Постанова № 66685678, 17.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Справа№ 910/45/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Лінкевич О.В. за дов. № 08-03-25/50-16 від 17.05.2016.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/45/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

про стягнення 27 941,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.04.2017 позов Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення 27 941,38 грн., задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2017 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 17.05.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2017 у зв'язку з перебування судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 прийняти до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/45/17 у визначеному складі суддів.

В судовому засіданні 17.05.2017 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/45/17 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 17.05.2017 позивач свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, встановленого ч. 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (страховик) та ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (страхувальник) 27.12.2014 було укладено договір страхування транспортних засобів №3297137 від 27.12.2014, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Шкода", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

В м. Кривий Ріг по вул. Рудна 08.12.2015 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Шкода", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" та яким керував ОСОБА_6 та транспортного засобу "ВАЗ-21093", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7 та яким керував ОСОБА_8, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та постановою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 06.01.2016 у справі №197/10/16-п, згідно якої винним у дані ДТП був ОСОБА_8

У відповідності до Звіту експертної автотоварознавчої експертизи з визначення матеріального збитку №270/15 від 09.12.2015 вартість матеріального збитку завданого застрахованому транспортному засобу склала 30 711,65 грн.

Страховим актом №1447/10 від 24.12.2015 пошкодження транспортного засобу "Шкода", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 28 451,38 грн.

Згідно з п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Беручи до уваги те, що п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоду про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, платіжним дорученням №20417 від 29.12.2015 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 28 451,38 грн. на рахунок страховика.

Як передбачено ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ-21093", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ/5010800, франшиза 510,00 грн., ліміт відповідальності - 50 000 грн.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки "ВАЗ-21093", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано відповідачем, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в межах ліміту відповідальності.

Згідно з ч. 2 п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача страхового відшкодування, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 941,38 грн., за вирахуванням франшизи 510 грн., суми страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Щодо посилання апелянта на відсутність відмови від виплати страхового відшкодування, апеляційний суд зазначає, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/45/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/45/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/45/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/45/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко