Постанова № 66646247, 15.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 травня 2017 р. № 820/965/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - Пилипенко М.М.,

представника відповідача - Мельник Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Харківського обласного військового комісаріату до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Харківський обласний військовий комісаріат звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 27.12.2016 № ВП № 52652070;

- скасувати постанову про накладення штрафу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 27.12.2016 № ВП № 52652070 та зобов'язати вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження № ВП № 52652070.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не було закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/2424/16 якою було, зокрема, зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати документи розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" за формою передбаченою Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року, оскільки вказане рішення суду було виконане, що, на думку, позивача, підтверджується листом від 03.10.2016 року. Натомість державним виконавцем було вчинено дії щодо винесення постанови про накладення штрафу від 27.12.2016 № ВП № 52652070 у розмірі 5100,00 грн.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що у спірних правовідносинах державний виконавець діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження", оскільки судове рішення відносно ОСОБА_3 виконане не у повному обсязі, з огляду на що, відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження. Так, до відповідача надійшов висновок, який було направлено до Департаменту фінансів МОУ для прийняття рішення щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги. Проте, вказаний висновок не відповідає вимогам наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 ( додатку 13), оскільки не містить в собі абзацу наступного змісту: "Командування вважає, що ОСОБА_3 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі ___- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності". Зважаючи на викладене, державним виконавцем, в силу положень ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" було прийнято постанову про накладення штрафу від 27.12.2016 № ВП № 52652070. Таким чином, представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Третя особа - ОСОБА_3, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Листом від 29.03.2016 року № 109/ОГД Харківським обласним військовим комісаріатом на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України подано висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю рядовому строкової служби у запасі ОСОБА_3 (а.с. 8).

Також, у вказаному листі повідомлено, що командуванням направлено документи на ОСОБА_3 для прийняття рішення щодо виплати зазначеної грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Поряд з цим, Харківським обласним військовим комісаріатом зазначено, що ОСОБА_3 не надав документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Листом від 30.06.2016 року № НОМЕР_1, Харківським обласним військовим комісаріатом повідомлено ОСОБА_4, що комісія, розглянувши документи, дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців, оскільки відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року по справі № 820/2424/16, адміністративний позов ОСОБА_3 до Харківського обласного військового комісаріату про дій протиправними та зобов'язання вчините певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату, які полягають у направленні документів розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України без складання висновку щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" за формою передбаченою Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати документи розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" за формою передбаченою Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Згідно відомостей автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що вказана постанова 13.09.2016 набрала законної сили та видано виконавчий лист.

Листом від 03.10.2016 року № 324/ОГД, Харківським обласним військовим комісаріатом повторно направлено висновок на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року по справі № 820/2424/16 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю рядовому строкової служби у запасі ОСОБА_3 (а.с. 10).

Також, у вказаному листі зафіксовано, що командування вважає, що ОСОБА_3 не має права на отримання грошової допомоги, оскільки не надав документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

07.10.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з проханням виконати рішення суду шляхом направлення Харківським обласним військовим комісаріатом на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновку на ім'я ОСОБА_3 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13.10.2016 було відкрито виконавче провадження № 52652070 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду № 820/2424/16 від 04.10.2016 року.

Листом від 22.10.2016 № 581/10 Харківським обласним військовим комісаріатом повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що листом від 03.10.2016 року № 324/ОГД заявнику було повідомлено про виконання рішення суду.

За таких обставин, Харківський обласний військовий комісаріат вважав, що рішення суду по справі № 820/2424/16 виконано, отже, є підстави для закінчення виконавчого провадження № 52652070.

Поряд з цим, в подальшому, державним виконавцем вказане виконавче провадження закінчено не було, натомість постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 27.12.2016 за невиконання без поважних причин виконавчого листа № 820/2424/16, виданого 04.10.2016 року Харківським окружним адміністративним судом, на Харківський обласний військовий комісаріат накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. в межах виконавчого провадження № 52652070.

Так, у вказаному рішенні державним виконавцем зазначено, що рішення суду боржником не виконано, оскільки з копії зазначеного листа від 03.10.2016 року № 324/ОГД вбачається, що командування надсилає на адресу розпорядника бюджетних коштів документи ОСОБА_3 та не містить висновку, форма якого передбачена Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року, а саме додатком 13 до цього Положення.

За таких обставин, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав у судовому порядку, оскільки вважає, що наявні підстави для закінчення виконавчого провадження за фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Водночас, державним виконавцем, на думку позивача, не дивлячись на вказану обставину, всупереч приписам Закону України "Про виконавче провадження", такі дії вчинено не було, натомість, було винесено спірну постанову про накладення штрафу за, якою державний виконавець фактично самостійно визначив нормативний акт - Наказ Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року, посилаючись на який, повинно бути виконано судове рішення, яке, у свою чергу, не містить в собі положень, щодо його виконання у вказаному порядку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ( ст. 19 Конституція України).

Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Так, в силу вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі змістом статей 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).

Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Так, п. 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, форма висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...", встановлена наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071, а саме додатком 13 до нього.

Як визначено у викладеній нормі, висновок має містити абзац "Командування вважає, що _______ має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі ___- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності".

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Водночас, як вбачається зі змісту висновку від 03.10.2016 року № 324/ОГД, всупереч вищезазначеним нормам права, ХОВК лише зазначено, що ОСОБА_3 не має права на отримання зазначеної грошової допомоги, оскільки ним не було надано документів, що свідчать про причини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Однак, суд звертає увагу, що вказані обставини уже були предметом дослідження в рамках адміністративної справи № 820/2424/16, за результатом розгляду якої було прийнято постанову від 13.09.2016 року та видано виконавчий лист Харківським окружним адміністративним судом від 04.10.2016 року.

Зокрема, судом в рамках вищезазначеної справи було встановлено, що під час проходження військової служби ОСОБА_3 отримав осколкові вогнепальні осколкові поранення голови, попереку, ЗЧМТ (контузія головного мозку - 1984 р.), які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого він в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №4577 від 03.12.2015 року, а також довідкою МСЕК №106659 від 04.03.2016, відповідно до якої позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 04.03.2016 року.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд також вважає необґрунтованою позицію позивача з приводу того, що дотримання Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року, яким встановлена форма висновку, суперечить приписам Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 року, оскільки вказаний наказ видано саме у відповідності до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Окрім того, доводи позивача щодо відсутності у постанові Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/2424/16 посилань на дотримання вимог Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014, у процесі виконання даного рішення суду, не звільняє ХОВК від обов'язку, в силу ст. 19 Конституції України, діяти з урахуванням нормативних положень вказаного наказу.

Також, суд вважає за потрібне звернути увагу на необґрунтованість посилання позивача на роз'яснення Департаменту фінансів МОУ, які викладені в листі від 09.11.2016, стосовно того, що подання саме лише позитивних висновків про призначення одноразової грошової допомоги, суперечить Постанові КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги", якою передбачено варіативність висновку, як позитивного так і негативного, та призведе до звуження відповідних нормативних положень, оскільки дане роз'яснення не є офіційним роз'ясненням Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що фактично, постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/2424/16 на час винесення оскаржуваної постанови державного виконавця ХОВК не виконана, оскільки поданий висновок від 03.10.2016 № 324/ОГД не містить всіх обов'язкових реквізитів, встановлених чинним законодавством та, в процесі розгляду даної справи, звертає увагу на норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, який на час винесення спірної вимоги є таким, що набрав чинність, отже повинен застосовуватись у правовідносинах, з приводу яких подано позов.

Відповідно до п.9. ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права виконавців унормовані ч.3 вказаної статті.

Крім того, суд звертає увагу на приписи ч.4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, приймаючи до уваги, що рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/24524/16 ХОВК не виконано у повному обсязі, суд приходить до висновку, що на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 27.12.2016 р. ВП №52652070 державний виконавець діяв в межах та на виконання Закону України "про виконавче провадження".

Поряд з цим, як вбачається з письмових заперечень відповідача, за результатами вжитих заходів та відповідних роз'яснень державного виконавця, 17.03.2017 до державного виконавця надійшов лист ХОВК за № 207/10 та копія висновку № 83/ОГД від 13.03.2017 щодо можливості призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, який разом з документами повторно направлений до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для подальшого прийняття рішення щодо виплати.

На теперішній час, на підставі отриманих доказів виконання, державним виконавцем вирішується питання про закінчення виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження).

Стосовно вимоги позивача вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження №52652070 суд зазначає, що за зазначена вимога не підлягає задоволенню, оскільки закінчення виконавчого провадження врегульоване ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та належить виключно до компетенції державного виконавця.

Так, за Рекомендацією № R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що повноваження по закінченню виконавчого провадження є саме дискреційними повноваженнями відповідача, які регулюються вимогами ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного військового комісаріату до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников