Ухвала суду № 66682890, 18.05.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 336/5293/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/647/17 Головуючий в 1-й інстанції Жупанова І.Б.

Єдиний унікальний № 336/5293/15-к Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

Категорія ч.ч.1,2 ст. 289,

ч.3 ст.15, ч.2 ст.289 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Гріпаса Ю.О.,

суддів Фоміна В.А., Шаповал О.С.

при секретарі Бойко О.В.,

за участю прокурора Хруща П.В.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12014080040005011, за апеляційними скаргами: захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_2, прокурора у провадженні, ОСОБА_13, потерпілої ОСОБА_14, потерпілого ОСОБА_15, на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 січня 2017 року, стосовно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України і призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 289 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без конфіскації майна.

Початок строку відбуття ОСОБА_5 покарання постановлено обчислювати з моменту фактичного затримання в порядку звернення вироку до виконання; зараховано ОСОБА_5 у строк покарання попереднє ув'язнення з 08.05.2015 року по 18.05.2015 року;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України і призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців без конфіскації майна.

Початок строку відбуття ОСОБА_7 покарання постановлено обчислювати з 08.05.2015 року по 18.05.2015 року;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України і призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців без конфіскації майна.

Початок строку відбуття ОСОБА_6 покарання постановлено обчислювати з 08.05.2015 року по 28.07.2016 року. Запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін. Після набрання вироку законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_16 заставу в сумі 60900 грн.

Цивільні позови:

- ОСОБА_17 задоволений частково, постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_15 матеріальну шкоду в сумі 16 240 грн. 99 коп., в решті позову відмовлено;

- ОСОБА_18 задоволений частково, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_18 матеріальну шкоду в сумі 34 336 грн. 21 коп., в решті позову відмовлено;

- ОСОБА_3 задоволений частково, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 27 686 грн. 85 коп., моральну шкоду в сумі 5 000 грн., всього 32 686 грн. 85 коп., в решті позову відмовлено;

- ОСОБА_12 задоволений частково, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду в сумі 24 309 грн. 14 коп., в решті позову відмовлено;

- ОСОБА_19 задоволений частково, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_20 матеріальну шкоду в сумі 27 137 грн. 57 коп., моральну шкоду в сумі 1 000 грн., в решті позову відмовлено;

- ОСОБА_21 задоволений повністю, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_21 матеріальну шкоду в сумі 27 120 грн. 86 коп., моральну шкоду в сумі 2 000 грн., всього 29 120 грн. 86 коп.;

- ОСОБА_14 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди залишений без розгляду, з роз'ясненням ОСОБА_14 право пред'явити позов в порядку цивільного судочинства.

Постановлено стягнути:

- з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення: судово-трасологічної експертизи № 240 від 28.05.2015 року у розмірі 1 228 грн. 80 коп., судово-трасологічної експертизи № 271 від 22.06.2015 року у розмірі 491 грн. 04 коп., судово-трасологічної експертизи № 272 від 22.06.2015 року у розмірі 491 грн. 04 коп., судово-балістичної експертизи № 326/ЗТ від 05.06.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.;

- з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення: судово-автотоварознавчої експертизи № 95/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп., судово-автотоварознавчої експертизи № 96/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп., судово-автотоварознавчорї експертизи № 97/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп.;

- з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення: судово-автотоварознавчої експертизи № 99/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп., судово-автотоварознавчої експертизи № 116/15 від 16.06.2015 року у розмірі 1 536 грн.;

- з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судово-автотоварознавчої експертизи № 131/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.;

- з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення автотоварознавчої експертизи № 130/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.;

- з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення автотоварознавчої експертизи № 129/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.;

- з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення автотоварознавчої експертизи № 128/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.;

- з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судово-автотоварознавчої експертизи № 127/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом вироку, 11 грудня 2014 року ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись біля будинку № 87 по вул. Космічній в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2106 бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_15 Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, з місця скоєння злочину зник, тим самим ОСОБА_5 незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 128/15 від 27.05.2015 року становить 18 240, 99 грн., чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

24 грудня 2014 року, приблизно о 01.00 годині, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_7, знаходячись біля будинку № 127 по вул. Чарівній в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2107 бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_18, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 129/15 від 27.05.2015 року становить 30 212,55 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_5 і ОСОБА_7 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

12 січня 2015 року, в період часу з 06.20 год. до 16.00 год., ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_7, знаходячись біля території AT «Мотор Січ» по пр. Моторобудівників в м. Запоріжжі навпроти Свято-Андріївського кафедрального собору, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2107 зеленого кольору, державний реєстраційний номер АР 9802 AM, що належить ОСОБА_3, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 95/15 від 25.05.2015 року становить 42 686,85 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_5 і ОСОБА_7 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

10 лютого 2015 року, в період часу з 06 години 45 хвилин до 11 години 20 хвилин, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_7, знаходячись біля корпусу № 7а AT «Мотор Січ» по вул. Омельченка в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2106 білого кольору, державний реєстраційний номер АР 6558 BE, що належить ОСОБА_21, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 96/15 від 25.05.2015 року становить 27 120,86 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_5 і ОСОБА_7 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

10 лютого 2015 року, в період часу з 07 години 20 хвилин до 16 години 30 хвилин, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_7, знаходячись біля території AT «Мотор Січ» по пр. Моторобудівників в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2103 білого кольору, державний реєстраційний номер АР 4058 CO, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_12, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 97/15 від 25.05.2015 року становить 26 609,14 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_5 і ОСОБА_7 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

20 лютого 2015 року, приблизно о 22.00 годині, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_6, знаходячись біля будинку № 109 по вул. Чарівній в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2106 білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_20, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 127/15 від 27.05.2015 року становить 32 137,57 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_5 і ОСОБА_6 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на суму 32 137,57 грн.

08 березня 2015 року, приблизно о 01.00 годині, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_6, знаходячись біля будинку № 31 по вул. Чумаченка в м. Запоріжжі, шляхом злому замка ляди багажника, відчинив водійські двері транспортного засобу автомобіля ЗАЗ 1102 синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_22, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 131/15 від 27.05.2015 року становить 25 706,46 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_5 і ОСОБА_6 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на суму 25 706,46 грн.

11 квітня 2015 року, приблизно о 00.00 годині, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, знаходячись біля будинку № 80а по вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2106 бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_23, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 130/15 від 27.05.2015 року становить 26 310,92 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, з місця скоєння злочину зник, тим самим ОСОБА_5 незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на суму 26 310,92 грн.

14 квітня 2015 року, приблизно о 13 годині 10 хвилин, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_6, знаходячись біля AT «Мотор Січ» по пр. Моторобудівників навпроти СШ № 12 в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2107 синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_24, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 99/15 від 25.05.2015 року становить 56 328,62 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_7 і ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, тим самим ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на суму 56 328, 62 грн.

20 квітня 2015 року, приблизно об 11.00 годині, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_6С, знаходячись на проїжджій частині вул. Омельченка біля транспортної прохідної AT «Мотор Січ» навпроти будинку № 27-6 по вул. Омельченка в м. Запоріжжі, шляхом злому замка ляди багажника, відчинив водійські двері транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21083 червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_25 Після чого демонтував нижню накладку замку запалювання та намагався запустити двигун шляхом з'єднання дротів запалювання, але не довів злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як ОСОБА_7, побачивши, що із прохідної AT «Мотор Січ» вибіг чоловік та направився до автомобіля ВАЗ 21083, зателефонував ОСОБА_5 і попередив останнього про реальну небезпеку викриття вчиняємого злочину. У подальшому ОСОБА_5 залишив вказаний транспортний засіб і разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли.

08 травня 2015 року, приблизно о 03 години 10 хвилин, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, знаходячись біля 11-го під'їзду будинку № 28 по вул. 8 Березня в м. Запоріжжі, шляхом злому замка, відчинив водійські двері транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2107 білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_8, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_14, вартість якого згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 116/15 від 16.06.2015 року становить 36 498,53 грн. Після чого, запустивши двигун та керуючи вказаним автомобілем, разом із ОСОБА_7 і ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли. Тим самим, ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим спричинили потерпілій майнову шкоду на суму 36 498, 53 грн.

захисник ОСОБА_10 просить оскаржуваний вирок змінити, призначивши ОСОБА_5 більш мяке покарання із застосуванням ст. 69 КК України, передбачене ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, та звільнити від відбування покарання з випробуванням, оскільки призначене йому покарання за своєю суворістю не відповідає особі обвинуваченого, який раніше не вчиняв кримінальні правопорушення, вважаючи, що висновки суду в частині визнання обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, є однобічними та необ'єктивними, суд першої інстанції не врахував думку потерпілих з приводу призначення покарання та розмір відшкодованих витрат, також судом не було належним чином враховано, наступні обставини:

- ОСОБА_5 повністю визнавав вину у скоєному, підтвердив усі обставини, пов'язані із скоєним ним злочином, щиро розкаявся у скоєному ним злочині та неодноразово наголошував на тому, що дуже жалкує та винить себе, активно сприяв розкриттю злочину на досудовому слідстві, за час судового розгляду офіційно працевлаштувався, має родину;

- ОСОБА_5 під час судового розгляду відшкодовано в добровільному порядку майже третина завданої шкоди на суму 72000 грн., а разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на загальну суму 107000 грн.;

- суд у вироку зазначив, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, однак в дійсності не врахував вказану обставину під час призначення покарання;

- суд при призначенні покарання не врахував, що потерпілі під час судового розгляду просили суд суворо не карати ОСОБА_5 та не позбавляти його волі, а також той факт, що потерпілим ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_20, частково відшкодовано завдану матеріальну шкоду, а потерпілим ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_26 повністю відшкодована шкода і вони претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_5 не мають.

Обвинувачений ОСОБА_6 просить оскаржуваний вирок відносно нього змінити, шляхом доповнення резолютивної частини, новим пунктом наступного змісту: речовий доказ автомобіль ВАЗ 2108, номер 032-06НЕ червоного кольору повернути ОСОБА_6, а також змінити в частині вирішення долі речового доказу по кримінальному провадженні двох ключів на звязці із брелоком сигналізації, передавши їх власнику ОСОБА_6 В решті вирок просить залишити без змін.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції під час винесення вироку не розглянув в повному обсязі заяву про повернення речових доказів. При вирішенні питання про знищення двох ключів, суд першої інстанції допустив помилку, адже ключі не відносяться до вилучених предметів, які підлягають знищенню. Крім того суд першої інстанції залишив поза увагою фактичну долю речового доказу ВАЗ 2108, номер 032-06НЕ червоного кольору, який необхідно було повернути володільцю ОСОБА_6

захисник ОСОБА_11 просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 змінити, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. ст. 75, 76 КК України. Також апелянт просить виключити з вироку стягнення грошових коштів за проведення експертиз № 240 від 28.05.2015 року у розмірі 1 228 грн. 80 коп.; № 271 від 22.06.2015 року у розмірі 491 грн. 04 коп.; № 272 від 22.06.2015 року у розмірі 491 грн. 04 коп.; № 95/15 15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп.; № 96/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп.; № 97/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп.; № 99/15 від 25.05.2015 року у розмірі 797 грн. 94 коп.; № 116/15 від 16.06.2015 року у розмірі 1 536 грн.; № 129/15 від 27.05.2015 року у розмірі 736 грн. 56 коп.; відмовити в задоволенні позову потерпілого ОСОБА_3 в частині стягнення зі ОСОБА_7 моральної (немайнової) шкоди на суму 10000 грн.; відмовити в задоволенні позову потерпілого ОСОБА_12 у повному обсязі; відмовити в задоволенні позову потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення зі ОСОБА_7 моральної (немайнової) шкоди на суму 5000 грн.; відмовити в задоволенні позову потерпілого ОСОБА_21 в частині стягнення зі ОСОБА_7 моральної (немайнової) шкоди на суму 2000 грн.; відмовити в задоволенні позову потерпілої ОСОБА_14 до ОСОБА_7 у повному обсязі.

Також, на думку захисника, всі експертизи по кримінальному провадженню були проведені з певними порушеннями, а саме:

- з боку слідства, окрім постанови про призначення експертизи, експерту не надавалися будь-які матеріали для проведення експертиз, про що свідчать постанови слідчого;

- експерт без будь-яких вихідних даних провів автотоварознавчі експертизи;

- експерт самостійно займався пошуком даних для проведення експертиз, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 69 КПК України;

- експерт є кадровим атестованим працівником ГУМВС України в Запорізькій області та має спеціальне звання «капітан міліції», тобто безпосередньо перебуває у службовій залежності та є стороною обвинувачення (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України), що є порушенням імперативної норми ч. 2 ст. 69 КПК України;

- відсутні документальні підтвердження фактичної оплати проведених експертиз, що повністю виключає можливість стягнення грошових коштів з обвинуваченого ОСОБА_7 та суперечить нормам ч. 2 ст. 124 КПК України;

- залучення досудовим слідством експерта для проведення експертиз та їх оплата здійснюється відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 118 та ч. 2 ст. 122 КПК України, тобто за рахунок державного бюджету, тому стягнення грошових коштів за проведені експертизи зі ОСОБА_7, є помилковим.

Крім того, апелянт вважає, що суд незаконно задовольнив позови про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_12 за повної відсутності наявності спричинення самої шкоди, оскільки ОСОБА_12 не був власником автомобілю; незаконно стягнув на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_21 та ОСОБА_14 моральну (немайнову) шкоду та матеріальну шкоду, не дивлячись на те, що експертизи для визначення моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, як того вимагають положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, не призначалися, не проводилися та до суду не надавалися, та, крім того, суд помилково прийняв до провадження та задовольнив позов не самого потерпілого ОСОБА_21, а його матері.

Поміж іншого, захисник просить врахувати, що під час судового розгляду рідні ОСОБА_7, який з дня затримання знаходився під вартою в СІЗО, частково відшкодували завдані збитки потерпілим; майже всі потерпілі (окрім ОСОБА_24І.) в судових дебатах висловили своє ставлення до міри покарання та просили суд не позбавляти волі ОСОБА_7, який вину визнав повністю, щиро покаявся, до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки за місцем його постійного проживання, має двох малолітніх дітей: ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_13, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має незадовільний стан здоров'я та потребує постійного прийому лікарських препаратів;

потерпілий ОСОБА_12 просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та призначити покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в межах санкції ст. 289 КК України з реальним відбуттям покарання у вигляді позбавлення волі; змінити оскаржуваний вирок, збільшивши суму стягнення на його користь з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за його позовом на 59400 грн. матеріальної та 20000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог апелянт послався на наступні обставини:

- суд у порушення вимог ч. 3 ст. 374 КПК України належним чином не мотивував своє рішення про застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покарання, перелічивши лише обставини, що пом'якшують покарання та характеризуючі дані;

- суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вчинили 11 епізодів незаконного заволодіння транспортним засобом, що відноситься до тяжких злочинів, за попередньою змовою групою осіб, протягом короткого часу, повторно;

- суд, відмовляючи у задоволенні його цивільного позову в частині стягнення витрат на модернізацію та ремонт автомобіля, не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення, не обґрунтував свою позицію та причини відмови;

- судом не взято до уваги той факт, що відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України №97/15 від 25.05.2015 р. визнано лише середньо-ринкову вартість автомобіля, а сама експертиза була проведена за відсутності автомобіля;

- факт проведення модернізації автомобіля підтверджено довідкою ТОВ «Торент Пром», а також показаннями ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які підтвердили, що на автомобілі дійсно було встановлено нові сидіння, газобалонне обладнання та інше, а також той факт, що вартість автомобіля становить набагато вище, ніж вказано у висновках експерта.

потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та призначити покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в межах санкції ст. 289 КК України з реальним відбуттям покарання у вигляді позбавлення волі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт послався на наступні обставини:

- суд у порушення вимог ч. 3 ст. 374 КПК України належним чином не мотивував своє рішення про застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покарання, перелічивши лише обставини, що пом'якшують покарання та характеризуючі дані;

- суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вчинили 11 епізодів незаконного заволодіння транспортним засобом, що відноситься до тяжких злочинів, за попередньою змовою групою осіб, протягом короткого часу, повторно;

- суд, не прийняв до уваги факт, встановлений в судовому засіданні, що організатором всіх угонів був ОСОБА_5;

- призначаючи покарання ОСОБА_7 судом не враховано, що він вже був засуджений.

прокурор просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 2, ст. 289 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості. Після цього просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5: за ч. 1 ст. 289 КК України - 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України - 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого більш суворим, призначити ОСОБА_5 за сукупністю злочинів остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також просить призначити ОСОБА_6: за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України - 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого більш суворим, призначити ОСОБА_6 за сукупністю злочинів остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Крім цього, просить призначити ОСОБА_7: за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України - 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого більш суворим, призначити ОСОБА_7 за сукупністю злочинів остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також просить у вироку вирішити долю речового доказу, а саме автомобілю ВАЗ 2108, номер 032-06НЕ червоного кольору, шляхом повернення власнику.

Апелянт зазначив, що суддею при винесенні вироку недостатньо врахована кількість епізодів, вчинених ОСОБА_5 (11 злочинів, з яких 10 віднесено до категорії тяжких, 1 середньої тяжкості, обвинуваченим ОСОБА_7 (вчинено 7 тяжких злочинів), обвинуваченим ОСОБА_6 (вчинено 5 тяжких злочинів).

Визнання судом першої інстанції добровільного відшкодування завданих збитків в якості помякшувальної обставини, прокурор вважає помилковим, оскільки обвинуваченими шкода потерпілим відшкодована лише частково.

Крім того, прокурор вказав, що з матеріалів вказаного кримінального провадження та вироку суду вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих злочинах визнали в повному обсязі, але при цьому обвинувачені не згодні із сумами цивільних позовів потерпілих, а визнають їх лише в частині збитків, які встановлені висновками автотоварознавчих експертиз, проведених на стадії досудового розслідування.

Крім цього, при винесенні вироку суд не вказав, яким чином ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, співвідносяться з характером діяння, суб'єктивним ставленням засуджених до інкримінованих діянь.

Також судом у мотивувальній частині вироку не обґрунтовано та не зазначено підстави щодо незастосування додаткового покарання обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вигляді конфіскації майна.

Крім того, судом першої інстанції при винесенні вироку не вирішено долю речового доказу, а саме автомобілю марки ВАЗ 2108, номер 037-06НЕ червоного кольору.

За таких обставин, як вважає прокурор, визнання судом добровільного відшкодування завданого збитку в якості пом'якшуючої обставини, яка істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, є необґрунтованим, а тому з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин скоєних кримінальних правопорушень та осіб обвинувачених, підстави для застосування відносно ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ст. 69 КК України відсутні, у зв'язку з чим ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 має бути призначено покарання у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 289 КК України із застосування додаткового покарання - конфіскації майна.

потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 просять оскаржуваний вирок суду змінити, призначивши ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, оскільки призначене йому покарання за своєю суворістю не відповідає особі обвинуваченого, який раніше не вчиняв кримінальні правопорушення.

Апелянти зазначили, що ОСОБА_5 на досудовому та судовому слідстві під час допиту його в якості підозрюваного та обвинуваченого повністю визнавав вину у скоєному, підтвердив усі обставини, пов'язані із скоєним ним злочином, які були встановлені досудовим слідством, щиро розкаявся у скоєному ним злочині та неодноразово наголошував на тому, що дуже жалкує та винить себе, активно відшкодовував потерпілим матеріальну шкоду, усвідомив тяжкість скоєних ним злочинів та всіляко намагався спокутувати свою провину перед потерпілими.

Також, на думку потерпілих, суд при призначенні покарання не врахував, що потерпілі під час судового розгляду просили суд суворо не карати ОСОБА_5 та не позбавляти його волі, а також той факт, що потерпілим ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_26 повністю відшкодована шкода і вони претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_5 не мають.

В запереченнях на апеляційні скарги прокурора, потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник зазначають, що доводи викладені в апеляційних скаргах, щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених є необґрунтованими, тому вони не підлягають задоволенню. Однак стосовно апеляційної скарги прокурора, в частині вирішення долі речового доказу, а саме, автомобілю марки ВАЗ 2108, номер державної реєстрації 037-06 НЕ червоного кольору, щодо повернення його власнику просять задовольнити.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; захисників, обвинувачених і потерпілих, які підтримали свої апеляційні скарги і заперечували проти доводів апеляційних скарг опонентів; прокурора який підтримав апеляційну скаргу прокурора і потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_2; колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Колегією суддів апеляційної інстанції, у межах апеляційних скарг, перевірено законність і обґрунтованість вироку. Обсяг обвинувачення, кваліфікація ніким з учасників процесу не оскаржується.

При призначенні обвинуваченим покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини їх вчинення, особу винних, умови їх життя, сімейний стан. Встановив обставини, що помякшують покарання, і відсутність обставин, що його обтяжують.

Суд обґрунтовано послався на вимоги ч.2 ст.416 КПК України щодо неможливості посилення покарання після скасування попереднього вироку судом апеляційної інстанції і нові обставини щодо осіб обвинувачених, які зявилися підчас судового розгляду, і характеризували останніх лише з позитивного боку.

На переконання колегії суддів покарання обвинуваченим було призначено в розмірі і виді необхідному і достатньому для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи вкладені в апеляційних скаргах прокурора і потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_2 на предмет необхідності призначення більш суворого покарання обвинуваченим колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так усі обвинувачені повністю визнали свою вину, щиро розкаялись, раніше до кримінальної відповідальності не притягалися. Мають постійне місце проживання де характеризуються позитивно. Більшість потерпілих клопотала про призначення обвинуваченим покарання в мінімальних межах і без реального позбавлення волі. Обвинувачені частково відшкодували шкоду потерпілим.

Обвинувачений ОСОБА_7 окрім цього виховує двох малолітніх дітей, має хронічні захворювання і потребує постійний прийом ліків.

Обвинувачений ОСОБА_6 має роботу де характеризується позитивно.

Підчас судового розгляду змінилися обставини щодо осіб обвинувачених. ОСОБА_5 влаштувався на роботу, де має позитивні характеристики. На момент розгляду провадження в апеляційному суді, в повному обсязі відшкодував шкоду усім потерпілим.

ОСОБА_7 також влаштувався на роботу де має позитивну характеристику, відшкодував шкоду, усім потерпілим, окрім потерпілого ОСОБА_3

Той факт, що заподіяна шкода не відшкодована потерпілим у повному обсязі усіма обвинуваченими не свідчить про те, що останні уникають чи не бажають її відшкодовувати. Лише потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_29 наполягають на суворішому покарні обвинуваченим, решта потерпілих або погоджується з розміром покарання, або взагалі просить звільнити обвинувачених від покарання з випробуванням.

Перелічені у сукупності обставини, на переконання колегії суддів, давали суду підстави для застосування щодо обвинувачених положень ст.69 КК України.

Вимоги прокурора і аналогічні вимоги обвинуваченого ОСОБА_6 про вирішення долі речового доказу автомобіля НОМЕР_9 і ключів до нього, не підлягають задоволенню з огляду на те, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується факт, що вказаний автомобіль і ключі було визнано речовим доказом. Відомостей які б свідчити на протилежне, сторонами не надано. Відтак у вказаному випадку, відсутній сам предмет оскарження.

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11Г, і потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо можливості застосування стосовно обвинувачених положень ст.ст.75, 76 КК України і звільненні їх від покарання з випробуванням не підлягають задоволенню з огляду на те, що ОСОБА_5 вчинив одинадцять злочинів (десять з яких віднесені до категорії тяжких), ОСОБА_7 сім, а ОСОБА_6 пять. Епізоди злочинної діяльності були вчинені у короткий проміжок часу, та зухвалим способом. Покарання у вигляді реального позбавлення волі, на переконання колегії, суддів задовольняє у повному обсязі його мету, а саме: кару, виправлення обвинувачених, запобігання вчиненню нових злочинів, як самими обвинуваченими, так і іншими особами. В свою чергу звільнення обвинувачених від покарання з випробуванням, навіть з урахуванням обставин, які помякшують покарання і позитивно характеризують особи обвинувачених, не зможе забезпечити у повному обсязі досягненню усіх складових мети покарання, і викликає обєктивний сумнів у справедливості судового рішення в цьому контексті.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_12 щодо незаконності вироку суду в частині відмови в задоволенні його позову про стягнення з обвинувачених витрат не модернізацію та ремонт автомобіля. Так у вироку детально і вмотивовано зазначені підстави відмови у задоволенні позову в цій частині, з якими в повному обсязі погоджується і колегія суддів. Окремо слід зазначити, що потерпілий ОСОБА_12 підчас досудового розслідування і після його завершення, не ставив під сумнів висновок експерта НДЕКЦ щодо вартості автомобіля, і при призначенні самої експертизи додаткових питань щодо модернізації і ремонту автомобіля при визначенні його вартості не заявляв.

З аналогічних підстав не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 щодо необґрунтованого задоволення цивільних позовів потерпілих в частині стягнення моральної шкоди і необґрунтованого, на його думку, стягнення витрат з його підзахисного на проведення експертиз. У вироку зазначені підстави для задоволення цивільних позовів на користь потерпілих в частині стягнення моральної шкоди. Висновки суду в достатній мірі обґрунтовані і вмотивовані, і з ними погоджується колегія суддів. Твердження апелянта про необхідність призначення експертизи для визначення моральної шкоди потерпілим є неправильним з огляду на те, що на стадії досудового розслідування експертиза для визначення шкоди немайнового характеру (як того вимагає п.6 ч.2 ст.242 КПК України) проводиться в тому разі якщо обєктом посягання є немайнові права (авторське право, право інтелектуальної власності тощо). Натомість склад злочину, передбаченого ст.289 КК України, є матеріальним. Відтак у вказаному випадку визначення розміру моральної шкоди якої зазнали потерпілі внаслідок злочину не потребує обовязкового призначення експертизи, її розмір судом обґрунтовано було визначено відповідно до положень ЦК України.

Так само є неправильними доводи захисника щодо необґрунтованості стягнення витрат з обвинувачених за проведення судових експертиз на користь держави, адже залучення експертів стороною обвинувачення хоча і здійснюється за рахунок коштів з Державного бюджету України відповідно до ч.2 ст.122 КПК України, однак в разі ухвалення обвинувального вироку, відповідно до положень ч.2 ст.124 КПК України, ці витрати підлягають стягненню саме з обвинуваченого, якщо їх документально підтверджено. Процесуальні витрати на залучення експертів у вказаному кримінальному провадженні документально підтверджені відповідними довідками. Обвинувачений ОСОБА_7 висновки суду щодо цивільних позовів а також стягнення з нього процесуальних витрат, під сумнів не ставив.

Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_14 і потерпілого ОСОБА_15 прокурора у провадженні, обвинуваченого ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року щодо обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, яким тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_30 ОСОБА_31