Ухвала суду № 66674323, 23.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/2552/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р.М., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Тернопільського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про поновлення строку на апеляційне оскарження по справі № 607/8382/16-а за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.08.2016 р. задоволено адміністративний позов.

Не погодившись із даною постановою, апелянт подав апеляційну скаргу.

27.02.2017 р. ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 09.03.2017 р. призначено до апеляційного розгляду на 04.04.2017 р.

Однак в судовому засіданні встановлено, що апелянтом пропущено строк звернення на апеляційне оскарження та ухвалою від 04.04.2017 р. залишено апеляційну скаргу без руху для подання заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження.

28.04.2017 р. Тернопільське обєднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обгрунтування клопотання відповідач покликається на те, що з 01.01.2017 р., відповідно до змін, внесених Верховною Радою України до Закону України «Про судовий збір», Пенсійний фонд України та його територіальні органи звільнені від сплати судового збору. Відтак, відповідач переконаний, що викладена ним обставина є поважною причиною для поновлення строку для подання апеляційної скарги.

Оскільки в справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в порядку передбаченому статтею 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави клопотання, вважає, що в клопотанні слід відмовити, а апеляційне провадження в справі закрити як помилково відкрите з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.08.2016 р. судом першої інстанції в порядку скороченого провадження постановлено оскаржувану постанову, а апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 20.09.2016 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 р. вказану апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, а ухвалою від 07.11.2016 року апеляційну скаргу повернуто.

Апелянтом повторно подано апеляційну скаргу 13.02.2017 р.

Згідно ч.3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак, після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно. При цьому, у випадку повторного подання апеляційної скарги, до неї застосовуються ті ж вимоги, що у випадку первинного оскарження, у тому числі й дотримання строків на подання апеляційної скарги.

Поряд з цим, суд переконаний в тому, що скаржник, у випадку повернення первісної апеляційної скарги, повинен вживати невідкладних заходів щодо усунення недоліків, які стали причиною повернення останньої. Суд вважає за необхідне вказати на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, суд наголошує на тому, що своєчасність фінансування органів державної влади та їх видатків є безпосереднім обов'язком держави. При цьому, суд не визнає відсутність коштів для сплати судового збору як поважну причину для поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у рішенні Європейського суду з справ людини у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначає, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

У даній справі відповідач просить не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами, а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Європейський суд з прав людини у згаданому абзацом вище рішенні також зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Вивчаючи матеріали справи, суд також встановив, що відповідачу було надано достатньо часу для усунення недоліків апеляційної скарги під час первинного оскарження судового рішення, однак такий жодних заходів не вживав, відтак на усунення недоліків не спромігся.

Суд також наголошує на значному розриві в часі між первинним та повторним поданням апеляційної скарги.

Покликання відповідача на зміни, внесені Верховною Радою України, до Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення Пенсійного фонду України та його територіальних органів від сплати судового збору як на підставу для поновлення строку оскарження судового рішення, суд розцінює як абсолютно необґрунтовані та як недобросовісне використання права на оскарження судового рішення за рахунок встановлених Законом України «Про судовий збір» пільг щодо звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційне провадження в справі підлягає закриттю як помилково відкрите, оскільки апеляційна скарга подана з пропущенням строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ч.1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160, 189 195, 197, 199 п.4, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання Тернопільського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Тернопільського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 серпня 2016 року по справі № 607/8382/16-а закрити як помилково відкрите.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С.М. Кузьмич

Судді Р.М. Гулид

ОСОБА_3