Ухвала суду № 66679641, 18.05.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №6/760/260/17

Справа №760/8072/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі : головуючого судді - Оксюти Т.Г.

за участю секретаря - Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречух О.Я. про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа, -

В С Т А Н О В И В :

Державний виконавець звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, без вилучення паспортного документу, до виконання ним своїх зобов'язань за рішеннями суду.

В обґрунтування подання, заявник зазначає, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавчий лист у справі №758/911/13-ц, виданий Подільським районним судом міста Києва 25.02.2015 р., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 480 913,82 грн.

05.03.2015 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Бялим М.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Вказана постанова направлена боржнику за адресою, вказаною у виконавчому листі у справі №758/911/13-ц, виданому Подільським районним судом м. Києва 25.02.2015р., а саме: АДРЕСА_1.

У постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Однак, у наданий державним виконавцем семиденний строк для добровільного виконання судового рішення, заборгованість перед стягувачем не погашена

Зазначив, що боржник тривалий час ухиляється від виконання рішення суду, ОСОБА_2 свідомо уникає отримання вимог державного виконавця щодо надання відомостей про його доходи та майно, а також про майно, яким боржник володіє спільно з іншими особами.

Вважає, що наявність у боржника ОСОБА_2 зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

На підставі вищевикладеного просив подання задовольнити.

Заявник в судове засідання з'явився, вимоги викладені у поданні підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Боржник в судове засідання не зявився, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Представник боржника надав суду письмові заперечення.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного.

Частиною 1 статті 377-1 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавчий лист у справі №758/911/13-ц, виданий Подільським районним судом міста Києва 25.02.2015 р., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерний банк «Експрес- Банк» (код ЄДРПОУ 20053145) заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 480 913,82 гри.

26.02.2015 р. Відділом примусового виконання рішень отримано заяву Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» про відкриття виконавчого провадження та виконання виконавчого листа у справі №758/911/13-ц, виданого Подільським районним судом м. Києва 25.02.2015 р.

05.03.2015 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Бялим Максимом Глібовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (реєстраційний номер виконавчого провадження 46704514). Вказана постанова направлена боржнику за адресою, вказаною у виконавчому листі у справі №758/911/13-ц, виданому Подільським районним судом м. Києва 25.02.2015р., а саме: АДРЕСА_1.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2015 року боржнику було надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Однак, у наданий державним виконавцем семиденний строк для добровільного виконання судового рішення, заборгованість перед стягувачем не погашена.

На виконання рішення суду, 07.05.2015 року ОСОБА_2 за адресою проживання, вказаною у виконавчому документі, було направлено вимогу державного виконавця №340/1 від 06.07.2015 року, якою було зобов'язано боржника з'явитись на прийом до державного виконавця 20.05.2015 року. Вказана вимога була направлена цінним листом з описом, а також електронним повідомленням.

Крім того, вищевказана вимога була направлена боржнику таким самим чином за іншим можливим місцем його проживання, встановленим АБ «Експрес-Банк» та повідомленим про це державного виконавця, а саме : АДРЕСА_2.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №Е/пЗ ЦБД 614811, направленого за адресою проживання ОСОБА_2, вказаного у виконавчому документі, електронне повідомлення ОСОБА_2 : «не доставлено, адресат за зазначеною адресою не проживає, виписався».

У рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №Е/пЗ ЦБД 614506, направленого за адресою проживання ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), вказано, що : «адресат не з'являється, адресату залишено повідомлення 07.05 та 09.05».

Направлення боржнику вимоги державного виконавця №340/1 від 06.07.2015 р. підтверджується доданими до подання копіями фіскальних чеків та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Згідно відповіді адресно-довідкового бюро ГУДМС України в м.Києві від 02.06.2015 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1, та 12.02.2015 року знятий з реєстрації за вищевказаною адресою, та зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2.

Враховуючи вищевикладене та інформацію з адресно-довідкового бюро ГУДМС України в м. Києві приходжу до висновку, що ОСОБА_2 після набрання рішенням суду законної сили, саме 05.02.2015 року, змінив місце реєстрації, що в свою чергу свідчить про намагання уникнути отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, викликів та вимог державного виконавця.

Також встановлено, що повернення рекомендованих листів на адресу Відділу примусового виконання рішень у зв'язку із закінченням терміну зберігання, неявка до відділу поштового зв'язку для отримання повідомлень, вказує на свідоме неотримання боржником кореспонденції та його недобросовісне ставлення до виконання рішення суду та здійснення виконавчого провадження.

05.03.2015 року на майно ОСОБА_2 був накладений арешт та оголошено заборону його відчуження.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та реалізації. Стягнене за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Згідно отриманих в рамках виконавчого провадження відповідей на запити, у боржника відсутні рахунки у банківських установах, а також майно на яке можна звернути стягнення.

Згідно відповіді Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України за ОСОБА_2, відсутні зареєстровані великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби (лист №04-03/1637 від 03.04.2015р. на №340/1 від 05.03.2015 р.).

Згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку ОСОБА_2 серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів відсутній (лист №69/011/7638/нк від 14.04.2015р. на №340/1 від 05.03.2015р.).

Згідно відповіді Державної інспекції сільського господарства України за ОСОБА_2 сільськогосподарської техніки та інших механізмів не зареєстровано (лист №01-11/1745 від 27.03.2015р. на №340/1 від 05.03.2015р.).

Разом з тим, згідно довідки Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації №062/14-2168 (И-2017) від 23.02.2017 року та свідоцтва про право власності на житло №942 від 04.06.1993 р. боржнику на праві власності належить частина квартири за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 97 кв. м.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_2 про наявність судового рішення та відкритого виконавчого провадження про стягнення з нього заборгованості, про що свідчить направлення ним у судові засідання свого представника, подання зустрічного позову проти стягувача та оскарження рішення суду першої інстанції, він свідомо намагається уникнути проведення опису належного йому нерухомого майна, отримання викликів, вимог державного виконавця та надання відомостей про наявне у нього майно, кошти тощо, порушуючи вимоги ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження».

У серпні 2015 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бялий М.Г. звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до фактичного виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 05.08.2014 р.

Ухвалою від 10.09.2015 р. Солом'янським районним судом міста Києва було задоволено подання державного виконавця та тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним виконавчого листа у справі №758/911/13-ц, виданого Подільським районним судом міста Києва 25.02.2015р.

Однак, після набрання ухвалою законної сили та направлення її на виконання до органів Державної прикордонної служби України, до Відділу примусового виконання рішень звернувся представник ОСОБА_2 за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. 01.11.2015 р., ОСОБА_5, який ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 11.11.2015 р., про що свідчить його підпис в матеріалах виконавчого провадження.

27.01.2016 р. Апеляційний суд міста Києва задовольнив апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, скасував ухвалу Солом'янського районного суду міста Києві від 10.09.2015 р. та постановив ухвалу нового змісту, у якій в задоволенні подання старшого державного виконавця відмовив.

Встановлено, що з 28.12.2015 р. ОСОБА_2 сплатив лише 28000 грн., тобто фактично рішення суду не виконав.

Також, згідно відповіді управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» Головного управління Національної поліції у м. Києві України №1909/125/31/1/01-2017 від 10.03.2017 року ОСОБА_2 протягом 2016 року двічі перетинав державний кордон України, здійснюючи виїзд до Мінську та Талліну повертаючись до Києва.

Встановлено, що державним виконавцем, зі свого боку, вживаються, передбачені чинним законодавством заходи примусового виконання рішення, однак, у зв'язку зі свідомим невиконанням боржником своїх обов'язків, які він має змогу виконати, та зобов'язань, покладених на нього рішенням, останнє досі залишається невиконаним. Зазначене має негативні наслідки, як для стягувача, так і держави в цілому, оскільки реальне виконання рішення суду є одним з показників ефективності роботи державних органів та сприяє зміцненню авторитету держави.

Отже, боржник має невиконані зобов'язання на території України, та ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає можливість тимчасової відмови громадянину України у видачі паспорту та виїзді за кордон у разі якщо: діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Як зазначено у листі Верховного суду України від 01.02.2013 р. «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» у судовій практиці постає питання про визначення поняття «ухилення» боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, оскільки в Законі України «Про виконавче провадження» його значення не розкрито.

Статтею 76 зазначеного Закону передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону. Разом з тим чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення», практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

У сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: 1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з огляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у Законі України «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадження самостійно або через представників. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Таким чином, враховуючи те, що представник ОСОБА_2 за довіреністю, дійсною до 02.11.2018 р., оскаржував в інтересах ОСОБА_2 ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України останнього, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_2 є повідомленим про відкрите виконавче провадження про стягнення з нього заборгованості на підставі рішення суду.

Проте, незважаючи на обізнаність про відкрите виконавче провадження, ОСОБА_2 свідомо уникає отримання вимог державного виконавця щодо надання відомостей про його доходи та майно, а також про майно, яким боржник володіє спільно з іншими особами, але протягом 2016 року здійснював закордонні поїздки, зокрема до Талліну та Мінську, що в свою чергу підтверджує наявність у ОСОБА_2 доходів, про які він не бажає інформувати органи державної виконавчої служби.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 вбачається порушення саме частини 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись роз'ясненнями Верховного Суду України суд приходить до висновку, що у боржника була і є реальна можливості виконувати обов'язок покладений на нього судовим рішенням і погашати борг перед стягувачем, адже у боржника є грошові кошти.

На підставі наведеного суд вважає, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовими рішеннями так як з моменту відкриття виконавчого провадження не запропонував будь-яких способів погашення заборгованості, та за період з 28.12.2015 року сплатив лише незначну частину боргу в сумі 28000,00 грн.

Статтею 377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Таким чином, невжиття заходів пов'язаних з обмеженням у праві виїзду боржника за межі України призводить до неможливості майнового стягнення з боржника за рішенням суду, що завдає збитків стягувачу, адже сума, яка підлягає стягненню є значною.

Відповідно до роз'яснення, що містяться в листі Верховного суду України про узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст. 12 закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірний відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах: своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

За таких обставин можна зробити висновок, що для виконання вказаного рішення суду та задля відновлення прав стягувача, порушення яких триває, є допустимим тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що боржник тривалий час злісно ухиляється від виконання рішення суду і державний виконавець обґрунтовано звернувся з поданням про обмеження його у праві виїзду за межі України, оскільки інші заходи впливу державного виконавця, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виявилися безрезультатними.

Керуючись статтями 6-8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 8 ст. 19, п. 4 ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», Законом України «Про виконавче провадження», пунктами 22-25 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», розділом 4 Наказу Держкомкордону України № 365 від 10 липня 2000 року «Про затвердження інструкції про порядок тимчасового затримання або вилучення паспортних документів посадовими особами Прикордонних військ України», ст. 293, 377-1 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Тимчасово обмежити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, до моменту фактичного виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 05.08.2014 року у справі №758/911/13-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_6 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» заборгованості в розмірі 6 480 913,82 грн.

Копію ухвали для виконання направити до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя