Ухвала суду № 66646672, 02.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2017 рокусправа № 808/2702/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

представників сторін:

позивача : - Шевченко Д.О., дов. від 1.08.16

відповідача: - Фуклєва А.В., дов. від 27.12.16

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 р. у справі № 808/2702/16

за позовом Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2016р. Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась до з Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - ПАТ «ЗАлК», Товариство) з позовом, в якому просила стягнути кошти у сумі новоствореного податкового боргу в розмірі 82 020,75 грн., а саме:

- з земельного податку юридичних осіб у сумі 40 936,15 грн.,

- з земельного податку юридичних осіб у сумі 1 852,30 грн.,

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 10 101,36 грн.,

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 5 042,44 грн., з рахунків платника податків ПАТ «ЗАлК» у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача податкового боргу зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, який у добровільному порядку не сплачено, внаслідок чого вказана заборгованість має бути стягнута у судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 р. у справі № 808/2702/16 вищевказаний адміністративний позов задоволено:

- стягнуто з рахунків ПАТ «ЗАлК» у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти в сумі податкового боргу:

земельного податку з юридичних осіб в розмірі 66876,95 грн.;

з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 15143,80 грн.

Постанову суду мотивовано наявністю непогашеного податкового боргу, який виник внаслідок несплати задекларованих податкових зобов'язань, що, з огляду на приписи чинного податкового законодавства, обумовило задоволення вимог адміністративного позову.

Не погодившись з постановою суду, ПАТ «ЗАлК» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 р. у справі № 808/2702/16, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скаржник вважає, що приписи п.50.1 ст.50 та ст.102 ПК України свідчать про право ПАТ «ЗАлК» подавати уточнюючі податкові декларації до податкових декларацій, зазначених в даному розділі, протягом 1095 днів, а відтак позивач передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача.

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що позивач просив стягнути кошти з рахунків Товариства, в той час як податковим органом не надано доказів наявності таких коштів на рахунках підприємства, а також не досліджено момент виникнення даного податкового боргу.

Чинні положення законодавства, на думку скаржника, вимагають доведення контролюючим органом факту наявності у платника податків готівки, що належить саме ПАТ «ЗАлК» та за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду, або докази на підтвердження здійснення платником податків в своїй діяльності розрахунків в готівковій формі, що, в свою чергу може свідчити про гіпотетичну можливість виявлення у боржника готівки з метою її подальшого стягнення в рахунок погашення податкового боргу, і дані обставини не досліджено судом першої інстанції, оскільки ПАТ «ЗАлК» не ведуться готівкові розрахунки з 2011 року.

Так, скаржник вважає, що вищенаведені доводи свідчать про існування обставин, які унеможливлюють вилучення готівки у ПАТ «ЗАлК» у рахунок погашення його податкового боргу відповідно до вимог Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, і така позиція, за твердженням скаржника, повністю підтримана судовою практикою, зокрема таких же висновків дійшов окружний адміністративний суд міста Києва при винесенні постанови від 25.04.2016 у справі №826/20954/14.

При цьому скаржник зазначає, що ПАТ «ЗАлК» сплачено 09.09.2016 певні суми в рахунок погашення існуючої заборгованості, що аж ніяк не було взято до уваги податковою при направленні до суду адміністративного позову.

Крім того, скаржник вказує на те, що не отримував повістки на судовий розгляд заявленого позову, а отже не мав можливості себе захистити, що є порушенням принципу рівноправ'я сторін у справі.

Вільнянська ОДПІ проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що спочатку заборгованість у відповідача виникла на підставі податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб внаслідок не сплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань, про стягнення якого винесена постанова від 18.02.2016 №808/8685/15, залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, а також постанова від 07.06.2016 № 808/1374/16, яка набрала законної сили 05.07.2016 і з огляду на утворення нового податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб на суму 66 876,95 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у сумі 15143,80 грн., з огляду на що Вільнянська ОДПІ звернулась з даним позовом до адміністративного суду.

При цьому, позивач вважає доводи скаржника щодо сплати податкового боргу безпідставними, оскільки податковим органом на розрахункові рахунки виставлялись інкасові доручення та дана заборгованість була списана за постановою суду від 07.06.2016 №808/1374/16, а не пішла в погашення боргу по даній справі. При цьому позивач зазначає, що у відповідності до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, і у такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін при наданні пояснень підтримали визначені по справі правові позиції.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, ПАТ «ЗАлК» зареєстровано як платник земельного податку юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у Вільнянській ОДПІ, яка є правонаступником ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області.

На підставі ст.59 ПК України податковим органом сформовано та направлено ПАТ «ЗАлК» податкову вимогу форми «Ю» № 685-23 від 17.07.2015 на суму 6720,17 грн., отримання якої підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем (а.с.17).

За твердженням податкового органу на момент подачі позовної заяви (13.09.2016) податковий борг ПАТ «ЗАлК» становив 82 020,75 грн. (а. с.7-10), і був утворений за рахунок узгоджених грошових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб в сумі 66876,95 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в сумі 15143,80 грн., що виникли на підставі поданої Товариством податкової звітності з цих податків: податкових декларацій від 22.02.2016 № 9021909417, від 22.02.2016 № 9021909367, від 22.02.2016 № 9021909315 - щодо земельного податку; податкових декларацій від 19.02.2015 № 9018459082, від 19.02.2016 № 9020903568, від 19.02.2016 № 9018451614, від 19.02.2016 № 9020890988 - щодо податку на нерухоме майно (а. с.11-16; 79-89).

З огляду на відсутність погашення відповідачем податкового боргу у добровільному порядку, податковий орган звернувся до адміністративного суду з даним позовом про його стягнення з ПАТ «ЗАлК».

За приписами п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з абз.1 п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, не сплачена у встановлені чинним податковим законодавством строки сума самостійно визначеного платником податків у податковій звітності і, відповідно узгодженого, грошового зобов'язання з певного податку, набуває статусу податкового боргу.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не заперечується наявність у ПАТ «ЗАлК» податкового боргу у сумі 82 020,75 грн., який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих Товариством сум вказаних податків.

За приписами ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Отже, обставини щодо наявності у відповідача податкового боргу, який станом на 13.09.2016 становив 82 020,75 грн., в силу приписів ч.3 ст.72 КАС України звільняються від доказування.

При цьому доводи скаржника про неврахуванні податковим органом при подачі позову того, що ПАТ «ЗАлК» було сплачено 09.09.2016 певні суми в рахунок погашення існуючої заборгованості, у доказ чого надано меморіальні ордери від 09.09.2016 (а. с.71, 72), колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на не зазначення скаржником яким саме чином часткове погашення податкового боргу 09.09.2016 вплинуло на заявлену податковим органом до стягнення суму податкового боргу, визначеного станом на 13.09.2016, що б свідчило про невірність заявленої до стягнення суми податкового боргу.

Доводи скаржника щодо порушення порядку стягнення податкового боргу, не дослідження наявності коштів у платника податку на рахунках у банках та готівки, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне:

Порядок та процедуру погашення податкового боргу платників податків визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.33, 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючим органам надано право:

- звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

- звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пункт 59.1. статті 59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, згідно п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За правилами пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно абз.1, 2 п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

У відповідності до п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, а, у разі відсутності коштів, за рахунок майна, на підставі відповідних судових рішень.

При цьому стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника податків, яке здійснюється за судовим рішенням, визнається способом виконання такого судового рішення про стягнення певних сум податкового боргу з платника податків.

Посилання скаржника на судову практику, а саме постанову окружного адміністративного суду м.Києва від 25.04.2016 у справі № 826/20954/14, з урахуванням якої передчасним є звернення позивача до суду з огляду на наявність у ПАТ «ЗАлК» права подавати уточнюючі податкові декларації до податкових декларацій протягом 1095 днів, та необхідним є доведення контролюючим органом факту наявності у платника податків готівки, що належить саме ПАТ «ЗАлК» та за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду, або докази на підтвердження здійснення платником податків в своїй діяльності розрахунків в готівковій формі, колегія суддів вважає такими, що не стосуються спірних правовідносин з огляду на задоволені судом першої інстанції позовні вимоги, а постанову від 25.04.2016 у справі № 826/20954/14 такою, що не носить обов'язкового характеру, оскільки вказана постанова не є постановою Верховного суду України, яку прийнято з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, що передбачено п.1 ч.1 ст.237 та ст.244-2 КАС України.

Отже, з огляду на те, що відповідачем не спростовується наявність у Товариства станом на 13.09.2016 податкового боргу на загальну суму 82 020,75 грн. (з яких 66876,95 грн. - з земельного податку, 15143,80 грн. - з податку на нерухоме майно), враховуючи відсутність доказів погашення вказаної суми податкового боргу ПАТ «ЗАлК», а також враховуючи, що позивачем з метою погашення податкового боргу сформовано у відношенні відповідача податкову вимогу № 685-23 від 17.07.2015, яка має юридичну силу у відповідності до п.п.59.5 ст.59 ПК України, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення позовних вимог Вільнянської ОДПІ про стягнення з рахунків ПАТ «ЗАлК» у банках, обслуговуючих такого платника податків, коштів в сумі податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 66876,95 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 15143,80 грн.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які, зокрема, полягають у неотриманні повістки на судовий розгляд після повторного перерозподілу справи, колегією суддів до уваги також не приймаються як такі, що не призвели до неправильного вирішення даної справи.

Так, за положеннями ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 р. у справі № 808/2702/16 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 р. у справі № 808/2702/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко