Рішення № 66684777, 18.05.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.2017 Справа № 904/3921/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФРІТРЕЙДІНГ", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої компанії "УКРАГРОПАК", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 88 080,12 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №11 від 21.04.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 18.04.2017;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФРІТРЕЙДІНГ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої компанії "УКРАГРОПАК" про стягнення заборгованості у розмірі 303 080,12 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 215 000,00 грн., пеня у розмірі 51 161,77 грн., 3% річних у розмірі 5 099,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 31 819,35 грн.

Разом із позовною заявою, до суду подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача

В процесі вирішення спору, в зв'язку з погашення суми основного боргу, Позивач зменшив розмір позовних вимог, та просив суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 51 161,77 грн., 3% річних у розмірі 5 099,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 31 819,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідач зобовязання за договором поставки №15 від 13.11.15 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначив, що оскільки договором не встановлено строки оплати товару, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат має бути здійснено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, а не з дати передачі товару. Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на 70%.

В судовому засіданні 18.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФРІТРЕЙДІНГ" (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої компанії "УКРАГРОПАК" (Покупець) укладено договір поставки №15 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупцю полімерну сировину (далі товар), а покупець зобовязується прийняти цей товар та сплатити його на умовах даного договору.

Найменування, ціна, кількість, асортимент товару, який поставляється постачальником покупцю за даним договором, обумовлюється у видаткових накладних, які погоджуються сторонами попередньо та є невідємними частинками даного договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору, ціна даного договору визначається на підставі загальної вартості товару, який передається постачальником покупцю, відповідно видаткових накладних, які є невідємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, розрахунки за даним договором, за замовчуванням, здійснюються в національній валюті України на умовах 100 % оплати. Під окремою партією товару по даному договору сторони розуміються весь обєм (кількість) товару, переданого постачальником покупцю за одною окремою накладною.

Оплата отриманого товару покупцем по даному договору товару розподіляється постачальником в наступному порядку: в першу чергу покупцем здійснюється оплата товару, отриманого за першою видатковою накладною, а далі за кожною наступною видатковою накладною, якщо інше не визначено покупцем у реквізитах платіжних документів «призначення платежу».

Згідно з п. 3.3 договору, постачальник зобовязується здійснити поставку всього обсягу заявленого покупцем до сплати товару в строки визначені заявкою покупця на поставку товару та погоджені в заявці постачальником.

Даний договір набирає законної сили з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.15 (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору, Позивач здійснив поставку товару Відповідачу на загальну суму 365 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видатковими накладними № 81 від 23.06.16 на суму 182 500,00 грн., № 88 від 14.07.16 на суму 182 500,00 грн.

Відповідачем заборгованість за поставлений товар сплачена в повному обсязі, однак з порушенням строку оплати поставленого товару, що підтверджується банківським виписками з операцій за спірним договором (а.с. 29 - 41).

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 7.2 договору, за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого постачальником покупцю товару, а також несвоєчасно або не повну оплату товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня, від суми неоплаченого товару, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом періоду прострочення виконання зобовязання не залежно від його тривалості.

Позивачем надано розрахунок пені за загальний період прострочення з 23.06.16 по 20.02.17 (по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням оплат), розмір якої склав 51 161,70 грн.

Здійснивши перевірку наданого розрахунку, суд дійшов висновку, що Позивачем невірно визначено початок періоду прострочення оплати поставленого товару, який з урахуванням вимог п. 2.2 договору та ст.ст. 253, 692 ЦК України, має обчислюватися з 24.06.2016 (щодо поставки від 23.06.2016), та відповідно з 15.07.2016 (щодо поставки від 14.07.2016).

Крім того, наданий розрахунок не відповідає приписам пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно якого, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

Судом здійснено перерахунок пені за загальний період з 24.06.16 по 20.02.17 (по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням оплат) згідно якого, розмір пені склав суму 45 370,03 грн.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми матеріального права, Позивач просить стягнути 3% річних за загальний період з 23.06.16 по 20.02.17, у розмірі 5099,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 31819,35 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, суд встановив, що його складено з аналогічними помилками, які допущені при складанні розрахунку пені, в зв'язку з чим, суд розрахував відсотки річні за період прострочення з 24.06.16 по 20.02.17 по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням оплат. За підрахунками суду, розмір відповідних нарахувань склав суму 5 072,51 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перерахування інфляційних втрати за визначений позивачем період із врахуванням вимог п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України.

За підрахунками суду, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню склав суму 20 302,48 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення суми пені у розмірі 45 370,03 грн., трьох відсотків річних у розмірі 5 072,51 грн., та інфляційних втрат у розмірі 20 302,48 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача з посиланням на те, що за відсутності в договорі термінів здійснення оплати має бути проведений перерахунок штрафних санкції. При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу приписів ст. 692 ЦК України, у разі якщо договором не встановлено інших строків оплати, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто, в даному випадку Відповідач мав здійснити оплату товару одразу після його прийняття за видатковими накладними.

Відповідач подав до суду заяву, в якій просить зменшити суму пені на 70% згідно ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Заява обґрунтована скрутним фінансовим становищем відповідача (в 1 кварталі 2017 відповідача наявні збитки). Крім того, відповідач вказує не те, що його дії не спричинили будь-які істотні збитки позивачу.

Враховуючи надані Відповідачем докази, які в сукупності зі ступенем виконання зобов'язання (сума основного боргу сплачена в повному обсязі) дають підстави для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд вважає можливим зменшити суму заявленої до стягнення пені на 50% до 22 685,01 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача, адже, заявлене клопотання в зазначеній частині не містить обґрунтування необхідності вжиття судом таких заходів, та не містить доказів існування достатньо обґрунтованих припущень, що грошові кошти, які наявні у відповідача, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сума судового збору у розмірі 2946,20 грн., переплаченого позивачем в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн., оплачені виходячи із суми зменшеного розміру позовних вимог (88080,12 грн.), згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої компанії "УКРАГРОПАК" (49030, м. Дніпро, вул. Барнаульська, буд. 2-А, корпус В-2, код ЄДРПОУ 39798182) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФРІТРЕЙДІНГ" (61003, м. Харків, провулок Кравцова, 19, код ЄДРПОУ 39206328) пеню у розмірі 22 685,01 грн., три відсотки річних у розмірі 5 072,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 20 302,48 грн., витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 285,10 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Заяву про забезпечення позову відхилити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.05.2017

Суддя ОСОБА_3