Постанова № 66657621, 16.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа№ 913/735/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача-1: не з"явився

від відповідача-2: Лазніков В.М. - представник

від Прокуратури: Скляр Д.Ю. - прокурор відділу

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 20.02.2017р.

у справі № 913/735/16 ( суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, Луганської обласної державної адміністрації

про наявність переважного права на поновлення договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Луганська обласна державна адміністрація про зобов'язання надати докази отримання позивачем акту прийому-передачі № 673 від 21.05.2015 р. та оригінал зазначеного акту; зобов'язання поновити договір оренди земельної ділянки під водним об'єктом, загальною площею 14, 2756 га, зі складу земель Верхньобогданівської сільської ради, зареєстрований №040642300014 від 20.07.2006.

19.09.2016 року до Господарського суду Луганської області надійшла заява позивача про зміну предмету позову б/н від 16.09.2016, що була прийнята до розгляду Господарським судом Луганської області та в якій позивач просив присудити до виконання відповідачами обов'язку укласти договір оренди землі під водним об'єктом на новий строк шляхом укладення доповнення до договору оренди земельної ділянки від 15.02.2005, укладеного між Станично-Луганською районною державною адміністрацією та Приватним підприємцем ОСОБА_4, зареєстрованим в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №040542300001 від 15.02.2005 року.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.09.2016 матеріали справи № 913/735/16 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.02.2017р. у справі № 913/735/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт вважає, що порушення норм процесуального права полягає в прийнятті господарським судом першої інстанції оскаржуваного рішення з порушенням правил підсудності. Відповідно до ч.3 ст.17 Господарсько-процесуального кодексу справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудна іншому господарському суду.

Апелянт зазначає, що Луганським господарським судом в червні 2016 року справу було прийнято до розгляду позовну заяву з додержанням правил підсудності, встановлених ст.15 ГПК України, оскільки справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Отже, апелянт вважає, що справа повинна бути розглянута Луганським господарським судом

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував матеріальний закон, а саме ст.33 Закону України «Про оренду землі», оскільки у відповідності до ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

На думку апелянта, укладання додаткової угоди, згідно припису матеріального закону, не пов'язано з рішенням відповідного органу і провадиться уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення про поновлення договору оренди землі.

В судове засідання представники позивача та відповідача-1 не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Вислухавши думку представника відповідача-2 та прокуратури, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача-1, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника відповідача-2 та представника прокуратури, колегія встановила наступне.

15.02.2005 року між Станично-Луганською районною державною адміністрацією Луганської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - земель фонду (штучне водосховище) із складу земель запасу Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області на розпорядження Станично-Луганської райдержадміністрації від 20.01.2005 року №34. В оренду передається земельна ділянка площею 14,2756 га, у тому числі 11,2653 га земель під водою та 3,0103 ra земель під болотами (прибережна захисна смуга) (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладено на 5 (п'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

09.04.2010 року між сторонами було укладено доповнення до договору оренди земельної ділянки від 15.02.2015 року, пунктом 1 якого сторони погодили подовжити строк дії договору оренди земельної ділянки для риборозведення загальною площею 14,2756 га, з них: під водою - 11,2653 га, під болотами (прибережна захисна смуга) - 3,0103 га із складу земель запасу Верхньобогданівської сільської ради строком на 5 (п'ять) років (до 15.02.2015 року).

15.03.2010 року між Станично-Луганською районною державною адміністрацією Луганської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди водного об'єкту, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування на умовах оренди водний об'єкт, розташований на території Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (п. 1.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору водний об'єкт - ставок, надається в оренду на строк дії договору оренди земельної ділянки під штучним водосховищем, але не більш як на 5 років починаючи з дата підписання цього договору.

У відповідності до п. 3.4. договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен письмово повідомити орендодавця про намір щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Орендодавець, отримавши таке клопотання, повинен у місячний термін з дати йото отримання надати орендареві письмову відповідь.

22.01.2015 року позивач звернувся з заявою до відповідача-1 про пролонгацію договору від 15.03.2010 року оренди водного об'єкту, розташованого на території Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району.

17.09.2015 р листом за №1597 відповідач-1 заперечував щодо можливості продовження дії договору оренди у зв'язку із зміною умов договору, та орендарю було запропоновано звернутися до Луганської обласної адміністрації (відповідача-2).

01.03.2016 р. відповідач-1 направив позивачу відповідь від 23.02.2016 року № 492, згідно якої у пролонгації договору відмовлено у зв'язку з тим, що питання, порушувані у заяві, знаходяться поза компетенції відповідача-1.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків ( ч.1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до частин першої - п'ятої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Одночасно вказаною нормою не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. До того ж вказана норма не передбачає зміну відповідного рішення органу місцевого самоврядування (виконавчої влади), яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених у ньому строків оренди.

Реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.

Таким чином, зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його передбаченої Конституцією України виключної компетенції, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. (Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року).

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування (виконавчої влади), яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки та продовження дії договору оренди земельної ділянки від 15.02.2005 року, укладеного між Станично-Луганською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №040542300001 від 15.02.2005 року, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом норм процесуального права, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 15 ГПК України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 16 ГПК). Визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні виходити з такого. Якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом ч. 3 ст. 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи (пп. 20.6 п. 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме ст. 33 Закону України «Про оренду землі» слід зазначити наступне.

З набранням чинності з 01.07.2013 Закону України «Про аквакультуру» змінено порядок надання водних об'єктів у користування на умовах оренди.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою обласними державними адміністраціями, за наявності паспорта водного об'єкта.

Типова форма договору оренди водних об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 11 ст. 51 Водного кодексу України).

Згідно з Типовим договором оренди водних об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 № 420 об'єктом оренди за цим договором є вода (водний простір) водного об'єкта та земельна ділянка під ним.

Тобто, з 01.07.2013 чинне законодавство України не передбачає можливості отримати в оренду водний об'єкт не у комплексі із земельною ділянкою, і навпаки - земельної ділянки під водою (водним простором) без водного об'єкта.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони розглядались місцевим господарським судом під час розгляду справи та спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2017р. у справі № 913/735/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2017р. у справі № 913/735/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 913/735/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська