Постанова № 66645309, 11.05.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року Житомир справа № 806/431/17

категорія 5.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Липи В.А., суддів: Романченка Є.Ю., Семенюка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива-Коростишів" до Державної служби геології та надр України про визнання незаконним зупинення спеціального дозволу, скасування наказів, поновлення та продовження дії спеціального дозволу,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива-Коростишів" звернулося до суду з позовом до Державної служби геології та надр України про визнання незаконним зупинення спеціального дозволу, скасування наказів, поновлення та продовження дії спеціального дозволу.

В обґрунтування вказаного позову позивач зазначив, що відповідачем незаконно зупинено дію спеціального дозволу № 3344 від 11.09.2008 року, а в подальшому анульовано вказаний спецдозвіл, оскільки згоди на припинення користування надрами позивач не надавав. Окрім іншого, позивач вказав, що на акт перевірки №267 від 16.09.2011 року позивачем було направлено заперечення, однак жодних відомостей щодо дій відповідача з спецдозволом №3344 не надходило.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Проти позову заперечує з мотивів викладених в письмових запереченнях.

Справа розглядається судом за наявними у ній доказами на підставі положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Статтею 14 Кодексу України про надра встановлено, що надра можуть надаватися у користування для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

Порядок надання спеціальних дозволів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами».

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива-Коростишів" 11.09.2008 року отримано спеціальний дозвіл № 3344 на геологічне вивчення, в тому числі – досліднопромислову розробку гранітів (ділянка Слобідська 1), придатних для видобування блоків та виробництва облицювальних виробів з них, затвердження запасів ДКЗ України.

16.09.2011 року Кіровською територіальною інспекцією державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр складено Акт перевірки №267 від 16.09.2011 року (а. с. 20-26).

21.09.2011 року на адресу Кіровської територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр позивачем направлено заперечення щодо акту перевірки, яке було отримано відповідачем 23.09.2011 року, про що свідчить відбиток штампу на супровідному листі. (а.с.31)

Всупереч наявним запереченням позивача, відповідачем видано наказ №133 від 25.10.2011 року «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами», Додаток 2 до якого зупинено дію спецдозволу №3344 та наказ №137 від 09.04.2012 року «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами», Додатком 3 до якого анульовано спецдозвіл №3344.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З мотивувальної частини наказів відповідача №133 від 25.10.2011 року «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» та №137 від 09.04.2012 року «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» вбачається, що Робочою групою Державної служби геології та надр України для попереднього розгляду питань продовження строку дії, переоформлення, внесення змін до Угоди про умови користування надрами, зупинення, поновлення, анулювання спеціального дозволу на користування надрами відповідачу вносилися пропозиції щодо зупинення дії та подальшого анулювання спеціального дозволу №3344, які реалізовані відповідачем у вигляді оскаржуваних наказів.

Проте, згідно з п. 22 Постанови КМУ №615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у передбачених тим же пунктом випадках. Водночас, як вбачається з тексту оскаржуваних наказів – відповідачем накази видано на підставі пропозицій Робочої групи Державної служби геології та надр України для попереднього розгляду питань продовження строку дії, переоформлення, внесення змін до Угоди про умови користування надрами, зупинення, поновлення, анулювання спеціального дозволу на користування надрами, яка не є органом, визначеним ст. 22 Постанови КМУ №615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами».

У ч.1 ст.26 Кодексу України про надра зазначено, що право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Відповідно до частини третьої статті 26 зазначеного Кодексу, законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами. Зокрема згідно з Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року, можуть мати місце додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки це передбачено частиною третьою статті 26 Кодексу, але не може бути змінено правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами воно може припинятися лише у судовому порядку.

Верховним Судом України неодноразово висловлено правовий висновок (розгляд справ 21-450а13, № 21-164а11, №21-36а11) щодо того, що підзаконний нормативний акт, який встановлює додаткові підстави для припинення користування надрами, не може змінювати правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними припинення такого права здійснюється у судовому порядку. За таких обставин припинення права позивача на користування надрами в позасудовому порядку є незаконним.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з п. 22 Постанови КМУ №615 від 30.05.2011 року «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» у разі визнання судом незаконним зупинення дозволу строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність виданого наказу №133 від 25.10.2011 року «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині зупинення дії спеціального дозволу № 3344 від 11.09.2008 року та наказу №137 від 09.04.2012 року «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині анулювання дії спеціального дозволу № 3344 від 11.09.2008 року, а тому в цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Щодо позовної вимоги про поновлення спеціального дозволу №3344 від 11.09.2008 року та продовження його дії суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян, примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміється таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Даний принцип у повній мірі кореспондується з повноваженнями адміністративного суду при ухваленні рішень, визначених у ст.162 КАС України.

Тому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати наказ №133 від 25.10.2011 року «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині зупинення дії спеціального дозволу № 3344 від 11.09.2008 року.

Визнати незаконним і скасувати наказ №137 від 09.04.2012 року «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині анулювання дії спеціального дозволу № 3344 від 11.09.2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Липа

Суддя Є.Ю. Романченко

Суддя М.М. Семенюк