Рішення № 6666097, 06.11.2009, Печерський районний суд міста Києва

справа  №2-5476/09

                                                                      2009  рік                                                            

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(заочне)

    6 листопада 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                  Бусик О.Л.

за участю секретаря -                Борисенко А.В.                          

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Український промисловий банк»  про стягнення коштів за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ТОВ «Укрпромбанк», відповідно до договору банківського вкладу                        № 1012/0308511003154001 від 19 лютого 2009 року, отримало від неї кошти у сумі    11 700 доларів США, строком на 183 дні – з 19 лютого 2009 року до 20 серпня                2009 року на умовах та в порядку визначених цим договором, процентна ставка за вкладом складає 11, 5 % річних.

Оскільки на вимогу позивачки їй не було повернуто кошти за договором банківського вкладу та не сплачено відсотки за користування коштами, ОСОБА_1 вважає, що такими діями відповідача порушуються її права та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути кошти за договором банківського вкладу                                                  № 1012/0308511003154001 від 19 лютого 2009 року в сумі 11 700 доларів США, а також сплатити відсотки відповідно до умов договору в розмірі 667, 59 доларів США.

В ході судового розгляду представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій також просила відшкодувати на користь позивачки 5 000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги змінила та відмовилась від позову в частині стягнення з відповідача суми відсотків. В решті вимог позов підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України, оскільки представник позивачки не заперечує проти такого порядку розгляду справи.  

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивачки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачкою та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 1012/0308511003154001 від 19 лютого 2009 року (вклад «Інвестиційний», сума вкладу в розмірі 11 700 доларів США). Строк дії договору закінчився 20 серпня 2009 року. Відповідно до умов договору процентна ставка за вкладом складає 11,5 % річних.

Відповідно до вимог статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно відмовив позивачці в поверненні депозитного вкладу, чим порушив взяті на себе зобов’язання, згідно ст. 1060 ЦК України.

Оскільки, вимоги ст. 1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачкою та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання по цим договорам, фактично позбавивши позиваку її права, передбаченого Законом, повернення вкладу на першу вимогу, на що вона розраховувала при укладенні цих договорів.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, з огляду на викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_1 про повернення суми вкладу за договором банківського вкладу             № 1012/0308511003154001 від 19 лютого 2009 року в сумі  11 700 доларів США є обґрунтованим та підлягає задоволенню в межах заявлених позивачкою вимог.

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивачки про відшкодування завданої їй з боку відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

   Позивачка не навела належного обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не зазначила докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказала з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Якщо факт заподіяння позивачці моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та діями відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. А судовий збір у розмірі 937 грн. 73 коп. відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягнення з відповідача на користь держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060 ЦК України, ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223, 224 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Український промисловий банк»  про стягнення коштів за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди  –  задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором  банківського вкладу № 1012/0308511003154001 від 19 лютого 2009 року в сумі 11 700 доларів США.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" ЄДРПОУ 19357325 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» ЄДРПОУ 19357325 на  користь держави судовий збір у розмірі 937 грн. 73 коп.  

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.        

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

           Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.                

Суддя: