Постанова № 66648230, 17.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 р. Справа № 524/3878/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.03.2017р. по справі № 524/3878/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій незаконними, покладення зобовязання проведення перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИЛА

У травні 2016 року до суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1П.) з позовом до Кременчуцького обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі по тексту Кременчуцьке обєднане УПФУ, відповідач), в якому просив суд : визнати незаконними дії Кременчуцького обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області; зобовязати Кременчуцьке обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області зробити перерахунок призначеної на користь ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог, передбачених ст.ст.27, 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.03.2017 року по справі № 524/3878/16-а позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність Кременчуцького обєднаного управління Пенсійного Фонду України щодо ненадання ОСОБА_1 бланку заяви додатку № 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України за № 22-1 від 25 листопада 2005 року про проведення перерахунку пенсії та щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 22 березня 2016 року щодо проведення перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобовязано Кременчуцьке обєднане управління Пенсійного Фонду України надати ОСОБА_1 бланк заяви додатку № 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України за № 22-1 від 25 листопада 2005 року для оформлення заяви про проведення перерахунку пенсії.

Зобовязано Кременчуцьке обєднане управління Пенсійного Фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, яка надійшла до Кременчуцького обєднаного управління Пенсійного Фонду України 22 березня 2016 року щодо проведення перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з постановленням рішення по суті заяви.

Стягнуто з Кременчуцького обєднаного управління Пенсійного Фонду України на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 551,20 грн. у повернення сплаченого судового збору.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.03.2017 року по справі № 524/3878/16-а скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що позивачу призначена пенсія з 20.01.2014 року відповідно до постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.04.2015 року по справі № 524/1833/15-а, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року. Згідно із записами у трудовій книжці, ОСОБА_1 пропрацював по 07.08.2014 року. Оскільки подальші записи щодо трудової діяльності у трудовій книжці позивача відсутні, відповідач вважає, що з серпня 2014 року страховий стаж позивача не збільшився. Отже, з урахуванням приписів ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», право на перерахунок пенсії у ОСОБА_1 настає лише після спливу 2 років (24 календарних місяців) після призначення пенсії, тобто, після 20.01.2016 року, отже, на даний час підстави для перерахунку пенсії відсутні. Крім того, вказав, що позивач, всупереч вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, не звертався до Кременчуцького обєднаного УПФУ із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка. Заяви ОСОБА_1 подані в порядку Закону України «Про звернення громадян». Враховуючи викладене, вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про визнання незаконною бездіяльності Кременчуцького обєднаного УПФУ та зобовязання розглянути заяву позивача, подану відповідно до Закону України «Про звернення громадян», згідно приписів Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Позивач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.03.2017 року по справі № 524/3878/16-а скасувати, повернути адміністративну справу та повернути адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського районного суду м. Кременчука на новий розгляд в іншому складі суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що заява позивача розглядалася в порядку Закону України «Про звернення громадян», однак, жодного рішення за результатами її розгляду так і не було прийнято. У відповідях Кременчуцького обєднаного УПФУ від 11.01.2016 року та 04.04.2016 року на заяви ОСОБА_1 не було надано пояснень щодо необхідності заповнення бланку заяви-додатку 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, а тому дії відповідача слід розглядати як незаконні. При цьому, судом першої інстанції не було розглянуто питання про правомірність дій відповідача щодо порядку підрахунку розміру пенсії позивача відповідно до вимог ст.ст.27, 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яке ставилось у позовній заяві. Судом першої інстанції не було встановлено, якими саме діями або бездіяльністю відповідача були порушені права ОСОБА_1, з яких сум зарплати нарахована пенсія за віком, чому саме такий розмір пенсії був нарахований позивачеві та докази цього нарахування.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги Кременчуцького обєднаного УПФУ підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.03.2017 року по справі № 524/3878/16-а скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Пояснив, що зменшення розміру пенсії позивача відбулося внаслідок зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року. Цей період було зараховано до страхового стажу після надходження відомостей з системи персоніфікованого обліку щодо сплати страхових внесків за вказаний період, після чого пенсійну справу позивача приведено у відповідність до вимог чинного пенсійного законодавства. Стверджує, що Кременчуцьке обєднане УПФУ у спірних відносинах діяло у повній відповідності до вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та п.4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, а тому відсутні підстави для визнання дій чи бездіяльності відповідача протиправними.

Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.03.2017 року по справі № 524/3878/16-а скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у задоволенні апеляційної скарги Кременчуцького обєднаного УПФУ відмовити.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 квітня 2015 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області №170 від 11 березня 2014 року.

Зобовязано ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, період його роботи помічником бурильника з 11 серпня 1982 року по 16 жовтня 1990 року, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з дня його звернення з відповідною заявою, тобто з 20 січня 2014 року (а.с.6-7).

Позивач перебуває на обліку у відповідача як пенсіонер за віком та отримує пенсію за віком з 20 січня 2014 року відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а.с.5).

25 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування пенсії.

ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Кременчуці Полтавської області від 11 січня 2016 року позивачеві надано відповідь на його заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян». Як вбачається зі змісту даного листа, при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 взято до уваги трудовий стаж тривалістю 31 рік 08 місяців 16 днів, у т.ч. 10 років 09 місяців 12 днів стажу роботи за Списком № 2, та заробітну плату за період з 01.08.1983 року по 31.07.1988 року, з 01.07.2000 року по 25.08.2000 року, з 30.09.2003 року по 31.12.2005 року, з 22.11.2006 року по 31.08.2013 року, коефіцієнт якої склав 2,30587. Загальний розмір пенсії з 20.01.2014 року складає 2662,52 грн., станом на 01.01.2016 року сума пенсійної виплати з урахуванням індексації становить 2841,88 грн. (а.с.16).

19 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком.

Листом № 130/Б-02 від 04.04.2016 року УПФУ в м. Кременчуці Полтавської області повідомило позивача, що з урахуванням індексації загальна сума пенсійної виплати становить 2808,52 грн.

Як вбачається зі змісту даного листа, коефіцієнт заробітної плати складав 2,20587, розмір пенсійної виплати було встановлено на рівні 2662,52 грн. У цьому листі також зазначено, що після отримання інформації про суми заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за період з 31.12.2013 року, тобто, по місяць, що передує місяцю звернення позивача за призначенням пенсії, відповідачем було проведено дії з допризначення пенсії з урахуванням заробітної плати за весь період страхового стажу, як передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Одночасно вказаний період було дораховано і до страхового стажу. Вищевказане призвело до збільшення тривалості страхового стажу до 32 років 00 місяців 06 днів(3 місяці), в той час як коефіцієнт заробітної плати, взятої за період з 01.08.1983 року по 31.07.1988 року, з 01.07.2000 року по 25.08.2000 року, з 30.09.2003 року по 31.12.2005 року, з 22.11.2006 року по 31.12.2013 року зменшився до 2,25326. За таких умов розмір пенсії зменшився до 2629,16 грн., з урахуванням індексації загальна сума пенсійної виплати становить 2808,52 грн. Даним листом позивача повідомлено, що порушень в реалізації пенсійного забезпечення не виявлено, підстави для проведення будь-яких перерахунків за наявними матеріалами відсутні (а.с.17).

Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною бездіяльності Кременчуцького обєднаного УПФУ та зобовязання здійснити перерахунок призначеної на користь ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог, передбачених ст.ст.27, 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі по тексту Порядок № 22-1) службовими особами відповідача не надавався ОСОБА_1 бланк заяви на перерахунок пенсії службовими особами відповідача, незважаючи на відповідне звернення позивача, заява позивача на проведення перерахунку пенсії фактично не розглядалася і рішення з цього питання не ухвалювалося, чим фактично відповідач проявив бездіяльність.

У звязку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання незаконною бездіяльності Кременчуцького обєднаного УПФУ щодо ненадання ОСОБА_1 бланку заяви додатку № 2 до Порядку № 22-1 та щодо нерозгляду заяви позивача від 22 березня 2016 року щодо проведення перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також про зобовязання відповідача надати позивачеві вищевказаний бланк для оформлення заяви про проведення перерахунку пенсії, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, яка надійшла до Кременчуцького обєднаного УПФУ 22 березня 2016 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.03.2017 року по справі № 524/3878/16-а такою, що прийнята при неповному зясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, з наступних підстав.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту Закон № 1058) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Як встановлено частиною 2 статті 40 Закону № 1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини пятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою:

Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону;

Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

Згідно з ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком.

Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України (ч.2 ст.42 Закону № 1058).

Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності (ч.3 ст.42 Закону № 1058).

У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії (ч.4 ст.42 Закону № 1058).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично позивач не згоден з останнім перерахунком пенсії, внаслідок якого зменшився розмір пенсійної виплати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.08.2015 року ОСОБА_1 призначена пенсія на виконання рішення суду. При призначенні пенсії відповідачем було враховано періоди страхового стажу з 01.08.1983 року по 31.07.1988 року, з 01.07.2000 року по 25.08.2000 року, з 30.09.2003 року по 31.12.2005 року, з 22.11.2006 року по 31.08.2013 року, усього 31 рік 08 місяців 16 днів, коефіцієнт заробітної плати склав 2,30587. При цьому, кількість місяців у розрахунку заробітку було взято 171. Загальний розмір пенсії з 20.01.2014 року складає 2662,52 грн., з 01.01.2016 року - 2841,88 грн.

29.10.2015 року позивач звернувся до Кременчуцького обєднаного УПФУ з повідомленням про своє звільнення та просив перерахувати пенсію як непрацюючому пенсіонеру (т.2, а.с.94-95).

Розпорядженням № 820785 від 16.11.2015 року позивачеві перераховано пенсію як непрацюючому пенсіонеру. Розмір пенсії склав 2662,52 грн. (т.2, а.с.87-93).

10.02.2016 року Кременчуцьким обєднаним УПФУ видано розпорядження № 820785, згідно з яким ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії виходячи з 175 місяців у розрахунку заробітної плати.

Як пояснив представник відповідача, на момент звернення позивача за призначенням пенсії в системі персоніфікованого обліку була наявна інформація про дохід та страховий стаж лише до 01.09.2013 року, в той час як для обчислення пенсії, у відповідності до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» повинна враховуватися уся заробітна плата за весь страховий стаж без винятку за період з 01.07.2000 року. У звязку з чим, відповідач після надходження з системи персоніфікованого обліку даних про заробітну плату позивача за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року перерахував пенсію ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати та страхового стажу за цей період.

Згідно з поясненнями представника відповідача вищезазначений перерахунок є приведенням пенсійної справи ОСОБА_1 у відповідність до чинного пенсійного законодавства, і вчинений у відповідності до вимог п.4.3 Порядку № 22-1.

Отже, за твердженням представника відповідача, на законодавчому рівні передбачений перерахунок пенсії з урахуванням даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, а також передбачено, що такий перерахунок може призвести до зменшення розміру пенсії.

Відповідно до п. 4.3 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (в редакції станом на день ухвалення відповідачем спірних рішень) не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Кременчуцьким обєднаним УПФУ було фактично проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 4 додаткових місяців страхового стажу та заробітної плати за цей період, внаслідок якого розмір пенсії позивача зменшився, за відсутності відповідної заяви позивача, з власної ініціативи.

Як зазначає сам відповідач в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 із заявою встановленого зразку про перерахунок пенсії до Кременчуцького обєднаного УПФУ не звертався. У зверненнях від 29.10.2015 року та від 25.12.2015 року, поданих, як вказує відповідач, в порядку Закону України «Про звернення громадян», позивач не просив урахувати йому вищевказаний період страхового стажу та відповідну заробітну плату.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що статтею 42 Закону № 1058, якою урегульовано перерахунок пенсії, не передбачено можливості для органів Пенсійного фонду самостійно перераховувати (проводити дії з допризначення пенсії, як вказує відповідач) пенсію особи у звязку з надходженням додаткових даних персоніфікованого обліку.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що з пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що дані персоніфікованого обліку щодо заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року були наявні у пенсійній справі ще у листопаді 2015 року (дата формування виписки 12.11.2015 року) (т.2, а.с.70-75).

Разом з тим, відповідачем не було проведено перерахунок пенсії з урахуванням вказаних даних протягом одного місяця з дня їх надходження, як це передбачено пунктом 4.3 Порядку № 22-1.

Таким чином, посилання відповідача на приведення пенсійної справи позивача у відповідність із законодавством у 2016 році не узгоджується з положеннями п.4.3 Порядку № 22-1, а тому є недоречним.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитися з доводами відповідача про правомірність розпорядження № 820785 від 10.02.2016 року про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі "ОСОБА_3 Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").

При цьому, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Суханов та Ільченко проти України» перша і найбільш важлива вимога 1 статті Першого Протоколу полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обовязки (див., серед багатьох інших органів влади, «Колишній король Греції та інші проти Греції» [GC], заяви N 25701/94, §§ 79 і 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що зменшення пенсії позивача відбулося не у звязку з прийняттям певних законодавчих змін щодо пенсійного забезпечення на державному рівні, а повязане з внутрішніми рішеннями Кременчуцького обєднаного УПФУ.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Верховний Суд України в постанові пленуму „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя від 01.11.1996 р. зазначив, що оскільки Конституція є має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

У рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) Конституційний Суд України зазначив, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Тобто, Конституційний суд висловився щодо неможливості звуження пільг, компенсацій і гарантій, право на яке виникло у громадянина та якими громадянин вже користується.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги, що позивачеві було обчислено пенсію в певному розмірі, заяв про перерахунок ним подано не було, колегія суддів зазначає, що приведення відповідачем пенсійної справи ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, внаслідок якого зменшився розмір пенсії позивача, є звуженням його права на пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Згідно з ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів зазначає, що належним способом захисту позивача у спірних відносинах є скасування розпорядження Кременчуцького обєднаного УПФУ від 10.02.2016 року № 820785, яким проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та внаслідок якого зменшився розмір його пенсії.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не зясував, якими саме діями або бездіяльністю відповідача порушено права ОСОБА_1, внаслідок чого обрав спосіб захисту прав позивача, який не є ефективним, зобовязавши відповідача надати позивачеві бланк заяви про перерахунок пенсії за формою, передбаченою Порядком № 22-1, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, яка надійшла до Кременчуцького обєднаного УПФУ 22 березня 2016 року.

При цьому, слід відмітити, що в матеріалах справи була відсутня копія вказаної заяви позивача, що вказує на неповне зясування обставин справи судом першої інстанції.

Копію заяви ОСОБА_1 було надано відповідачем лише до суду апеляційної інстанції на його вимогу.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з наданих до матеріалів справи копій заяв ОСОБА_1 від 25.12.2016 року та 22.03.2016 року вбачається, що ці заяви не є заявами про перерахунок пенсії.

Так, у заяві від 25.12.2015 року ОСОБА_1 просить надати йому роздруківку нарахування його пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

У заяві, що надійшла до відповідача 22.03.2016 року, позивач ставить певні запитання щодо методики обчислення пенсії, який, на його думку, було проведено з порушенням вимог чинного пенсійного законодавства, та просить перерахувати йому пенсію з урахуванням вищевикладеного та вимог ст.ст.25, 27, 40, 42 Закону № 1058.

Так, позивач ставить питання про те, який порядок підрахунку коефіцієнту страхового стажу був застосований при розрахунку пенсії за віком; за яким принципом бралася до уваги середня заробітна плата за періоди з 01.08.1983 року по 31.07.1988 року, з 01.07.2000 року по 25.08.2000 року, з 30.09.2003 року по 31.12.2005 року, з 22.11.2006 року по 31.12.2013 року; з якої причини не був взятий до уваги весь період роботи позивача до 01.07.2000 року під час підрахунку коефіцієнту заробітної плати для розрахунку пенсії за віком, а лише період з 01.08.1983 року по 31.07.1988 року; який період стажу був прийнятий до уваги пенсійним фондом для розрахунку пенсії; не зрозумілий порядок підрахунку коефіцієнта заробітної плати.

Разом з тим, за змістом ст.42 Закону № 1058 перерахунок пенсії проводиться або автоматично у звязку зі збільшенням прожиткового мінімуму, або через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, або у звязку зі збільшенням страхового стажу чи заробітної плати, для підтвердження чого надаються відповідні документи.

Так, відповідно до п.2.7 Порядку № 22-1 до заяви про перерахунок пенсії у звязку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у звязку зі зміною кількості членів сімї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до п.4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Колегія суддів зазначає, що позивачем у заявах, що надійшли до Кременчуцького обєднаного УПФУ 25.12.2015 року та 22.03.2016 року, не наведено жодної з обставин, що у розумінні ст.42 Закону № 1058 є підставами для перерахунку пенсії. Cаме по собі посилання на ст.ст.25, 27, 40, 42 Закону № 1058 у заяві від 22.03.2016 року не є підставою для перерахунку пенсії.

Крім того, заяви ОСОБА_1 не відповідають формі, затвердженій додатком 2 до Порядку № 22-1.

До заяв не було додано документів, що вказують на наявність підстав для перерахунку пенсії, подання яких передбачено п.2.7 Порядку № 22-1.

Отже, ці заяви по суті є запитом про надання інформації, а не заявами про перерахунок пенсії, а тому відповідачем правомірно надано ОСОБА_1 відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що із заявою про перерахунок пенсії в порядку, встановленому Законом № 1058 та Порядком № 22-1, позивач не звертався, в задоволенні позовних вимог зобовязання Кременчуцького обєднаного УПФУ зробити перерахунок призначеної на користь ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог, передбачених ст.ст.27, 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», слід відмовити.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року по справі № 820/3053/16 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.94 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно з квитанцією від 24.05.2016 року сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 580,00 грн., згідно з квитанцією від 27.03.2017 року - судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн.

Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького обєднаного УПФУ.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційні скарги Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.03.2017р. по справі № 524/3878/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій незаконними, покладення зобовязання проведення перерахунку пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати розпорядження Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області 10.02.2016 року № 820785 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з додатковим урахуванням періоду роботи з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (39630, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 9, код ЄДРПОУ 40367050) на користь ОСОБА_1 (39600, АДРЕСА_1, НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 275 (двісті сімдесят пять) грн.. 60 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 303 (триста три) грн. 16 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.05.2017 р.