Постанова № 66657632, 18.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2017 р. Справа№ 925/31/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Власова Ю.Л.

за участю представників:

позивача: Кириченко М.О., довіреність б/н від 08.11.2016,

відповідача: Лещенко Н.А., довіреність б/н від 05.05.2017,

Горшанова В.І., довіреність б/н від 03.01.2017,

Панченко В.В., довіреність б/н від 05.05.2017.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 03.03.2017

у справі № 925/31/17 ( суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод"

до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради

про стягнення 89781 грн 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.03.2017 у справі №925/31/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" - 46000 грн авансу, 40140 грн 87 коп. інфляційних нарахувань, 3640 грн 93 коп. 3% річних, та 1378 грн витрат на сплату судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2017 у справі №925/31/17, прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2017 справу №925/31/17 за апеляційною скаргою Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради було прийнято до провадження у визначеному складі суддів і призначено до розгляду на 18.05.2017.

В судове засідання, як6е відбулось 18.05.2017 з'явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.02.2016 у справі 925/1934/15 за позовом Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" про стягнення 803373,58 грн позов задоволено повністю і стягнуто з публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" на користь департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради 681630 грн 10 коп. пені, 121 743 грн 48 коп. штрафу, 12 050 грн 60 коп. витрат на сплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2016 у справі 925/1934/15 залишено без змін.

У вказаному рішенні суду було встановлено, що 30 квітня 2014 року Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, як генеральний замовник, Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, як замовник, та публічне акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод", як підрядник, за результатом проведення процедури закупівлі в одного учасника уклали між собою рамкову угоду № 178 - 468 (далі - Угода), за умовами якої підрядник зобов'язався виконати додаткові роботи з "Будівництва зливної каналізації по вул. Козацькій" в м. Черкаси до робіт, визначених договором підряду від 15.09.2011 №468 (далі - об'єкт), за переліком, обсягами робіт та використовуючи матеріали, наведеними в додатках №№1-4 Угоди, які є невід'ємними її частинами, а також згідно з проектно-кошторисної документацією на виконання цих робіт.

Відповідно до п. 3.1 Угоди її ціна становить 6167289,00 грн з урахуванням ПДВ.

Пунктами 3.2 та 3.3 Угоди визначено, що її ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Платіжні зобов'язання замовника перед підрядником за Угодою виникають за наявності у замовника відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань).

Пунктом 4.1 Угоди передбачено, що протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту її підписання сторонами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30 % від ціни Угоди, який підрядник зобов'язується використати на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та виробів протягом 3 місяців з моменту отримання цих коштів. По закінченню вищевказаного терміну, протягом 1 робочого дня невикористана сума авансу має бути повернута замовнику.

За умовами п. 4.2 Угоди остаточний розрахунок за виконані роботи, здійснюється протягом 60 банківських днів з моменту і на підставі підписаних замовником і підрядником актів виконаних робіт за формами №КБ-2в, №КБ-3. У разі затримки бюджетного фінансування та/або затримки здійснення платежів не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Пунктом 5.1 Угоди визначено, що Підрядник зобов'язаний розпочати роботи за Угодою протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання ним на свій розрахунковий рахунок авансу згідно п. 4.1 Угоди (за умови виконання замовником вимог п. 6.1.1. Угоди і завершити виконання робіт з будівництва Об'єкту протягом 9 місяців з дати укладення Угоди з урахуванням графіку виконання робіт наведеного у додатку № 5 до Угоди. В органах казначейської служби Угода була зареєстрована 16.07.2014.

Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради аванс у встановлений Угодою строк не перерахував, однак виконав роботи на загальну суму 3732 419,30 грн.

15 вересня 2014 року представниками сторін були підписані акти виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 по вказаному об'єкту № 1 на суму 3089738,60 грн та №3 на суму 108079,31 грн 03.10.2014 сторони підписали також акт №2 на суму 534601,40 грн по цій Угоді.

Вказані акти були оплачені через казначейський рахунок позивача в період з 22.09.2014 по 08.10.2014 в повній сумі підписаних сторонами актів.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Пункт 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" визначає, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, в силу приписів ст. 35 ГПК України, обставина, встановлена у рішенні Господарського суду Черкаської області від 19.02.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 у справі 925/1934/15, зокрема, щодо невиконання відповідачем передбаченого п. 4.1 Угоди, є преюдиціальною при розгляді даної справи, тобто такою, що не потребує додаткового дослідження та доказування.

Отже, як вбачається з матеріалів позовної заяви, причиною звернення ПАТ "Черкаський асфальтобетонний завод" до суду стало саме невиконання відповідачем передбаченого п. 4.1 Угоди зобов'язання щодо перерахування позивачу протягом п'яти банківських днів з моменту підписання Угоди авансу у розмірі 30% від ціни Угоди. Також, крім частини авансу у сумі 46000 грн, позивач вимагає стягнути з відповідача на свою користь передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань у сумі 40140 грн 87 коп. і 3% річних у сумі 3640 грн 93 коп., нарахованих на цю частину авансу за період прострочення її сплати з 13.05.2014 по 30.12.2016.

Судом встановлено, що станом на день прийняття господарським судом цього рішення Угода не є припиненою.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 875 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно з ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Норми, аналогічні нормам ст. 854 Цивільного кодексу України, передбачають і частини 5 та 6 ст. 321 Господарського кодексу України.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа (суб'єкт господарювання) має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом примусового виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до Угоди у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо перерахування позивачу авансу у розмірі 30% від ціни Угоди, яке з урахуванням п. 5.1 Угоди є зустрічним зобов'язанням у розумінні ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України по відношенню до зобов'язання позивача щодо початку і виконання робіт за цією Угодою.

Часткове виконання позивачем робіт за Угодою без одержання авансу, підписання сторонами актів приймання виконаних робіт і оплата відповідачем виконаних робіт не припинили і не змінили зобов'язання відповідача щодо перерахування позивачу авансу у розмірі 30% від ціни Угоди.

Судом встановлено, що відповідачем не було доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для своєчасного одержання ним бюджетного фінансування і недопущення невиконання ним зобов'язання щодо перерахування позивачу авансу у розмірі 30% від ціни Угоди. Для виконання цього зобов'язання відповідачем за умовами Угоди не потребувалися ніякі заяви від позивача.

Згадувана у п. 4.1 Угоди постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 №1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", яка з 25.04.2014 втратила чинність, передбачала, зокрема, що у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі 1) на строк не більше трьох місяців: робіт з капітального будівництва, капітального ремонту, реконструкції та реставрації, придбання основних засобів і житла.

Відповідно замість постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 №1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" Кабінетом Міністрів України була прийнята нова постанови від 23.04.2014 №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", яка передбачає норму, аналогічну нормі попередньої постанови, про те, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі: 3) на строк не більше трьох місяців: робіт із нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення, придбання основних засобів і житла.

Тому, на день укладення Угоди нормативно встановлений строк здійснення попередньої оплати, робіт, що закуповувалися за Угодою за бюджетні кошти, не змінився, тому посилання в Угоді на постанову Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 №1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", яка втратила чинність, ніяким чином не вплинуло на зміст зобов'язань сторін за Угодою.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем зобов'язання щодо перерахування позивачу авансу у розмірі 30% від ціни Угоди порушило право позивача на своєчасне одержання ним суми авансу

Отже, в порядку захисту цього порушеного права позивач вправі вимагати примусового виконання відповідачем вказаного грошового зобов'язання в натурі шляхом стягнення з відповідача на свою користь заявленої у позові частини авансу у сумі 46000 грн, а також передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Також, п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), відповідно до п. 3.2. зазначеної постанови.

Отже, стягувані суми інфляційних нарахувань та 3% річних нараховані позивачем у відповідності до умов Угоди, фактичних обставин її виконання (невиконання) сторонами та вимог чинного законодавства, тобто нараховані правильно.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення 46000 грн авансу, 40140 грн 87 коп. інфляційних нарахувань та 3640 грн 93 коп. 3% річних підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідачем не було надано суду допустимих доказів в розумінні ст. ст. 32 та 33 ГПК Україна на обставини які зазначені в апеляційній скарзі, то колегія суддів дійшла висновку що посилання заявника в апеляційній скарзі на зазначені обставини є не обґрунтованими і такими, що не беруться судом до уваги.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2017 у справі №925/31/17, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2017 у справі №925/31/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради - без задоволення.

2. Матеріали справи №925/31/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

Ю.Л. Власов