Вирок № 66659228, 19.05.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№1-кп/263/360/2016

№263/10152/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2017 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., за участю прокурора Грибенюк О.О., захисника адвоката Куцобіна Г.А., обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у місті Маріуполя Донецької області, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, студента ТОВ «Бердянський університет менеджменту і бізнесу», не працюючого, раніше судимого:

1) вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 01 грудня 2004 року за ст.186 ч.2 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст.75, ст.76, ст.104 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік,

2) вироком Калінінського районного суду міста Донецька від 04 лютого 2005 року за ст.185 ч.3, ст.71 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі,

3) вироком Ворошиловського районного суду міста Донецька від 07 квітня 2005 року за ст.125 ч.1, ст.186 ч.2, ст.70 КК України до 4 (чотирьох) років 7 (семи) місяців позбавлення волі,

4) вироком Першотравневого районного суду Донецької області від 02 листопада 2007 року за ст.185 ч.3, ст.71 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі,

5) вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 22 грудня 2011 року за ст.185 ч.2 КК України до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі, звільнився 11 вересня 2012 року по відбуттю покарання

6) вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 03 березня 2016 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі,

який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений 08 липня 2015 року приблизно о 01:00 годині діючи умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаного з проникненням у приміщення, прибув до гаражу, який розташований у дворі будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3, де за допомогою обломку труби, яку знайшов неподалік від гаражу, відігнув одну із сторін воріт, внаслідок чого замок воріт відчинився, таким чином ОСОБА_2 незаконно проник до приміщення вказаного гаражу, після чого незаконно заволодів транспортним засобом, а саме: мопедом «YАMAXA MINT» з об'ємом двигуна 49см.куб., синього кольору, вартістю 2400 гривень, який належить ОСОБА_3, а саме без запуску двигуна відкотив мопед до стадіону школи №52, що розташована за адресою: місто Маріуполь, вулиці 50 років СРСР, 57, та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд. Спричинена потерпілому ОСОБА_3 матеріальна шкода, була усунута шляхом повернення транспортного засобу та документів на нього власнику.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом з проникненням у приміщення, вчинене повторно.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та зазначив, що він дійсно всередині липня 2015 року проходячи біля гаражів, розташованих у дворі будинку АДРЕСА_2, вскрив один з них шляхом «віджиму», викотив мопед «YАMAXA», завів його та поїхав на дачу до с. Ст. Крим. Через декілька днів після цього повернув мопед: при цьому знайшов телефон хазяїна мопеда, дізнався, де він живе, подзвонив близько 22-23 години, не вказуючи свого ім'я. Повідомив, що мопед знаходиться біля гаражу. Мопед підігнав під гараж, дочекався поки хазяїн прийде до мопеду, не представлявся, спитав, чи знайшов хазяїн мопед. При цьому ОСОБА_2 було соромно, оскільки потерпілого знав. По спливу ще декілька днів десь у 20-х числах добровільно на марштурці приїхав до райвідділу, повідомив про крадіжку пістолету, при цьому звертався до чергового, який викликав оперативного співробітника. Розповів, що вчинив крадіжку пістолета та просив оформити добровільну видачу пістолета. Після чого повідомив, що є ще один «грішок», проте вже повернув мопед, але документи залишилися у нього. Працівники міліції почали розпитувати про мопед, після чого разом із працівниками міліції проїхали на його дачу, де ОСОБА_2 видав документи на мопед, все це оформили та роз'їхались. Будь-яких документів щодо видачі мопеду та заяви про його крадіжку ОСОБА_2 не писав. Вважає, що його слід звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.289 КК України, оскільки він вперше вчинив дії, передбачені ст.289 КК України та добровільно повернув транспортний засіб власнику, матеріальні збитки по справі відсутні.

Суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину окрім його визнавальних показів повністю підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами:

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що в ніч з 07 по 08 липня 2015 року в нього було викрадено з гаражу мопед. Так вранці 08 липня 2015 року його дружина побачила відкритим їх гараж й те, що в ньому не було мопеду. Жінка одразу подзвонила в міліцію, працівники якої скоро приїхали та все зафіксували. Через дня 4 на його телефон подзвонив незнайомий чоловік, який сказав, що мопед стоїть під гаражем. Він вийшов на вулицю, побачив високого хлопця, як дізнався пізніше - ОСОБА_2, який спросив - чи все нормально. Потерпілий відповів, що нормально. Ще через дня 2-3 ОСОБА_3 подзвонив до міліції та повідомив, що йому повернули мопед, але жіночий голос сказав, що йому разом із мопедом слід приїхати до райвідділу, щоб показати мопед. Після чого потерпілий привіз мопед до райвідділу, вийшла якась жінка, сфотографувала мопед. Про те, що в нього викрадено мопед та те, що він звернувся до міліції, знали усі сусіди. Документи на мопед повернули десь через місяць. Жодних претензій до ОСОБА_2 він не має.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_4 повідомив, що він працює в міліції. Влітку 2015 року отримав повідомлення, що скоєно викрадення мопеду та крадіжку пістолета, виїхав разом із іншими працівниками міліції - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою мешкання ОСОБА_2. Проте квартиру ОСОБА_2 не відчинили, аналогічне відбувалося декілька разів, у зв'язку з чим в дверях залишали повістки. Потім ОСОБА_2 підкинув мопед. Після чого знов приїхали до ОСОБА_2, який був вдома. Розпочали розмовляти. Спочатку ОСОБА_2 не нічого не визнавав, але потім, коли йому показали докази, зізнався, зазначивши, що документи від мопеда в нього на дачі, куди потім усі разом поїхали та вилучили документи. Будь-яких «явок з провиною» ОСОБА_2 не заявляв.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_6 повідомив, що він працює в міліції. Влітку 2015 року отримав разом із товаришем доручення про проведення процесуальних дій, виїхали за адресою мешкання ОСОБА_2 як до особи, причетної до викрадення мопеду. Квартиру ОСОБА_2 декілька разів не відчиняли, тож в дверях залишали повістки. Потім знов приїхали до ОСОБА_2, який був вдома, поспілкувалися, потім доставили його до райвідділу. Під час спілкування спочатку ОСОБА_2 заперечував свою причетність до викрадення, але потім зізнався та зазначив, де знаходяться залишки речових доказів . Будь-яких заяв про скоєний ним злочин ОСОБА_2 не заявляв.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_5 повідомив, що він працював у міліції, разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 отримали доручення щодо встановлення осіб, причетних до викрадення мопеду. Встановили адресу, приїжджали за адресою ОСОБА_2 декілька разів, двері ніхто не відчиняв, залишали в дверях повістки. Потім стало відомо, що хтось підкинув мопед. Після цього в черговий раз приїхали до ОСОБА_2, двері відчинив ОСОБА_2, спілкувалися, запропонували проїхати до райвідділу, зареєстрували ОСОБА_2 в журналі доставлених. Під час опитування ОСОБА_2 зізнався що він викрав мопед та пістолет. Добровільних заяв щодо викрадення мопеду в будь-який спосіб ОСОБА_2 не робив.

Також наявність провини у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

-витягом з кримінального провадженні № 12015050770002564 від 08.07.2015 (т.2, а.с. 26)

-заявою ОСОБА_3, за якою просить притягнути до відповідальності особу, яка вночі з 07.07.2015 року по 08.07.2015 року із гаражу таємно викрала його мопед «Ямаха Минт», вартістю 2400 грн. (т. 2 а. с. 30);

-протоколом огляду місця події від 08.07.2015 року із фото таблицею до нього (т. 2 а. с. 31-37);

-протоколом огляду місця події від 23.07.2015 року із фото таблицею до нього (т. 2 а. с. 54-58);

-протоколом огляду місця події від 23.07.2015 року із фото таблицею до нього (т. 2 а. с. 62-66);

-протоколом слідчого експерименту від 06.08.2015 року за участі ОСОБА_2 із фото таблицею до нього, де він розповів та показав обставини вчиненого ним злочину (т. 2 а. с. 89-95);

У процесі розгляду справи суд при всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу та в їх сукупності з точки зору достатності і взаємозв'язку, дійшов до переконання про наявність в діяннях обвинуваченого ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом з проникненням у приміщення, вчинене повторно.

Суд критично ставиться до тверджень сторони захисту щодо необхідності застосування до ОСОБА_2 ч. 4 ст. 289 КК України, виходячи із наступного. Так відповідно до вказаної норми звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки. При цьому ці умови мають мати місце одночасно у сукупності. Проте будь-яких доказів добровільної заяви ОСОБА_2 про вчинений ним злочин правоохоронним органам в матеріалах справи не міститься та сторонами провадження не надано. Крім того відповідно до пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 будь-яких добровільних заяв, «явок з провиною» від ОСОБА_2 щодо викраденого мопеду не було. Окрім цього відповідно до протоколу слідчого експерименту від 06.08.2015 року ОСОБА_2 сам пояснював, що «близько через тиждень, дізнавшись що за фактом викрадення написано заяву до міліції, пригнав мопед до вказаного гаражу та подзвонив потерпілому, щоб він його забрав». Вказані обставини вже були досліджені судом першої та апеляційної інстанції, при цьому відповідно до ухвали Апеляційного суду Донецької області від 26.04.2016 року в матеріалах провадження відсутній будь-який документ, який би підтверджував наявність добровільної заяви обвинуваченого правоохоронним органам про вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України. Тож в даному провадженні відсутня сукупність умов звільнення від кримінальної відповідальності, передбачена ч. 4 ст. 289 КК України. За ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст. 289 ч. 2 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких, сукупність всіх обставин його вчинення, правову позицію прокурора про призначення покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальному розмірі, особу винного, який раніше неодноразово судимий, в тому числі за корисні злочини, проте на шлях перевиховання не став та відповідних висновків не зробив, за місцем мешкання характеризується посередньо, перед затриманням не працював, корисною працею не займався, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно до вимог ст.66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає щире каяття, сприяння слідству та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Тому суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 неможливе без ізоляції від суспільства й слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_2, та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, а процесуальних витрат - ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2,обраний під час досудового провадження у виді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним за ч.2 ст.289 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

Строк покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 10 серпня 2015 року.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Зарахувати у строк відбування покарання термін знаходження ОСОБА_2 під вартою з 10 серпня 2015 року по день набрання вироком законної сили, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати у кримінальному провадженні, пов'язані із залученням експертів в сумі 306,94 грн.

Речові докази: пенсійне посвідчення, посвідчення на право управління мопедом, талон на мопед «Ямаха Мінт», мопед «Ямаха Мінт», визнані постановами від 23.07.2015 року, залишити потерпілому ОСОБА_3

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз'яснити обвинуваченому право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Роз'яснити обвинуваченому та захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Н.В. Хараджа