є: наявність шкоди, протиправна дія (бездіяльність), вина особи, причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою.

Як вказано вище, стороною позивача не доведено, що шкода була завдана внаслідок неправомірних дій відповідачата за наявності його вини, а тому відсутні підстави для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23.02.2017 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :