Ухвала суду № 66682331, 23.05.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/5977/17 2-з/335/57/2017

про забезпечення позову

23 травня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів на користь спадкоємців, в якому просять стягнути з відповідача по 1479623,84 гривні на користь кожного.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2017 р. відкрито провадження у справі та справа призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 червня 2017 р.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява представника позивачів про забезпечення позову, в якому просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 на праві власності, а саме на: квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_6 в смт Кацівеллі м. Ялта АР Крим; житловий будинок № 17 по провулку Кінцевому в м. Запоріжжі. Також представник позивачів просить заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також уповноваженим субєктам проводити реєстраційні дії щодо виникнення, зміни чи припинення права власності на належні ОСОБА_5 обєкти нерухомого майна

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивачів зазначає, що предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за договорами позики на суми 25000 доларів США та 37550 доларів США, які були укладені між батьком позивачів та відповідачем за життя батька. ОСОБА_5 від виконання зобовязань за договорами позики ухиляється, на письмову вимогу про повернення позики не відреагував, борг повертати наміру не має. В цей же час, відповідач є власником вищезазначеного нерухомого майна. З наведених підстав існує вірогідність відчуження належного відповідачеві нерухомого майна, що може призвести до невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши надані матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з розясненнями, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 94 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи та заяви про забезпечення позову, між сторонами виник спір з приводу стягнення заборгованості за договорами позики на користь спадкоємців позикодавця. Загальна сума позики з урахуванням процентів, а також 3% річних, складає у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату звернення до суду 2959247,68 гривень, з яких позивачі просять стягнути по 1479623,84 гривень кожному.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано боргові розписки про отримання ОСОБА_5 у позику грошових коштів у ОСОБА_7, документи на підтвердження родинних звязків позивачів із позикодавцем, який помер 26.01.2017, документи, що свідчать про прийняття спадщини тощо.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.02.2017 № 80410974, відповідач ОСОБА_5 значиться одноосібно власником квартири АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_8 в смт Кацівеллі м. Ялта АР Крим; житлового будинку № 17 по провулку Кінцевому в м. Запоріжжі.

З урахуванням ринкових цін на зазначене нерухоме майно, що містяться у загальнодоступних джерелах, суд доходить висновку про відповідність обраного представником позивачів заходу забезпечення позову у вигляді арешту на таке майно заявленим позивачами позовним вимогам.

Суд з позовної заяви та доданих до неї документів пересвідчився, що дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вказане майно згідно з вищезазначеною Інформаційною довідкою не перебуває під обтяженнями чи заборонами, що посвідчує можливість його відчуження до ухвалення рішення в даній справі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у даній справі необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірне нерухоме майно. При цьому, судом враховується, що арешт майна не перешкоджатиме господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, а також не порушить прав відповідача, оскільки арешт нерухомого майна не перешкодить праву відповідача володіти та користуватися цим майном.

Тому, заява представника позивачів про забезпечення позову у частині накладання арешту на належне відповідачеві нерухоме майно є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову суд відмовляє, оскільки такий захід забезпечення позову як арешт вже втілює в собі заборону у проведенні реєстраційних дій щодо виникнення, зміни чи припинення права власності на обєкти нерухомого майна, та унеможливлює здійснення права розпорядження таким майном внаслідок внесення до відповідного державного реєстру відомостей про наявність обтяження майна на підставі ухвали суду про забезпечення позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє заяву представника позивача про забезпечення позову частково.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити частково.

З метою забезпечення позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів на користь спадкоємців накласти арешт на таке нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 на праві власності:

квартиру АДРЕСА_1;

квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_6 в смт Кацівеллі м. Ялта АР Крим;

житловий будинок № 17 по провулку Кінцевому в м. Запоріжжі.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.

Інформація відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»:

Стягувач: ОСОБА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягувач: ОСОБА_2, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, 03115.

Боржник: ОСОБА_5, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН не відомий, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Копію ухвали для виконання направити до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

Ухвала на підставі частини девятої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя в 5-денний строк з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» ухвала може бути предявлена до виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після її прийняття.

Суддя А.В. Шалагінова