Ухвала суду № 66674473, 23.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 р. Справа № 815/6513/16

Категорія: 5.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лукянчук О.В.

при секретарі - Татарин Б.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індел» до державного інспектора митного посту «Одеса-Порт» Одеської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеської митниці Державної фіскальної служби, про скасування рішення та стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індел» звернулось до суду задміністративним позовом до державного інспектора митного посту «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС ОСОБА_2, третя особа - Одеська митниця ДФС про скасування рішення державного інспектора митного посту «Одеса-порт» Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000152/2 від 19 жовтня 2016 року; стягнення збитків, спричинених діями відповідача та бездіяльністю, що призвели до істотного затягування розмитнення товару в загальній сумі 5 168, 06 грн., що складається з нарахування за зберігання контейнера 1х40'НС TCLU9813313 на території ДП «ГПК «Україна» в період з 11 жовтня 2012 року по 17 жовтня 2016 року - 1 931, 22 грн., комплекс послуг з проведення відбору проб і огляду на території ДП «ГПК «Україна» - 1 702, 19 грн. та понаднормовий простій автотранспорту ВН 0599СН та ВН0607ХМ в період з 19 жовтня по 20 жовтня 2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року адміністративний позов ТОВ «Індел» задоволено частково. Скасовано рішення державного інспектора митного посту «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000152/2 від 19 жовтня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Одеської митниці Державної фіскальної служби ставиться питання про скасування судового рішення в частині скасування рішення державного інспектора митного посту «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000152/2 від 19 жовтня 2016 року в зв'язку з тим, що воно постановлено в цій частині з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Одеської митниці Державної фіскальної служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Індел» здійснює оптову торгівлю хімічною сировиною, постачаючи її підприємствам фармацевтичної галузі, для цього позивач закупає оптові партії товарів (в тому числі у іноземних виробників) з наступним дрібненням партій товарів, комплектації згідно з замовленими українських підприємств та доставки їм замовленої сировини.

11 липня 2016 року між ТОВ «Індел» (покупець) та Компанією Blanver Farmoquimica LTDA (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №11.07/16, згідно умов якого, продавець продав, а покупець купив товар на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010) чи інших умовах поставки, зазначених в Специфікаціях до даного Контракту, які є його невід'ємною частиною. Товаром по даному Контракту є хімічна сировина в асортименті і кількості у відповідності до специфікацій та поставляється відповідно до Контракту Специфікаціям із зазначенням асортименту, умов поставки, кількості та ціни.

Відповідно до п.2 Контракту визначено, що загальна сума контракту складає 53 028, 75 Доларів США.

Пунктом 3 Контракту визначено, що покупець повинен здійснювати платежі за товар, який постачається по Контракту, на основі відповідного проформи-інвойсу або інвойсу, в залежності до умов оплати згідно специфікації. Умови оплати по даному Контракту визначаються в Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.5 Контракту поставка Товару здійснюється на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010) чи інших умовах поставки, зазначених в Специфікаціях до даного Контракту, згідно інвойсу.

Пунктом 6 Контракту визначено, що вартість тари і упаковки входить до вартості товару.

Відповідно до п.8 Контракту продавець додає до партії товару наступні документи: 1) Інвойс; 2) Пакувальний лист; 3) сертифікати якості (сертифікати аналізу); 4) Експорту декларацію; 5) Сертифікати походження; 6) Коносамент.

В специфікації №1 до Контракту від 11 липня 2016 року №11.07/16 визначено перелік товарів, які поставлялись згідно цього Контракту із зазначенням кількості та ціни, а саме: мікрокристалічна целюлоза та кроскармелоза натрію, всього товару на загальну суму 53 028, 75 доларів США.

Після надходження товару до Одеського морського торгового порту повіреним позивача, згідно договору доручення від 06 серпня 2015 року №06.08/15 ТОВ «Ламарин» для митного оформлення вантажу подано до митного органу декларацію №500060702/2016/014233 від 12 жовтня 2016 року, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: навантажувальний документ №160242SY від 07 жовтня 2016 року; коносамент MSCUZS806256 від 11 вересня 2016 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16-358 від 11 жовтня 2016 року; рахунок-фактура (інвойс) ЕХР.8891 від 26 серпня 2016 року; пакувальний лист №8891 від 31 серпня 2016 року; зовнішньоекономічний контракт №11.07/16 від 11 липня 2016 року; специфікація №1 до зовнішньоекономічного контракту №11.07/16 від 11 липня 2016 року; копії експортних митних декларацій країни відправлення №16/1354987-001 від 02 вересня 2016 року; договір доручення №06.08/15 від 06 серпня 2015 року з ТОВ «Ламарин», як митним брокером; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено») від 13 вересня 2016 року, сертифікат про походження товару №BR041AC0160055167301 від 06 вересня 2016 року, сертифікати аналізу від 31 серпня 2016 року №16500075, №16500238.

Митним органом в результаті спрацювання АСАУР форм митного контролю 105, 106 (можливе заниження митної вартості товару) та з огляду на наявні документи виявлено розбіжності у поданих до митного оформлення документах, а саме:

1) відповідно до пп.«в» п.2 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. Згідно з п.6.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11 липня 2016 року №11.07/16 вартість тари, пакування та маркування входять у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості, товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) для підтвердження витрат на транспортування відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24 травня 2012 року №599 до зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Проте, до митного оформлення жоден з вищезазначених документів наданий не був, а наданий лист ТОВ «Мастер Карго» від 11 жовтня 2016 року №16-358; при цьому у наданих транспортних документах зазначене підприємство не значиться. Договір транспортного експедирування від 30 вересня 2013 року №13-286 до митного оформлення не надавався.

На підставі положень ч.3 ст. 53 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару;

- висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготованих спеціалізованими експертними організаціями.

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості та запропоновано надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.

На зазначену вимогу митниці про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача подано рахунок на оплату транспортного експедирування від 11 жовтня 2016 року №СФ-16066.

Як встановлено судом з наданих Одеською митницею ДФС документів, 19 жовтня 2016 року ТОВ «Лімарин» на адресу відповідача направлено:

- лист №1706/1 про надання відповіді на запит від 17 жовтня 2016 року по МД №500060702/2016/014233, стосовно надання додаткових документів, постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/3784/16 від 06 жовтня 2016 року;

- лист №1910/1 про надання відповіді на запит від 17 жовтня 2016 року по МД №500060702/2016/014233, стосовно надання додаткових документів, постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/3784/16 від 06 жовтня 2016 року; Договору ТЕО №13-286 від 30 вересня 2013 року; Додаткової угоди №1 до договору ТЕО від 24 квітня 2016 року; ранунку на оплату №СФ-160166 від 11 жовтня 2016 року та про те, що додаткові документи крім наданих, надаватись не будуть.

За результатами перевірки митної декларації відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 50060702/2016/000152/2 від 19 липня 2016 року в якому, зокрема зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування товару було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких є більшим: по товару №1 МД від 23 березня 2016 року №500060702/2016/03461 становить за кг сух 90% 3,555 дол.США за кг нетто; по товару №2 МД від 23 березня 2016 року №500060702/2016/003461 становить за кг 9,12 дол.США за кг нетто.

На підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №500060702/2016/000342 із наступних причин: фіскальним органом прийнято рішення про коригування митної вартості 500060702/2016/000152/2 від 19 липня 2016 року.

В подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до Одеської митниці для митного оформлення товару документи, які відповідають вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах). Також, відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості. При цьому, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків, спричинених його діями та бездіяльністю, що призвели до істотного затягування розмитнення товару в загальній сумі 5 168, 06 грн., оскільки відповідачем не було вчинено дій щодо умисного затягування процесу по розмитнення товару згідно МД №500060702/2016/014233.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2016 року між ТОВ «Індел» (покупець) та Компанією Blanver Farmoquimica LTDA (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №11.07/16, згідно умов якого, продавець продав, а покупець купив товар на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010) чи інших умовах поставки, зазначених в Специфікаціях до даного Контракту, які є його невід'ємною частиною.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було подано такі документи: навантажувальний документ №160242SY від 07 жовтня 2016 року; коносамент MSCUZS806256 від 11 вересня 2016 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16-358 від 11 жовтня 2016 року; рахунок-фактура (інвойс) ЕХР.8891 від 26 серпня 2016 року; пакувальний лист №8891 від 31 серпня 2016 року; зовнішньоекономічний контракт №11.07/16 від 11 липня 2016 року; специфікація №1 до зовнішньоекономічного контракту №11.07/16 від 11 липня 2016 року; копії експортних митних декларацій країни відправлення №16/1354987-001 від 02 вересня 2016 року; договір доручення №06.08/15 від 06 серпня 2015 року з ТОВ «Ламарин», як митним брокером; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено») від 13 вересня 2016 року, сертифікат про походження товару №BR041AC0160055167301 від 06 вересня 2016 року, сертифікати аналізу від 31 серпня 2016 року №16500075, №16500238.

Згідно з п.1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З наведеного вбачаються обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме наявність розбіжностей між окремими документами; наявність ознак підробки певних документів; відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Отже, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч діючому законодавству, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив конкретно, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

При цьому, як було встановлено судом першої інстанції, на вимогу митниці про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача було подано рахунок на оплату транспортного експедирування від 11 жовтня 2016 року №СФ-16066.

Отже, сам факт неподання декларантом витребуваних додаткових документів в повному обсязі без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Щодо посиланя апелянта на відсутність у поданих до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі, інвойсі та рахунку-проформі відомостей про вартість тари та пакування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №11.07/16 від 11 липня 2016 року покупець купив товар на умовах FOB Сантос зідно Incoterms 2010.

Умови FOB («FREE ON BOARD») правил INCOTERRMS, 2010 - означають, що продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем в поіменованому порту відгрузки або забезпечує надання поставленого таким чином товару. Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати. За умовами терміна FOB на продавця покладається виконання митних формальностей для вивозу, якщо такі застосовуються. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водяним транспортом.

В пункті А9 Обов'язки продавця розділу FOB FREE ON BOARD ФРАНКО БОРТ (назва порту відвантаження) правил INCOTERRMS, 2010 зазначено, що продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з перевіркою товару (наприклад, перевіркою якості, розмірів, ваги, кількості), необхідної для поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за свій рахунок забезпечити пакування товару, пов'язані з упаковкою, необхідної для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти обумовлений контрактом товар без упаковки). Останнє здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, способи перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна бути маркована належним чином.

Таким чином, саме продавець товару здійснює пакування товару та несе пов'язані з цим витрати, а вартість пакувальних робіт та ціни упаковки або за домовленістю з покупцем включаються в ціну товару, а отже твердження щодо апелянта щодо неможливості перевірки числового значення заявленої митної вартості за відсутності таких відомостей є безпідставними.

Окрім цього, пунктом 6 контракту №11.07/16 визначено, що вартість тари і упаковки входить до вартості товару.

Щодо посилання апелянта на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, колегія суддів вважає, що самі по собі відомості вказаної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Більш того, судом першої інстанції було вірно враховано те, що митна декларація №50060702/2016/003461, на яку митний орган посилається як на доказ ідентичності товарів, була оформлена 23 березня 2016 року, тобто більш як за 6 місяців до дати подачі митної декларації №50060702/2016/014233.

Колегія суддів також вважає необгрунтованими доводи апелянта щодо непідтвердження витрат на транспортування, оскільки перевезення придбаного товару здійснював ТОВ «Мастер карго», що підтверджується довідкою №16-358 від 11 жовтня 2016 року в якій зазначено номер контейнера (№TCLU9813313) відповідно коносаменту №MSCUZS806256 та маршрут FOP Santos - порт Одеса (а.с.15).

Разом з цим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводи митного органу щодо ненадання декларантом договору транспортного експедирування від 30 вересня 2013 року №13-286 є безпідставними, оскільки вказаний договір був наданий, що підтверджується листом №1910/1 від 19 жовтня 2016 року (а.с.64).

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмінність у специфікації №1 від 11 липня 2016 року номеру зовнішньоекономічного договору, а саме замість номеру контракту №11.07/16 специфікація складено до контракту №11.07/15 є опискою при складанні контракту та не може слугувати підставою для визнання оскаржуваного рішення правомірним.

Отже, враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, митним органом, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв'язку з чим рішення державного інспектора митного посту «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС Лебеди В.О. про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000152/2 від 19 жовтня 2016 року підлягає скасуванню, що в свою чергу було вірно встановлено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 травня 2017 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лукянчук