Ухвала суду № 66673975, 23.05.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голошивець І. О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року справа №805/2611/16-а

зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р. Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Гайдара А.В.

розглянувши в порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального

захисту інвалідів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 26 грудня 2016 року

по адміністративній справі № 805/2611/16-а

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів, -

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» (далі - відповідач) з вимогами про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 258 993,84 грн. та пені у сумі 17 507,98 грн. (т. 1, а.с.4-5).

Постановою суду першої інстанції від 26 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено з огляду на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог та доведення відповідачем факту вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (т. 2, а.с.236-241).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить:

- скасувати постанову суду першої інстанції;

- призначити перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» Головним управлінням Держпраці у Донецькій області з метою з'ясування наступних питань: яка середньооблікова кількість штатних працівників особового складу відповідача відповідно до рядка 01 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік по формі № 10-ПІ, яка середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність відповідно до рядка 02 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік по формі № 10-ПІ;

- стягнути адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 258 993,84 грн. та пені у сумі 17 507,98 грн.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, не надано належної оцінки обставинам, які мають істотне значення для вирішення справи (т. 3, а.с.19-22).

Позивач вказує на ту обставину, що відповідачем 22.02.2916 року та 19.09.2016 року подано до відділення два річних звіти за формою № 10-ПІ, дані яких відрізняються між собою у рядках 01,02,03 та приходить до висновку про надання відповідачем недостовірних (помилкових) даних у одному зі звітів.

Також позивач просить суд призначити перевірку підприємства відповідача Головним управлінням Держпраці у Донецькій області, посилаючись на положення п.1 ст.255 КУпАП, наголошує на тому, що відділення Фонду фактично не може проводити перевірки самостійно, оскільки не має повноважень щодо фіксування виявлених порушень та належного оформлення результатів такої перевірки.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами п.1 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван - Сарай» зареєстровано в якості юридичної особи 08 грудня 2014 року за № 1 270 102 0000 005022, включено до ЄДРПОУ за № 39535218, юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 1-А (т.2,а.с.6). Набір працівників на підприємство фактично розпочато у березні 2015 року, про що також свідчать надані до суду звіти з праці Державного статистичного спостереження (т.2 а.с.163-171).

ТОВ «Караван-Сарай» до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 22 лютого 2016 року подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007 р. № 42, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції № 8/553 від 29 лютого 2016 року, та не заперечується сторонами. Згідно відомостей наданого звіту встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила 450 осіб (код рядка 01); з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 4 особи (код рядка 02). Також зазначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 18 осіб (т.1, а.с.6).

Таким чином, у відповідача повинно бути працевлаштовано 18 інвалідів, однак фактично працює 4 інвалідів.

У вересні 2016 року відповідачем, після проведення внутрішньої перевірки на підприємстві ТОВ «Караван-Сарай» було виявлено невірний розрахунок даних рядка 01, а саме, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) зазначена 450 осіб, а правильні дані 284 особи (т. 2, а.с.3). В зв'язку з чим, відповідачем був наданий другий звіт (уточнюючий), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) зазначено 284 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 5, кількість інвалідів штатних працівників, яким відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 11 осіб (т. 2, а.с.4).

Також, з новим звітом на адресу позивача був направлений табель обліку використання робочого часу за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року (т.2, а.с.13-91).

Відповідно до звітів з праці за формою № 1-ПВ, які подавались відповідачем з січня по грудень 2015 року до органу державної статистики за місцем здійснення діяльності, визначено, що на кінець року середньооблікова кількість працівників, осіб складала 284 особи. (т.2 а.с.163-171).

Спірним питанням у даній справі є правомірність застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Приписами статті 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до пункту 2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Адміністративно-господарськи санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем протягом 2015 року до Краматорського міського центру зайнятості подавалась звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з характеристиками вакансії(й) та вимоги до претендента(ів) (для укомплектування вакансій Державною службою зайнятості) (т. 1, а.с.200-223).

Відповідачем також направлялись листи до Краматорського міського центру зайнятості у кожному місяці з травня по грудень 2015 року, в яких ТОВ «Караван-Сарай» просило центр зайнятості сприяти у працевлаштуванні інвалідів на вакантні робочі місця відповідно до вакансій, зазначених у Інформації про попит на робочу силу (вакансії) (т.1, а.с.50-73).

Крім того, відповідачем також направлялись листи до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з проханням сприяти у працевлаштуванні інвалідів на вакантні робочі місця на підприємстві (т.1, а.с.22-46).

Завдяки проведеної роботи, у ТОВ «Караван - Сарай» протягом 2015 року були працевлаштовані особи з обмеженими фізичними можливостями (т. 2, а.с. 92-154), а саме:

- на посаді «вантажника» (до 05 травня 2015 року), «комірника» (з 06 травня 2015 року) працював ОСОБА_4 (т.2, а.с.92-107);

- на посаді «комірника» - ОСОБА_5(т.2, а.с.108-116);

- на посаді «агент торгівельний» - ОСОБА_6 (т.2, а.с.117-123);

- на посаді «агент торгівельний» - ОСОБА_7 (т.2, а.с.124-127);

- на посаді «експедитор» - ОСОБА_8 (т.2, а.с.128-136);

- на посаді «інспектор по інвентаризації» - ОСОБА_9 (т.2,а.с.137-144);

- на посаді «агент торгівельний» - ОСОБА_10 (т.2, а.с.145-154).

Зазначені особи перебували в трудових правовідносинах з відповідачем протягом 2015 року. Інформація про відмову у працевлаштуванні інвалідам ТОВ «Караван-Сарай», що направлялись або приходили до підприємства, у суду відсутня.

У зв'язку з тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення санкції є адміністративно -господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 350,95 грн. колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, відсутність факту сплати санкції обумовлює відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення.

Вимоги заявника апеляційної скарги щодо призначення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» Головним управлінням Держпраці у Донецькій області не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Кабінетом Міністрів України 31.01.2007 року прийнята Постанова № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою, серед інших, затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, який визначає механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Цим порядком визначений предмет, порядок, строки проведення перевірки тощо.

Таким чином, у Фонду достатньо повноважень здійснити перевірку підприємства щодо дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні повноваження щодо задоволення клопотань сторін щодо спонукання здійснити певні дії особу - суб'єкта владних повноважень, який взагалі не є стороною по справі. Надання судом дозволу суб'єкту владних повноважень на проведення перевірки підприємства можливе у разі дотримання вимог п.5 ч.4 ст.50 КАС України, при зверненні до суду певного органу та лише у випадку, якщо таке право суду прямо встановлено законом.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення та постанови суду першої інстанції без змін відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 11, 24, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року по справі № 805/2611/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року по справі № 805/2611/16-а залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 23 травня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя : Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

А.В. Гайдар