Постанова № 66672773, 23.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 р. Справа №820/1720/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ділбарян А.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Макової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 11.05.2016 року № 123/Л-1303.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно та безпідставно прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким зобов'язано позивача сплатити транспортний податок з фізичних осіб, оскільки вартість його транспортного засобу, відносно якого нараховано транспортний податок станом на 01.09.2016р. становило 882118 грн. 81 коп., тоді як об'єктом оподаткування є автомобілі вартість яких перевищує 1033500грн. 00 коп. Позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, а тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на вказані обставини, підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала у повному обсязі, просила відмовити в його задоволені з підстав, викладених у письмових запереченнях. Відтак, посилаючись на положення статті 267 ПК України, вказала про правомірність оскаржуваного рішення та наявність підстав для нарахування та сплати транспортного податку.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи позивача добутими доказами, з'ясувавши обставини спірних правовідносин, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач з 28.03.2014 року є власником транспортного засобу марки BMW X5, 2014 року випуску, об'єм двигуна 3,0, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 11).

Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківський області було винесено податкове повідомлення - рішення №123/Л-1303 від 11.05.2016р., яким відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та пп.267.6.2. п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000,00 грн. (а.с.9), яким зобов'язано позивача сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у зазначеному розмірі протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Перевіряючи відповідність спірного рішення суб'єкта владних повноважень вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу справляння транспортного податку унормовані, насамперед, приписами ст.265 і ст.267 Податкового кодексу України.

Так, податковий обов'язок за публічним платежем - транспортний податок був вперше запроваджений Законом України № 71-VIII від 28.12.2014р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", котрий набрав чинності з 01.01.2015р. та у новій редакції виклав положення ст.267 Податкового кодексу України.

Законом України від 24.12.2015р. №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) були внесені зміни, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 року.

Суд зазначає, що станом на дату прийняття спірного рішення суб'єкта владних повноважень, а також станом на дату вирішення судом даного спору ані приписи Закону України № 71-VIII від 28.12.2014р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", ані приписи Закону України від 24.12.2015р. №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", ані приписи ст.267 Податкового кодексу України неконституційними не визнані, не скасовані, з будь-яких інших причин дії не втратили, а відтак, є чинними.

За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для залишення приписів перелічених актів законодавства поза увагою при розв'язанні спору.

При цьому, суд враховує, що національне законодавство України не містить підстав для невиконання приписів нормативно-правового акту з юридичним статусом закону, окрім випадків, визнання його неконституційним у порядку Закону України "Про Конституційний Суд України".

Розглядаючи справу суд бере до уваги, що у розумінні ст.265 Податкового кодексу України транспортний податок є складовою частиною податку на майно.

Згідно з абз.1 п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З приписів наведеної норми чітко слідує, що законодавцем запроваджено дві умови, за одночасної наявності яких у особи, як потенційного платника податку на майно (транспортного податку), і виникає податковий обов'язок стосовно конкретного належного йому на праві приватної власності легкового автомобіля, а саме: 1) вік автомобіля - існування (не закінчення, тривання, продовження) періоду часу в п'ять років від року випуску автомобіля, 2) перевищення показником середньоринкової вартості автомобіля межі у 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного податкового року.

При цьому, п.14.1.220 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

У відповідності до ст. 267.2.1 Податкового кодексу України законодавець ставить обов'язок сплати відповідного податку також до визначеної вартості автомобіля.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі на 01 січня 2016р. встановлювалась у розмірі 1378 грн.

У відповідності до приписів п.13-14 Постанови КМУ №66 від 18.02.2016р. «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13). Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг .

У відповідності до п.13 Постанови КМУ №403 від 10.04.2013р. «Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Суд звертає увагу, що з аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що об'єктом оподаткування є автомобілі вартість яких перевищує 1033500грн. 00 коп.

У відповідності до інформації, отриманої на офіційному сайті Мінекономрозвитку вартість транспортного засобу позивача станом на 01.09.2016р. становила 882118 грн. 81 коп., що підтверджується довідкою №192 від 11.11.2016р., виданої ТОВ «Баварія Моторс» пробіг мого автомобіля станом на 04.08.2016р. складав 112331 км., а станом на 05.09.2016р. - 116180 км, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 12).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт відсутності об'єкту оподаткування в розумінні ст. 267 Податкового кодексу України.

Отже, відсутність у позивача об'єкта оподаткування, виключає можливість визначення йому податкового зобов'язання, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 123/Л-1303 від 11.05.2016 року, яким позивачу визначено у 2015 році податкове зобов'язання із транспортного податку, не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, зокрема, оскільки позивачем в судовому засіданні доведено, що відсутній об'єкт оподаткування.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.2, 8-14, 71,72, 94, 159, 160- 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

.

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 123/Л-1303 від 11.05.2016 року.

Стягнути із Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39893720, 61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 41) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) у розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2017 року.

Суддя Шляхова О.М.