Рішення № 66681124, 23.05.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/7360/15-ц Номер провадження 22-ц/775/830/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.

суддів Канурної О.Д., Космачевської Т.В.

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_2, на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (надалі ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 73 394 гр. 57 коп.

Позивач посилався на те, що 30.03.2011 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № 111/2011. Згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору відповідачу було надано кредит в розмірі 81 360,00 гр. для придбання автотранспортного засобу, з встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних та з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 30 березня 2017 року.

Відповідач не виконує належним чином своїх зобовязань і станом на 26.02.2013 року заборгованість відповідача по поверненню кредиту та сплаті відсотків за кредитним договором становить 73 394,57,00 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом 42 751 гр. 59 коп., заборгованість за відсотками 3 120 гр. 68 коп., заборгованість по комісії за РО 5 842 грн. 76 коп., та пеня за несвоєчасне погашення кредиту 21 679 грн. 54 коп.

Позивач просив стягнути вказані суми.

15.02.2017 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву , в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 123 467 гр. 00 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом 42 751 гр. 59 коп., заборгованість за відсотками - 938 гр. 38 коп., заборгованість по комісії за РО 6 990 грн. 48 коп., та пеня за несвоєчасне погашення кредиту 72786 грн. 55 коп..

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість в сумі 28017,04грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 27078,66 грн., заборгованості за відсотками - 938,38 грн., а також, судовий збір у розмірі 352,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції не повно зясував обставини, що мають значення для справи, не вивчив розрахунок заборгованості, зробив неправильні правові висновки про часткове задоволення позовних вимог. Суд не дослідив текст договору, а тому позбавлений був можливості зробити висновок про черговість погашення заборгованості за кредитним договором у випадку порушення боржником умов договору і строків виплати заборгованості.

В засідання апеляційного суду представник банку не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений телефонограмою. Причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до статті 305 ЦПК України неявка в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. Тому апеляційний суд розглядає справу у відсутність представника банка.

Відповідач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_3 в засіданні апеляційного суду просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача і його представника, дослідивши матеріали справи і, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 березня 2011 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 111/2011.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 81 360,00 гр. в порядку і на умовах, визначених кредитним договором, з метою задоволення потреб позичальника.

Згідно п. 1.3 договору кредитні кошти надаються в користування позичальнику на строк до 30 березня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13,5 процентів.

Відповідно до п. 2.6.2 договору позичальник зобовязується щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій рахунок кореспондент у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших за суми платежів, встановлених в графіку, а також належних до сплати комісій.

Позивач виконав свої зобовязання за кредитним договором і надав відповідачу у кредит грошові кошти в сумі 81 360,00 грн. в порядку і на умовах, визначених кредитним договором, з метою задоволення потреб позичальника.

Звертаючись в суд з позовом про стягнення кредитної заборгованості, позивач посилався на те, що відповідач своїх зобовязань за кредитним договором не виконав і станом на 30.01.2017 року заборгованість відповідача по поверненню кредиту та сплаті відсотків за кредитним договором становить 123 467,00 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом 42 751 гр. 59 коп., заборгованість за відсотками - 938 гр. 38 коп., заборгованість по комісії за РО 6 990 грн. 48 коп., та пеня за несвоєчасне погашення кредиту 72786 грн. 55 коп.. Відповідач добровільно не сплачує вказану суму заборгованості, а тому позивач просив стягнути вказану суму.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача надано розрахунок основної суми боргу за кредитом, та платіжні квитанції, які є доказами часткового виконання кредитних зобовязань відповідачем і, у відповідності до них, відповідачем було сплачено заборгованість у сумі 32059,74 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зробив висновок, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 42 751 гр. 59 коп. підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 27 078,66 грн.

Згідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь. Обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, але при цьому банк повинен надати суду докази, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Тобто, позивач нарахував комісію за РО - 6 990,48 грн., що є незаконним, тому суд в цій частині стягнення заборгованості з відповідача - вважав необхідним відмовити в позові.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір, що свідчить про погодження з його умовами, на момент розгляду справи є дійсним, підписаний відповідачем з метою реального настання прав та обовязків.

Позивач зобовязання за кредитним договором виконав повністю. У свою чергу, відповідач користується коштами банку, однак не виконує свої зобовязання перед банком належним чином, не здійснює погашення кредиту, не сплачує проценти за його користування.

Так, згідно наданого розрахунку станом на 30.01.2017 року відповідач має заборгованість в розмірі 123 467 грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом 42 751 гр. 59 коп., заборгованість за відсотками - 938 гр. 38 коп., заборгованість по комісії за РО 6 990 грн. 48 коп., та пеня за несвоєчасне погашення кредиту 72786 грн. 55 коп.

Заперечуючи проти задоволення позову у повному обсязі, представник відповідача посилався на те, що протягом дії кредитного договору відповідач сплачував боргові зобовязання і на підтвердження своїх доводів надав розрахунок основної суми боргу за кредитом, та платіжні квитанції, які є доказами часткового виконання кредитних зобовязань відповідачем. Розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідач сплатив банку заборгованість за кредитним договором у сумі 32059,74 грн.

Крім того, відповідачем наданий розрахунок сум, виплачених відповідачем банку в рахунок погашення кредитних зобовязань (а.с.91 том 2). З вказаного розрахунку видно, що непогашеним є кредит в сумі 27 078,66 грн. Суд першої інстанції, розглядаючи справу, погодився з вказаним розрахунком відповідача і ухвалив рішення про стягнення з нього на користь банку саме цієї суми заборгованості.

Апеляційний суд не може погодитися з таким розрахунком заборгованості і діями суду першої інстанції через те, що вони не відповідають матеріалам справи.

Відповідно до пункту 2.6.5 кредитного Договору погашення простроченої суми кредиту, прострочених процентів за користування кредитними коштами та простроченої комісії може відбуватися відповідно п.2.6.7 Загальної частини Договору шляхом здійснення Банком договірного списання коштів з рахунків Позичальника, відкритих в Банку, та в черговості, передбаченій п.2.6.6 Загальної частини Договору. Відповідно до пункту 2.6.6 Договору за цим Договором встановлюється наступна черговість погашення боргових зобовязань:

1.проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 календарний день;

2. комісії, прострочені на строк понад 31 календарний день;

3. проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 календарний день;

4. комісії, прострочені на строк понад 31 календарний день;

5. прострочена до повернення сума кредиту;

6. пеня та штрафи за несплату в строк кредиту, процентів та комісії, ( за вимогою Банку);

7. строкові проценти за користування кредитом;

8. строкові комісії;

9. сума основного боргу за кредитом відповідно до Графіку (поточний платіж);

10.комісія за дострокове погашення кредиту;

11.сума дострокового погашення кредиту.

Якщо сума, яка обліковується на Рахунку-кореспонденті на дату списання коштів в рахунок погашення кредиту не вистачає для того, щоб виконати всі поточні Боргові зобовязання позичальника, належні для виконання в дату платежу відповідно до Графіку, Банк має право змінювати черговість погашення Боргових зобовязань на власний розсуд, шляхом здійснення відповідних бухгалтерських проводок. (а.с.4-11).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, що міститься на аркуші справи 83-84 том 2 та здійснений банком, і самого розрахунку заборгованості, що зроблений відповідачем і міститься на аркуші справи 91 том 2, видно, що відповідач не добросовісно виконував свої грошові зобовязання за кредитним договором, порушував підписаний сторонами за вказаним договором графік погашення кредиту.

Тому сплачені ним грошові кошти за кредитним договором правильно, у відповідності до умов пункту 2.6.6 кредитного договору розподілялись банком з дотриманням черговості погашення боргових зобовязань, у порядку, що не відповідає послідовності погашення кредиту, визначеної відповідачем у його розрахунку на аркуші справи 91 том 2.

З розрахунку заборгованості (а.с. 83-84 том 2) видно, що станом на 30.01.2017 року відповідач має заборгованість в розмірі 123 467 грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом 42 751 гр. 59 коп., заборгованість за відсотками - 938 гр. 38 коп., заборгованість по комісії за РО 6 990 грн. 48 коп., та пеня за несвоєчасне погашення кредиту 72786 грн. 55 коп.

Вказаний розрахунок не викликає сумнівів і не оспорений відповідачем належними та допустимими доказами, або правильним розрахунком.

Тому висновки суду щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту в сумі 27 078,66 грн. суперечать матеріалам справи і не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Згідно п.п. 2.8 договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником/поручителем/майновим поручителем своїх зобовязань за цим договором та/або договором/ами застави, поруки; звернути позасудове стягнення на предмет застави у разі невиконання позичальником будь-яких боргових зобовязань за цим договором.

Згідно п. 6.4 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед банком за тілом кредиту дорівнює 42751.59 грн. Тому саме цю суму суд першої інстанції мав стягнути з відповідача на користь позивача.

Звертаючись в суд з позовом про стягнення суми пені у розмірі 727856.55 грн., банк посилався на те, що відповідач порушував свої грошові зобовязання за кредитним договором. Право банку на отримання пені за порушення виконання грошового зобовязання відповідачем передбачено пунктом 4.3 кредитного договору.

Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору у випадку прострочення позичальником виконання грошових зобовязань, про які йдеться в п.3.3.2 загальної частини договором , банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобовязань ( а саме неповерненої чергової частини кредиту та/або несплачених процентів та/або комісії за обслуговування кредиту), строк виконання яких настав і які не були виконані на день прострочення виконання, за кожний день, коли мало місце таке прострочення.

Відповідно до пункту 3.3.2 кредитного договору позичальник зобовязаний щомісячно виконувати свої боргові зобовязання відповідно до графіку у порядку, передбаченому пунктом 2.6 загальної частини договору . Не пізніше визначеного п.2 спеціальної частини договору терміну, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати протягом дії договору проценти за користування кредитними коштами, комісії, а також сплатити можливо неустойку (штраф/пеню). У випадку застосування банком права вимоги дострокового виконання боргових зобовязань в порядку п.2.8 загальної частини договору, термін виконання боргових зобовязань за договором вважається таким, що настав.

Згідно ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та 5.11.2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. У п.3.4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 (Справа N 1-10/2004) зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Згідно матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1(Артемівськ), АДРЕСА_1.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р м. Бахмут (Артемівськ), Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», штрафні санкції за укладеним ним кредитним договором нараховувати заборонено, а тому позов банку в частині стягнення плати за пропуск платежів, є необґрунтованим.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.83-84 том2) видно, що пеня нарахована банком з березня 2016 року, тобто у період проведення на території Донецької області антитерористичної операції. Тому таке нарахування пені є незаконним і підстав для задоволення позову в цій частині не встановлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення 6990.48 грн. комісії за розрахункові операції, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Апеляційний суд також не погоджується і з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору винагорода банку у вигляді комісії входить до складу боргових зобовязань позичальника.

Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору за надання кредиту встановлюється плата у вигляді комісії за надання кредиту, розмір якої зазначено відповідно до п.4 спеціальної частини договору. Комісія за надання кредиту сплачується шляхом поповнення позичальником рахунку, зазначеного в п.9 спеціальної частини договору в національній валюті України в день надання кредиту.

Відповідно до пункту 1.5.2 за обслуговування банком боргових зобовязань позичальника встановлюється плата у вигляді комісії за управління кредитом, розмір якої зазначено у пункті 5 спеціальної частини договору. Комісія за управління кредитом сплачується щомісячно шляхом поповнення позичальником рахунку, зазначеного в п.9 спеціальної частини договору, в національній валюті України , не пізніше дат, встановлених графіком погашення заборгованості за кредитом та процентами, в порядку передбаченому п.2.6.2 загальної частини договору.

Згідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Разом з тим, кредитний договір, в тому числі і в частині зобовязання відповідача сплачувати комісію, підписаний сторонами, у тому числі відповідачем, визнаний відповідачем і виконувався ним певний час. Кредитний договір в наведеній частині не визнаний судом недійсним , таке питання в суді взагалі не порушувалось, тому відповідно до статті 526 ЦК України має виконуватись належним чином. У звязку з викладеним у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для звільнення відповідача від виконання в цієї частини грошового зобовязання, передбаченого кредитним договором.

Відповідно до п. 22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» при подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. 303-316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором №111/2011 від 30 березня 2011 року у загальній сумі 50 680.45 грн. (пятдесят тисяч шістсот вісімдесят грн. 45 коп.)., з яких:

заборгованість за кредитом 42751. 59 грн.,

заборгованість за комісією 6990.48 грн.,

заборгованість за відсотками за користування кредитом 938.38 грн.

В задоволені позовних вимог про стягнення пені відмовити.

Стягнути з з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 506.80 грн. - за розгляд справи в суді першої інстанції і 807.33 грн. за подачу апеляційної скарги банком.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Судді: